ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ ЯК ФАКТОРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЦІНУ

Легко передбачити кінкць — Коли будь-яка твоя річ Зроблена зі срібла чизолота, Ти прагнеш простого мідяка. Коли тобі більше нічого носити, Крім одягу з рідкісних тканин, шитих золотом і сріблом, Тобі цей золототканий од?^, більше не потрібний, І тим дорожчим стає ганчір’я.

Постановка питання

Тепер слід розглянути такі важливі питання: чим визнача­ються ціни на товари? Чим визначається частка різних товарів і послуг у всьому національному доході? Чому зростає заробітна плата? З яких причин змінюється питома вага земельної ренті в економіці? Чим визначається процент? Чому зростає заробітна плата робітників середньої кваліфікації порівняно зі заробітною платою службовців?

Мікроекономіка чи макроекономіка?

Інколи аналіз утворення ринкових цін називають "мікроекномікою" на відміну від "макроскономіки", яка мас справу з крупними категоріями — зі сукупними показниками доходу, зайнятості і рівня цін. Але не слід думати, що макроско- номіка займається незначними деталями. Мільярди доларів бу­ли би порожнім звуком, якби їм не відповідала велика кількість корисних товарів і послуг, що дуже потрібні людям.

Тому між мікро- і макроекономікою немає жодного про­тиріччя. Не можна сказати, яка з проблем виникла першою і є більш важливою: одні праці починаються з розгляду однієї, інші — з другої проблеми. Більше того, як показало опитування, приблизне 40% викладачів, використовуючи підручники, почи­нають з аналізу мікроекономіки (до них належить і наша кни­га), насамперед розглядають утворення ринкових ній і тише потім переходять до національного доходу.

Двадцять п’ять років тому наше суспільство володіло настільки слабким контролем над макроекономікою. що люди приділяли мікроекономіці набагато менше уваги. Під час спаду,

коли мільйони людей голодували, хіба когось могла хвилювати проблема правильного співвідношення цін на баранину і свини­ну? Хіба будь-хто задумувався над тим, яка тенденція руху за­робітної плати у службовців порівняно зі заробітною платою робітників середньої кваліфікації, коли вулиці були заповнені безробітними?

Ми сподіваємося, що тепер все змінилося.

Основні принципи пропозиції і попиту

Зараз наше завдання полягає у тому, щоб застосовувати ме­ханізм пропозиції і попиту на практиці: показати, як він дає змогу пояснити короткочасні і тривалі коливання цін, передба­чити вплив податку на конкурентну ціну, оцінити різні де­ржавні заходи, які нібито порушують дії закону пропозиції і попиту. Знову ми будемо повертатися до питання про те, як ринкове ціноутворення сприяє тій ефективності, з якою наша економіка виконує основні завдання, що стоять перед нею.

Але читач повинен уникати надмірного захоплення цими ме­тодами, бо вони не є самоцілою. Справді, те, що приваблює у них, — їхнє застосування до всього багатогранного сучасного економічного життя. Досвід показує, що ніхто не здатний зро­зуміти економічний світ теперішнього часу і майбутнього, не оволодівши систематичними методами його аналізу.

А. ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ

Кожна дитина знає, що збільшення попиту, чи це внаслідок великого врожаю, чи з якихось інших причин, безумовно, вик­личе падіння цін. Не дивно, що на той факт звернув увагу англійський автор, який жив у XVII ст. Але той же Грегорі Кінг помітив ще один, можливо, менш очевидний факт: на основі своїх досліджень він дійшов висновку, що загальна виручка всіх фермерів у цілому була меншою при доброму врожаї, ніж при поганому! Високе Q у сільському господарстві, як правило, пов’язане з низьким виразом PxQ. Цей факт повинен врахову­вати кожен президент Сполучених Штатів, коли він стикається з аграрною проблемою. Щоб його зрозуміти і закласти тим са­мим фундамент для більш докладного аналізу цієї проблеми, ми повинні тут розглянути і засвоїти нове важливе економічне по­няття — ’’еластичність попиту”.

Еластичність попиту

Різні товари відрізняються один від одного ступенем реакції набутого Q на зміну P. Q пшениці може збільшитися менше, ніж на 1 % на кожен 1 % зниження P пшениці.

Поняття еластичного попиту і вводиться для того, щоб розрізняти ці три випадки. Перший випадок слабкої реакції Q пшениці підпадає під категорію "нееластичного попиту", другий випадок сильної реакції — під категорію "еластичного попиту", а третій, проміжний випадок зветься випадком "одиничного ела­стичного попиту". Такі економічні визначення наших трьох ви-, падків.

Основним моментом, на який слід звернути увагу, є загальна сума грошей, яку покупці сплачують продавцям. Якщо спожи­вачі купують 5, одиниць товару по 3 дол. за кожну, то чому у цьому випадку дорівнюватиме загальна виручка? Ні Р, що дорівнює 3 дол., к; Q, що дорівнює 5 одиницям, зокрема нічого не скажуть нам про це. Згідно з визначенням, загальна виручка завжди дорівнює ціні, помноженій на кількість, або виразові P х Q. Завдяки арифметичному множенню ми завжди можемо об­числити загальну щіручку для кожної точки графіка попиту або для відповідної точкч кривої попиту. Еластичність попиту важ­лива насамперед як показник того, як змінюється загальна ви­ручка, коли падіння P викликає рух Q догори по кривій попиту.

Визначення еластичності попиту. Це поняття, що характе­ризує ступінь реакції купованого Q на коливання ринкового Р. Воно визначається передусім відносними змінами і не залежить від того, в яких одиницях вимірюється P і Q. Якісно ела­стичність може належати до однієї з трьох категорій.

Коли зниження P викликає таке збільшення Q, що загальна виручка PxQ зростає, ми говоримо про еластичний попит, або про те, що еластичність попиту більша від одиниці.

Коли зниження P точно компенсується відповідним зростан­ням Q, так що загальна виручка залишається цілком незмін­ною, ми говоримо про одиничну еластичність попиту, або про те, що еластичність попиту дорівнює одиниці.

Коли зниження P викликає настільки незначне зростання Q, що загальна виручка PxQ падає, ми говоримо про нееластич- ний попит, або про те, що еластичність попиту менше від оди­ниці (але не менше від нуля).

На рис. 43 всі три випадки представлені графічно. У кожному випадку P скорочується наполовину від А до В, але ми отримали би такий самий результат і при цілком незначній відносній зміні Р.

На рис. 43 збільшене вдвічі Q точно відповідає зниженому вдвічі Р. У результаті цього отримана загальна виручка зали­шається незмінною. Це може бути виражено графічно порівнянням площі прямокутників. Ціна і кількість можуть бу­ти легко визначені з діаграми у кожній точці кривої, але як

Рис. 43. Три випадки еластичного попиту.

встановити загальну виручку, що являє собою вираз PxQ? Якщо ми згадаємо, що площа прямокут­ника дорівнює до­бутку його основи і висоти, то відповідь для нас уже не є складною.

Загальну вируч­ку у будь-якій точці, наприклад у точці А, завжди можна зобразити у вигляді площі прямокутни­

ка, що утворюється цією точкою з обома осями. (Перевірте, чи дійсно у заштрихованого прямокутника основа дорівнює Q₅ а висота дорівнює Р). Отже, якщо ми встановимо, як змінюється площа прямокутника зі зниженням ціни і відповідним рухом до­низу по кривій попиту, ми зможемо з’ясувати, якому типові еластичності відповідає даний випадок.

На середньому графіку видно, що площі прямокутників рівні, оскільки зміна висот і основ взаємокомпенсують одна од­ну. Отже, тут ми маємо справу не з випадками еластичного і не- еластичного попиту, а з проміжним випадком одиничної елас­тичності.

Читач тепер може переконатися у тому, що рис. 43 відпові­дає випадку еластичного попиту, коли еластичність більше від одиниці і загальна виручка падає при зниженні Р.

Тут слід зробити два попередження. Недосвідчені економісти вважають, що попит еластичний тоді, коли крива полога, та не- еластичний, коли вона крута. Це припущення надто спрощує питання. Правильно, що у випадку, коли лінія йде вертикально, еластичність дорівнює нулю, а коли горизонтально — дорів­нює нескінченності. Однак вшіадок одиничної еластичності на рис.

Відступ. Числове вимірювання еластичності

Тепер зрозумілим є поняття еластичності, нееластичності та одиничної еластичності як показника змін загальної виручки. Але дехто хоче знати, які інструменти мають економісти для кількісного вимірювання цих якісних змін. Щоб відповісти на це питання, наведемо визначення коефіцієнта еластичності E між двома різними точками на кривій попиту:

Зауважимо, що Q та P змінюються у протилежних напрям­ках у результаті дії закону попиту, що знижується.

Звернімо також увагу на використання процентних відношень.

Щодо процентних змін завжди є певна невизначеність. При­пустимо, бакалійник купує хліб за 15 центів, а продає за 25 центів. Яка тут різниця — 66 2/3%, якщо віднести 10 до ниж­ньої бази, чи 40%, якщо віднести 10 до верхньої бази? Не можна вважати одну відповідь правильною, а другу — неправильною. Коли справа доходить до зовсім малих змін, наприклад, від 100 до 99, або від 100 до 101, різниця між 1/100 і 1/99 стає настільки малою, що нею можна нехтувати. Для невеликих змін немає значення, як ви отримуєте процентні зміни, а для знач­них змін метод підрахунку може мати велике значення, й жодна не може розглядатися як єдино правильна.

Тривалий досвід підказує, що найкраще віднести зміну ціни не до більш високого чи більш низького з двох Р, а до середнього з них. Отже, зниження від 101 до 99 не є ні 2/99, ні 2/101.

Таблиця 16

Калькуляція еластичності

Для автомобілів показано дві різні еластичності. Це нагадує, що еластичність слід відносити до певної ділянки попиту¹. На­справді більшість кривих попиту починаються як еластичні при високих цінах, завершуються як нееластичні при низьких цінах, а десь на середній ділянці є точка одиничної еластич­ності, де загальна виручка досягає максимуму.

Еластичність пропозиції

Те, що ми провели з попитом, можна зробити з пропозицією. Економісти ввели поняття "еластичність пропозиції⁴' як показ­ника відносної зміни пропонованої кількості Q відповідно до відносної зміни конкурентного Р.

Якщо пропонована кількість залишається строго постійною (як, наприклад, у випадку з рибою, яка швидко псується і при­везена сьогодні на ринок для продажу за будь-яку ціну), ми маємо справу з абсолютно нееластичною, або вертикальною, лінією пропозиції. Якщо ми маємо горизонтальну лінію пропо­зиції, коли найменше зменшення P викличе скорочення Q до нуля, а найменше збільшення P спричинить нескінченно велику пропозицію, ми потрапляємо у іншу ситуацію — абсолютно еластичної пропозиції.

Між цими крайніми випадками ми вважаємо пропозицію еластичною або нееластичною залежно від того, чи буде відносне збільшення Q відповідно більшим або меншим від відносного збільшення P². ^{У [LXXVII]}

P

Еластичність пропозиції — поняття менш корисне, ніж еластичність попиту, оскільки в останньої є ще одна важлива функція: вона показує, що відбувається зі загальною виручкою. Проте й ела­стичність пропозиції може пояснити один істотний факт.

Дана зміна ціни, як правило, все більше впливає на пропоновану кількість, якщо переходити від миттєвої ситуації до короткочасного відрізку часу і далі до тривалого періоду. Це можна виразити у декількох словах: еластичність пропозиції бу­ває більше протягом тривалого часу, коли все уже пристосува­лося до більш високої ціни, ніж у короткі відрізки часу.

Миттєва, короткострокова та тривала рівновага

У створенні цих інстументів аналізу пропозиції та попиту ве­лику роль відіграв англійський економіст, професор Кембридж­ського університету Альфред Маршалл. Він розрізняє три періоди часу: 1) миттєву рівновагу, коли пропозиція незмінна; 2) короткострокову рівновагу, коли фірми можуть більше ви­робляти на підприємствах, і, нарешті, 3> тривалу рівновагу (або "нормальну ціну"), коли фірми можуть відмовитися від старих підприємств або побудувати нові, коли у галузі одні фірми мо­жуть з’явитися, а інші — зникнути.

Припустимо, що попит на товар, який скоро псується, на­приклад на рибу, яка не придатна для консервування, збільшується з dd до d'd'. При незмінній пропозиції риои зрос­лий попит різко підвищить у даний момент ціну на неї. Це пока- зано^на рис. 45, де незмінна крива пропозиції Ss йде догори до нової кривої попиту, d'd', визначаючи нову, миттєву ціну рівноваги у точці Е, яка різко зросла. Ціна повинна зрости настільки, щоб обмежена кількість риби могла бути розподілена між особами, які бажають її купити.

Але така висока ціна, що панує на ринку, спонукає капітанів рибальських суден наймати більше матросів і ставити більше сіток. Навіть якщо немає часу побудувати нові судна, вони ско­ро починають доставляти на ринок більшу кількість риби, ніж при попередній миттєвій рівновазі. На рис. 456 показано нову криву короткострокової пропозиції Ss, яка перетинає нову кри­ву попиту в Е", точці короткострокової рівноваги, трохи нижче, ніж миттєва ціна E'. Чому? Тому що більш інтенсивне викори­стання попередньої кількості суден протягом короткого часу привело до збільшення пропозиції риби.

Рис. 4545, Типи рівноваги пропозиції та попиту.

Високі ціни, які утримувалися протягом тривалого часу, стиму­лювали суднобудування та сприяли залученню до рибальства більшої кількості кваліфікованих людей. Точка E', в якій кри­ва тривалої пропозиції Ss перетинає криву попиту d'd', є точ­кою кінцевої рівноваги, яка досягається після того, коли всі економічні умови пристосувалися до нового рівня попиту.

Ціна тривалої рівноваги трохи нижче від ціни короткостро­кової рівноваги і значно нижче від ціни миттєвої рівноваги. І все ж вона дещо вища від ціни, яка переважала тоді, коли попит був нижчим. Якби у риболовлі не застосовувалися специфічні фак­тори виробництва і якби вона була настільки незначною галуз­зю, щоб залучити без підвищення цін з інших галузей необхідні фактори, можливо, вона могла би задовольнити весь новий по­пит без підвищення у кінцевому підсумку своїх затрат і цін. У цьому випадку крива тривалого користування була б горизон­тальною лінією, що Маршалл називав випадком "постійних вит­рат". Але якщо у риболовлю мають бути залучені судна, сітки та робітники з інших галузей шляхом підвищення їхніх цін як факторів виробництва, крива тривалого попиту Ss йтиме з пев­ним підвищенням, як це показано на рис. 45β. Маршалл називав це випадком "витрат, що зростають, і вважав, що він є нор­мальним і трапляється у більшості більш або менш значних галузей.

Б. ВЛАСТИВОСТІ ЗАКОНУ ПРОПОЗИЦІЇ ТА ПОПИТУ І ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ

За інших рівних умов у кожний проміжок часу співвідношення попиту та пропозиції неповторне. Але й інші умови не залишаються незмінними. Попит на бавовну скоро­чується протягом тривалого часу, оскільки віскоза все більше дешевіє. Пропозиція бензину збільшується, оскільки завдяки технічному прогресові при тих самих витрататх його вироб­ляється більше. Зі зміною витрат, смаків, доходів, цін конкуру­ючих (кава і чай) і взаємодоповнюючих (цукор і чай) товарів змінюються і наші криві. Розглянемо, який вплив це матиме на споживання, виробництво і ціну.

Слід уникнути звичайної помилки: змішування збільшення попиту, під яким розуміють зсув усієї кривої вправо і вгору, ко­ли збільшується обсяг закупівель за кожною ціною, зі збільшенням купівель у результаті зміщення до більш низьких цін на одній і тій же кривій попиту. Під "попитом" ми розуміємо всю криву попиту; під "пропозицією" — всю криву пропозиції; під "збільшенням" попиту чи пропозиції — зсув усієї даної кри­вої вправо. Для позначення окремої точки на кривій попиту ми говоримо про "куповану кількість" або "кількість, на яку є по­пит" за певною ціною. Рух по даній кривій "є зміною обсягу купівель у результаті зсувів у цінах". Він зовсім не є зміною са­мої кривої попиту. Необхідність цього попередження стане зро­зумілою з дальшого викладу.

Дія податків

Можна проілюструвати приклад зсуву усієї кривої, повер­нувшись до табл. 16, на якій зображені гіпотетичні криві попиту і пропозиції пшениці. У результаті їхньої взаємодії встановила­ся ціна рівноваги у 3 дол. за бушель.

Введемо тепер новий фактор, який порушує рівновагу. При­пустимо, наприклад, що держава встановила податок на продаж пшениці. Виробник тепер зобов’язаний платити 1 дол. з кожно­го проданого бушеля. Що стане кінцевим результатом введення цього податку і яким буде його, як говорять економісти, охоп­лення? Чи ляже він повністю на плечі виробника, який, власне, першим сплачує його? Чи, може, він буде частково перекладе­ний на споживача? Відповідь ми можемо одержати тільки з на­ших кривих попиту і пропозиції.

Немає жодних підстав вважати, що крива попиту споживачів зміниться. Споживачі, як і досі, бажають купити 12 млн бу­шелів по 3 дол.; вони не знають і не цікавляться тим, що вироб­ник повинен сплачувати податок.

Проте вся крива пропозиції зсунулася вліво і догори; вліво тому, що за кожною ринковою ціною виробники тепер у резуль­таті введення податку запропонують менше; догори тому, що виробникам, щоб вивезти на ринок будь-яку. кількість, приміром 12 млн. бушелів, треба сплатити більш високу ціну, ніж раніше: по 4 дол. замість 3, що більше якраз на суму подат­ку, який становить 1 дол. за бушель.

На рис. 46 крива попиту dd залишилася незмінною, а крива пропозиції зсунулася догори на 1 дол. до нової паралельної кри­вої S'S'.

Рис. 46. Вплив непрямого податку на конкурентну ціну й обсяг продукції.

Нова ціна рівноваги встановиться у точці C' — точці перетину кривої попиту dd і нової кривої пропозиції S'S'. Пропозиція скоротилась, тому ціна зросла. Купівельна і продажна кількість пшениці у свою чергу зни­зилася. При уважному розгляді цього графіка ми побачимо, що ціна рівноваги збільшилася з 3 дол. при­близно до 3 2/3 дол. Новий обсяг про­дукції, при якому має місце рівновага купівлі і продажу, зменшився з 12 млн бушелів у місяць приблизно до 10,6 млн бушелів.

Хто сплачує податок? Певна річ, почасти виробники пшениці, тому що вони одержують лише 2 2/3 дол. Але споживач теж поділяє цей тягар, оскільки ціна, яку одержує за пшени­

цю виробник, скоротилася менше ніж на величину податку. Споживачу пшениця тепер обходиться у 2 2/3 дол. плюс один долар податку, або разом у 3 2/3 дол. Оскільки споживачі не мо­жуть обійтися без пшениці, вони платять 2/3 податку, а вироб­ник — лише 1/3. 1 у кінцевому підсумку все суспільство стає біднішим, оскільки воно споживає менше пшениці¹.

Щоб перевірити, як засвоюють усі цю аргументацію, слід розглянути зворотний випадок зміни пропозиції. Припустимо, що уряд сплачує виробникам пшениці субсидію в 2 дол. за бу­шель, замість того щоб оподаткувати їх на, цю суму. Крива Ss зсунеться тоді униз до лінії S^mS. Де буде S^m — точка її перети­ну з кривою dd.7MκHMH будуть нова ціна і нова кількість прода­ної пшениці? Яку вигоду отримає виробник і яку — споживач?

Звичайна помилка

Тепер читач оволодів законами пропозиції і попиту. Він знає, що у результаті введення податку підвищуються ціни, за якими споживач купує потрібні йому товари. Але чи справді він цс знає? Що можна сказати з приводу аргументації, яка часто з’являється у пресі і широко використовується у публічних вис­тупах?

"На перший погляд видається, що податок на товар збільшує ціну, яку сплачує споживач. Але зростання ціни зменшує по-

He думайте, що є лише один метод розгляду даної податкової проблеми. Якщо припустити, що податок сплачуєтесь споживачем, треба зменшити його криву попиту dd на 1 дол. Нова крива d d перетне лінію Sg у тій самій новій точці Q, і встановляться ті ж самі ціни 2 2/3 дол. і 3 2/3 дол. Усі ці цифри умовні.

пит. При скороченому попиті ціна знову знижується. Тому у кінцевому підсумку не можна з певністю твердити, що введення податку підвищ/є ціну”^[LXXVIII].

Що можна сказати з цього приводу?

Підвищить податок ціну чи ні? Ні, якщо судити з того, що написано редактором і сказано сенатором. Очевидно, перед на­ми приклад неправильного вживання слів. У цитаті одне з чо­тирьох речень неправильне, тому що слово "попит” вживається не за призначенням. Читач уже знає, що не можна змішувати рух по незмінній кривій зі зсувом самої кривої.

Тому правильна відповідь повинна бути приблизно такою:

Податок підвищує ціну, яку сплачує споживач, і знижує ціну, одержувану виробником, до того ж різниця йде на користь урядові. При більш високій ціні споживачі куплять меншу кількість. Так і повинно бути, оскільки виробники теж пропону­ють меншу кількість за більш низькою ціною. Тому кількості, які продаються і купуються, балансуються у тій точці, де пере­тинаються обидві криві, і ціна більше не змінюється.

Чи незмінним є закон пропозиції і попиту?

Конкурентні ціни і кількості визначаються пропозицією та попитом. Та чи не залежать ціни від інших факторів, наприк­лад, від рівня видобутку золота або від того, чи йде війна? Справді, ціна залежить від багатьох подібних факторів. Проте всі вони не доповнюють попиту і пропозиції, а входять до складу численних сил, які визначають пропозицію і попит або через них визначаються. Так, якщо збільшення видобутку \золота підвищить прибуток кожної людини, це зсуне криві попиту і підвищить ціни. І все ж залишається правильним те положення, що конкурентна ціна визначається попитом і пропозицією.

У цьому місці вдумливому читачеві слід би почати протесту­вати. Адже майже нічого до цього часу не було сказано про те, що ціна визначається витратами виробництва. Чи не варто до­дати їх як третій фактор на додаток до попиту і пропозиції? Та знов наша відповідь залишається тією самою. Витрати вироб­ництва впливають на конкурентну ціну лише тією мірою, якою вони вплинуть на пропозицію. Якщо бог посилає манну небесну без усяких витрат виробництва, але в обмеженій кількості, то її ціна не дорівнюватиме нулю, а буде визначатися точкою пере­тину кривих попиту і пропозиції. З іншого боку, якщо текст національного гімну був би надрукований на головці голки і це коштувало би 50 тис дол., але на цей товар не було попиту, він просто не вироблявся би, а якщо і вироблявся, то ніхто не дав би за нього 50 тис дол.

Це не означає, що витрати виробництва не відіграють жодної ролі у ціноутворенні. Вони мають особливе значення за умов конкуренції. Та їхнє значення виявляється через вплив на про­позицію. Підприємці займаються виробництвом задля прибут­ку. Якщо вони не одержать досить високої ціни, щоб покрити свої колишні витрати, вони не будуть задоволені. Проте, коли врожай зібраний, за умов конкуренції вже практично нічого не можна зробити. Та у майбутньому вони не продовжуватимуть виробництва товарів за такими цінами, які не покривають до­даткових витрат, пов’язаних з їхнім виробництвом. Отже, про­позиція, а значить, і ціна тісно пов’язані з витратами виробництва, особливо з "додатковими витратами".

Більше того, коли нам говорять, що ціна дорівнює витратам, то звідси ми не можемо визначити, що стає причиною, а що наслідком. У багатьох випадках, коли у певній галузі застосо­вується високоспеціалізований фактор (бейсболісти, оперні співаки, земля під виноградниками), скоріше витрати вироб­ництва визначаються ціною, ніж навпаки. Земля під зерновими коштує дорого, тому що висока ціна зерна. Але багатоквартирні будинки дешеві, оскільки квартирна плата порівняно низька. Залежність такого типу не зауважили власники молочних ферм з Масачусетса, які під час другої світової війни подали петицію з проханням підвищити ціни на молоко, "тому що корови кошту­вали дорого". Якщо їхнє прохання було би задоволене, вони ско­ро зауважили б, що ціни на коров почали зростати, слідом за цінами на молоко^[LXXIX].

Ці приклади показують, що ціни у кінцевому підсумку виз­начаються не лише Пропозицією і попитом. Останні є лише все­осяжними категоріями для аналізу і опису різноманітних сил, причин і факторів, які впливають на ціну. Пропозиція і попит — це не кінцеві відповіді, а скоріше початкові запитання.

Це повинно помогти викрити неспроможність тверджень не­офітів, які ледве розібравшись з елементами створення ринко­вих цін. глибокодумно проголошують: "Не можна скасувати закону попиту і пропозиції. Жоден уряд нездатний втручатися в дії попиту і пропозиції".

Краще взагалі не вивчати економіку, ніж залишатися на такій точці зору. Звичайно, уряд має змогу впливати на ціни. Він може робити це, впливаючи на попит, або на пропозицію, або на те й інше. Програми державного втручання діяли скрізь: Бразілія спалювала каву, щоб підвищити ціну на неї; Британія у 20-х роках провадила "політику Стівенсона”, яка полягала у політиці штучного контролю над цінами на каучук; цукор усе ще знаходиться під міжнародним контролем.

Ці уряди не порушували закону попиту і пропозиції. Вони діяли у межах цього закону. Держава не має жодної таємної економічної зброї. Що правильно щодо держави, так само пра­вильно і щодо окремих осіб. Кожна людина може вплинути на ціну пшениці настільки, скільки у неї є грошей, які вона може викинути на ринок, або ж вона має пшеницю, яку може не про­давати.

Профспілки часто впливають або намагаються вплинути на рівень заробітної плати, діючи прямо або непрямо на пропо­зицію праці. Будь-яка людина, що має певний товар, може на­магатися збільшити попит на нього за допомогою реклами і підвищити ціну понад додаткові витрати виробництва, обмежу­ючи його пропозицію. Однак слід підкреслити, що тільки-но ок­ремі виробники, збільшуючи випуск продукції, починають відігравати значну роль на ринку і зможуть подіяти на ціни то­варів, які вони продають, вони перестають бути досконалими конкурентами у строгому розумінні цього слова і їхню діяльність слід розглядати як поєднання монополії і конку­ренції, тобто як недосконалу конкуренцію.

Ціни, встановлені у законодавчому порядку

Ми повинні розглянути один важливий прояв державного втручання у дію механізму пропозиції і попиту. Інколи уряд у законодавчому порядку встановлює максимальну ціну або мінімальну заробітну плату. Під час війни був установлений максимум цін на товари першої потреби, а у 1960 р. для більшості фабрично-заводських робітників визначений мінімум заробітної плати — 1 дол. за годину. Характер подібного втру­чання держави за допомогою прийняття відповідних законів істотно різниться від раніше викладених нами державних за­ходів, що здійснюються через пропозицію і попит.

Розглянемо, наприклад, ринок цукру, де криві пропозиції і попиту подібні до тих, які ми не раз зустрічали у цьому розділі. Припустимо, що уряд через Управління стабілізації цін видає указ, який забороняє продавати цукор у роздрібній торгівлі за ціною вищою від 7 центів за фунт. Тепер припустимо, що у ре­зультаті процвітання або поганого врожаю попит став настільки великим, а пропозиція — настільки малою, що при невтручанні уряду ціна рівноваги досягла 20 центів за фунт. Така висока ціна сприяла б розвитку спекуляції у цій галузі, вона становила

би досить високий "под­аток” на бідну частину населення, котра менше, ніж будь-хто, може до­зволити собі платити так дорого за цукор, і, на­решті, вона б ще більше підсилила інфляційне зростання вартості життя з відповідним впливом на заробітну плату робітни­ків і т. п.

Зважаючи на все це, уряд, діючи через конг­рес і Управління стабілі­зації цін, вирішує вста­новити тверді ціни. Він впроваджує закон, що

Рис. 47. Економічний ефект введення максимальної ціни на цукор.

встановлює максимальну ціну цукру на попередньому рівні — 7 центів за фунт. Лінія MN на рис. 47 відбиває встановлений законом максимум ціни. Що станеться у цьому випадку?

При даній максимальній ціні криві пропозиції і попиту не пе­ретинаються. Споживачам потрібні тисячі фунтів цукру понад кількість, яку виробники бажають продати. Це видно з того, що точки M і N відокремлені одна від одної відповідною відстанню. Цей розрив настільки великий, що для того, щоб заповнити його, у бакалійних магазинах і на складах скоро не залишиться цукру. Декому доведеться пити гірку каву. Якби не закон про максимальну ціну, ці люди охоче заплатили би 8 і 9 центів чи навіть більше, ніж залишитись без цукру.

Та якщо споживач купуватиме каву по ціні, що перевищує максимальну, це означає, що він порушує закон. Але якщо він навіть і буде діяти так непатріотично, продавець у межах зако­ну не зможе одержати за каву, яку продає, більш високу ціну. У цьому випадку почнеться розлад ринку внаслідок браку товару. Пропозиція, через те, що вона недостатня, повинна бути якось раціонована. Спочатку це зможе бути зроблено за принципом ’’хто прийшов першим, той першим і одержує” — з обмеженням продажу в одні руки або й без цього. Створюються черги, і жінкам доведеться витрачати багато часу у пошуках продуктів.

Втручання монополії у механізм пропозиції і попиту

Конкурентні пропозиції і попит — це один зі засобів ор­ганізації економіки, один зі шляхів, але, зрозуміло, не єдиний шлях розв’язання проблеми. Звичайно, якщо б один або декілька виробників змогли встановити монопольний контроль над галуззю, вони могли б домогтися кінцевого результату, да­лекого від конкурентної точки рівноваги. Монополіст може ско­ротити виробництво і змусити споживачів пересунутись по кривій попиту в область більш високих цін. Чи можна назвати "добрим” подібне втручання у дію пропозиції і попиту?

Насправді той, хто здатний встановити монополію, буває щонайменше такий же багатий, як і його клієнти, і нема жодних підстав вважати, що він зроблений з кращого тіста, ніж усі ре­шта. 1 хоча у свій час було важко щось заперечити проти Робін Гуда, у наші дні ми схильні думати, що субсидіюванням усяких перспективних справ повинен займатися уряд, а не самозвані монополісти, і ми надіємось, що він може фінансувати високі цілі з податкових надходжень більш ефективно, ніж це міг би зробити перший-ліпший Робін Гуд.

Тому, коли щось і треба підкреслити з особливою силою, то лише те, що будь-яке стороннє втручання у конкурентні пропо­зицію і попит, за винятком особливих обставин, швидше треба визнати злом, ніж благом.

Отже, втручання монополій без будь-яких на те підстав веде до скорочення виробництва. Таке втручання викликає брак то­варів, і це відбивається у високих цінах, які воно породжує. Мо­нополія може теж вести до неправильного розподілу доходів: вона може принести додатковий доход тому, хто вже одержав те, що заслужив.

Проте тепер, очевидно, слід наголосити не на порушеннях у розподілі доходів, а на монополістичних скороченнях виробниц­тва. Насправді, що станеться, якщо вилучити нечесно одержані суми за допомогою податків?^[LXXX] Тоді ми виправимо порушений монополією розподіл прибутків. Та суспільству все одно зали­шиться менше споживчих товарів, ніж йому дійсно треба і ніж воно дійсно здатне виробити.

Як і П?іх, монополія належить до тих речей, проти яких на­строєно більшість людей. Тому немає потреби зупинятися на то­му, що втручання монополії в дії пропозиції і попиту, очевидно, є злом.

Державне та інше втручання у пропозицію та попит

Проблема є складною, якщо продавці або покупці на ринку стають особливо бідними, особливо "заслуженими або особливо "незаслуженими”.

Уявіть, хоча це й нереально, що мільйон дуже багатих вироб­ників продають молоко на конкурентному ринку 50 млн дуже бідних покупців. У деяких у цьому випадку може виникнути ве­лика спокуса схвалити будь-яке втручання, яке б вело до зни­ження цін на молоко. "Це приведе до того, що ми називаємо більш справедливим розподілом доходів”, — очевидно, скажуть вони.

Втручання у механізм конкурентних пропозицій та попи­ту не є ефективним засобом^[LXXXI] для поліпшення розподілу до­ходів.

Якщо б розподілу ви не хотіли досягти, до нього часто значно простіше дійти, застосовуючи податкову систему для перероз­поділу доходів, а не специфічну тактику Робін Гуда на кожному окремому ринку. Якщо можна завжди розраховувати на подат­ки, щоб домогтися оптимального розв’я­зання проблеми: для кого, то для розв’я­зання проблем: що і як — можна розрахо­вувати на досконалу конкуренцію.

Рис. 48. Ефективність механізму попиту та пропозиції.

Чи це, природно, є суперечливим? Єдиної відповіді тут не існує. 1 будь-який сучасний спостерігач може бачити, як де­ржава всюди втручається у систему цін. Квартирна плата часто перебуває під кон­тролем. Кров для переливання одержують в основному не комерційним шляхом, а значною мірою на добровільних засадах. Лікарі часто беруть з багатих пацієнтів більше, ніж з бідних, частково субсиду­ючи останніх з доходів перших.

Виробництво молока та інших продуктів харчування часто субсидується урядом.

Висновки

А. Еластичність попиту та пропозиції

1. Основним питанням мікроекономіки є питання про те, як механізм утворення ринкових цін розв’язує тріаду економічних проблем: що, як і для кого. Криві, наведені вище, пояснюють, що трапляється на кожному конкретному ринку.

2. Еластичність попиту залежить від того, як змінюється за­гальна виручка при зниженні ціни. Попит може бути еластич­ним, нееластичним або одиничним залежно від того, чи збіль­шується, скорочується або залишається незмінною загальна ви­ручка при зниженні ціни. Числовий коефіцієнт еластичності по­питу отримується від ділення процента збільшення кількості на процент скорочення ціни.

3. Еластичність пропозиції показує, як змінюється Q (пропо­нована кількість), якщо P (ринкова ціна) зросте на певний про­цент.

4. Маршалл звернув увагу на елемент часу: а) миттєва рівновага при незмінній пропозиції; б) короткострокова рівновага при змінах розміру виробництва і при незмінній кількості підприємств і фірм; в) тривала рівновага нормальної ціни, коли кількість фірм і підприємств, а також інші еко­номічні умови пристосувались до нового рівня попиту.

Б. Властивості закону пропозиції і попиту та його застосування

5. Механізм пропозиції і попиту допомагає аналізувати зсуви кожної кривої зокрема та обох кривих одночасно.

6. Податок на одиницю товару приведе до нової рівноваги і буде сплачуватися переважно споживачами тією мірою, якою попит менш еластичний, ніж пропозиція.

7. На ціну впливає тисяча сил. Але на вільному конкурент­ному ринку вони діють лише через попит і пропозицію. Наприк­лад, витрати виробництва визначають конкурентну ціну, лише впливаючи на пропозицію, а не навпаки.

8. Хоч уряд звичайно впливає на ціни, впливаючи або на по­пит, або на пропозицію, інколи він впроваджує закони, які ве­дуть до втручання у функціонування конкретних ринків. За таких умов попит може, не дорівнювати пропозиції; окремі ви­робники або споживачі можуть бажати продати або купити більше, ніж вони це здатні зробити за встановленою законом ціною. Якщо такі протиріччя не ліквідовані законодавчим шля­хом (раціонування і т. п.), можуть виникнути порушення обігу і з’явитися ''чорні'* ринки.

9. Випадкове, самовільне втручання у механізм пропозиції і попиту часто може завдати шкоди. Очевидний приклад цього — втручання монополій, причому зло тут полягає не стільки у по­рушеннях розподілу доходів, скільки у тому, що суспільство по­винно без потреби миритися зі скороченням виробництва товару, в якому воно справді має потребу і який воно може собі дозволити споживати. Навіть у тих випадках, коли уряд втру­чається у механізм попиту і пропозиції, щоб досягти бажаного розподілу доходів або іншої соціальної мети, застосування тако­го неефективного засобу може привести до певних витрат, — і часто трапляється, що цієї ж мети можна з успіхом досягти шля­хом впровадження податків, не зачіпаючи механізму утворення ринкових цін.

19.