ЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ І ПРОГНОЗ ЕКОНОМІЧНОЇ АКТИВНОСТІ

Біда, дорогий Бруте, не у наших зірках, а у нас самих.

Вільям Шекепір

Ми вже розглядали економічні сили, які визначають рівень національного доходу, рівновагу заощаджень та інвестицій.

Процвітання і депресія

Економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Процвітання змінюється панікою або крахом. Національний доход, зай­нятість і виробництво падають. Ціни і прибутки знижуються, а робітників викидають на вулицю. Врешті-решт досягається кри­тична точка і починається пожвавлення. Відновлення може бу­ти повільним або швидким. Воно може бути неповним і, навпаки, настільки сильним, що призведе до нового буму. Нова смуга процвітання може означати тривалий, стійкий рівень по­жвавленого попиту, велику кількість вільних робочих місць, підвищення цін і життєвого рівня. Або вона може означати швидке інфляційне роздування цін і зростання спекуляції, за якими настає нова важка криза.

Така загалом картина ’’економічного циклу”, який характе­ризує народне господарство індустріально розвинутих країн світу протягом останніх півтора століть або по крайній мірі з то­го часу, коли розвинута грошова економіка, що характери­зується тісним взаємозв’язком її ланок, прийшла на зміну суспільству з відносно натуральним господарством.

Хоча жоден цикл не подібний до іншого, всі вони мають бага­то спільного. Вони не подібні між собою, як близнюки, але в них можна виявити риси приналежності до однієї сім’ї. Точні фор­мули, подібні до тих, які застосовуються при визначенні руху місяця або коливань простого маятника, не можуть бути вико­ристані для передбачення зміни фаз економічного циклу.

своїм бурхливим і неврівноваженим проявом економічні цикли нагадують хвилі епідемічних захворювань, мінливості погоди або коливання температури у дитини.

Це попереднє зауваження повинно показати, що еко­номічний цикл — це лише один з аспектів проблеми досягнення і підтримки високого рівня зайнятості та виробництва, а також прогресуючої економіки.

Звичайно, як економісти і громадяни, ми насамперед цікавимося коливаннями сукупної зайнятості, сукупного вироб­ництва і сукупного (реального) національного доходу. Однак для багатьох країн і для багатьох попередніх десятиліть ці дані дуже важко отримати. Більше того, деякі спеціалісти часто цікавляться різними другорядними речами: курсом цінних па­перів, гуртовими цінами, рівнем прибутків, виробництвом сталі і т. п. Тому статистики часто для визначення циклу використо­вують такі часові ряди, як виробництво чавуну. Або вони мо­жуть взяти певні зважені узагальнення багатьох рядів — таких, як обсяг товарних перевезень, виробництво електроенергії, клірингові операції банків (сума оплачених чеків), — і комбінувати їх у загальний барометр економічного циклу.

Ті самі проблеми виникають, коли ми розглядаємо коливан­ня часового ряду такого швидко зростаючого показника, як спо­живання електроенергії. Виробництво електроенергії не зазнає значного скорочення у період рецесії. Проте рецесія відбивається і на цих рядах. Як правило, вона виявляється у формі сповільненого темпу зростання часового ряду порівняно з його нормальною або тривалою ’’віковою тенденцією” (трен­дом). Якщо на око або на основі певних статистичних формул накреслити плавну лінію або криву загальної! тенденції вироб­ництва електроенергії, то економічний цикл ми виявимо у відхиленнях фактичного рівня від лінії основної тенденції. Як­що потім виміряти вертикальні відхилення від лінії тренда і пе­ренести їх на окремий графік, то одержимо досить чітку картину економічного циклу. Розглянемо її докладніше.

Чотири фази циклу

У минулому при розгляді економічного циклу через обме­женість статистичної інформації приділяли надто велику увагу панікам або кризам, таким, як банкрутство дутих колоніальних підприємств в Англії у 1720 р., паніка 1837 р., паніка Джея Ку­ка 1873 p., Клівлендська паніка 1893 р., ’’паніка багатих” у 1907 р., і, звичайно, грандіозний біржовий крах у ’’чорний вівторок” 29 жовтня 1929 р.

Пізніше почали говорити вже про дві фази економічної ак­тивності: процвітання і депресію, або про бум і кризу, з верши­нами і низинами, які є поворотними точками між цими фазами.

Тепер загально визнано, що далеко не кожен період поліп­шення економічної активності повинен неодмінно вести до все більш повної зайнятості. Наприклад, протягом 30-х років мало місце відоме відновлення порівняно до нижчого рівня 1932 — 1933 рр., але ми аж ніяк не можемо розглядати це як період справжнього процвітання. Тому слід віддати перевагу термінології, яку використовував Уелсі К. Мітчелл, учений, що протягом тривалого часу обіймав посаду директора Національ­ного бюро економічних досліджень і глибоко вивчав економічні

ЦИКЛИ.

Мітчелл та багато інших економістів поділяють цикл на чо­тири фази, дві з яких, що найбільш важливі, називаються періодами."експансії' і ’’стиснення". Фаза експансії завер­шується і змінюється на фазу стиснення на так званій верхній поворотній точці, або "вершині". Таким же чином фаза стиснен­ня завершується і відкриває шлях експансії на нижній пово­ротній точці, або точці "пожвавлення". Отже, ми маємо досить просту картину послідовної зміни чотирьох фаз циклу, що пока­зано на рис. 39. Зазначимо, що у наш час основна увага приділяється не стільки розглядові високого і низького рівнів економічної активності, скільки динамічним аспектам підвищення і пониження економічної активності. Економічний цикл, подібно до року, має свої сезони. Циклічна експансія на­стає після стиснення. Ix розділяють поворотні точки. Не кожна "вершина" дає процвітання у розумінні низького безробіття; але її нижчі точки, як правило, тепер не означають кризи.

Рис. 39. Чотири фази цик.і\

Кожна фаза циклу пе­реходить у наступну. Кож­на фаза характеризується різними економічними умовами і вимагає спеціального підходу. Од­нак продовжимо розгляд загальних рис, перш ніж, перейти до аналізу і теоре­тизування.

Скільки триває, як пра­вило, економічний цикл? Це залежить від того, які з коротких циклів ви будете брати у розрахунок. Багато спостерігачів не відчувають ніяких труднощів у визначенні великих циклів з тривалістю від 8 до 16 років. Всі згоджуються, що кінець 20-х років нашого століття був періодом процвітання, а початок 30-х років — періодом депресії. Так відбулося і з іншими великими циклами. Але не всі економісти приділяють увагу тим коротким малим циклам, які можна спостерігати на економічних діаграмах. У 1924 і 1927 рр. мав місце невеликий спад еко­номічної активності. Чи варто розглядати 20-ті роки як три різних (малих) цикли або як один великий період процвітання? У 1948—1949 pp., 1953—1954, 1957—1958 і знов у 1960—1961 рр. ми відчували слабкі рецесії.

Довгі хвилі? /

Деякі економісти, розглядаючи процес із широкої історичної точки зору, говорять про дуже ’’довгі хвилі”, повний цикл яких охоплює приблизно півстоліття. Так, з кінця наполеоновських війн у 1815 р. до середини XIX ст. визначалася тенденція до спа­ду цін. Після винайдення у 1850 р. покладів золота у Каліфорнії й Австралії і частково після громадянської війни в Америці і Кримської війни ціни почали зростати. Нова тривала хвиля зниження цін, яка надійшла за депресією 1873 р., тривала май­же до 90-х років, коли у результаті винайдення золота в Африці і на Алясці його виробництво різко зросло. Мак-Кінлі^[LXI] і ре­спубліканська партія прийшли до влади на гребені нової довгої хвилі.

Поки що ми не можемо твердити, що ці довгі хвилі були про­стою історичною випадковістю, пов’язаною з винайденням по­кладів золота^ політичними подіями, війнами і науково-техніч­ними зрушеннями.

Перший ключ до економічного циклу: капіталоутворення

Виділення Хансеном ролі будівництва дає перший ключ з’ясування причин економічного циклу. У циклі одні економічні зміни піддаються більшим коливанням, ніж інщі. Так, якщо на­креслимо поруч криву виробництва чавуну і криву споживання тютюнових виробів, то ледве виявимо економічний цикл на ос­танній.

За самою природою подібні товари тривалого користування є предметами надзвичайно нестійкого попиту. У погані часи при­дбання даних товарів може бути відкладене на необмежений час; у добрі часи кожен може раптом вирішити придбати подібні товари тривалого користування, щоб запастись їх послугами на десять років. Отже, перший крок до розкриття природи еко­номічного циклу полягає у з’ясуванні того, що в економіці сек­тор виробництва товарів тривалого користування або капіталь­них благ виявляє найоільші циклічні коливання.

Як можна використовувати моделі заощаджень та інвестицій

Приємно бачити, що статистичний аналіз підтверджує вик­ладене у попередніх розділах щодо вирішального значення про­цесу інвестування капіталу, оскільки теорії визначення рівня доходу насправді допомагають зрозуміти економічну історію. Ми нагадаємо лише декілька моментів:

1. Війни завжди спричинюють величезне руйнування еко­номіки. Як виявляється їхня економічна дія? Вони ведуть до ве­ликих коливань елемента G, який входить до складу формули C + I + G, що у свою чергу викликає ще більше коливання за­гального рівня виробництва і доходів.

2. У коротких і слабких циклах повоєнного типу, як прави­ло, мали місце значні коливання у темпах інвестицій у товаро- матеріальні запаси. У роки експансії темп зростання запасів позитивний, оскільки торговці намагаються відновити свої за­паси і пристосувати їх до рівня збуту. Коли торговці переходять від позитивного темпу зростання запасів до негативного (тобто зменшують запаси), це викликає скорочення елемента І у фор­мулі C + I + G, тому виробництво скорочується, люди змушені працювати менше годин за тиждень аоо взагалі їх на деякий час звільняють, заробітна плата і прибутки падають і, як наслідок всього цього, NNP скорочується або уже не може зростати нор­мальними темпами.

3. У випадку довших циклів, як, наприклад, у спорудженні залізниць і будівництві, коливання елемента І формули C +' І + G викликають повільні коливання всієї моделі та її рівноваги, які проходять зі значною амплітудою.

4. Було би надмірним спрощенням гадати, що модель спожи­вання ніколи не змінюється у часі^[LXII]. Проте Симон Кузнець і Реймонд Голдсміт у своїх роботах у Національному бюро еко­номічних досліджень показали, що має місце значна загальна стабільність рівня заощоджень відносно доходу протягом трива- лого часу. Суть їхніх висновків полягає у тому, що заощаджена частка доходу залишалась на диво постійною протягом усього останнього століття. Існують, однак, ситуації, коли ми не може­мо розглядати споживання як чисто пасивний фактор, дію якого можна передбачити. Це буває тоді, коли коливається спожив­чий попит на автомобілі та інші товари тривалого користування. Подібні зміни у розташуванні кривої CC також викликає зміщення точок перетину C + I + G, що, як і будь-які інші зміни незалежних факторів, викликають мультипліковану реакціях

Деякі теорії економічного циклу

Коли потрібно пояснити, чому змінюються рівні доходу, ста­ранний студент може легко скласти цілий список теорій еко­номічного’циклу, який уже нараховують десятками. Кожна теорія здається зовсім неподібною до інщих. Але якщо ми розг­лянемо їх уважніше і перевіримо ті, що суперечать фактам або правилам логіки, а також ті, що на перший погляд дають деякі пояснення, хоча фактично нічого не містять у собі, — якщо ми це все зробимо, то залишиться декілька пояснень, які порівняно мало різняться між собою. Багато з них відрізняються лише тим, на чому робиться основний наголос. Один вважає, що цикл є насамперед результатом коливань сукупних чистих інвестицій, а інший намагається приписувати цикл коливанням у темпі технічних винаходів і нововведень, які впливають на економіки через чисті інвестиції. Третій вважає, що створення депозитних грошей нашою банковою системою викликає таке розширення і скорочення інвестиційних затрат, яке породжує бум і крах.

Ці позиції виглядають як три різні теорії, і у багатьох солід­них підручниках під ними можуть бути поставлені імена трьох різних авторів. Однак з нашого погляду вони висловлюють три різних аспекти одного і того ж процесу. Звідси, однак, не випли­ває, що всі теорії циклу повністю збігаються і що між різними авторами немає певних’важливих розходжень.

Зовнішні і внутрішні фактори

Класифікуючи різні теорії, ми передусім повинні розділити їх на дві категорії: теорії, які в основному є екстернальними (зовнішніми), і теорії, які є в основному інтернальними (внутрішніми).

Екстернальні теорії вбачають головні причини економічного циклу у коливаннях факторів, які перебувають за межами еко­номічної системи: у сонячних плямах, війнах, революціях і політичних подіях, у винайденні покладів золота, у темпах зро­стання населення та його міграції, у відкритті нових земель і ре­сурсів і, нарешті, у наукових і технічних винаходах і нововведеннях.

Інтернальні теорії звертають увагу на механізм всередині са­мої економічної системи, який дає імпульс самовідновлюваному економічному^циклу. Кожна експансія породжує рецесію і стис­нення, а кожне стиснення у свою чергу породжує пожвавлення і експансію, і все це переплітається у квазірегулярний, безмеж­ний ланцюг, що повторюється.

Якщо ви вірите в теорію, яка пояснює цикл впливом соняч­них плям, (а жоден солідний економіст тепер у неї не вірить), то встановити різницю між зовнішніми і внутрішніми моментами порівняно легко. Хоча навіть у цьому випадку, коли ви беретесь за пояснення того, як і чому процеси, які проходять на сонячній поверхні, дають поштовх економічному циклу, ви починаєте втягуватись у розгляд внутрішньої природи економічної систе­ми. Але принаймні ніхто не може серйозно стверджувати, що напрям даного причинного зв’язку викликає сумніви або що економічна система виступає причиною періодичної появи со­нячних плям, а не навпаки. Однак якщо перейти до інших зовнішніх факторів, таких, як війни і політичні події або навіть народження і відкриття нових покладів золота, то залишається певний сумнів відносно того, чи не спричиняє економічна систе­ма відомого зворотнього впливу на так званий "зовнішній” фак­тор, роблячи різницю між зовнішнім і внутрішнім далеко не такою чіткою і тривалою. Все ж таки ніхто не буде заперечува­ти, що подібні "зворотні” ефекти виводять нас за межі тра­диційної економіки, і це служить виправданням для проведеної нами різниці між екстернальними і інтернальними теоріями.

Чисто інтернальні теорії

На противагу чисто екстернальній теорії сонячних плям на­ведемо простий приклад відносно чистої інтернальної теорії. Як­що всі машини та інші товари тривалого користування мають тривалість життя, скажімо, 8—10 років, то цим фактором може­мо спробувати пояснити економічний цикл, тривалість якого коливається у тих же межах. Якщо колись почався бум — зовсім не має значення, як і з якої причини, — то протягом од­ного і того самого часу буде вироблено велику кількість нових капітальних благ. Через декілька років, перш, ніж ці блага бу­дуть зношені, виявиться обмежена необхідність у відшкодуванні. Це породжує депресію.

Однак через 8 або 10 років все капітальне обладнання раптом виявиться спрацьованим. Його почнуть замінювати, що дасть поштовх інфляційному бумові. Це у свою чергу дасть поштовх наступному десятирічному циклу з депресією і бумом. Так на основі уявлень про самогенеративні "хвилі відшкодування" мо­жемо отримати чисто інтернальну теорію економічного циклу.

Фактично не все обладнання має однакову тривалість життя і навіть не всі однотипні автомобілі, виготовлені в один день, ви­магають заміни в один і той же час. Тому кожен пучок затрат на обладнання має тенденцію розтягуватись у часі, у крайньому випадку даючи поштовх все більш і більш слабким хвилям відшкодування. Через 25 років після громадянської війни можна було спостерігати викликану нею низьку народжуваність. Ще через покоління недостатню народжуваність уже важко було виявити. А тепер ми спостерігаємо таку картину, буцім-то цього специфічного, насильницького порушення у складі населення ніколи не було.

Закони фізики гарантують, що тертя буде зменшувати будь- яку кількість автономних фізичних коливань. У сфері соціальних наук немає аналогічного закону збереження енергії, який запобігав би утворенню купівельної спроможності. Тому більш прийнятним прикладом, ніж хвилі відшкодування само- генеруючого циклу, був би приклад періодичної зміни оп­тимістичного і песимістичного настрою населення, причому кожна стадія неодмінно переходить у наступну, подібно до того, як у деяких людей стадія різкого збудження веде до депресії. Ми не можемо виключати подібну інтернальну теорію. Поряд з тим не можемо і задовольнитися нею у тому вигляді як вона існує, бо вона багато що залишає нез*ясованим.

Комбінування елементів екстернальних і інтернальних теорій

Кожен спостерігав, як при певних звуках віконне скло або камертон починають вібрувати. Ці вібрації мають як внутріш­ню, так і зовнішню причину. Звук, безумовно, є зовнішня при­чина, однак скло або камертон відповідають на звук відповідно до власної внутрішньої природи. Вони гостро резонують не на будь-яку ноту, а лише на ноту строго визначеної висоти. Це на­гадує легенду про труби, які зруйнували стіни Єрихону.

Подібно до цього економічний цикл нагадує іграшкового ко- ника-гойдалку, який розгойдується випадковими зовнішніми поштовхами. Поштовхи можуть бути не регулярними; великі технічні відкриття ніколи не мають регулярної періодичності. Але, подібно до коника-гойдалки, частота і амплітуда коливань якого псвною мірою залежать від внутрішніх факторів (його розмірів і ваги), саме так і економічна система відповідно до її внутрішньої природи відповідає на коливання зовнішніх фак­торів. Отже, для пояснення економічного циклу важливі як зовнішні, так і внутрішні фактори. ~

Більшість сучасних економістів стоїть на позиціях синтезу­вання або комбінування екстернальних і інтернальних теорій. Пояснюючи великі цикли, вони надають вирішального значен­ня коливанням інвестицій або виробництва капітальних благ. Вихідною причиною цих непостійних і мінливих коливань інвестицій є такі зовнішні фактори, як: 1) технічні нововведен­ня; 2) динаміка приросту населення і відкриття нових тери­торій. До цих зовнішніх факторів ми повинні приєднати внутрішні, які ведуть до того, що вихідні зміни в інвестиціях розширюються, набирають характеру кумулятивного процесу, що помножується. Робітники, зайняті у галузях, які створюють капітальні блага, витрачають частину своїх нових доходів на придбання товарів, і дух оптимізму починає поширюватися се­ред ділових кіл, надихаючи фірми звертатися до банків і ринку цінних паперів за новими кредитами.

Водночас слід зазначити, що економічна ситуація у цілому впливає на інвестиції. Якщо високий рівень продажу споживчих товарів робить підприємців оптимістичними, то він тим самим буде сприяти здійсненню сміливих інвестиційних програм.

Винаходи або наукові відкриття безпосередньо не впливають на цикл, але їх економічне використання, безумовно, впливає на рівень ділової активності. Коли національний доход у післявоєнний період піднявся на 50% порівняно до довоєнного рівня, можна було очікувати, що це призведе до відповідного процесу формування капіталу (нові машини, додаткові запаси, споруди). Отже, особливо протягом короткого періоду, інвестиції можуть бути як наслідком, так і причиною певного рівня доходу.

Протягом тривалого періоду, незалежно від досягнутого рівня доходу, запас капітальних бляг відповідатиме цьому рівневі, і нові чисті інвестиції скоротяться до нуля, якщо відбудеться: 1) зростання доходу, 2) дальше вдосконалення техніки або 3) нове зниження норми процента. Перший з цих процесів, який показує, що попит на інвестиції може бути спри­чинений зростанням продажу і доходу, отримав дещо гучну на­зву "принцип акселерації"". Майже всі автори включають його до своїх узагальнюючих теорій економічного циклу. Розглянемо, як проявляється цей внутрішній механізм циклу і як він взаємодіє з іншими факторами.

Принцип акселерації

Відповідно до цього закону необхідний суспільству основний капітал у формі машин, обладнання чи виробничих запасів за­лежить насамперед від рівня доходу чи виробництва. Приріст основного капіталу, що ми, як правило, називаємо чистими інвестиціями, має місце лише за умови зростання доходу. Період процвітання може закінчитися не лише у результаті ско­рочення продажу споживчих товарів, а й через те, що продаж встановлюється на високому рівні або зростатиме повільніше, ніж раніше.

Це можна пояснити на простому арифметичному прикладі. Уявімо звичайне текстильне підприємство, величина капіталь­ного обладнання якого постійно перебуває на рівні, що у 10 разів перевищує вартість реалізованих протягом року тканин. Так, якщо протягом якогось відрізку часу підприємство продає продукцію на 6 млн. дол., то на його балансі повинно перебува­ти капітальне обладнання на 60 млн. дол. Воно складається, на­приклад, з 20 машин різного віку, причому кожен рік зношується і підлягає заміні одна машина. Оскільки затрати на відшкодування дорівнюють сумі амортизаційних відрахувань, тут немає чистого інвестування чи заощадження. Валові інвестиції, що дорівнюють 3 млн. дол. від річного продажу йдуть на відшкодуванню однієї машини. (Решту 3 млн. дол. від річного продажу мржна розглядати як такі, що йдуть на за­робітну плату і дивіденди).

Тепер припустимо, що протягом четвертого року продаж зріс на 50% (з 6 млн. до 9 млн. дол). У цьому випадку число машин також повинно зрости на 50% — з 20 до 30 одиниць. У четвер­тому році повинно бути придбано 11 машин: 10 нових на дода­ток до однієї як відшкодування уже спрацьованої.

Продаж зріс на 50%, а виробництво машин — на 1000% ! Це і є ефект прискорюваного (акселеративного) впливу змін у спо­живанні на рівень інвестицій, який зумовив назву принципу.

Якщо протягом п’ятого і шостого років триває щорічне зро­стання продажу на 3 млн. дол., то триватимуть замовлення на нові 11 машин щорічно.

Поки що принцип акселерації дав нам величезний приріст інвестиційних затрат як результат невеликого приросту спо­живчого продажу. Але, виявляється, ми осідлали тигра. Тепер, щоби не зменшилися інвестиції, слід підтримувати зростаюче споживання! Якщо припиниться швидке зростання споживан­ня, якщо уже протягом сьомого року воно встановиться на рівні 15 млн. дол. у рік, тоді чисті інвестиції впадуть до нуля, а валові інвестиції скоротяться до однієї машини.

Інакше кажучи, падіння до нуля приросту продажу веде до падіння валових інвестицій на 90%, а чистих інвестицій — на 100%.

Принцип акселерації мас двосторонню дію. Якщо продаж впаде нижче 15 млн. дол. у рік, валові інвестиції скоротяться до нуля; можливо, фірма захоче продати частину своїх машин на ринку використовуваного обладнання, тобто здійснить дезінвес- тування.

Тепер зрозуміло, що депресія може виникнути саме через те, що скоротилися темпи зростання споживання, навіть якщо його абсолютна величина не зменшилась, а лише встановилася на високому рівні.

Цілком очевидно, що скорочення виробництва у галузях, які виробляють машини, призведе там до депресійних явищ, до зменшення доходів і затрат на харчування та одяг, тобто при­зведе до дальшої мультиплікаційної зміни у затратах. Це у кінцевому результаті може викликати повну зупинку зростання або навіть скорочення обсягу продажу текстильних товарів. Ос­таннє викличе дальше прискорене скорочення чистих інвестицій. Так ми можемо опинитися у хибному колі, де прин­цип акселерації і мультиплікатор так взаємодіють, що породжу­ють кумулятивну дефляційну (або інфляційну) спіраль.

Таблиця 13

Ілюстрація принципа акселерації, мли. дол.

Очевидно, що принцип акселерації є потужним фактором, який породжує нестабільність економіки. Якщо продаж промис­лових товарів підвищується і знижується, то принцип акселе­рації може підсилити ці коливання. У момент підвищення він спонукає до чйстих інвестицій, а у момент падіння він з такою же силою спонукає до чистого дезінвестування. Протягом три­валого періоду, якщо система зростатиме внаслідок збільшення населення або піднесення реальних доходів, принцип акселе­рації діє як стимулюючий фактор: зростання національного до­ходу викликає екстенсивне зростання капіталу, що у свою чергу спаричинює пожвавлений попит на інвестиційні товари і відносно високу зайнятість.

Прогноз економічної активності

Приймаючи рішення щодо інвестицій і обсягів виробництва, підприємці виходять із певних міркувань про майбутнє. Якщо, на їхню думку, наступний рік принесе депресію, то вони будуть намагатися зменшити інвестиції уже тепер. Якщо, навпаки, во­ни очікують, що через чотири місяці ціни значно зростуть, вони уже сьогодні поспішатимуть закуповувати товари, розширюва­ти обладнання і будівництво.

Так же особи, які грають на біржі, хотіли би знати майбутнє, щоби мати змогу отримувати прибуток від купівлі і продажу акцій. І, що ще важливе для нас, вашінгтонські політики Також хотіли би мати уявлення про розміри національного доходу у наступному році, щоби вчасно вжити заходів у фіскальній та кредитно-грошовій сферах.

Сьогодні статистики й економісти не можуть дати точні про­гнози. Часом їхні підрахунки виявляються цілком помилкови­ми. Проте від них вимагають, щоби вони робили все можливе, оскільки відмова від складання прогнозу, як правило, пов’язана з деяким домислюваним прогнозом. Але виявляється, що се­редній рівень точності тривалих прогнозів, складених нееко- номістами, ще гірший, ніж рівень прогнозів досвідчених статистиків-економістів.

Якого методу дотримуються кращі прогнозисти? Подаємо декілька положень, що відбивають звичайну практику.

1. Вони дуже уважно стежать за всією статистикою націо­нального доходу, беруть дані, які відбивають динаміку валового національного продукту (GNP) за кожен квартал, особистого доходу за кожен місяць, нового будівництва, затрат на облад­нання, важливих змін у товаро-матеріальних запасах за корот­кий період, а також оцінки очікуваних державних витрат і податків. Вони спостерігають також за цінами і опублікованими Федеральним резервним управлінням щомісячними індексами обсягів виробництва. Крім того, вони стежать за багатьма стати­стичними показниками, коли вони стають доступними: прода­жем універсальних магазинів за кожен тиждень; продажем спеціалізованих магазинів (’’Вулвортс", "Дж. К. Пенні" та ін.) І магазинів, що здійснюють реалізацію поштою ("Сіерс", "Уорд" та ін.), за кожен місяць; новими замовленнями і змінами това­ро-матеріальних запасів в обробній промисловості і торгівлі за кожен місяць.

2. Після війни особи, що складають прогнози, можуть вивча­ти різноманітні огляди майбутніх подій. Опитування фірми "Мак Гроу-Хілл" про інвестиційні наміри підприємців і офіційні опитування на ту ж тему, а також огляди, подані спільно жур­налом "Ньюс-уік" і Національною радою промислових конфе­ренцій, є найбільш важливими для оцінки інвестицій. Відомості агентів із закупок дають змогу визначити динаміку товарних запасів.

Вибіркові обстеження Центру спостереження Мічманського університету дають інформацію про те, чи схильні взагалі спо­живачі купувати і які їх наміри щодо витрат.

Фірма "Дан енд Бредстріт", а також журнал ’’Форчун” часто наводять результати опитування бізнесменів щодо їхніх те­перішніх і майбутніх намірів. У Європі ця техніка опитувань стовпів бізнесу також набула великого розвитку.

3. Багато з тих, хто займається прогнозами, намагаються по­будувати модель типу "C + I + G”, щоб отримати приблизні роз­рахунки майбутніх змін. Вони оперують рядом можливих відповідей, а не однією, та ще взятою з точністю до другого де­сятичного знака.

4. Деякі автори підкріплюють ці приблизні розрахунки розг­лядом такого питання: чи багато хто виявляє часові ряди? Чи не починають відомі всім "провідні" статистичні показники (тиж­нева кількість відпрацьованих годин, нові замовлення, курси акцій, будівництво, банкрутства у зворотній залежності) відбивати зміни загального напряму від піднесення до падіння^[LXIII].

Економічні відділи є прибутковими для будь-якої компанії і необхідним закладом в уряді будь-якої країни.

Висновки

1. Економічний цикл — загальна риса майже всіх сфер еко­номічного життя для всіх капіталістичних країн. Рух національного доходу, безробіття, виробництва, цін і прибутків не є такими регулярними, як рух планет по орбітах і коливання маятника, і немає магічних засобів, щоби передбачити поворот в економічній активності.

2. Водночас чотири фази (експансія, вершина процвітання, стиснення і пожвавлення) можуть бути виділені для цілей аналізу і відокремлені від сезонних коливань і тривалих тен­денцій. Отримані у результаті цієї моделі 8—10-річні великі цикли, короткі малі цикли і довгі будівельні цикли докладно описані економістами, статистиками та істориками

3. Коли ми переходимо до теорій, які пояснюють цикл, наше перше ключове спостереження зводиться до встановлення підвищеної амплітуди коливання інвестицій або процесу вироб­ництва капітальних благ тривалого користування. Хоча більшість економістів визнає цей факт, вони розходяться у своїх уявленнях щодо ролі зовнішніх і внутрішніх факторів. Спеціалісти все більше схильні до синиезу зовнішніх і внутрішніх факторів, з одного боку, надаючи значення технічним нововведенням, чисельності населення, зростанню території, відкриттю покладів золота, політичним подіям. З іншого боку, економісти намагаються з’ясувати, як ці зовнішні зміни в інвестиційних можливостях модифікуються у резуль­таті мультиплікованої (помноженої) реакції економічної систе­ми, кредитної практики банків, хвиль оптимізму і песимізму, циклів відшкодування, принципу акселерації, який веде до ди­намічної зміни темпів і рівнів, а також інших проявів зворотно­го впливу доходу та інвестицій.

4. Прогнози поки що не точні. Ті, що подають кращі середні показники за тривалий період, використовують дані про національний доход і пов’язані з ним статистичні матеріали. Во­ни спираються на огляди, які характеризують наміри уряду, споживачів і бізнесменів; підкріплюють свій прогноз руху C + І + G вивченням ’’провідних індикаторів".

13.