ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЇ І НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХОД

Вік рицарства минув; настав вік софістів, економістів і лічильних машин.

Едмунд Бурне

Доктор Ватсон розповідав, як він здивувався, коли дізнався, що великий Шерлок Холмс ніколи не чув про сонячну систему.

Можна з упевненістю сказати, що вивчення економічної тео­рії не позбавить вас знань у галузі фізики, латинської мови чи точкового зварювання. Але водночас справедливе і те, що кож­ний намагається економити свій обмежений час.

Тому, якби економічний аналіз не мав важливої мети, то го­дини, що витрачаються на нього, можна було б спокійно присвя­тити іншим справам.

За ким дзвонять дзвони

Першою спонукою до вивчення економічної теорії є те, що вона має справу з такими проблемами, які стосуються всіх нас без винятку.

Які види робіт потрібно виконувани? Як вони оплачуються? Скільки товарів можна купити на долар заробітної плати зараз і в період стрибкоподібної інфляції? Яка ймовірність настання та­кого часу, коли людина не зможе Знаходити роботу, що їй підходить лише у межах певного часу?

Крім особистих та сімейних проблем, економічна теорія розг­лядає і питання політичного характеру, розв’язання яких зачіпає кожну людину.

Чи буде держава допомагати безробітним шахтарям, збільшуючи мій податок, чи вона може сприяти пом’якшенню проблеми безробіття за допомогою інших засобів? За що я пови­нен голосувати — за те, щоб зараз будувати нову школу і шо-

сейну дорогу, чи за те, щоб відкласти це будівництво до того ча­су, коли ділова активність зменшиться, ціна на цемент знизить­ся і потрібно буде вишукувати можливості для одержання роботи?

Чи пови*:.и ми голосувати за те, щоб заміжнім жінкам було відмова но у праві працювати у державних установах і таким чи»:им не допустити, щоб безробіття викидало чоловіків на ву­лицю? Чи призведе автоматизація на заводах до зниження за­робітної плати до піврічного рівня і виникнення надлишкової робочої сили? А що сказати про антитрестівське законодавство, яке має на меті боротьбу проти монопольних цін?

До предмета економічної теорії належать також питання торговельно-промислового підприємництва.

Економічна теорія повинна дати відповідь на важливі про­блеми, які постають перед суспільством і нацією.

В якому розумінні зростання народонаселення становить проблему для Індії? А в якому — для Сполучених Штатів? Чи буде темп нашого зростання в майбутньому залежати від того, чи зараз надаєм перевагу виробництву машин і іншого промис­лового обладнання над споживчими товарами чи визначальною перемінною майбутнього зростання стане винахідництво наших університетських учених, інженерів-дослідників і фабричних інспекторів?

З усіх запитань, що хвилюють людей у передових західних цивілізаціях і слаборозвинутих районах світу, найбільш важли­вими, очевидно, є такі. Чи здожене Радянський Союз за два де­сятиріччя Сполучені Штати як суспільство найбільшого достатку в усьому світі? Як змінюється розрив між цими різними типами економічних систем? Що може зробити кожен для зміни їх відносного положення? Якими методами прості лю­ди в Індії і Конго можуть прискорювати економічний розвиток своїх країн?

Щоб відповісти на всі ці питання, необхідно вивчити еко­номічну теорію. Проте економічна теорія має справу з життям людей, а людське життя, як ми бачимо, не можна вкласти в рамки простих і категоричних відповідей.

Протягом всього нашого життя перелічені економічні питан­ня, а також нові, які постійно виникають, завжди будуть обго­ворюватися людьми і пресою. Вивчення економічної теорії — це необхідна передумова для корисної і приємної участі у цій "Ве­ликій розмові".

Світло та плоди

Існує й інше обгрунтування необхідності вивчення еко­номічної теорії. Протягом двох століть освічені люди знаходили у ній відповідь майже на всі питання, які ставило перед ними життя..

Проте однією вишуканістю, звичайно, не можна обмежи­тись. Якби, підходячи до завершення свого довгого життєвого шляху, економіст зрозумів, що він не залишає після себе нічого, крім роздумів про красиві форми, то він був би далекий від того почуття задоволення, яке відчув би, якби переконався у тому, що плоди його праці істотно вплинули на життя людей. Еко­номічну теорію вивчають заради того світла, яке вона вип­ромінює, а будь-яке задоволення, яке при цьому одержують, — це не більше, ніж тимчасова премія.

Що таке економічна теорія

У минулому люди, які починали вивчати економічну теорію, майже завжди вимагали короткого, чіткого визначення цього предмета.Цьому попитові не бракувало пропозицій. Наводимо деякі з таких визначень.

1. Економічна теорія — це наука про види діяльності, пов'язані з обміном і грошовими угодами між людьми.

2. Економічна теорія — це наука про використання людьми рідкісних чи обмежених продуктивних ресурсів (земля, праця, товари виробничого призначення, наприклад машини, і технічні знання ) для виробництва різних товарів (таких, як пшениця, яловичина, пальто, концерти, шляхи, яхти) і роз­поділу їх між членами суспільства з метою споживання.

3. Економічна теорія — це наука про щоденну ділову життєдіяльність людей, досягнення ними засобів до існування і використання цих засобів.

4. Економічна теорія — наука про те, як людство розв’язує свої завдання у галузі споживання і виробництва. _

5. Економічна теорія — це наука про багатство. Цей перелік досить великий, однак якщо провести годину у відповідному відділі доброї бібліотеки, освічена людина зможе продовжити його.

Якщо примусити спеціаліста обрати зі всіх наведених дефініцій лише одну, то у наш час він, очевидно, зупинився б на другій. Йому відомо, яке значення мають гроші, і якби Китай, починаючи з наступного року, відмовився від використання гро­шей взагалі, то перед ним постала би величезна кількість про­блем, які покликана вивчати економічна теорія. Дії Робінзона Крузо і самостійних поселенців, хоч вони й не займались обміном товарів чи бартерною торгівлею, також належать да компетенції економічної теорії.

Якщо говорити про звичайний перебіг життя, то економічна теорія не може описувати почуття людини під час недільної обідні, смак гусячого м’яса, яке вона їсть, слухаючи як Еліот читає свої вірші чи як співає Сінатра про страждання кохання і про муки смерті. Найбільш значне у житті не можна придбати задарма, але його не можна купити і на ринку. Отже, жодне визначення предмета економічної тссрії не може бути точним, оскільки у цьому, по суті, і немає потреби. Для ознайомлення з предметом можна було б навести таку його коротку характери­стику: ’’Економічна теорія — це наука про те, які з рідкісних продуктивних ресурсів люди і суспільство протягом часу, за до­помогою грошей і без їхньої участі, обирають для виробництва різних товарів і розподілу їх з метою споживання тепер і у май­бутньому між різними людьми і групами суспільства”.

Чим не є економічна теорія

Економічна теорія — це не економіка господарювання. Щоб навчитися мистецтву випікання тортів і ведення домашнього обліку, слід звернутися до інших джерел.

Економічна теорія — це не наука про управління підприємством. Вона не відкриє перед вами таємниці успіху — як заробити мільйон доларів, підготувати річний фінансовий звіт, розробити найкращу рекламну стратегію чи передбачити курс акцій на біржі.

Економічна теорія — це не технічна наука. Відповідь на пи­тання про те, як побудувати добру греблю, одержати пеніцилін чи запилити кукурудзу, треба шукати у лабораторіях і в самому житті. Проте економічна теорія, як ми побачимо далі, тор­кається всіх цих проблем. Вона виходить з того, що інженер до­бре знає свою справу. Вона визнає обмеженість природи і людських знань. Більше того, економічна теорія описує, як об­меженість ресурсів і відносні рівні цін примушують техніків змінювати свої рішення і робити вибір між альтернативними технологічними процесами. Якщо вийшов з ладу двигун, не по­силайте за економістом. Але економічні знання дуже згодяться тоді, коли порушуються взаємозалежні соціальні відносини ви­робництва, як це сталось у час великої депресії після 1929 р. в нашій країні¹ чи у період інфляції 1923 р. у Німеччині.

Питання про те, як сім’ї витрачають свої rpoπιi_r дуже цікавить економіста; але це зовсім не означає, що він підходить до характеристики споживчого попиту так, як і ощадливий гла­ва сім’ї чи спеціаліст з питань сімейного права. Так само за­своєння викладених у початкових курсах економічної теорії^{[I] [II]} методів, до яких вдається будь-яка група бізнесменів, щоб одер­жати більший прибуток чи досягти здійснення інших цілей, ще не дає змоги студенту-другокурснику перевершити досвідченого батька.

Насправді, якщо ви хочете протягом п’яти років якомога більше заробити на біржі чи торговельними операціями, вам краще піти на навчання до будь-якої діючої компанії. Хоча еко­номічну теорію не вивчають з метою чисто професійного вдо­сконалення, особа з більш широким світоглядом і глибоким розумінням великих соціальних сил сучасної економіки, оче­видно, врешті-решт досягне більшого матеріального успіху, ніж нетерплячий юнак, який прагне відразу набути практичного досвіду.

Одна серед багатьох

Економічна теорія, чи політична економія, як її звичайно на­зивають, тісно пов’язана з іншими важливими університетсь­кими предметами.

Один економіст якось зазначив, що у доведеній до злиденно­сті Індії корови вважаються священними тваринами: вони мільйонами блукають по вулицях у пошуках їжі. 1 якщо наївний економіст, що абсолютно не розуміється на природі лю­дини, бачить ці стада як головне джерело білкових додатків до убогої їжі, то більш далекоглядний з властивим йому ро­зумінням національних звичаїв під час аналізу економічного розвитку Індії, безумовно, врахує цей соціологічний фактор. Він намагатиметься, крім того, з’ясувати, як ця обставина впли­ває на політичну структуру і на групи, що здійсняють вплив на політику.

Економічна теорія дуже близька також до вивчення історії. Чи можна вважати простим збігом обставин, що після того, як Колумб відкрив Америку з усім її золотом, ціни в Іспанії й Європі підвищувалися протягом століть? Чому розвиток паро­плавства і залізниць допоміг фермерам Айови, погіршив стано­вище фермерів Вермонта і Оксфордшира і полегшив долю жителів лондонських нетрів? Для тлумачення історії необхідні аналітичні засоби, бо факти ніколи не свідчать самі за себе; од­нак цей підхід не спростовує старої китайської приказки: "один погляд вартує тисячі хитрощів”.

Серед великої кількості наукових дисциплін, пов’язаних з економічною теорією, особливої уваги заслуговує статистика. Державні установи й організації підприємців публікують вели­чезну кількість різноманітної цифрової інформації. Більша час­тина наших уявлень про справжню форму різних кривих, які можна побачити на сторінках цієї книги, — це результат ре­тельного статистичного аналізу зібраної інформації. Саме у галузі економіки знаходять найбільш важливе застосу­вання більшість математичних методів теорії ймовірності та статистики.

Хоча кожен елементарний підручник повинен мати геомет­ричні діаграми, знання математики необхідне лише для більш складних розділів економічної теорії. Ключем до успішного ово­лодіння основними економічними принципами є логічне мис­лення, а для успішного застосування економічної теорії на практиці необхідна точна оцінка емпіричних даних.

Лауреат Нобелівської премії Макс Планк, засновник кванто­вої фізики, якось скромно зазначив, що він починав свою діяльність як економіст, але потім залишив цю професію, тому що вона надто важка. Коли про це розповіли піонерові сучасної математичної логіки Бертрану Расселу, він відповів: ”Це дивно. Я залишив економічну теорію чере те, що вона надто проста!”

Обидві точки зору містять зерно істини. Але у них схована помилка. Мільйони разів було підтверджено, що будь-яка кмітлива людина, яка досягла 16 років, може добре засвоїти економічні принципи. І у цьому розумінні Рассел правий. Але у мистецтві пізнання економічних сил людського життя на одній лише розумовій віртуозності, як це зрозумів Планк, далеко не поїдеш. З іншого боку, досвід показує, що, хоча простаки не до- сягли успіху у жодній галузі, все ж не треба бути надлюдиною, щоб плідно займатися предметом, який люди назвали еко­номічною теорією і який перебуває на півшляху між мистецт­вом і наукою.

Економічний опис і аналіз

Перше завдання економічної науки полягає у тому, щоб опи­сати, проаналізувати і пояснити динаміку виробництва, без­робіття, цін і інших подібних явищ, а також встановити співвідношення між ними. Для того, щоб такий опис мав будь- яку цінність, він повинен бути підпорядкований певній системі; це й є справжній аналіз.

Складність поведінки людей і зміни у соціальному житті пе­решкоджають досягненню такої точності, яка властива дослідженням у галузі ряду природних наук. Ми не мажемо здійснювати контрольовані експерименти, подібно до того, як це робить хімік чи біолог. Як і астроном, ми повинні задоволь­нятися переважно "спостереженням”. Але економічні події, що ми спостерігаємо, і статистичні дані, на жаль, не такі чіткі і сис­тематизовані, як орбіти небесних супутників. На щастя, однак, точність наших відповідей не обов’язково повинна досягати декількох десяткових знаків, навпаки, ми зробимо гігантський крок уперед навіть у тому випадку, якщо зможемо правильно визначити загальний напрям певного явища і досягнутий ефект.

Знання і розуміння природи і суспільства вартують затраче­ної праці. Якщо вивчення шляхів планет і витівок атомів являє собою значний інтерес, то не менш корисно також довідатись, як банки створюють гроші, як розвивається інфляція і яку роль попит і пропозиція відіграють у встановленні ціни. Але крім на­буття знань заради знань, є надія — і для більшості людей вона має набагато більше значення, — що винаходи у фізиці допомо­жуть інженерам зробити корисні вдосконалення, що вивчення фізіології сприятиме розвитку медицини і що безсторонній аналіз економічних даних дасть змогу суспільству запобігти по­вторенню деяких найбільш неприємних і хворобливих еко­номічних явищ.

Економічна політика

Ми підійшли тепер до важливої проблеми економічної політики. Врешті-решт розуміння повинне допомогти контролю і вдосконаленню. Як можна стримувати примхи економічної кризи? Як стимулювати ефективність і економічний прогрес? Як зробити більш доступним заможний рівень життя?

Ми будемо намагатися висвітлити ці проблеми економічної політики у кожній частині нашого аналізу Щоб досягти успіху, ми повинні намагатися виробити об’єктивність і неуперед­женість, здатність бачити речі такими, якими вони є насправді, незалежно від наших симпатій чи антипатій. Не можна не вра­ховувати, що економічні проблеми всі сприймають близько до серця. Коли зачіпаються глибоко вкорінені переконання і забо­бони, то у людей підвищується кров’яний тиск, їх голоси стають крикливими; але ж і деякі з цих забобонів є лише погано зама­скованим виразом певних економічних інтересів.

Лікар, що щиро намагається викорінити хвороби, повинен спочатку навчитись об’єктивно оцінювати те, що є предметом його спостережень. Він ставить собі на службу бактеріологію, але за допомогою цієї ж науки божевільний учений може спро­бувати винищити людство, заражуючи людей чумою. Не можна досягти здійснення бажань одними лише добрими намірами.

Для кожної економічної ситуації існує лише одне істинне по­яснення, як би важко не було до цього дійти. Не може бути однієї економічної теорії для республіканців і іншої — для підприємців. В оцінці основних економічних проблем, які стосу­ються цін і зайнятості, точки зору більшості економістів досить близькі.

Це не означає, що економісти завжди одностайні у визна­ченні економічної політики. Економіст А може виступати за те, щоб повна зайнятість була забезпечена за всяку ціну. Економіст Б може не надавати цьому першочергового значення. Основні питання, які визначають, наскільки правильні чи помилкові цілі, не можуть вирішуватися наукою як такою. Вони належать до галузі етики і "оцінки цінностей". У кінцевому підсумку ці питання повинні розв’язуватися всім суспільством. Все, що мо­же зробити спеціаліст, — це вказати на можливі альтернативи і на ті витрати, з якими може бути пов’язане те чи інше рішення.

Здоровий глузд і безглуздя

Економічна політика часто викликає суперечки. Світ цін, заробітної плати, процента, акцій і облігацій,, банків і кредиту, податків і видатків — це складний світ. Кожне питання, очевид­но, має дві сторони чи, можливо, і більше; часто здається, що єдину правильну відповідь дає той, хто, ухопившись за ваш гуд­зик, переконує вас останнім.

Ніхто не може засвоїти такий складний предмет, як хімія, без тривалого і ретельного вивчення. У цьому є і свої переваги і свої недоліки. Людина з вулиці чи той, хто стоїть за газетним прилавком, не може, мабуть, вважати себе вищим авторитетом у галузі хімії; так воно і повинно бути. З іншого боку, той, хто починає вивчати хімію, повинен спочатку ознайомитися з усіма основними концепціями, а для цього йому необхідно витратити немало часу.

Щодо економіки, то кожен уже зґ дитинства дещо про неї знає. Це знайомство і корисне, тому що наявність певної суми знань говорить сама за себе, і водночас вводить в оману, бо лю­дині властиво некритично сприймати як істину зовні правдо­подібну точку зору. Кожен студент знає досить багато про гроші, напевно, навіть більше, ніж сам він передбачає. Так, він з повним правом сміється з дитини, яка надає перевагу велико­му нікелю^[III] чи блискучій монеті у 25 центів над паперовою банкнотою в 1 долар, а також над тими селянами-басками, які вбили художника, що до них приїхав, щоб заволодіти його неза- повненою чековою книжкою.

Але й убогі знання теж приховують у собі небезпеку. При більш ретельному дослідженні здоровий глузд може виявитися безглуздям. Профспілковий лідер, що успішно уклав декілька трудових контрактів, може відчути себе експертом з питань те­орії заробітної плати. Бізнесмен, який сплатив усю суму за­робітної плати, може думати, що його точка зору про контроль над цінами є остаточною. Банкір, який здатний збалансувати свої рахунки, може дійти висновку, що він знає про гроші все, що взагалі можна про них знати.

Кожній людині властиво звертати увагу лише на ті наслідки будь-якого економічного явища, які безпосередньо впливають на неї. Не можна очікувати, що робітник-каретник, якого вики­нули на вулицю, буде розмірковувати про те, що одночасно зі скороченням виробництва карет можуть з’явитися нові можли­вості для одержання роботи в автомобільній промисловості. Але ми повинні бути підготовлені якраз до таких міркувань.

Попередньо знайомлячись з будь-яким питанням, економіст цікавиться функціонуванням економіки як єдиного цілого, а не точкою зору будь-якої однієї групи. Його метою є розробка соціальної та загальнодержавної, а не індивідуальної політики. Дуже часто те, що стосується всіх, нікого конкретно не сто­сується. Тому дуже корисно знову повторити, що елементарний курс економічної теорії не претендує на те, щоб навчити, як вес­ти справи підприємства чи банку, як розумно витрачати гроші чи як швидко збагатіти на біржі. Але ми сподіваємося, що за­гальна економічна теорія створить корисну основу для величез­ної кількості таких видів діяльності.

Економіст, звичайно, повинен мати досить чітке уявлення про думки та дії бізнесменів, споживачів і інвесторів.

Тиранія слів

У соціальних науках слід особливо побоюватися ’’тиранії слів’’. Світ досить складний і без того, щоб до нього вносилась нова плутанина, пов’язана з тим, що, по-перше, два різних сло­ва через незнання використовуються для позначення одного і того самого предмета, і, по-друге, одним і тим самим словом по­значають два зовсім різні явища.

Джонс може назвати Робінсона брехуном за те, що, на думку останнього, причина депресій полягає у надмірних заощаджен­нях, і стверджувати, що справжньою їх причиною є недоспожи­вання. Шварц можу вступити в суперечку і заявити: ’’Ви обидва неправі. Насправді корінь зла треба шукати у недостатніх інвестиціях”. Вони можуть сперечатися цілу ніч, але якби вони припинили суперечку і проаналізували свою термінологію, то переконались, що їхні точки зору повністю збігаються і що при­чиною суперечки була лише словесна плутанина.

Слова можуть виявитися зрадливими також і тому, що вони нам не байдужі. Так, людина, що схвалює державну програму прискорення економічного зростання, може назвати її ’’розум­ним плануванням”, а особа, яка до цієї програми виявляє анти­патію, охарактеризує її як "тоталітарну бюрократичну регламентацію". Хто може заперечувати проти першого і хто міг би згодитися з другим? Проте йдеться про одне і те саме. Не­потрібно бути спеціалістом у галузі семантики — науки про змістовне значення мови, — щоб зрозуміти, що під час наукової дискусії слід уникати, наскільки це можливо, подібної емоційної термінології.

Теорія і практика

Економічний світ надзвичайно складний. Ми вже зазначали, що, як правило, у ході економічного аналізу не можна проводи­ти контрольовані експерименти, як це практикується у науко­вих лабораторіях. Фізіолог, що бажає визначити, як діє пеніцилін при запаленні легенів, може "зробити інші умови рівними", а для цього він використовує дві піддослідні групи, які різняться лише тим, що одна з них одержує ін’єкції пеніциліну, а інша не одержує їх. Економіст має менш сприятливі умови. Припустимо, він хоче визначити, як впливає на споживання пального податок на бензин. У цьому випадку його роботу може ускладнити та обставина, що того ж року поряд з введенням податку на бензин були вперше прокладені трубопроводи. Він повинен спробувати, хоч би прдумки, виділити з інших причин вплив, який мав би той податок ^г’за інших рівних умов". Інакше йому не зрозуміти, який економічний ефект дають оподатку­вання і вдосконалення транспортування як зокрема, так і разом взяті.

Складність аналізу причин будь-якого явища за умов, коли неможливий контрольований експеримент, можна проілюстру­вати на прикладі з первісним лікарем, який вважає, що для то­го, щоб убити ворога, необхідні як чародійство, так і невелика кількість миш’яку; він вважає, крім того, що дерева покриються листям лише після того, як весною він одягнеться у речі зелено­го кольору. Внаслідок цього і багатьох інших обмежень наші кількісні знання у галузі економіки виявляються далеко не по­вними. Це не означає, звичайно, що ми не маємо достатньої кількості доступних і точних статистичних даних. Урядами, торговельними асоціаціями і концернами зібрано багато цензо­вих даних, ринкової інформації та фінансової статистики.

Але якби даних у нас було іще більше, і вони були більш до­сконалими, все ж нам Необхідно, як і у будь-якій науці, спрощу­вати, абстрагуватися від нескінченної маси деталей. Жодний мозок не здатний охопити безлічі не пов’язаних між собою фактів. Кожен аналіз поєднаний з процесом абстрагування. Перш ніж почати розглядати світ таким, яким він є, завжди не­обхідно абстрагуватися від деталей, створювати прості гіпотези і схеми, за допомогою яких можна було б узагальнити масу фактів, поставити правильні питання. Будь-яка теорія, неза­лежно від того, чи йдеться про фізику, біологію або соціальну науку, спотворює реальність, надзвичайно спрощуючи її. Але якщо це справжня теорія, тоді те, що випущено, з надлишком замінюється можливістю розуміння різних емпіричних даних, які вона висвітлює.

Тому, якщо розуміти їх правильно, теорія і спостереження, дедукція й індукція не можуть вступати в протиріччя одне до одного. Критерій обгрунтованості теорії — її корисність для висвітлення дійсності, що досліджується. Її логічна вишуканість і красива побудова складних міркувань прямо не стосуються справи. Тому, коли дослідник заявляє: ’’Це правильно втеорії, але не на практиці’’, — то насправді він має на увазі, що ”не все в порядку у теорії, яка стосується справи”, бо інакше він гово­рить нісенітницю.

Ціле і частина. ’’Помилкова побудова доказу”

Той, хто вивчає економічну теорію, повинен передусім за­своїти таке важливе правило: не можна сприймати речі такими, якими вони часто видаються. Це можна проілюструвати на при­кладах.

1. Якщо всі фермери завзято працюють, а природа допомагає їм виростити небувалий урожай, то загальна сума доходів фер­мерів може зменшитись і, очевидно, зменшиться.

2. Одна людина, яка хоче одержати роботу, може розв’язати для себе цю проблему, якщо вона більш уміє знаходити роботу чи погоджується працювати за меншу плату, але всі, хто бажає знайти роботу, не можуть розв’язати цю проблему так само.

3. Підвищення цін на продукцію однієї галузі може принести вигоду тим, хто з нею пов’язаний, але якщо однаково зростають ціни на все, що купується і продається, то ніхто не виграє від цього.

4. Для Сполучених Штатів може стати вигідним знизити ми­то на імпортовані товари, навіть якщо інші країни відмовляють­ся зробити те саме.

5« Фірмі може виявитися вигідною будь-яка справа, ведення якої повністю не покриває пов’язаних з нею повних витрат.

6. Спроби окремих осіб збільшувати свої заощадження під час депресії можуть привести до зменшення загальної суми зао­щаджень у суспільстві.

7. Те, що вважається розсудливим для окремої людини чи фірми, часом може бути безглуздим для нації чи держави.

Підкреслимо: кожне з наведених тверджень справедливе. Але ззовні вони парадоксальні. У цій книзі кожен із парадоксів буде розв’язаний. У ній немає магічних формул чи прихованої фальші. Економічна теорія така, що при послідовному і логічному розвитку доказів все, що існує, повинно здаватися розумним.

Тут корисно також зазначити, що більшість цих парадоксів пов’язані між собою єдиною помилкою, яка у логіці зветься ’’хибною побудовою доказів’’.

Хибна побудова доказів — це помилка, яка випливає з при­пущення, ніби те, що правильне для частини, правильне також і для цілого.

В економічній галузі часто спостерігається таке явище: те, що здається правильним для кожного індивідума, не завжди правильне для суспільства у цілому; і навпаки, те, що є пра­вильним для всього суспільства, може бути помилковим щодо окремої людини. Якщо, спостерігаючи парад, всі стануть на­вшпиньки, то це нікому не принесе жодної користі, хоча окрема особа від цього могла б виграти.

Найкращою відповіддю на питання, для чого слід вивчати економіку, є відомі слова Кейнса, якими він завершив свій кла­сичний полемічний твір: "... Ідеї економістів і політичних мис­лителів — і тоді, коли вони праві, і тоді, коли вони помиляються, — могутніші, ніж звичайно думають. Насправді світ майже тим і керується. Люди практики, які вважають себе такими, що абсолютно не піддаються інтелектуальним впливам, як правило, є рабами якогось економіста минулого. Божевільні, що стоять при владі, які чують голоси з неба, дістають джерела свого безумства з творіння будь-якого академічного писаки, який писав декілька років тому. Я впевнений, що міць корисли­вих інтересів значно перебільшують порівняно з поступовим просочуванням ідей. Звичайно, це відчувається не негайно, а по закінченні певного періоду. У галузі економічної і політичної філософії не так вже багато людей, що піддаються впливові но­вих теорій після того, як вони досягли 25- чи 30-річного віку, і тому ідеї, які державні службовці, політичні діячі і навіть агітатори застосовують до поточних подій, у своїй більшості не є найновішими. Але рано чи пізно якраз від ідей, а не від корис­ливих інтересів виникає небезпека як для добра, так і для зла’’^[IV].

2.