ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ: ПОЧАТКОВІ ОСНОВИ

Навіть з папуги можна зробити освіченого політеконома — все, що він повинен завчити, це лише два слова: "Попит” і "Пропозиція". '

Невідомий автор.

Будь-який короткий виклад економічних питань сприяє по­милкам (за винятком, можливо, цього мого твердження).

Альфред Маршалл

У попередніх главах читач ознайомився з трьома основними проблемами, які стоять перед будь-якою економічною систе­мою. По-перше, що саме повинно вироблятися з величезної множини різних товарів і послуг і в яких кількостях? По-друге, як повинно суспільство поєднувати різні продуктивні фактори — землю, працю і т. п. — для виробництва кожного товару: ми повинні використовувати дану техніку чи якусь іншу, вирощу­вати пшеницю при інтенсивних затратах праці чи на одиницю праці повинна припадати більша кількість землі? По-третє, для кого виробляти товари? Останнє зводиться до проблеми: як роз­поділяється національний доход між різними верствами насе­лення, що мають різну кваліфікацію і неоднакову кількість землі і товарів виробничого призначення? Ці проблеми можуть розв’язуватися у межах різних систем за допомогою звичаїв, інстинктів і навіть централізованих, колективних декретів. Але ми також з’ясували, що сучасна змішана економіка, як прави­ло, до цього не вдається при розв’язанні своїх проблем. Вона по­кладається на систему ринків і цін.

Споживач виступає володарем, або, точніше кажучи, кожна людина виступає як учасник голосування і використовує свої гроші як голоси, що примушують виробляти ті речі, які вона по­требує. Її голоси конкурують з голосами інших людей, і той, хто має найбільшу кількість голосів, у кінцевому підсумку здійснює визначальний вплив на те, що виробляється, і куди йдуть ви­роблені товари. Наше завдання полягає у тому, щоб вивчити, як відбувається це витрачання грошових голосів.

Механізм ринку

Почнемо з прикладу. Сьогодні вранці ви прокидаєтеся з відчуттям невідкладної потреби у парі черевиків.

Або візьмемо приклад з історії. Припустимо, що люди стали настільки заможними, щоб дозволити собі щоденно харчуватися м’ясом, а не лише однією картоплею. Як їхнє намагання замінити картоплю м’ясом втілиться у конкретну дію? Кому з державних діячів повідомляють вони про це? Які накази у свою чергу віддає цей діяч фермерам, щоб ті перемістилися зі штату Мен у Техас? Яка сума додатково буде потрібна, на його думку, для сплати землевласникам, щоб спонукати їх вивільнити зем­лю з-під вирощування картоплі, перетворивши її на Пасовиська для худоби? Як йому вдасться забезпечити людей такою кількістю свинини, баранини і яловичини, яка їм справді потрібна? Хто повинен дістати найкращі шматки яловичини?

Чи варто розтлумачувати те, що є явним? Адже кожен знає, що все це робиться не’так. Насправді споживачі замість кар­топлі починають купувати м’ясо. Це викликає зростання цін на м’ясо і зниження цін на картоплю. Внаслідок цього виробники картоплі зазнають збитків, а тваринники отримують вигоду. Робітники тваринних ферм бачать, що їхня заробітна плата мо­же бути збільшена, а більшість з тих, що працює на картопле- копалках, залишають стару роботу у пошуках більш високої оплати своєї праці в інших місцях. З часом висока ціна, що встановилася на м’ясо, забезпечує збільшення продукції ялови­чини, свинини і баранини.

Відносні ціни встановлюються не якимось поважним держав­ним чиновником і не бізнесменом. Щоб у цьому переконатися, розглянемо, що відбулося, коли наука встановила, що печінка корисна при малокрів’ї. Спочатку нирки_з незрозумілих причин продавалися за значно вищою ціною ніж печінка, яку відмовлялися купувати навіть за безцінь. Але потім відбулася справжня революція — ціна печінки різко зросла порівняно з ціною нирок, тому що обмежена кількість печінки роз­поділяється тепер між усіма, хто її потребує, причому все це за­безпечує безсторонній механізм попиту і пропозиції.

Ми визначили криву попиту, а потім і криву пропозиції. Ми побачимо, як ринкова ціна досягає конкретної рівноваги, при якій ці дві криві перетинаються, а попит і пропозиція зрівнюються.

Графік попиту

Кожен міг переконатися у тому, що кількість речей, які ку­пуються людьми, завжди залежить від ціни: коли вища ціна то­вару, тоді менше його купують, а коли нижча його ринкова ціна, тоді буде куплено за інших рівних умов більше одиниць цього товару.

Отже, між ринковою ціною товару (наприклад, пшениці) і тією його кількістю, на яку заявляється попит, завжди існує певне співвідношення. Цей взаємозв'язок між ціною і кількістю товару, що купується, зветься графіком попиту, або кривою по­питу.

Гіпотетична табл. 2 є прикла­дом графіка по­питу. При будь- якій ціні, на­приклад при ціні 5 дол. за бушель, всіма споживача­ми буде куплено на ринку певну кількість пше­ниці — у даному випадку 9 млн бушелів за мі­сяць. При більш

Таблиця 2

Дані для графіка попиту на пшеницю

низькій ціні, скажімо 4 дол.

Крива попиту

Цифрові дані табл. 2 можна відобразити графічно. На рис. 4 по осі ординат позначимо змінний ряд різних цін на пшеницю (у доларах за бушель). По осі абсцис відміряємо кількість пше­ниці (у бушелях), яку куплять за місяць. Для кожної пари (Р і Q) чисел з табл. 2 на графіку відповідно нанесена точка, а плав­но вигнута крива, яка проходить через всі точки, є кривою по­питу. Ця крива dd відбиває важливий закон поступової зміни попиту.

Розташування будь-якого роздоріжжя у місті можна визна­чити, знаючи вулицю і проспект, що її перетинає. Так само місце розташування судна визначається за широтою та довго­тою. Щоб нанести точку на діаграмі, ми повинні знати числове

значення її координат: ціну і кількість. Для нашої першої точки А, яка відповідає 5 дол. і 9 млн бу­шелів, ми відраховуємо п’ять оди­ниць вгору, а потім 9 одиниць управо. Позначимо кружком точку А. Щоб нанести наступний кружок, у точці В, ми підводимося вгору на 4 одиниці і рухаємося вправо на 10 одиниць. Останній кружок позначе­но'буквою Е. Через всі кружки про­водимо плавно вигнуту криву dd.

Таке зображення графіка попи­ту зветься кривою попиту. Заува­жимо, що кількість і ціна пере­бувають в оберненій залежності: коли ціна падає, кількість зростає. Крива опускається з північного заходу на південний схід. Ця важлива властивість зветься законом поступового спадання попиту. Практично цей закон має силу щодо всіх товарів, пшениці, електробритв, ба­вовнику, етилового бензину, кукурудзяних пластівців і теат­ральних квитків.

Закон поступового спадання попиту:

якщо ціна товару підвищується (і при цьому всі інші умови залишаються незмінними), то попит буде на меншу кількість цього товару. Або, шо те саме, якщо на ринок надходить більше певного товару, то за інших рівних умов він може реалізуватися лише за нижчою ціною.

Причини поступового спадання попиту

Цей закон перебуває у подвійній відповідності зі здоровим глуздом і відомий у загальних рисах майже з початку офіційної історії людства. Його причини неважко визначити. Коли ціна пшениці підвищується до небес, купувати її здатні лише багаті люди, а бідняки змушені обходитися житнім хлібом. Коли ціна пшениці все ще висока, але вже не така, як раніше, то її у неве­ликих кількостях можуть купувати і особи з поміркованими статками. Отже, перший важливий доказ, який обгрунтовує за­кон поступового спадання попиту, полягає у тому, що зниження ціни приносить нових покупців.

Дещо менш очевидний, але так само важливий другий доказ на користь цього закону, а саме: кожне зниження ціни може спонукати кожного споживача даного товару здійснити додат­кові покупки, або, що одне і те саме, зростання цін може приму-

сити будь-кого з нас купувати меншу кількість цього товару. Чому при зростанні цін кількість товару, на яку пред’являється попит, мас тенденцію зменшуватися? Це пояснюється двома причинами. Якщо ціна будь-якого товару підвищується, то я, як правило, намагаюся замінити його іншими товарами (наприк­лад каву замінити чаєм). Крім того, коли ціни зростають, я стаю фактично біднішим, ніж був би до цього; але оскільки я знаю, що став біднішим і маю тепер менший реальний доход, то, як правило, починаю споживати ряд товарів у менших кількостях, ніж раніше.

Разом з тим, коли на ринку з’являється все більше якогось товару і ціна на нього падає, я збільшую закупівлі цього товару. Наведемо приклад. Якщо вода дуже дорога, я пред’являю попит лише на ту її кількість, яка необхідна для пиття. Потім, коли ціна на воду знижується, я починаю купувати певну її кількість і для миття. При дальшому зниженні ціни я спроможний вико­ристовувати воду і для інших своїх потреб; нарешті, коли вода зовсім здешевіє, я вже можу поливати квіти і щедро користува­тися нею і для інших цілей. (Зауважте знову, що той, хто бідніший від мене, почне використовувати воду для миття авто­мобіля лише при нижчій її ціні, ніж та, при якій для тієї ж мети я купую воду.

Щоб повністю впевнитися у тому, що ви засвоїли поняття попиту, уявіть собі, що відбулося підвищення попиту на пшени­цю. Це могло стати результатом зростання доходів населення, різкого підвищення ринкової ціни на жито, яке конкурує з пше­ницею, або результатом того, що люди просто бажають витра­чати на пшеницю більше грошей. Покажіть, що це приведе до переміщення кривої попиту вправо і догори; накресліть нову криву і позначте її d d на відміну від попередньої кривої dd. Зверніть увагу: такс розширення попиту означає, що тепер при кожній з наведених різних цін буде купуватися більше товару. У цьому можна переконатися, визначивши цифрове значення точок на новій кривій і заповнивши нову колонку у табл. 2, що і покаже нам, наскільки збільшується попит при кожній ціні.

Графік пропозиції

Звернемося до другої сторони — до продавців. Зупинимося коротко на графікові пропозицій. Якщо графік попиту встанов­лює відношення між цінами і тією кількістю товарів, яку спо­живачі бажають купити, то що відбиває графік пропозицій?

Під графіком, або кривою, пропозиції, як слід очікувати, ро­зуміємо відношення між ринковими цінами і тією кількістю продукції, яку виробники готові виробити і продати.

У табл. З подано дані для побудови графіка пропозиції пше­ниці, а на рис. 5 цей графік накреслений у вигляді кривої. На відміну від кривої попиту, крива пропозиції звичайно піднімається догори з південного заходу на північний схід. При високій ціні на пшеницю фермери звільняють землю з-під посівів кукурудзи і використовують її для вирощування пше­ниці. Крім того, кожен фермер здатний тепер купувати більше мінеральних добрив, наймати більше робітників, використову­вати більше машин. Він може навіть дозволити собі вирощувати пшеницю на менш родючих ділянках. У результаті цього при високих цінах діє тенденція до збільшення виробництва.

Таблиця З

Дані для графіка пропозиції пшениці

id="Picutre 6" class="lazyload" data-src="/files/uch_group32/uch_pgroup313/uch_uch2457/image/image005.jpg">

П р и м і г к а. Для кожної ціни P зазначено кількість Q пшениці, яку вироб­ники хочуть поставити на ринок.

Перш ніж зобразити графічно збільшення пропозиції, зга­дайте, що воно означає збільшення кількості пропонованої про­дукції при кожній ціні. Отже, нова крива пропозиції, яку ви накреслите на рис. 5, буде зсунута вправо, але для кривої про­позиції, яка полого піднімається, це переміщення означає, що нова крива S^[VIII]S¹ повинна бути зсунута вправо і донизу, а не вправо і догори, як це мало місце при зміщенні кривої попиту, яка полого опускається.

Рис. 5. Крива пропозиції пшениці.

Рівновага попиту і пропозиції

Щоб установити, як визначається конкурентна ринкова ціна, потрібно поєднати аналіз попиту з аналізом пропозиції. Це поєднання зроблено у табл. 4. Досі ми розглядали всі ціни лише як можливі. Ми говорили: ’’Якщо ціна така, то сума про­дажів буде такою, якщо ціна така, то сума продажів буде такою і т. п.”. ’

Але якого рівня справді може досягти ціна? Скільки буде у цьому випадку вироблено та спожито? Один лише графік пропб- зиції на цс питання відповісти не може. Лише при ціні і дол. кількість пшениці, на яку є попит, дорівнюватиме тій її кількості, яку поставляють виробники пшениці. Будь-яке зни­ження ціни приведе до того, що попит буде перевищувати про­позицію; при будь-якому підвищенні ціни пропозиція буде вище від попиту/

Таблиця 4

Дані для графіка попиту і пропозиції пшениці

Зробимо те саме, шо робить аукціоніст, тобто станемо на шлях спроб і помилок. Чи може становище А у табл. 4, при яко­му пшениця продасться по 5 дол. за бушель, зберігатися протя­гом того чи іншого періоду часу? Цілком ймовірно, що не може. При ціні 5 дол. виробники будуть щомісяця постачати на ринок 18 млн бушелів (колонка 4). Але кількість пшениці, на яку с по­пит споживачів, становитиме лише 9 млн бушелів за місяць (ко­лонка 3).

У міру нагромадження запасів конкуруючі продавці пшениці дещо знизять ціну на неї. Отже, ціна, як свідчить колонка 5, бу­де мати тенденцію до зниження; але вона не буде падати нескінченно і не опуститься до нуля.

Щоб краще зрозуміти цс питання, звернемося до позиції Е, при якій ціна одного бушеля дорівнює лише 1 дол. Чи може збе­регтися ця ціна? Мабуть, теж не може, тому що зіставлення ко­лонок 3 і 4 показує, що при цій ціні споживання пшениці перевищить її виробництво. Комори спорожніють, а незадово- лені споживачі, які не зможуть купити пшениці, будуть пропо­нувати за неї більш високу ціну. Можна продовжити наш експеримент, розглядаючи інші ціни, але відповідь і без цього відома.

Єдиною зрівноважуючою ціною, тобто слиною ціною, яка може зберегтися, с така ціна, при якій сума пропозиції дорівнює сумі попиту. Конкурентна рівновага завжди розміщена у точці перетину кривих попиту і пропозиції.

Лише у точці С, при ціні бушеля 3 дол., обсяг попиту у 12 млн бушелів за місяць справді дорівнює обсягу пропозиції. Ціна перебуває у стані рівноваги, або відсутня будь-яка тенденція до її підвищення чи зниження. Ця стала ціна не може бути, зви­чайно, досягнута відразу. Для цього потрібний початковий період спроб і помилок, період коливань навколо рівня, що ви­магається, поки ціна не встановиться і пропозиція не зрівноважить попит.

На рис. 6 це зображено у графічній формі. Криві пропозиції і попиту накладені на одну і ту саму діаграму і перетинаються лише в одній точці. Ця точка C відбиває ціну, яка зрівноважує попит і пропозицію.

При більш високій ціні виникає надлишок пропозиції над по­питом, що показано подвійною лінією. Стрілки направлені до­низу і вказують напрямок, у якому ціни рухаються у результаті конкуренції продавців. При ціні, яка нижча від зрівноважуючої ціни у 3 дол., подвійна лінія показує, що попит перевищив про­позицію. Відповідно надбавки нетерплячих покупців до цін при­мушують нас повернути стрілки покажчиків вгору, щоб відбити тиск на ціни, який вони здійснюють. Лише у точці C дося­гається рівновага сил і стала ціна, яка може зберігатися.

Така суть доктрини попиту і пропозиції.

Результати зміни попиту або пропозиції

Тепер ми можемо розгля­нути дію механізму попиту і пропозиції. Англійський письменник XVII ст. Грегорі Кінг зауважив: якщо врожай поганий, ціни на продукти підвищуються, а коли вро­жай багатий, фермери про­дають свою продукцію за низькими цінами. Спро­буємо пояснити за допомо­гою наших діаграм,.що відбувається насправді.

На рис. 7 показано, що період поганої погоди при всіх без винятку ринкових цінах викликає зменшення

Рис. 6. 1 !репозиція і попит визпачаюіь ринкову ціну і кількість IOiKipy. що ви­робляється і споживається.

пропозиції З боку фермерів І ТИМ самим приводить до пе­реміщення точки рівноваги Е. Крива SS змістилася вліво і зай­няла положення SS. Крива попиту не змінилася. У якій же точці нова крива пропозиції S¹S¹ перетне криву dd? Звичайно, у точці Е\ яка відбиває нову зрівноважуючу ціну, при якій попит і нова пропозиція, що скоротилася, знову зрівноважуються. P зросла, а що сталося з Q, якщо враховувати закон поступового спадання попиту? Q скоротилася.

Рис. 7. Вплив зміни попиту та пропозиції па піни.

Два камені спотикання

Розглянемо два другорядних за своїм значенням джерела можливих помилок, яких припускалися економісти всіх по­колінь. Перше пов’язане з тією важливою обставиною, що, складаючи графік чи криву попиту, ми підкреслюємо, що ’’інші умови повинні бути рівними”. Друге визначається тим, яке точ­не значення ми надаємо рівності попиту і пропозиції у точці рівноваги.

’’Інші умови рівні”. Щоб накреслити графік попиту на пше­ницю, ми змінюємо ціну на неї і спостерігаємо, які зміни відбуваються при тій кількості пшениці, що реалізується за будь-який проміжок часу, протягом якого всі інші фактори по­винні залишатися незмінними, щоб не впливати на результат експерименту. Це означає, що зі зміною ціни на пшеницю не повинні змінюватися доходи сімей, ціна конкурентного продук­ту, наприклад жита, і будь-які інші фактори, які змогли б змістити криву попиту на пшеницю. Чому? Тому, що для вияв­лення наслідків одного причинного фактора, ми, як це роблять усі вчені, поряд зі зміною цього фактора повинні одночасно за­лишати постійними решту. У галузі економіки ми не можемо здійснювати контрольовані експерименти, як у лабораторіях, і при статистичному спостереженні економічних величин рідко вдається зберегти постійними інші умови. Оскільки можливості емпіричного експериментування у галузі економіки обмежені, то тим більшого значення набуває точність логічного мислення, тому що без неї не можна навіть сподіватися зрозуміти і оцінити важливі тенденції, наприклад вплив цін на величину попиту, за таких умов, коли у справу втручаються інші фактори.

Недотримання правила, яке наголошує, що при визначенні кривої попиту інші умови повинні залишатися незмінними, спричинює помилку, яку можна проілюструвати на правій час­тині діаграми (рис. 7).

Припустимо, що крива пропозиції або зовсім не зсунулась, або зсунулась незначно. Але припустимо також, що крива попи­ту у період високої ділової активності, коли роботу знайти легко і у людей є гроші, щоб купувати більше пшениці, зміщується до положення d^rd¹. Припустимо ще, що у найбільш депресивній формі ділового циклу попит завжди скорочується і крива попи­ту зміщується до положення dd.

Для' періоду високої кон’юнктури ви відзначите точку рівноваги Е’, а для періоду в’ялої ділової активності — точку рівноваги Е. Візьміть лінійку і з’єднайте точки E і Е’. Помилка, якої слід за всяку ціну уникнути, полягає у такому твердженні: ”Я довів помилковість закону поступового спадання попиту. На­справді, зауважте, коли ціна (P) на пшеницю була високою,*то її кількість (Q), що реалізується, була більшою, як це видно з розташування точки Е. Але коли ціна (P) впала, то ця зміна замість того, щоб збільшити обсяг реалізації (Q), насправді зменшила його, як це показує положення точки Е. Пряма, що з’єднує точки E і Е’, відбиває поступове зростання попиту, а не поступове його падіння. Отже, я заперечив основний еко­номічний закон".

Помилковість цієї аргументації виявити неважко, якщо відповідне попередження робилося раніше. Насправді, коли ціна пшениці підвищувалася, інші умови не були незмінними: одночасно зростали і доходи. Тенденція до скорочення суми продажів з підвищенням цін була перекрита контртенденцією до збільшення купівель внаслідок зростання доходів. Замість то­го, щоб дослідити дію цього економічного закону шляхом пе­реміщень по кривій попиту, економіст-початківець виміряв ці зміни, які були результатом зміщення кривої попиту.

У чому помилковість такого методу? Вона полягає у тому, що він приводить до абсурдних результатів. Прикладом такого абсурду може бути, наприклад, таке твердження: "На основі ре­волюційного заперечення закону поступового спадання попиту я впевнено можу передбачити, що у роки особливо високих вро­жаїв ціна на пшеницю буде високою, а не низькою". Такі заяви не лише приводять до абсурдних прогнозів, які можуть розори­ти.біржового гравця чи мірошника; вони перешкоджають ро­зумінню інших важливих економічних відносин, наприклад, тієї обставини, що зі зростанням сімейних доходів крива попиту на товари має тенденцію до зміщення вправо.

Суть рівноваги. Другий камінь спотикання більш підступний, він, мабуть, трапляється на нашому шляху рідше, але усунути його нелегко. Суть його така: "Як можна стверджу­вати, що рівність попиту і пропозиції визначає особливу зрівноважуючу ціну? Адже у кінцевому підсумку те, що прода­не одним, так само дорівнює тому, що куплене іншим. Які б не були ціни, сума купівель завжди повинна дорівнювати сумі про­дажів; чи перебуває ринок у стані рівноваги, чи ні, статистик, який реєструє суму купівель і суму продажів, завжди виявить, що вони неминуче дорівнюють одна одній, є, по суті, різними сторонами однієї медалі".

Відповідь на цс можна сформулювати приблизно так: "Ви маєте рацію, вважаючи, що обчислені статистиком сума купівель і сума продажів повинні бути однаковими. Але постає такс питання: при якій ціні сума, у межах якої споживачі мають намір продовжувати робити закупівлі, точно відповідатиме тій сумі, на яку виробники мають намір продовжувати свої постав­ки? Ця відповідність буде досягнута при такій ціні, коли буде забезпечена рівність між передбачуваними кількостями, у ме­жах яких постачальники і споживачі мають намір продовжува­ти поставки і закупівлі, і тільки при такій ціні буде відсутня тенденція до підвищення чи зниження цін. При будь-якій іншій ціні, наприклад, у випадку, коли ціна вище від рівня, який виз­начається перетином кривих попиту і пропозиції, якщо і має місце статистична рівність обчислених сум купівель і продажів, незалежно від того, які товари переходять з рук у руки, то вона є лише тривіальний факт. Але ця рівність обчислених величин ні в якому разг не заперечує того факту, що постачальники на­магаються при високій ціні продати більше тієї кількості, у ме­жах якої споживачі намагаються продовжувати купувати. І це перевищення передбачуваної пропозиції над передбачуваним попитом буде до того часу позитивно впливати на ціну, доки во­на не впаде до рівня рівноваги у точці перетину двох кривих. Тільки при цій рівновазі кожний відчує полегшення — і аукціоніст, і постачальники, і споживачі, так само як і терпели­вий статистик, який завжди повідомляє про досягнення рівності між обчисленими сумами купівель і продажів.

Які функції здійснюються за допомогою механізму попиту і пропозиції?

Спробуємо,тепер визначити, що досягнуто у результаті дії механізму пропозиції і попиту. Обмежена кількість наявних у суспільстві товарів розподілена між можливими їх споживача­ми. Хто здійснив цей розподіл? Якесь управління? Комітет? Ні, цей розподіл здійснений механізмом конкурентної ціни, який діє подібно до аукціоніста. Це був "розподіл за гаманцем".

Питання: для кого передбачені товари? — уже частково з’ясоване, тому що товари дістали ті, хто був готовий платити за них. Якщо ви володіли грошовими голосами, то отримали свою пшеницю. Якщо у вас їх не було, то ви залишилися без пшениці. Якщо у вас були грошові голоси, але ви визнали за краще не витрачати їх на пшеницю, то це означає, що ви обійшлися без неї. Най невідкладніша потреба у товарах була задоволена, якщо вона підкріплювалася готівкою.

Водночас часткову відповідь було дано і на питання: що по­винно вироблятися? Підвищення ринкової ціни послужило сиг­налом, який спонукав виробників збільшити пропозицію пшениці. Одночасно це був також сигнал для людських і інших обмежень ресурсів до переливання з інших сфер у галузь, яка виробляє пшеницю.

Ми отримали також часткову відповідь і на питання: як ви­робляти? — оскільки при високій ціні на пшеницю фермери здатні купувати дорогі трактори і добрива і використовувати менш родючі ділянки землі.

Чому ми скрізь застосовуємо тут слово "частково"? Тому що охарактеризований вже ринок пшениці є лише одним з множи­ни ринків. Слід враховувати і те, що відбувається на ринках ку­курудзи і жита; ще більше значення має те, що відбувається на ринку добрив, праці і тракторів. Як ми побачимо пізніше, про­блема ціноутворення включає взаємозалежні ринки, а не про­сто "часткову рівновагу" на одиничному ринку^[IX].

Недосконалості конкуренції

Розглянуті нами криві попиту і пропозиції придатні лише до ринку, де панує досконала конкуренція і на якому певний вид стандартизованого товару, як, наприклад, пшениця, продається з аукціону якоюсь організованою біржею, що реєструє угоди ве­личезної кількості покупців і продавців. Прикладом, цього є Чікагська продуктова біржа, бавовняні біржі у Нью-Йорку чи Ліверпулі та ін. Нью-Йоркська фондова біржа, хоча вона і не продає з аукціону товари або виробничі послуги, що надаються факторами виробництва, забезпечує ринок, на якому протягом дня можна у будь-який момент продати і купити звичайні акції таких, наприклад, компаній, як "Дженерал моторз" і "Ройял Датч петролеум". У відділі облігацій Нью-Йоркської фондової біржі можна купити і продати облігації багатьох корпорацій.

Криві попиту і пропозиції, які накреслюються економістами, досить важливі як засіб ідеалізації функціонування таких ринків. Вони не дають і не можуть претендувати на те, щоб дати точну і докладну характеристику усього, що відбувається на та­кому ринку у критичні моменти, у моменти, коли люди з різних брокерських фірм перебувають у торговельному залі, ру­ками і голосом сигналізують спеціалістам, що діють як аукціоністи і торгують зерном або акціями^ якоїсь компанії. Проте криві попиту і пропозиції підсумовують важливі кінцеві співвідношення, які є результатом організованих торговельних обмінів за певний період часу.

З точки зору основних методів аналізу попиту і пропозиції не має великого значення, за допомогою яких операцій здійснюється акт купівлі-продажу: чи використовується для цього знак рукою, чи клаптик паперу; чи проводиться аукціон таким способом, який нам найбільше відомий, коли аукціоніст оголошує мінімальну початкову ціну і викрикує потім дальші надбавки до цієї ціни, поки один з учасників торгу не запропо­нує найвищу ціну і не придбає картину Ренуара чи сумнівну антикварну річ; чи має місце ’’голландський аукціон”, коли спо­чатку оголошується не мінімальна, а максимальна ціна, яка потім через певні проміжки часу знижується доти, поки якийсь нетерплячий покупець, побоюючись того, щоб хтось інший не виграв торгу, не погоджується першим на оголошену останню ціну і не отримає свою річ; чи аукціоніст вимагає від учасни­ків торгу письмових заявок про пропоновані та призначені ці­ни, щоб мати змогу скласти таблицю або діаграму, подібну до табл. З і рік. S і виразу отримати зрівноважуючу ціну.

Рис. 8. Приклади застосування кривих попиту і пропозиції.

Насправді ринок зовсім не обов’язково повинен мати свого аукціоніста. Процедура торгу може успішно здійснюватися по телефону, як це, наприклад, відбувається на ринку державних облігацій Сполучених Штатів, який організований значно кра­ще, ніж ринок цінних паперів корпорацій у залі Нью-Йоркської фондової біржі. Tc саме можна сказати і про акції, які котиру­ються у позабіржовому обігу, коли операції по всій країні прово­дяться виключно по телефону і шляхом відправки маклерами поштою біржових котировок; так, коливання курсу акцій такої крупної акціонерної компанії, як ’’Тайме”, які котируються на цьому ринку, більше нагадують нашу конкурентну модель, ніж торгівля неходовими акціями у залі Нью-Йоркської фондової біржі, на які є мало покупців і продавців.

Зрозуміло, повністю зберегти всі умови досконалої конку­ренції неможливо. Це так само неможливо, як у фізиці немис­лимий маятник, який коливається абсолютно без будь-якого тертя. Ми можемо абсолютно наближатися до досконалості, але ніколи не досягнемо її повністю, хоча ця обставина зовсім не за­перечує корисності ідеалізованих концепцій, які нами викори­стовуються. Фактично для економіста-ученого не має великого значення та обставина, що наявність різних сортів пшениці пов'язана з незначними відхиленнями від ринкових цін, що призначаються. Не дуже важливо і те, що торговці іноземною валютою, від чиїх котирувань залежить, чи буде англійський фунт стерлінгів (або французький франк) коштувати 2,79 дол., а не 2,80 дол. (або 20,5 цента, а не 20,6 цента), користуються телефоном і телеграфом, а не торговельним залом з аукціоністом чи головуючим ділером-спеціалістом. Якщо взяти стандартизовані бавовняні товари, так звані ’’сірі товари”, то не має значення і те, що багато фірм продають і купують їх без до­тримання формальностей. На кожному боці є багато покупців і продавців, які добре обізнані про якість товару і ціни, не мають жодної підстави ставити в сприятливі умови одного оптового торговця на шкоду іншому і вважати, що їх власне котирування істотно вплине на існуючі ринкові ціни. За цих умов можна пе­редбачувати, що динаміка цін і кількостей товарів, що ре­алізуються, буде значною мірою подібна до того, що відбивають криві попиту і пропозиції.

Діаграми на рис. 8 показують, що криві попиту і пропозиції можна використовувати для*досить точного опису не лише ста­ну на ринку такого найважливішого товару, як пшениця, а і найрізноманітніших економічних ситуацій. Тут зображено графіки стану конкурентного ринку бавовняних товарів; ринку такого фактора виробництва, як інженери-електрики, ціни яко­го (фактора) є їхньою місячною заробітною платою; ринку за­ставних або такого капітального майна, як спекулятивно скуплені ділянки землі; і врешті-решт ринку іноземної валюти, на якому виражена у доларах ціна англійського фунта стерлінгів, французького франка або одиниці будь-якої іноземної валюти визначається курсом покупців, які виявляють потребу в іноземній валюті, і курсом продавців, що хочуть про­дати цю валюту, щоб отримати американські долари.

Зауважте, що на цих діаграмах, на відміну від попередніх, накреслені не криві, а прямі лінії: графіки попиту і пропозиції, як і інші діаграми, часто складаються економістами спрощено, оскільки це полегшує їх зорове сприйняття. Як правило, при цьому досягається цілком прийнятне наближення до істинних емпіричних кривих, інакіуе можна легко модифікувати ці прямі. (Приклад: Пропозиція праці інженерів-електриків, що закінчують університети, є відносно постійною, і це виражене вертикальною лінією пропозиції на другій діаграмі; але це пев­не перебільшення, якщо врахувати, що при значному зниженні заробітної плати частина інженерів, які закінчили курс навчан­ня, піде працювати в інші галузі, а деякі підуть в аспірантуру. Тому при низькій заробітній платі крива SS буде відхилятися до південного заходу).

Сьогодні, звичайно, не всі ринки близькі до того конкурент­ного стану, як його визначають економісти. Елементи моно­полістичного панування або ринкової недосконалості можуть примусити нас змінювати моделі конкуренції. Вивчивши зна­чення цих елементів, ми зрозуміємо, що світ є поєднанням кон­куренції та недосконалостей, а це означає, що аналіз конкуренції все ще. є необхідним знаряддям пізнання сучасної дійсності.

Висновки

1. Основне питання, Що розглядається економічною теорією, полягає у тому, як ринковий механізм ціноутворення розв’язує тріаду проблем: що виробляти, як і для кого.

2. Під графіком попиту ми розуміємо таблицю, що показує, які кількості певного товару при змінних цінах і постійних інших умовах купуються людьми за певний проміжок часу. Це співвідношення, накреслене у вигляді діаграми, представляє криву попиту.

3. Якщо виключити окремі випадки, якими можна нехтува­ти, то можна сказати, що чим вища ціна, тим менша кількість товару, на яку пред’являється попит, і навпаки. Майже всі товари підлягають дії цього ’’закону поступового спадання попиту”.

4. Крива або графік пропозиції відбиває відношення між ціною і кількістю товару, яку виробники за інших рівних умов виявляють готовність продати. Як правило, хоча й не завжди, криві пропозиції спрямовані вправо догори, оскільки підвищення ціни тягне за собою зростання пропозиції.

5. Ринкова рівновага може бути досягнена лише при такій ціні, при якій обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції. При будь-якій ціні, що перевищує зрівноважуючу ціну, яка визна­чається перетином кривих попиту і пропозиції, кількість то­варів, у межах якої виробники прагнуть продовжувати поставки, перебільшить кількість товарів, на* яку споживачі ма­ють намір і далі пред’являти попит; утворюється тиск на ціни у бік їх зниження, і сама діяльність деяких продавців буде підривати існуючий рівень цін. Аналогічно до цього читач може показати, що коли ціна опуститься нижче від рівня рівноваги, вона відчує тиск у бік підвищення.

6. Конкурентне ціноутворення забезпечує розподіл обмеже­ної кількості товарів між тими, хто має у них потребу, яка підтверджена грошовими голосами. Допомагаючи розв’язати проблему: для кого передбачено товари, — воно поряд з тим по­дає сигнали, які вимагають внести зміни у розв’язання питань: що повинно вироблятися і як повинні вироблятися товари? Але кожен поодинокий ринок сприяє лише ’’частковому” розв’язан­ню цих проблем, оскільки не можна ігнорувати той'факт, що він взаємопов’язаний з ринками інших товарів і ринками факторів виробництва.

7. Торгівля рядом важливих товарів, таких, як пшениця чи бавовна, здійснюється на біржах; можуть існувати і біржі для купівлі-продажу звичайних акцій ряду компаній, облігацій і інших цінних паперів. І також інші ринки, які діють на кшталт аукційних торгів, хоча там і немає формальної процедури аукціону. На ринках є багато добре обізнаних покупців і про­давців, кожен із яких неспроможний значно впливати на ціну стандартизованого товару, який є предметом торгу: при цьому ніхто не має підстав по-різному ставитися до інших продавців і покупців. Оскільки ці умови наявні, криві попиту і пропозиції дають прийнятне наближення до справжнього стану справ на ринках. Але ми пізніше побачимо, що сучасна економічна дійсність значно відхиляється від стрункої моделі конкуренції, яка розробляється економістом, і що через це економіст пови­нен розробляти нові знаряддя аналізу, які можна було б застосо­вувати до монополії і недосконалої конкуренції.

5.