НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХОД І НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ

“Прийшов час, — сказав Вальрас, —, Поговорити про багато речей, Про черевики, суди та сургуч, Капусту — і про королів".

Льюіс Keppai

Ще ЗО років тому уряд Сполучених Штатів не збирав жод­них статистичних даних про національний доход.

Завдяки зусиллям приватних осіб і організацій — Національного бюро економічних досліджень, діяльність якого основана на некомерційних принципах, і деяких учених за кор­доном, наш уряд зрозумів життєву важливість створення стати­стики національного доходу. Зараз міністерство торгівлі, яке є піонером у цій галузі, забезпечує нас цінними статистичними данними про національний доход за кожен рік, за кожен квар­тал, а іноді і за кожен місяць. Жоден кваліфікований економіст, який вивчає економічний стан будь-якої країни, не може обійтися без даних про її національний доход. Тому й Ор­ганізація Об'єднаних Націй заохочує всі країни до збирання да­них про національний доход.

Засоби для вимірювання економічної активності

Національний доход — цс загальне поняття, яке, за нашим визначенням, охоплює весь річний потік товарів і послугу гос­подарстві. що обчислюється у грошовому виразі. Часто замість цієї категорії ми користуємося майже рівноцінний поняттям "намicHj∕ιι,nги πpNNT. або чистий національний продукт, вимірюється як потік товарів, але його можна вимірювати та- кож як потік доходів. В останньому випадку статистикам легше зібрати поточні дані. При правильному визначенні прибутку та його врахуванні як елемента доходу та витрат обидва методи у результаті повинні забезпечити абсолютно однакові показники NNP.

Національний продукт у реальному та грошовому виразі: використання індексу цін для перерахунку у незмінні ціни

Ми бачимо, що при обчисленні єдиної загальної суми NNP як масштаб використовуються виражені у грошах ринкові ціни на яблука, апельсини та інші товари.

Як розв’язати цю проблему? Більшість нсзручностей, спри­чинених змінюваністю самого нашого масштабу, економісти мо­жуть усунути за допомогою індексу цін. Зіставимо, наприклад, NNP у 1929 і 1933 рр., використовуючи для дефляції ⁿNNP у поточних цінах” та перетворення його на "рсальйий NNP, вира­жений у доларах постійної купівельої спроможності 1929 р.", показники індексу цін.

У табл. 7 наведено фактичні дані про NNP за 1929 і 1933 рр. Використовуючи індекс цін, наведений у колонці 3, ми вира­жаємо дані колонки 2 у постійних цінах і у колонці 4 отримуємо реальний обсяг NNP. Як бачимо, NNP у грошовому виразі у 1933 р. скоротився вдвічі порівняно з 1929 р. Проте, відповідно до офіційних даних, ціни на товари та послуги у період депресії скоротилися у середньому на 25%. Прийнявши 1929 р. за 100,

Таблиця 7

Зразок обчислення реального NNP

можна сказати, що, відповідно до офіційних даних, індекс цін у 1933 р. становив 75. Отже, NNP, який у 1933 р. становив 48 млрд дол., реально мав більшу вартість, ніж половина NNP за 1929 р. Наскільки більшу? Зроблені у колонці 4 табл.7 розра­хунки показують, що реальний NNP знизився лише до 2/3 його розміру у 1$29 р., тобто у доларах купівельної спроможності 1929 р. реальний NNP скоротився до 64 млрд дол. Отже, таке скорочення NNP у грошовому виразі у два рази частково пов”язане з оптичною ілЮзісю, породженою змінюваним ціннісним масштабом:

Зростання цін, як ми вже зазначали, веде до інфляційного розбухання чистого національного продукту (рис. 16). Пунк­тирна крива на рис. 16 показує рух NNP у грошовому виразі у поточних доларах і тих цінах, які є поточними для кожного роз-

Рис.

глядуваного року. Разом з тим для порівняння наведемо криву, яка показує рух реального NNP у доларах 1959 р. Частина при­росту NNP у поточних цінах с ілюзорною внаслідок інфляції, що розвинулася протягом останніх 25 років.

Повертаючись до даних у поточних цінах, можемо перейти до питання про тс, як бути з ’’проміжними” товарами, які на­справді не належать до сфери кінцевого споживання, та як уникнути ’’подвійного” і т. п. рахунку по одному і тому самому предмету.

Виключення проміжних товарів. До NNP нам необхідно включити хліб, але при цьому слід уникнути одночасного вра-

хування тіста, з якого виготовляється цей хліб. Тісто, мука чи пшениця — це "проміжні” продукти, які виготовляються на всіх стадіях виробництва кінцевого продукту — хліба. Ми не врахо­вуємо проміжні продукти поряд з готовими товарами, щоб не допустити подвійного рахунку. Тому ми вживаємо NNP "чис­тий національний продукт’, а не NP ^r, національний продукт".

Використання поняття "додавана вартість" для усунення подвійного рахунку. Деякі студенти говорять: "Я розумію, що якщо ретельно провести розрахунки, то обчислення Nf⅛P за ме­тодом вимірювання потоку товарів забезпечує можливість вик­лючення проміжних товарів. Але я не впевнений у тому, що вам не траплятимуться певні труднощі при застосуванні методу об­числення потоку доходів. Хіба міністерство торгівлі не кори­стується для своєї статистики доходів звітами окремих фірм? Хіба воно не зводить до купи суми, які власники млинів сплачу­ють фермерам, з тими, які власники пекарень сплачують мірошникам, а власники крамниць — пекарям? хіба це не при­водить до подвійного або навіть потрійного рахунку деяких до­ходів, які щоразу з’являються знову на декількох послідовних стадіях виробництва?"

Слушне питання, на нього можна дати задовільну відповідь.

У розрахунках додаваної вартості враховуються вже не всі затрати на оплату факторів виробництва, які зазначені у звіті фірми про її доходи від виробничої діяльності. Виключаються всі затрати на матеріали та послуги, куповані у інших фірм, оскільки ці суми будуть відповідно враховуватися в NNP на ос­нові звітів інших фірм.

Приклад. Компанія "Пепто-Гліттер" купує електроенергію у компанії "Едісон", Ці затрати, які відбиваються у розрахунку доходів фірми "Пспто", не включаються до додаваної вартості. Ix не слід до неї включати, тому що вони не належать до затрат на заробітну плату, на сплату процентів, орендної плати або прибутків. Фактично ці затрати не є оплатою будь-якого про­дуктивного фактора, використовуваного компанією "Пепто- Гліттер". Тому вони ніколи не враховуються у нижній частині рис. 15. Вони’містяться у прямокутнику "під прием ці", де ці та всі інші затрати компанії на придбання проміжних товарів віднімаються з валової суми надходжень компанії "Пспто". За­лишається справжня величина вартості, доданої обробкою на підприємствах цієї компанії, яка точно дорівнює сумі затрат на заробітну плату, процент, ренту та прибуток.

Згадаємо, що електроенергія була вироблена робітниками компанії "Едісон", а також тими, хто у свою чергу сплачує про­центи, орендну плату та прибуток. Так що статистик, який підраховує NNP, врахує виробництво електроенергії у сумі до­даваної вартості компанії "Едісон".

Таблиця 8

Обчислення додаваної вартості

На прикладі декількох етапів виробництва хліба табл.

Усе цс легко зрозуміти; проте с багато прихильників крайніх концепцій грошової теорії, які вважають, що якщо держава не введе в обіг додаткову суму грошей, то рівень ринкових цін ніколи не буде настільки високим, щоб покрити всі фак­торіальні витрати.

Чисті інвестиції або капіталоутворення

Досі ми не брали до уваги процесів нагромадження капіталу. Ми говорили про людей, які бажають купувати яблука, апель­сини, хліб і робити манікюр^[XXXV]. Проте насправді люди часто праг­нуть вміщувати частину свого доходу v заощадження та інвестиції. Замість того, щоб споживати хліо зараз, вони можуть бажати будувати нові машини, щоб сприяти розширенню ви­робництва хліба для споживання у майбутньому, або збільшити запаси хліба у країні, що зберігатимуться у холодильних уста­новках. Мусимо вважати, що кінцеві цілі людей передбачають інвестування або капіталоутворення, а не лише поточне спожи­вання. Якщо люди використовують частину виробничих можли­востей суспільства для капіталоутворення, а не для споживання, статистик бачить, що він повинен включати ці за­соби у верхню частину рис.

Ці чисті капіталовкладення ( або чисте капіталоутворення) складаються з чистого приросту: 1) будівель; 2) устаткування; 3) оборотного капіталу та готових товарів. Розглянемо декілька прикладів, які ілюструють процес нагромадження капіталу.

Стаціонарне, суспільство з нульовими чистими інвести­ціями, Якщо економіка не зростає, то з року в рік запаси капіталу (будівлі, устаткування та товарні запаси) залишати­муться на одному рівні. Усі ці елементи капіталу будуть замінюватися у випадку їх зношування, а до них нічого не буде додано. Суспільство лише споживає весь свій NNP, або національний доход, як показано на рис. 17.

Суспільство, що розвивається, у якого чисті інвестиції с достатньою величиною. Частіше трапляється, що суспільство збільшує свій капітал. Воно не лише замінює зношені будівлі та машини, а й додає до них нові і також примножує свої запаси товарів (шкіри, пшениці та ін.). Отже, чисті інвестиції суспільства є додатною ве­личиною, тому його NNP перевищує розміри особи­стого споживання. Цс по­казано на рис. 18. Звернімо увагу на те, що маса капіталу збільшилась на суму: яка дорівнює річним чистим капіталовкладен­ням.

• IK. і і’ CKOHOXfilli З IlOCTiiilIHXI KCIIfiia - лом особисте споживання точно дорів­нює NNP.

Суспільство, що проїдає свій капітал, у якого чисті інвест и ції становлят ь

Рис. 18. Розміри NNP перевищують

від ємну величину. Сус­пільство може ’’проїдати свій капітал”. Тоді його чисті інвестиції є від’ємною вели­чиною, оскільки воно скоро­чує свої товарні запаси і не замінює повністю зношені засоби виробництва новими.

Згідно зі статистикою національного доходу, його особисте спо­живання у такому випадку перевищує NNP.

Звичайно суспільство не може за рік проїсти те, що не було за цей час вироблено. Але мржна проїсти або пропити все зерно

цьогорічного урожаю і через це не відкласти зерна до посівного фонду на майбутній рік. Отже, у цьому році споживано чистий продукт у більших розмірах, ніж було його вироблено. Під час війн у більшості країн можна було спостерігати саме таку ситу­ацію — їх споживання перевищувало NNP через неможливість поновлення капітальних олаг, що вибули внаслідок зносу. Жод­не суспільство не має великих запасів готових товарів; більшість країн почали би голодувати уже через місяць, якби це було єдиною формою ’’проїдання" капіталу. Економіст розуміє під від’ємними чистими інвестиціями те, що суспільство спожи­показано, що відбувається з капіталом наприкінці відповідного року у випадку ’’проїдання капіталу”.

ває чистий про­дукт у більших розмірах, ніж ви­робляє його; цс здійснюється шля­хом переключен­ня ресурсу в, вико­ристовуваних для поновлення капі­тальних благ, на випуск споживчих товарів. На рис. 19

Чисті інвестиції дорівнюють валовим інвестиціям за винятком амортизаційних відрахувань

Економіст ставить перед статистиком, який обчислює національний доход, нелегке завдання: "Розрахуйте всі потоки споживаних товарів і послуг. А потім додайте до них чисті інвестиції". Але де статистик може знайти точні цифри, що ха­рактеризують чисті капіталовкладення?

По-перше, статистику для цього доводиться оцінити величи­ну товарних запасів і зміни у розмірах цих запасів. Ще складнішими виявляються ці завдання у випадку оцінки чистих інвестицій у споруди та устаткування. Чому би йому не враху­вати просто всі побудовані споруди та всі вироблені машини, а потім додати до цієї загальної суми дані про зміну тоарних за­пасів? Він насправді зробить такі розрахунки. Але отримувані у результаті цих розрахунків дані надто великі: це дані про вало­вий приріст капіталу. Враховуючи цю обставину, він надасть зазначеній сумі нову назву: "валові інвестиції*" на відміну від "чистих інвестицій".

Статистик вживає термін "валові", щоб підкреслити, що у цьому розрахунку він ще не взяв до уваги зносу капіталу, тобто не оцистив зазначену суму від амортизаційних відрахувань.

Статистик змушений враховувати також зміни у народона­селенні, зокрема смертність. Якщо він підрахує лише валові по­казники народжуваності, не віднімаючи при цьому показників, що характеризують смертність, то він отримає перебільшене уявлення про чисті зміни у чисельності населення. Такі самі міркування і щодо суми вартості устаткування і споруд: чистий приріст завжди обчислюється як народжуваність (новий капітал) за винятком смертності (знос капіталу). Усе це можна підсумувати у такому визначенні: чисті інвестиції завжди дорівнюють валовим інвестиціям за винятком амортизації.

Валовий національний продукт і чистий національний продукт

Досить точну оцінку розмірів валових інвестицій можна от­римати, не вдаючись до трудомісткої оцінки суми аморти­заційних відрахувань, яка використовується для визначення величини чистих інвестицій. З цією метою міністерство торгівлі США й Організація Об’єднаних Націй ухвалили спочатку об­числювати не чистий національний продукт (NNP), а валовий національний продукт GNP (Gross National Product). Валовий національний продукт обчислюють шляхом сумування з іншими кінцевими продуктами не чистих, а валових інвестицій (включаючи амортизаційні відрахування). Отже, єдина різниця у розмірах між GNP і NNP зумовлена сумою амортизаційних відрахувань. Визначити GNP і NNP досить легко, якщо відома загальна сума амортизаційних відрахувань, яку слід відняти з GNP^[XXXVI].

В офіційній статистиці дані про NNP з’являються раз на рік. Основна увага приділяється обчисленню GNP, тому що для кожного кварталу неможливо швидко і точно обчислити су­му амортизаційних відрахувань. Економісти знають, що NNP і GNP протягом декількох років змінюються приблизно од­наково.

Державні затрати на товари та послуги

Досі ми не враховували діяльності держави. Ми згадували споживача, а саме федеральний уряд, органи влади штатів і муніципалітетів. Але в NNP має бути врахована якимсь чином вартість продуктів, які нація споживає колективно. Як це здійснюється?

Після певних суперечок статистики, які ведуть у Сполуче­них Штатах Америки й Організації Об’єднаних Націй облік до­ходів, вирішили використати найпростіший метод. До потоку (1) споживчих товарів — C (Consumption) і (2) чистих інвестицій —I (Investment) вони просто додають (3) суму всіх державних затрат на купівлю товарів і послуг — G (Goverment). (Далі натрапимо на формулу C +1 + G , яка скла­дається саме з цих трьох компонентів).

Наведемо декілька прикладів. Точно так само, як ми вклю­чаємо споживання хліба та чисті капіталовкладення у NNP, включаємо туди і державні затрати: на реактивні бомбардуваль­ники, на оплату послуг метеорологів, суддів, поліцейських, пілотів реактивних літаків, пожежників і хіміків, які ведуть ро­боти у сільському господарстві. Ми включаємо до NNP державні затрати навіть на оплату послуг статистиків міністерства торгівлі, які обчислюють національний доход.

Коротше кажучи, усі затрати у формі платні, сплачуваної державним службовцям, і затрати держави на придбання то­варів — друкарських машинок, гармат, літаків — у приватних підприємців включаються до цієї третьої групи — величезний потік товарів, позначений літерою G і названий 'державними затратами на купівлю товарів Lпослуг".

Включення трансфертних платежів. Це, звичайно, не оз­начає, що кожен долар, який затрачено державою, включається до NNP. Якщо я отримую від держави пенсію зі старості, то во­на вважається трансфертним платежем і не включається до NNP_rTOMy що пенсія це є поточними державними затратами на товари та послуги у даному році. Допомоги зі соціального стра­хування, пенсії ветеранам війни, сліпим теж є трансфертними платежами.

Можна навести багато інших статей державних трансферт- них затрат¹, але ми обмежимося найбільшою — процентами, сплачуваними з державного боргу. Процент, сплачуваний по федеральних облігаціях, декілька років тому ще включався до NNP, але тепер майже у всіх країнах його розглядають як трансфертну статтю державних затрат. Сплата процента не включається тепер до G на тій підставі, що вона не є поточним платежем за товари та послуги^{[XXXVII] [XXXVIII].}

У бюджеті федерального уряду усі види трансфертних пла­тежів враховуються якнайретельніше. Бюджети, наведені нами раніше, складено так: активне сальдо державного бюджету дорівнює сумі податків за винятком затрат на закупівлю товарів і послуг і трансфертних платежів. Бюджет, який публікує уряд, включає також певні чисто бухгалтерські затрати. Але не слід змішувати статті бюджету з рахунками національного доходу; вони, звичайно, пов'язані між собою, але водночас зовсім різні за змістом.

Аналіз податків. Використовуючи підрахунки потоку то­варів для вимірювання NNP за формулою C + I + G, ми не цікавилися тим, як держава покриває свої затрати, не врахову­вали існування податків. Незалежно від того, чи держава стягує податки, чи випускає боргові зобов’язання, за якими сплачу­ються проценти, чи друкує нові паперові гроші, — у будь-якому випадку статистик обчислює G за сумою державних затрат на придбання товарів і послуг, оцінюючи їх за фактичними затра­тами держави на їх придбання, незалежно від того, звідки над­ходять гроші для їх оплати.

Метод підрахунків товарних потоків абсолютно правильно виключає податки. А при визначенні NNP за методом потоку доходів або витрат ми вже зобов’язані брати до уваги всі по­датки.

Розглянемо заробітну плату. Частину того, що я отримую від підприємця у вигляді заробітної плати, я повинен віддавати де­ржаві у формі особистого прибуткового податку. Отже, ці прямі податки, безумовно, враховуються у складі заробітної плати — одного з компонентів у потоці доходів; це стосується і прямих податків на процент, ренту та прибуток.

Розглянемо податок на продаж та інші непрямі податки, які промисловці та роздрібні торгівці повинні сплачувати з кожної булки чи відповідно з пшениці, тіста, муки. Припустимо, що ставка цих непрямих податків дорівнює 5 центам, а заробітна плата, прибуток і інші елементи додаваної вартості, яка у сумі становить витрати виробництва булки, обчислюються у 20 центів. У цьому випадку нас не цікавить, скільки з цих 20 центів забирають прямі податки. Булка, звичайно, продавати­меться за 25 центів, причому 20 центів з цієї суми — це'витрати на оплату факторів виробництва і 5 центів — непрямі податки¹.

GNP і NNP визначаються як сума трьох основних компо­нентів: затрат на особисте споживапння товарів і послуг, де­ржавних затрат на купівлю товарів і послуг і капітальних інвестицій. З цього виходить, що до GNP включаються валові капітальні затрати на придбання усіх нових машин і споруд, а до NNP — лише чисті інвестиції, отримувані шляхом віднімання зі суми валових інвестицій відповідних аморти­заційних відрахувань. Останній рохрахунок має на меті враху­вання вибуття або зносу капітальних благ.

Існує й інше рівноцінне визначення GNP і NNP для того ви­падку, коли розрахунки здійснюються не за методом потоку то­варів, а за методом потоку витрат. До факторіальних витрат — заробітної плати, процента, ренти та прибутку, включаючи подвійний рахунок щодо проміжних товарів, отримуваних від інших фірм, додають усі непрямі податки на підприємців, оскільки ці податки є затратами, пов'язаними з виробництвом товарів. До валового національного продукту включаються та­кож амортизаційні відрахування, а чистий національний про­дукт виявляється меншим від GNP на цю суму. Обидва методи розрахунку забезпечують однаковий результат, оскільки стро­го дотримуються правила ведення подвійної бухгалтерії². То­му при обчисленні NNP і GNP за методом витрат завжди слід включати і суми податків.

Цс з усісю очевидністю випливає з нашого визначення прибутку за залиш­ком валової виручки та з розгляду чистого прибутку як елемента витрат. Але на­ведений розрахунок нічого не говорінь про тс, хто сплачує податок — споживачі чи учасники виробництв, і у кого заробітна плата та інші види доходів могли би виявитися вищими за умови відсутності податків.

Статистики завжди мають неповні дані, тому вони змушені доповнювати ці дані власними оцінками. Оцінки сум, обчислених за обома наведеними мето­дами, можуть дещо різнитися на величину, яка в офіційних документах має на­зву ’’статистичної помилки”. Поряд з державними відомостями, де обчислюються розміри заробітної плати, проценти і т. п., є ще відділ, який зай­мається ’’статистичною помилкою". Якби статистики мали досконалу систему даних, то цей відділ залишився би без роботи. Але насправді так не буває, і тому завдання "примирення" двох способів розрахунку належить до найскладніших проблем.

Чистий національний продукт і валовий національний продукт США

Озброївшись розумінням двох основних методів розрахунку, ми можемо тепер розглянути фактичні дані.

Підрахунки потоку товарів. На лівому боці табл. 9 показано обчислення NNP за методом потоку товарів. Розділивши внутрішні та зовнішні капіталовкладення, ми отримуємо чоти­ри компоненти. З них C і G та спосіб їхньої класифікації не по­требують дальших докладних коментарів. Чисті закордонні інвестиції є "перевищенням поточного експорту всіх товарів і послуг над їх імпортом". Чисті внутрішні приватні інвестиції та­кож не потребують докладних пояснень. їхній обсяг підраховано за викладеним методом: зі суми валових приватних внутрішніх інестицій у 72,0 млрд дол. віднімались оцінні дані про розміри амортизаційних відрахувань — 40,5 млрд дол.

Підсумовуючи всі чотири компоненти лівої частини табл. 9, отримуємо важливу цифру: загальні розміри NNP становлять 441,6 млрд дол.

Нарешті, звернімо увагу на те, що якщо ми до NNP додамо амортизаційні відрахування, то отримаємо GNP у 480,0 млрд дол. Ця цифра значно більша, тому що включає валові, а не чисті інвестиції.

Підрахунок потоку витрат. У правому боці табл. 9 наведено всі елементи додаваної вартості плюс податки. Ця частина по­требує певних пояснень. Заробітна плата та інші додаткові до­ходи найманих робітників і службовців включають усю отримувану плату та додаткові платежі. Крім того, тут врахову­ються утримувані підприємцем внески до фондів, а також інші види податку та потреби соціального страхування, які робітники повинні сплачувати^[XXXIX].

Аналогічно обчислюються розміри чистих процентних пла­тежів. Зазначимо, що сюди не включається процент з держав­них облігацій. Ці проценти слід розглядати як трансфертний платіж, а не як частину G або NNP.

Рентні доходи потребують лише одного пояснення. Якщо ви володієте власним будинком, вважається, що ви сплачуєте орендну плату самому собі. Це так звана "нараховувана стаття доходу". Її зміст полягає у тому, що вона допомагає охарактери-

Таблиця 9

Чистин національний продуют, млрд дол.

у поточних цінах

зувати справжні житлові умови населення. Така оцінка не по­требує перегляду у тих випадках, коли орендар купує будинок, який він раніше орендував. Вважають за доцільне встановлюва­ти власну оцінку такого доходу, оскільки ніхто не повідомляє про рентний доход, що приносить йому власний будинок.

Ми вже зазначали що непрямі податки з підприємців обов’язково слід включати до підрахунку витрат, щоб резуль­тат, отриманий за таким методом, дорівнював результату, отри-, маному за методом товарних потоків. Прямі податки на заробітну плату, процент і ренту уже включені до перелічених статей доходів.

Розглянемо прибуток. Його слід вивчати останнім, тому що він визначається як частина валової виручки, що залишається після врахування всіх інших статей затрат. Є дві форми прибут­ку: прибуток корпорацій і прибуток некорпорованих підприємств, які перебувають у приватній власності окремих осіб або є власністю товариств. До другої форми належить за­значений у таблиці "доход некорпорованих підприємств після відповідної статистичної обробки"^[XL].

Ця стаття включає значну частку доходів фермерів і осіб вільних професій. Зазначені доходи є заміною їхньої праці, капіталу та землі, які вони використовують v власних підприємствах. Проте статистик називає все це прибутком. На­решті, у табл. 9 показано "прибутки корпорацій до сплати по­датку після відповідної статистичної обробки". До суми 46,6 млрд дол. прибутку включаються 23,2 млрд дол., сплачуваних як податок на прибуток корпорацій. Решта використовується для сплати дивідендів або залишається як нерозподілений при­буток корпорацій. Останній є сумою, яка знову "вміщується у справу", тому часто вона зветься "чистим заощадженням корпо­рацій".

Підрахунки за методом потоку витрат дають на правому боці таблиці ту саму цифру GNP у 482,0 млрд дол.; останню ми от­римали, додавши суму амортизаційних відрахувань.

Три пов’язаних між собою поняття: особистий доход після вилучення податків, сукупний особистий доход (чистий доход) і національний доход

У табл. 9 зведено основні принципи обчислення національного доходу. Завдання, яке полягало у тому, щоб дати загальне економічне уявлення про національний доход, вияв­ляється виконаним. Але якщо ви належите до тих підприємців, громадян або державних діячів, які бажають знати, що відбувається з місяця в місяць, з кварталу у квартал в амери­канській та зарубіжній економіці, то вам корисно ознайомитися ще з іншими трьома показниками. Ці показники обчислюють­ся і публікуються міністерством торгівлі США й аналогічними офіційними установами за кордоном. Йдеться про доход після вилучення податків, про особистий і національний доход, ос­танній — у вузькому розумінні цього слова. Ці показники об­числюються на основі вихідних даних, що наведено вище; ре­зультати таких розрахунків можуть виявитися корисними.

Особистий доход після вилучення податків (Disposable Income — DI). Яку суму доларів мають приватні особи та сім’ї і можуть нею користуватися протягом року? Обчислюючи показ­ники чистого особистого доходу, статистика намагається відповісти на це питання. Щоб обчислити розміри чистого осо­бистого доходу, з NNP слід відняти суму всіх прямих і непрямих податків, всіх доходів корпорацій, не сплачених по дивідендах і утриманих як чисті заощадження, а потім додати суму транс­фертних платежів — типу пенсії зі соціального забезпечення або сплати процентів з позик федерального уряду. У результаті отримуємо суму, якою можемо розпоряджатися за власним роз­судом. Показник особистих доходів після вилучення податків відіграє важливу роль, оскільки саме з цієї суми сплачуються споживчі затрати та утворюються особисті заощадження. Так, протягом останніх років люди витрачали близько 93% особисто­го доходу після вилучення податків на споживання та близько 7% відкладали у вигляді особистих заощаджень. Ряди стати­стичних показників, які характеризують зміну особистого дохо­ду після сплати податків, належать до тих даних, за якими уважно стежать директори універсальних магазинів і політики, що побоюються інфляції або надто малих розмірів споживчого попиту.

Сукупний особистий доход. На жаль, дані про особистий до­ход за винятком податків публікуються лише раз за 3 місяці. Для тих, хто потребує щомісячної свіжої інформації, уряд публікує дані під рубрикою "особистий доход". Щоб обчислити загальну величину особистого доходу, слід, як і при обчисленні особистого доходу після сплати податків, відняти від NNP зао­щадження корпорацій і додати до суми, що залишилася, всі ви­ди трансфертних платежів. Якщо з отриманої таким шляхом суми відняти всі податки, то сукупний особистий доход був би ідентичним з особистим доходом після сплати податків. Проте суму деяких видів податку важко обчислити протягом такого короткого проміжку часу — щомісячно. Тому зі сукупного осо­бистого доходу виключено лише деякі види податку, розміри яких можна досить точно оцінити за короткий період: прибутко­вий податок на корпорації та деякі інші — внески корпорацій за програмами соціального страхування, сплачувані певними час­тками від фонду заробітної плати. Але при обчисленні сукупно­го особистого доходу не робиться спроба дати оцінку особистих прибуткових податків, і, отже, цей показник дещо різниться від показника особистого доходу без податків. Якби навіть можна було обчислити місячні показники особистого доходу без по­датків, є підстави вважати, що відносна величина його коливань найчастіше приблизно дорівнювала би коливанням сукупного особистого доходу. Саме тут виявляється основна роль показни­ка сукупного особистого доходу: він забезпечує місячні дані, які можна швидко обчислити і які можуть замінювати дані про осо­бистий доход від податків. Отже, він є показником змін у затра­тах сім’ї та сімейному добробуті.

Національний доход (у вузькому значенні цього слова). Ви­ходячи зі загальної практики, ми вживали у попередньому вик­ладі термін "національний доход", маючи на увазі всі категорії, наведені у цій главі, NNP, GNP та ін. Слід згадати і про більш вузьке поняття національного доходу, яким користується міністерство торгівлі США. У вужчому розумінні національний доход обчислюється як NNP без усіх непрямих податків: ак­цизів, податків на сигарети, бензин і всіх інших податків на продажі. Проте слід врахувати, що всі особисті прямі податки, а також податки на доходи корпорацій входять до національного доходу^[XLI]. Діаграма на рис. 20 і додаток до цієї глави дають наоч­не уявлення про співвідношення всіх наведених категорій.

Рис. 20. Три компоненти національного доходу.

Криві на рис. 20 показують три найважливіші категорії, що використовуються у статистиці національ- ного доходу, — вало­вий національний продукт, чистий націо- нальний продукт і особистий доход після стягнення податків. На рис. 20 видно, які подібні їхні рухи та які незначні і сталі розбіжності між ними. Тому більшість людей обмежуються лише спостеріганням за змінами GNP, деколи доповнюючи його даними про особистий доход без податків.

Висновки

1. Найпростішою інтерпретацією чистого національного про­дукту, або NNP, є потік товарів: сума всіх затрат на особисте споживання плюс сума чистих інвестицій (внутрішніх і зовнішніх) плюс державні затрати на купівлю товарів і послуг, або: NNP=(C + I + G).

2. Користуючись індексом цін, ми можемо забезпечити "пе­рерахунок" NNP у поточних доларах і привести його до більш точних масштабів вимірювання — "реального NNP, вираженого у доларах з купівельною спроможністю базисного року". Вико* ристання такого індексу середніх змін у загальному рівні цін (цін на споживчі, капітальні та закуповувані урядом товари) дає змогу приблизно врахувати вплив тих змін у самому маєш* табі вимірювання, які спричинюються коливаннями рівня цін.

3. Завдяки нашому визначенню прибутку як залишку вало* вої виручки після покриття всіх затрат ми можемо поєднати ре* зультати вимірювання NNP за методом витрат. Останній метод базується на використанні факторіальних доходів, причому ре* тельно обчислюються розміри додаваної вартості, щоб уникнути подвійного рахунку проміжних товарів. Після сумування за­робітної плати, "процента, ренти та прибутку до сплати податків до отриманого результату додається вся сума непрямих по­датків. (До NNP, безумовно, не включаються такі трансфертні платежі, як сплата процентів з державних облігацій або пенсій зі соціального забезпечення).

4. Чисті інвестиції є додатною величиною у тому випадку, коли використовується частина ресурсів суспільства для ство­рення більшої кількості будівель, устаткування та товарних за­пасів, ніж зношується протягом поточного періоду у формі амортизації. Оскільки обчислити амортизацію важко, статисти­ки більше покладаються на свої підрахунки валових, ніж на підрахунки чистих інвестицій.

5. З наведених міркувань офіційна статистика приділяє значно більше уваги валовому національному продукту, ніж чи­стому національному продукту. Завжди GNP = NNP + аморти­зація. Оскільки сума амортизаційних списань змінюється повільно і лише зрідка значно відрізняється від 1/12 GNP або 1/11 NNP*, у більшості випадків можна використовувати або GNP замість NNP, або NNP замість GNP.

6. Особистий доход після сплати податків, сукупний особи­стий доход і національний доход у вузькому розумінні слова — три додаткових показники, які публікує офіційна статистика. Національний доход дорівнює NNP без непрямих податків (податок на бензин і інші податки на продажі та непрямі подат­ки). Дані про сукупний особистий доход публікуються щомісяця, вони дуже зручні; водночас вони досить точно відбивають зміни особистого доходу після сплати податків і інших аналогічних рядів статистичних показників, що публікуються лише раз за квартал. Показник особистого доходу після сплати податків характеризує суму доходів, яка зали­шається у населення після сплати всіх податків, які населення витрачає на придбання споживчих товрів або відкладає як зао­щадження.

Більш докладна інформація про обчислення національного доходу наводиться у додатку до цієї глави. Наведені у додатку дані характеризують економічний розвиток США у недалекому минулому: індекс промислового виробництва, що публікується щомісячно радою управління Федеральної резервної системи, дані про зайнятість і безробіття. Ці важливі агрегатні показники характеризують економічний стан країни.

Додаток Обчислення національного доходу офіційною статистикою

Деяким читачам при обчисленні національного доходу по­добається звертати увагу на деталі в окремих розрахунках. На­ведемо декілька прикладів.

1. Послуги дружини — домашньої господарки ніколи не вра­ховуються у складі NNP. Отже, якщо чоловік одружується зі своєю економкою, то розміри NNP можуть знизитися. Або якщо моя дружина домовилась би зі сусідкою про прибирання бу­динків одна в одної і сплачували б за це одна одній по 4 тис. дол. за рік, то NNP зріс би на о тис дол. Вартість послуг вашої дру­жини у домашньому господарстві виключається зі складу NNP не з міркувань логіки, а тому, що надзвичайно тяжко отримати точну оцінку грошової вартості таких послуг. Поки відносна кількість жінок, що виконують неоплачувану домашню роботу, істотно не зміниться, зростання та падіння NNP будуть при­близно однаковими незалежно від того, чи включається або не включається ця стаття до складу NNP^[XLII].

Усе це свідчить про те,що в економічних розрахунках важ­ливу роль відіграють наближені вимірювання. У ряді випадків основну роль відіграють не визначення методики повного розра­хунку, а строге дотримання цієї методики протягом усього досліджуваного періоду. •

2. Багато товарів взагалі тяжко віднести до будь-якого класу — до проміжних або кінцевих продуктів. Наприклад, молоток тесляра не можна вважати кінцевим споживчим продуктом. Як і тісто, він є проміжною стадією у витрачанні коштів, яка вже врахована як частина вартості споруджених будинків і зроблених столів.

До якого класу віднести затрати тесляра на придбання робо­чого одягу, на переїзд з одного місця роботи на інше, з дому на роботу? А затрати на каву, на відвідування бейсбольного матчу, на який він запрошує своїх замовників, прагнучи розширити, обсяг замовлень? Чи розглядали би ви останню статтю затрат інакше, якби тесляр сам любив бейсбол?

Все це складні проблеми. Кожен вид перелічених затрат включає елемент проміжних ділових затрат і елемент спожив­чих затрат. Податковий інспектор і статистик, які займаються обчисленням національного доходу, не завжди мають єдину думку з цього приводу, і ми можемо піддати сумніву пра­вильність висновків, яких дійшов кожен з них. (Приклад: по­датковий інспектор нікому не враховує щоденні транспортні затрати на переїзди всередині міста. Він може погодитися відняти з оподатковуваного доходу затрати на заміські переїзди. Затрати на придбання молотка виключаються з оподатковува­ного доходу та NNP, а затрати на придбання робочого одягу не виключаються, навіть якщо пощастить довести, що він за­побігає зношуванню звичайного костюма).

3. Подарунки, які нс с замаскованою платою за певну роботу або за товари та послуги, не включаються до NNP. Щодо цього, вони уподібнюються до трансфертних платежів. Це стосується і кишенькових грошей, які батько дає синові; Якщо розмірковувати логічно, то винагороду, яку батько дає синові за те, що той викосив галявинку перед будинком, слід включати до NNP. Але насправді такі випадки трапляються дуже рідко.

4. Якщо я купую стару картину, скуповую партію товарів або придбав у когось уживаний автомобіль, то ці угоди не нале­жать до кінцевих і тому не включаються до NΓ5P. Ми просто обмінялися майном (обмін грошей на картину і т. п.). Ми нічого не створили¹. Отже, ці угоди більшою мірою належать до транс­фертних платежів особливого виду^{[XLIII] [XLIV]. Цс може ілюструвати та­кий важливий факт: загальний ціннісний обсяг усіх проміжних угод значно перевищує обсяг кінцевих угод, які ми називаємо національним доходом або національним продуктом.}

Ми намагаємося виключити з NNP приріст курсової вартості цінних паперів у результаті простої зміни курсів. Якщо Уолл- стріт диктує підвищений курс по акціях компанії ’’Форд”, які я маю, то я відчуваю себе багатим і витрачаю більшу частину до­ходу, що залишається у мене після сплати податків. Але такий несподіваний приріст капітальної вартості не є результатом по­точної економічної активності, і тому статистик намагається врахувати та виключити цей приріст курсової вартості. З тієї ж причини він вносить поправки на зміну вартості товаро-ма- теріальних запасів при обчисленні прибутків корпорації.

5. При обчисленні NNP ми зацікавимося споживчими това­рами та товарами виробничого призначення не лише заради їхньої грошової вартості: гроші — це лише масштаб, який ми ви­користовуємо для того, щоб дати якусь приблизну оцінку "задо­воленню* або "вигоді" від цих товарів. Але у такому випадку грамофонна платівка повинна включатися до NNP за відпо­відною ринковою ціною щоразу, коли я прослуховую її. І якщо я опускаю 10-центову монету до музикального автомату, вона, напевно, безпосередньо враховується у складі NNP. Коли я замінюю платівку, купуючи нові, ці споживчі затрати є при­близною грошовою оцінкою насолоди, яку я отримав, але лише приблизною. Статистик вважає річ споживаною, якщо вона по­трапила до покупця додому. Така практика прийнятна, крім од­ного випадку.

У наші дні ми все більше коштів витрачаємо на споживчі то­вари тривалого користування. При цьому у ті роки, коли ми створюємо свої домашні запаси споживчих товарів тривалого користування, наше фактичне споживання виявляється на­справді завищеним, якщо оцінювати його за сумою роздрібних купівель. Протилежні явища відбуваються у ті роки, коли ми скорочуємо свої запаси цих товарів.

Деякі педанти говорять: "Давайте спробуємо підрахувати при обчисленні NNP не просто суму роздрібних купівель протя­гом року, а фактичне споживання товарів тривалого користу­вання і включимо цю цифру до С". Міністерство торгівлі вважає це надто складною справою, але економісти для окремих спеціальних цілей намагалися дати більш точну оцінку поточ­ного споживання автомобілів (виходячи, наприклад, зі стати­стики споживання бензину та довжини пробігу автомобілів), ніж за даними про продаж нових автомобілів^[XLV].

Для більш тривалих проміжків часу обидва методи дають од­наковий результат, зокрема у тих випадках, коли економіка не розвивається надто швидкими темпами.

Міжнародні аспекти обчислення національного доходу. До­кладніше зупинимося на методах обчислення чистих закордон­них інвестицій.

Ми домовилися розуміти під національним доходом Сполу­чених Штатів доход або продукт усіх, хто постійно проживає у цій країні. Сюди належать і американські громадяни, які тимча­сово перебувають за кордоном, а також денатуралізовані емігранти, що постійно проживають у США.

Якщо англієць має у США акр землі, то доход з нього вклю­чається до національного доходу Великобританії, а не США. Якщо американці отримують дивіденди з акцій англійських компаній, то вони становлять частину американського, а не англійського національного доходу і розглядаються як плата за послуги, надавані експортованою нами власністю.

Попередній виклад показує, наскільки важливо враховувати міжнародні аспекти при обчисленні національного доходу. Ми повинні враховувати експорт, імпорт, дивіденди, які сплачують нам, і ті, які сплачуємо ми, а також багато іншого. Платіжний баланс між США і світом включає усі ці статті. Але на цій стадії аналізу національного доходу нас цікавлять лише загальні принципи підрахунку розмірів чистих закордонних інвестицій, які у сумі з чистими внутрішніми приватними інвестиціями ут­ворюють третій компонент NNP — інвестиції.

Для визначення розмірів чистих закордонних інвестицій потрібно обчислити перевищення вартості всіх експортованих товарів і послуг над сумою імпортованих нашою країною то­варів І ПОСЛУГ^[XLVI].

Отже, обчислюємо А — загальну суму нашого експорту то­варів і послуг (автомобілів, фрахт суден і т. п.) плюс доходи від тих факторів виробництва, якими ми володіємо за кордоном, сплачувані нам дивіденди та проценти. Потім підраховуємо В — загальну суму нашого імпорту та виплати іноземцям за кори­стування факторами виробництва, що їм належать і перебува­ють у нашій країні. Перевищення розмірів А над В становить наші чисті закордонні інвестиції. Не лише чисті внутрішні інвестиції, а й закордонні капіталовкладення можуть збільшу­вати зайнятість і сприяти розвиткові економіки.

Тотожність показників, які характеризують розміри зао­щаджень і інвестицій. Статистик, який обчислює національний доход, визначає заощадження, які він вимірює так само, як і інвестиції. Ця рівність між показниками заощаджень і інвестицій породжена методами подвійної бухгалтерії, випливає зі самого визначення. У цій книзі чисті закордонні інвестиції та сальдо експортних і імпортних операцій розглядаються як ідентичні поняття.

Як обчислюються інвестиції? Не враховуючи діяльності дер­жави, ми бачимо, що І — це потік товарів, які не входять до складу С, тобто товарів, що не споживаються. Як обчислюються заощадження S (Savings)? Знову абстрагуючись від заощаджень держави та корпорацій, ми бачимо, що S — є та частина особи­стого доходу після вирахування податків, або NNP, яка не вит­рачається на С. У підсумку: I = NNP, обчисленому за методом потоку товарів без C; S = NNP, обчисленому за методом потоку доходів без С. Але обидва методи повинні дати однаковий ре­зультат NNP. Отже I = C — показники заощаджень і інвестицій виявляються тотожними.

Наше завдання буде розв’язане, якщо ми введемо до аналізу заощадження держави та корпорацій. Розміри інвестицій зали­шаються тими самими. Але тепер заощадження S роз­поділяються уже на три частини: 1) чисті особисті заощадження NPS (Net Personal Savings), які люди відкладають з доходів, що залишаються після сплати податків; 2) чисті заощадження кор­порацій NCS (Net Contrate Savings), тобто та частина їхніх до­ходів, яка не сплачується у формі дивідендів, і, нарешті, 3) чистий надлишок державних доходів над затратами або "зао­щадження”, NGS (Net Goverment Surplus), які є перевищенням надходжень від податків над сумою державних коштів, що вит­рачаються на придбання товарів і послуг, і трансфертних пла­тежів.

Тотожність показників S і І слід показати з урахуванням трьох компонентів, які становлять сукупні заощадження S

I = NPS + NCS + NGS.

10.