СИНТЕЗ ГРОШОВОГО -АНАЛІЗУ Й АНАЛІЗУ ДОХОДУ
У той час лунали вимоги... більшої кількості паперових грошей... Я був за їхній розвиток, будучи переконаним, що перша невелика сума, випущена у 1723 р., дала багато доброго, розширивши торгівлю, зайнятість і збільшивши чисельність жителів провінції, бо, як мені стало відомо, всі старі будинки заселені і будується багато нових...
Користь від тих паперових грошей протягом часу і завдяки нагромадженню досвіду. стала настільки очевидною, що пізніше вона вже ніким серйозно не заперечувалась... Хоча... Тут є межа, за якою зростання їхньої кількості може бути шкідливим.Бенджамін Франклін
Ми показали, як перетин кривих заощадження та інвестицій визначає рівень національного доходу. У наступних розділах буде розглянуто, як зміна політики Федеральної резервної системи може впливати на грошову масу у країні.
У цьому розділі ми з’єднаємо ці два аналізи. Грошовий аналіз цілком узгоджується зі сучасною теорією визначення рівня доходу. Створена платформа для політики стабілізації: грошової політики центрального банку і державної фіскальної політики (державних затрат і оподаткування, що створює або бюджетний дефіцит, або активне сальдо). Ця кредитно-грошова і фіскальна політика координується з метою досягнення прогресуючої економіки, яка матиме розумну стабільність цін і буде рухатися до повного використання свого виробничого потенціалу.
Кредитно-грошова політика впливає насамперед на інвестиції
Рис. 41 використовує інструмент аналізу доходу, щоб показати, як діє політика дешевших грошей. Зрушення вгору кривої інвестицій викликане зниженням норми процента і розширенням доступності кредиту, що супроводжується помноженим зростанням сукупної грошової маси.
Цей процес міг би бути показаний ш. основі використання графіка C + І + G. Експансіоністська кредитно-грошова політика може діяти у бік поглинання частини дефляційного розриву, зображеного на рис.
41. Проте за умови, що ми включимо до суми інвестицій додаткові вкладення, що продукуються владою на місцях у штатах і спричинюються дешевшими грішми, рис. 41 досить чітко ілюструє це питання.Припустимо, що економіка перебуває у стані перед інфляційним розривом, причому крива інвестицій має тенденцію перетинати криву заожаджень праворуч від рівня повної зайнятості.
Вплив кредитно-грошової політики на визначення рівня доходу
Кредитно-грошова політика Федеральної резервної системи, спрямована на збільшення доходу, зайнятості і цін, складається з таких послідовних заходів.
1. Шляхом операцій на відкритому ринку або інших основних засобів "Фед" збільшує кількість грошей М. (Згадайте про банківські резерви і багаторазове зростання депозитів).
2. Збільшення M передбачає зростання курсу облігацій, оскільки "Фед", банки-члени і населенню використовують своє нове M для купівлі облігацій. Вони відмовляться від цього засобу використання нового M лише у тому випадку, якщо курс облігацій сильно зросте, а отримані ними проценти скоротяться настільки, що населення і банки вважатимуть за розумне тримати у себе нові суми грошей.
У цьому процесі знижуються не лише проценти за облігаціями. Банки, володіючи великою кількістю грошей, намагатимуться збільшити обсяг позик, тим самим знижуючи рівень позичкового процента і полегшуючи умови отримання позики. Знижуються також проценти зі Заставних, і буде полегшений іпотечний кредит. Збільшуються можливості отримання коштів фінансовими компаніями, яким будуть надавати великі кредити при мінімальному їх забезпеченні. Промислові компанії зможуть випускати на ринок нові облігації або звичайні акції, їхні інженери зрозуміють, що адміністрація більш прихильно ставиться до нових проектів переобладнання підприємств або до нових інвестицій.
Це все означає, що рівень процента падає, і це падіння потягне за собою той факт, що кредит можна буде легше отримати.
3. З полегшенням і здешевленням кредиту можуть зрости інвестиції І.
Будуть зосереджені замовлення на раніше нерентабельні машини. З’являться джерела фінансування мотелів і приміських торговельних центрів. Глава сім’ї дізнається, що може отримати від банку кредит під ставку при меншій початковій платі, розтягнутий на тривалий час, і зможе, нарешті, побудувати такий дім, про який він мріяв. І, що більш важливо, будівельна фірма зможе почати спорудження нових будинків, знаючи, що агенти для збуту будуть уже здатні продати ці будинки покупцям, які раніше хотіли їх купити, але це було для них недоступним, аж поки не знизився розмір першої плати і щомісячної плати для погашення заставної.Крім цього сприятливого впливу більш низького І на затрати, має місце і той факт, що тепер усі аіктиви населення — облігації, земля, засоби виробництва — піднімуться у ціні, оскільки знизиться рівень процента. А раз люди володіють більшим багатств вом, вони сміливіше інвестують і їхня крива CC, можливо", пересунеться вгору разом з кривою IL Нарешті згадаймо, що інвестиції місцевої влади можуть також зрости, коли знизиться процент з муніципальних облігацій.
4. І остання стадія нашого процесу — це знайоме нам зміщення вгору точки перетину NNP, коли рухається вгору криваС + 1+G.
Резюме. Ці чотири стадії впливу кредитно-грошової політики на визначення рівня доходу можна приблизно виразити у вигляді такого ланцюга причинної залежності: зростання M — падіння t — зростання 1 — зростання NNP. (Скорочення M викликає зворотний процес).
Деякі читачі, можливо, виявлять бажання ознайомитися з додатком, щоб докладніше дослідити зв'язок між зростанням M і зниженням 1, що сучасні економісти часто називають теорією ’’переваги ліквідності’’. Вони можуть також захотіти дослідити зв’язок між зниженням M та зростанням t, шо можна назвати ’’кривою інвестиційного попиту залежно від процента” (або, висловлюючись мовою деяких сучасних економістів, — ’’граничною ефективністю інвестицій”). Зміну тих зв’язків буде розглянуто з точки зору прихильника розвинутої кількісної теорії, як і опис зміни швидкості обігу грошей.
Крім аналізу цих питань, у додатку до цього розділу подано спробу примирення сучасної неокласичної теорії визначення рівня доходу з класичь іми поглядами.Фіскальна політика і визначення рівнів доходу
Крім центрального банку, уряд має інші шляхи впливу на затрати. Як частину своєї фіскальної політики він може підвищити свої видатки: побудувати потрібні громадські Дороги та школи, найняти більше цивільних чиновників, збільшити витрати на оборону, здійснити тисячу і один корисний або безглуздий захід - метою розширення сукупних r'aτpaτ. Це може бути показано на графіку заощадженню та інвестицій, подібному до рис. 41.
Ще краще можна показати розширення державних затрат як
переміщення вгору компонента свій час використовували як рівноваги доходу. Перша час-' тина рис. 42 а, б показує, як зростання державних затрат спричинює зрос-тання доходу.
Аналогічний графік може показати другий бік фіскальної політики — зміну рівня податків. Щоб збільшити чистий національний продукт, фіскальна влада знижує по? датки: це дає населенню більш високий чистий доход, а
G графіка C + І + G, який ми у альтернативний шлях показу
оскільки воно мас схильність витрачати додатковий доход на споживання, то це означає, що воно буде більш споживати.
Ми можемо показати ефект зниження податків як переміщення вгору кривої споживання (CC), накресленої напроти NNP, яка с основним компонентом кривоїC + І + G. При низьких податках ми менше віднімаємо від кожного рівня NNP, щоб отримати відповідний рівень чистого доходу. А при більш високому чистому доході, який відповідає кожному даному рівню NNP, ми повинні показати більш високе споживання, тобто більш високий рівень кривої CC.
Отже, ми можемо підсумувати ефект фіскальної політики.
Зросле G, підвищуючи GG-компонент C + І + G, збільшує доход.
Зменшені податки підвищують СС-другий компонент C + + І + G. Обидва разом — що означає також дефіцитне фінансування або скорочення активного сальдо бюджету — мають своїм результатом ще більше зрушення догори кривої C + І + G і точки рівноваги доходу. У протилежному випадку, коли фіскальна політика спрямована на скорочення затрат, крива зміщується донизу.Висновки
1. Кредитно-грошова політика центрального t lrκy є важливим засобом зміщення кривих заощадження та інвестицій або всього графіка "споживання плюс інвестиції плюс державні затрати".
2. Ланцюг причинної залежності починається зі збільшенням кількості грошей і веде до більш низького процента і більш доступного кредиту, до зростання затрат на інвестиції (а можливо, і до зростання затрат місцевої влади і споживачів). Це приводить до зростання зайнятості, доходів, а іноді і цін. Коротко ці стадії можна показати у вигляді формули:
причому цей процес може застосовуватися цк до періодів розширення, так і до періодів стиснення. (У періоди глибокої депресії, коли у банках є великі надлишки резервів, рівень процента настільки низький, що важко знизити його ще більше, і обсяг інвестицій зовсім не реагує на доступність і дешевизну кредиту, — за таких умов заходи Федеральної резервної системи можуть виявитися значно менш успішними; однак, якщо політика стабілізації здійснюється рішуче, такі періоди повинні бути дуже рідко).
3. Під фіскальною політикою розуміють урядову політику оподаткування і затрат. Вона також впливає на визначення рівня доходу, переміщуючи криві затрат. Зростання затрат на товари та послуги безпосередньо збільшує компонент G графіка C +1 + G, посуваючи догори точку рівноваги. Податки викликають притилежну дію: зниження податків, зміщуючи криву CC догори і вліво, піднімає сумарну криву C + І + G; підвищення податків веде до зворотного результату, зменшуючи споживання, причому в обох випадках зміна податків менш ефективна, ніж зміна урядових затрат, оскільки зміна чистого доходу на 1 дол. відповідає зміні затрат на споживання лише на 2/3 дол., якщо гранична схильність до споживання MPC дорівнює 2/3.
4. Поєднання фіскальної і кредитно-грошової політики дає змогу сучасній економіці відновити рівновагу високої зайнятості навіть у гіршому випадку, коли автоматизація знижує потребу у робітниках для виконання будь-якого обсягу роботи, не викликаючи одночасно розширення грошового попиту в іншх сферах.
5. Сучасні демократичні країни мають як фіскальні і кредитно-грошові інструменти, так і політичну можливість використати їх, щоб подолати хронічні різкі спади і "галопуючі" інфляції. Це приводить нас до неокласичного синтезу — класичні принципи ціноутворення, викладені у наступних розділах, підтверджуються успішним використанням інструментів, які аналізувались у попередніх розділах.
17.