ВСТАНОВЛЕННЯ У ПРОЦЕСІ КОНКУРЕНЦІЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА УКЛАДАННЯ КОЛЕКТИВНИХ УГОД

Працівник Bapτj^τe плати за свою працю.

_k "Новий завіт*

Людину не можна розглядати як товар. Водночіс не дово­диться заперечувати того, що люди за певну ціну надають свої послуги в оренду.

Якщо змінюється ціна на каву або стрічку для друкарської машинки, то коливання порівняно незначною мірою відбиватимуться на нашому матеріальному добробуті. Але спро­буйте зменшити мою заробітну плату на 5%, і я відразу пере­творююсь на людину, що активно протестує. Оскільки заробітна плата є таким видом ціни, який зачіпає життєві емоції людини, її повинні досліджувати не лише економісти, а й психологи. За­робітна плата відіграє важливу роль у житті суспільства, і це відбивається на розвитку різних економічних процесів.

Рівні заробітної плати та відмінності між ними

Ставки заробітної плати д\же сильно різняться. Середню за­робітну плату складно визначити, як і середню людину. Керую­чий автомобільною компанією може заробляти 500 тис дол. за рік. а клерк — 4 тис дол., сільськогосподарський робітник — 2 тис дол. На одній фабриці кваліфікований робітник може зароб­ляти 150 дол. за тиждень, а некваліфікований — 75 дол. за той же час. Будь-яка теорія заробітної плати повинна пояснити ці відмінності.

Загальний рівень заробітної плати теж має життєво важливе значення. Сьогодні для всіх категорій праці заробітна плата більш висока, ніж півстоліття тому. У Сполучених Штатах за­робітні плата робітників вища, ніж в Європі, а в Європі вища, ніж в Азії.

А. ВСТАНОВЛЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЗА УМОВ ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Рівність заробітної плати за однакові затрати праці

Проаналізуємо найпростіший випадок. Визначимо розміри заробітної плати, яку отримує будь-яка категорія робітників од­накової кваліфікації, які витрачають однакові зусилля; тобто праця, яку витрачає кожен з цих робітників, ніяк не різниться одна від однієї. У цьому випадку процес конкуренції повинен привести до повної рівності погодинних ставок їхньої заробітної плати. Жоден підприємець не платитиме одному робітнику більше, ніж він сплачує за таку ж роботу іншому, і жоден робітник не вимагатиме за свої послуги вищої порівняно з іншими робітниками заробітної плати.

Як розвивається такий ізольований ринок заробітної плати? Якщо нам відомі криві пропозиції та попиту на певну категорію робітників (рис. 91), то можна сказати, що внаслідок конку­ренції рівноважний рівень заробітної плати повинен встанови­тися у точці перетину цих кривих Е. Якби рівень заробітної плати виявився вищим від Е, то надлишок пропонованої на рин­ку робочої сили сприяв би зниженню рівня заробітної плати. Як­що рівень заробітної плати виявиться нижчим від Е, то підприємці, які не можуть досягнути наміченого обсягу вироб­ництва через брак робочої сили, пропонуватимуть більш високі ставки заробітної плати, і це приведе до поновлення ринкової рівноваги.

Нас цікавить рівень реальної заробітної плати, тобто той об­сяг товарів і послуг, який можна купити на певну заробітну пла­ту, а не її грошовий вираз. Тому на наведених графіках відбито розміри заробітної плати у таких грошових одиницях, для яких

Рис. 91. Зісіаіиісння ставок заробіїної плаї и.

купівельна спроможність передбачається постійною, зберіга­ється у певній країні на рівні одного року (наприклад, в американських доларах з купівельною спроможністю 1939 або 1961 р.). Індекс реальної заробітної плати — такий індекс фак­тично сплачуваної заробітної плати, для якого здійснюється спеціальний перерахунок відповідно до індексу цін (інакше ка­жучи, поділений на індекс цін).

Більш сприятливі природні умови і більш високий рівень техніки виробництва зумовлюють вищі розміри заробітної пла­ти в Америці.

Уявімо, що на рис. 90 показано становище в Америці, а на рис. 91 — в Європі. У нашому спрощеному прикладі ми виклю­чили такі фактори, як існування профспілок і те, що закони в Америці передбачають більш високий мінімальний рівень за­робітної плати порівняно з європейськими країнами. Співвідно­шення між пропозицією та попитом на працю в Америці інше, ніж в Європі, і це зумовлює більш високу заробітну плату.

. Національні ресурси і високий рівень продуктивності праці

Криві похідного попиту на робочу силу виявляються ввігнутими і в міру пересування зліва направо вздовж осі абсцис знижуються. Закон спадної доходності передбачає, що до одних і тих самих ресурсів, які має Америка, та до однієї і тієї самої зе­мельної площі прикладається все більше праці. При цьому по­винна виявитися тенденція до зниження продуктивності праці та зменшення заробітної плати. Припустимо, що населення Америки збільшиться настільки, що крива пропозиції SS на рис. 91 значно зміститься вправо. Тоді і заробітна плата може знизитися до європейського рівня і навіть нижче.

Технологія, -капітал і висока продуктивність праці

Лише економіко-географічні міркування не можуть вичерпа­ти питання. Два географічних райони наділені однаково природ­ними ресурсами, але один з них використовує більш технічно досконалі методи виробництва, що зумовить у цьому районі на­багато вищу продуктивність і реальну заробітну плату. Викори­стання більш досконалих технічних методів виробництва спирається зокрема на більш високий рівень знань і прикладних наук, на більш досконале господарське законодавство, на зви­чаї, на кращу організацію виробництва, на кращі методи праці. Можливості використання більш досконалих технічних методів ^виробництва забезпечуються відносно великою кількістю капітальних благ, тобто створених людиною машин, матеріалів і заводських споруд.

Історики, що досліджують народне господарство, не можуть дати задовільної відповіді на питання, чому Сполучені Штати мають більш високий рівень знань і більші запаси капітальних благ. У 60-х роках, в міру того як технічні знання все більше п > ширюються за кордоном, розрив між США та іншими країнами скорочується. Проте сам цей факт — існування переваги Сполу­чених Штатів — не може викликати істотних заперечень.

Імміграція та обмежена пропозиція робочої сили

Tejiep постає питання: чому б жителям європейських країн не переїхати до Америки, де вища заробітна плата? Протягом трьох століть, аж до першої світової війни, люди емігрували в Америку. Декого приваблювала свобода релігійних переконань, декого — система державного устрою. Проте найбільша кількість людей приїхала до Сполучених Штатів з надією поліпшити своє матеріальне становище.

Теорія оптимальної чисельності населення

Всі ці міркування можуть створити досить цікаву теорію народонаселення. Чому б не розв’язати таку задачу: зростання населення відбуватиметься доти, доки не припиниться дія зако­ну зростаючої доходное™ і його замінить спадна доходність? У цій точці буде забезпечений найвищий рівень реальної за­робітної плати, або реальних доходів. Тому кількість населення, яку відбиває ця точка, зветься "оптимальною чисельністю насе­лення".

Жоден економіст не знає, як виглядають у дійсності криві зростаючої та спадної доходность Можливо, слід, виходячи з економічних міркувань щодо підвищення добробуту, схвалюва­ти приплив нових іммігрантів і збільшення народжуваності. Можливо також, що вже досягнуто рівень, який характеризує оптимальну чисельність населення. На ці важливі питання поки ще немає відповіді.

У нашій простій моделі ставки реальної заробітної плати не можуть впасти нижче від точки рівноваги. На це немає жодних причин. У країні, яка має вдосталь капіталу та природних ре­сурсів, таке рівноважне значення заробітної плати, що встанов­люється у процесі конкуренції, може виявитися досить істотним порівняно з рівнем заробітної плати в інші історичні епохи та з сучасним рівнем її у більшості країн світу.

Отже, на даному етапі нашого дослідження можна сформу­лювати такий принцип: якщо конкуренція на ринку праці є до­сконалою, то тенденція падіння розмірів заробітної плати до рів­ня будь-якого мінімуму засобів існування не є неминучою.

Підприємці можуть віддавати перевагу сплаті низької за­робітної плати. Але на конкурентному ринку вони не можуть встановлювати такий рівень заробітної плати, який їм до вподо­би. Поки кількість підприємців велика і вони не укладають між собою угод, їхній попит на робочу силу будь-якої категорії вик­ликатиме підвищення заробітної плати до того рівноважного рівня, при якому вся пропонована в наступний період робоча си­ла поглинатиметься. Робітники можуть домагатися ще вищих ставок заробітної плати, але за умов конкуренції вони також не отримують бажаного.

Поки робітники не укладають між собою угод з метою обме­жити пропозицію робочої сили, вони не зможуть домогтися підвищення ставок заробітної плати відносно до встановленого у процесі конкуренції рівноважного рівня,

Помилкова думка щодо "наявності певної роботи"

Наведений економічний аналіз не мдже пояснити, чому профспілки проводять політику, спрямовану на обмеження про­позиції робочої сили та інтенсивності праці. З викладеними еко­номічними міркуваннями пов’язана, крім того, ще одна важлива причина боротьби робітників за скорочення робочого дня. Вони побоюються безробіття, вважають, що кількість робо­ти, яку слід виконати протягом короткого відрізку часу, є постійною. Що станеться, якщо на роботу буде прийнято іноземця або жінку, або старий робітник відмовиться піти на пенсію, або машина замінить працю людини? Робітник вважає, що кожна така подія загрозлива для нього, він побоюється по­збутися роботи та засобів існування.

Такі уявлення деякі економісти називають помилковими думками про ’’наявність певної роботи’’. Якщо розглядати ці уявлення с позиції однієї людини, то вони можуть виявитися і не такими вже помилковими. Можна, звичайно, зрозуміти, як усі робітники можуть потрапити під вплив філософії ’’наявності певної роботи” у такі періоди, коли починається глибока де­пресія та поширюється безробіття.

Тридцятогодинний тиждень

Є ряд аргументів на користь скорочення робочого тижня, на­приклад з 40 до ЗО годин, або проти такого скорочення. Оскільки рівень життя та продуктивність праці у Сполучених Штатах підвищуються, то можна дійти висновку, що є можливість відпочивати від роботи протягом більш тривалого часу.

Як ми вже бачили, тривалість робочого тижня у процесі історичного розвитку все більше скорочувалася. Чи повинні на цьому етапі американські робітники намагатися купити додат­кових 10 годин вільного часу за тиждень, відмовившись від значної частини свого реального і грошового доходу, якщо це оз­начає його скорочення на 20 %?

Протягом останнього десятиріччя, яке характеризувалося повною зайнятістю, різко зменшилась агітація на користь 30-го- динного робочого тижня.У цій агітації більш важливу роль відіграють аргументи, пов’язані з наявністю безробіття, ніж ар­гументи на користь додаткового вільного часу.

Коли профспілковий діяч Уолтер Рейтер з профспілки робітників автомобільної промисловості висловлюється на ко­ристь 30-годинного робочого тижня, то він водночас виступає проти будь-якого скорочення заробітної плати, яка залишається після всіх вирахувань.

Ще в роки першої світової війни було встановлено, що коли тривалість робочого дня скорочується на 1/10, то обсяг вироб­ництва не знижується на 1/10, тому що кількість праці, що вит­рачається за 1 год., зросла. Скорочення тривалості робочого тижня на 25% — з 40 до ЗО годин — не обов’язково спричиню­ватиме таке ж 25 — процентне скорочення розмірів "чистої" (от­римуваної робітником після всіх вирахувань) заробітної плати. З цього не випливає, що робітники можуть скоротити на один день тривалість робочого тижня і не зменшити при цьому кількість вироблюваної продукції. Бюро статистики праці ре­тельно обстежило всі відомі випадки, і проведені розрахунки не можуть забезпечити істотну підтримку для тих, хто обстоює ви­моги про встановлення 30-годинного робочого тижня.

В американській промисловості робота по суботах трап­ляється все рідше. Напевно, набуде розвитку тенденція до збільшення тривалості оплачуваної відпустки. Це може статися не стільки через те, що більш тривала відпустка підвищить про­дуктивність робітників протягом року, а скоріше тому, що люди матимуть більше задоволення, якщо отримуватимуть відпустку як влітку, так і взимку.

Крива сукупної пропозиції праці.

Тепер повернемося до нашого випадку досконалої конку­ренції. Як виглядає крива попиту на працю? Як впливають розміри ставки заробітної плати на чисельність населення? Як впливає заробітна плата на прагнення людей працювати протя­гом коротшого або довшого робочого тижня? Як впливає рівень заробітної плати на кількість людей, що не включаються до за­гальної чисельності робочої сили (вони досягли пенсійного віку, або проходять навчання, або йдеться про працю жінок)? Чи буде більш висока заробітна плата забезпечувати можливість ефек­тивної роботи і водночас спонукати до такої роботи? Всі ці пи­тання свідчать про те, що пропозиція праці визначається чотирма показниками: 1) загальною чисельністю населення;

2) часткою самодіяльного населення у загальній чисельності;

3) середньою кількістю годин, відпрацьованих робітниками про­тягом тижня і року; 4) якістю та кількістю праці, кваліфікацією праці, яку витрачатимуть робітники.

Третій з цих показників найбільше зазнає впливу чисто еко­номічних факторів. У західних країнах чисельність населення залежить тепер не лише від економічних, а й соціальних про­цесів.

Вкорінені в свідомості людей звичаї та закони визначають і відповідь на питання про те, які групи належать до са­модіяльного населення, тобто застосовують свою робочу силу і отримують певну винагороду за працю. Визнаючи, що еко­номічні фактори впливають на моральні норми та матеріальну зацікавленість робітників, ми все ж надаємо великого значення внеску фізіологів і антропологів у проблему продуктивності праці фабричної бригади.

’’Ефект заміни" та "ефект доходу"

Викладене підводить до такого цікавого з економічного боку питання: як впливають розміри ставки заробітної плати на за­гальну кількість годин, відпрацьованих за рік? Для відповіді на це питання придасться відповідний графік. На рис. 92 зображе­но криву, що характеризує загальну кількість годин, яку певна група людей погодиться відпрацювати при відповідному розмірі ставки заробітної плати. Крива пропозиції праці при русі зліва направо спочатку піднімається, а, пройшовши критичну точку С, починає згинатися, знову наближаючись до осі ординат. Як пояснити, чому висока заробітна плата може збільшувати або скорочувати обсяг пропонованої на ринку праці?

Уявімо себе на місці робітника, якому щойно запропонували вищу погодинну ставку оплати і який може сам визначати три­валість своєї роботи. З одного боку, йому заманеться працювати на декілька годин більше, оскільки тепер кожна година роботи краще оплачується. Кожна година вільного часу означатиме зрослі збитки, тому він буде прагнути замінити вільні години понаднормовою роботою. Цей процес економісти називають

ефектом заміни. Йому протидіє зворотний процес — ефект доходу”. При більшій ставці заробітної плати робітник вияв­ляється багатшою людиною. Тому у нього з’явиться бажання купувати більше різного одягу, кращі продукти харчування та інших споживчих товарів, відраховувати більшу суму на стра­хування. Водночас з’явиться також бажання купити собі більше вільного часу. Тепер можна взяти у суботу додатковий вихідний день, піти на тиждень у відпустку взимку або одержати додатко­вий тиждень відпочинку влітку.

Елементи ренти у складі заробітної плати, отримуваної окремими особами

Можна було б передбачати існування такої закономірності, коли люди отримують добру заробітну плату, що значно пере­вищує той доход, який вони вважають необхідним, дальше зро­стання розмірів заробітної плати не супроводжуватиметься новим збільшенням тривалості відпрацьованого часу. Правиль­ність цього припущення вирішив перевірити один зі спеціалістів в галузі податкового права у Нью-Йорку. Він з’ясовував, як вплинуло на його колег і ділових друзів оподаткування за висо­кими ставками воєнного часу. Він виявив, що податки примуси­ли їх працювати більш інтенсивно, щоб підтрумувати на попередньому рівні свої життєві стандарти. Короткочасна дія ефекту доходу виявилася сипьнішою від дії ефекту заміни. Але найсильнішими були не матеріальні стимули, а прагнення до­сягти мети та любов до своєї роботи. Обстеження, проведене Гарвардською економічною школою, дало аналогічні результа­ти, як і дослідження англійських бухгалтерських працівників і юристів.

Все вищі ставки податків у Сполучених Штатах мають не­сприятливий вплив на матеріальну зацікавленість: вони спри­чинюють скорочення тих капіталовкладень, які пов’язані з ризиком і спекуляцією. Разом з тим не виявлено впливу оподат­кування на пропозицію праці здібних працівників.

Переважну частину високих заробітків окремих осіб можна віднести де "власне економічної ренти". Б. Рут заробляє 100 тис дол. за рік грою у бейсбол. Поза спортом він міг би заробляти не більше 5 тис дол. за рік. Між цими двома величинами крива пропозиції його праці виявляється майже повністю несластич- ною.

Зрівнювальні відмінності у розмірах заробітної плати

Перейдемо від загального дослідження проблем пропозиції робочої сили до більш конкретного аналізу відмінностей у рівнях конкурентної заробітної плати різних категорій робітників і професій. Конкретні умови пропозиції праці набу­вають ни и важливішого значення: за їх допомогою можна пояс­нити причини великих відмінностей у заробітній платі у повсякденному житті.

Деякі з цих відмінностей у заробітній платі легко можна по­яснити. Заробітну плату доводиться підвищувати, коли треба залучити робітників до менш привабливої роботи. Відмінності у заробітній платі, які зумовлені необхідністю компенсувати не­матеріальні відмінності у характері самої праці, називають "зрівнювальними". Праця покрівельників повинна оплачувати­ся вище, ніж праця швейцара. Робітники іноді отримують 5- процентну надбавку до заробітної плати, коли вони працюють з 4 год. ранку до 12 год. дня, і 10-процентну надбавку, якщо пра­цюють в зміну з 12 год. ночі до 8 год. ранку. За понаднормову роботу понад 40 год. за тиждень або за роботу у святкові дні ставки погодинної заробітної плати збільшуються у півтора ра­зи. Якщо лікар заробляє 20 тис дол. за рік, слід враховувати, що частина цього доходу с зрівнювальною компенсацією, не­обхідною для відшкодування тих коштів, які він витратив на на­вчання.

Менш привабливими виявляються професії, які пов'язані з брудною роботою, нервовим напруженням, втомлюючими обов’язками, виснажливою інтенсивністю, нерегулярною зай­нятістю, великими сезонними простоями, коротким періодом роботи, тривалим і складним навчанням, а також професії, які вважаються менш престижними. Щоб залучити людей до вико­нання такої роботи, слід підвищити їхню заробітну плату. З іншого боку, більш приємні та привабливі види роботи знахо­дять особливо багато бажаючих, і у зв’язку з цим їхня оплата встановлюється на нижчому рівні. Люди високо оцінюють робо­ту у ’’білих комірцях", і тому заробітна плата таких службовців є вищою.

Щоб перевірити у кожному випадку, чи не є відмінності в оп­латі праці зрівнювальними, слід запитати у тих, хто має досить високу кваліфікацію і може виконувати обидва види роботи: чи віддадуть вони перевагу роботі, яка оплачується значно вище, чи низькооплачуваній роботі? Якщо вони не віддають перевагу високооплачуваній, роботі, то є підстави для висновку: така ро­бота насправді не є більш привабливою, якщо враховувати всі міркування як матеріального, так і нематеріального характеру.

Невирівнювані відмінності. Відмінності в якості праці

Якби всі види праці були якісно однакові, то будь-які відмінності у розмірах конкурентної заробітної плати можна бу­ло б вважати зрівнювальними. Насправді деякі відмінності у розмірах заробітної плати можна розглядати як зрівнювальні. Проте переважна більшість високооплачуваних професій є вод­ночас і більш приємними. Тому у більшості випадків відмінності у розмірах заробітної плати не можуть бути зараховані до зрівнювальних.

Безперечно, деякі з відмінностей, які ми спостерігаємо, спри­чинені саме недосконалим характером конкуренції. Обстеження показують, що робітники не мають поняття про всі можливості вступу на роботу з усіх спеціальностей. Існування профспілкових організацій або законодавства про мінімальну заробітну плату, або монополії робітників певної професії може також пояснити наявність невирівнюваних відмінностей у за­робітній платі. Якщо усунунти перешкоди, спричинені моно­полістичною або недосконалою конкуренцією, то досить велика кількість людей потягнулась би до деяких високооплачуваних видів роботи. У результаті цього заробітна плата зазначених професій встановилася б на тому ж рівні, що й на всіх інших аналогічних роботах.

У багатьох випадках відмінності у заробітній платі майже не пов’язані з недосконалістю конкуренції. Якщо навіть припусти­ти наявність такого ринку праці, на якому існують умови доско­налої конкуренції і різні категорії праці оплачуються за ставками, що встановлюються лише під впливом пропозиції та попиту на працю, то і в цьому випадку рівновага супроводжува­лася б великими відмінностями у розмірах заробітної плати.

Ці відмінності випливають з істотних якісних відмінностей між людьми. Адже ніхто не може очікувати, що конкурентна за­робітна плата людини може виявитися такою ж, як у коня. Але як у такому випадку можна очікувати, що один чоловік повинен отримувати таку ж конкурентну заробітну плату, як інший чо­ловік або жінка? Будь-який чиновник, що займається питання­ми підбирання кадрів і намагається зрівняти фізичний обсяг граничного продукту в розрахунку на 1 дол., витрачений на придбання кожного з факторів виробництва, знає, що люди різняться за здібностями та розмірами свого внеску в доход ффми, отримуваний на кожний долар.

"Неконкуруючі групи на ринку праці”

Сто років тому економісти назвали різні групи праці "некон- куруючими групами на ринку праці". Визнано, що праця не є єдиним фактором виробництва, а утворює велику кількість різних факторів. Економісти вважали, що, оскільки існують різні ставки заробітної плати, повинні бути і неконкуруючі між собою групи праці. їхні міркування були правильними, але термін "неконкуруючі групи праці" приховує небезпеку непра­вильного тлумачення.

По-перше, не слід думати, що за умов досконалої конку­ренції зникнуть "неконкуруючі групи праці". У цьому випадку існують різні категорії праці, як на ринку пшениці є озима, яро­ва, пшениця 2-го сорту і т. п. По-друге, ніхто не може піддати сумніву той факт, що ці різні групи у певному розумінні не кон­курують між собою. Підприємець має зробити вибір і відповісти на питання, чи йому наймати кваліфікованого робітника, який працює швидко і потребує високої оплати, чи менш кваліфікованого низькооплачуваного робітника.

Істотною є така обставина: різні категорії робітників конку­рують між собою, хоча їхня праця не збігається на 100%. Вони можуть не повністю заміняти один одного, а лише частково. Робітники можуть переходити з однієї групи до іншої. Якщо за­робітна плата зварників досягла 100 тис дол. за рік, я, напевно, залиш^ ’ би свою посаду викладача і почав вивчати технологію зварюваная. Якщо я цього не зроблю, це зроблять інші. Тому навіть у тому випадку, якщо заробітна плата різних категорій робітників виявиться різною, то ці кількісні відмінності у розмірах заробітної плати все ж підпорядковані законам пропо­зиції та попиту. При цьому надзвичайно важливого значення забуває "перехресна еластичність" пропонованої праці. Сума заробітної плати, яку ми повинні сплачувати найманим ливар­никам, залежить від того, яку заробітну плату сплачують на розміщеному поблизу автомобільному заводі робітникам, зай­нятим на складанні.

Розглянемо, наприклад, оплату кваліфікованого хірурга. У всіх країнах він отримує більш високу плату; ніж м’ясник, по­части тому, що робота першого важливіша. Проте не лише з цієї причини. Припустимо, наприклад, що: 1) щороку народжувало­ся б стільки ж дітей зі здібностями, потрібними для того, щоб стати хірургом, скільки зі здібностями, потрібними для того, щоб стати м’ясником; 2) хтось зумів навчити хірургів так, що це не потребує ніяких затрат часу; 3) діяльність і обов’язки хірурга розглядаються як не менш приємні та оподатковуються не вище порівняно з діяльністю та обов’язками м’ясника. Невже і за та­ких умов хірург отримуватиме більшу заробітну плату, ніж м’ясник? Як у такому випадку пояснити той факт, що найкращі хірурги, що здійснюють операції пластичної пересадки, отриму­ють більше, ніж найкращі хірурги, які спеціалізуються на опе­раціях у черевній порожнині?

Загальна рівновага на ринку праці

Між групами робітників різних професій існує певна рух­ливість. Відмінності у,заробітній платі, що зберігаються протя­гом тривалого часу, поступово стимулюватимуть все більший розвиток такої рухливості праці.При цьому немає потреби, щоб

Б. НЕДОСКОНАЛІСТЬ КОНКУРЕНЦІЇ H X РИНКУ ПРАЦІ ТА УКЛАДАННЯ KOJlLK I HBHHX УГОД

У дійсності ринок праці далекий від ідеальної моделі доско­налої конкуренції. Можна розсортувати пшеницю, але це не­можливо зробити з людьми. Ніхто не продає робітників з аукціону тим покупцям, які пропонують найвищу ціну. Обсте­ження таких районів, як Нью-Хсвсн у штаті Коннектикут, по­казало, що робітники часто-густо, не мають повного уявлення про рівень заробітної плати у розміщених поблизу місцевостях. Обстеження, проведені у масштабах всієї країни, виявили існування значної іммобілізації праці протягом як короткочас­ного, так і тривалого періоду. Чсрсз нсзнання, інертність, при­належність до певного місця або певної спеціальності оволо­діння новими високооплачуваними професіями може виявитися

не під силу робітникам. Тому зберігаються відмінності у розмірах заробітної плати.

Обмежена рухливість заробітної плати. Конкуренція на ринку праці не є досконалою. Про це свідчать два приклади. Припустимо, що відбувається значне зростання безробіття, як, наприклад, у період рецесії 1960 р. Чи знижуватимуться при цьому ставки заробітної плати, як за умов досконалої конку­ренції? Історичний досвід показує, що цього не станеться. Мож­на мати такі ж здібності, як і будь-яка інша людина, що зберігає роботу, але не мати ніяких способів відібрати його місце, пропо­нуючи свою працю за зниженою ціною. Уявіть собі, що під час наступної депресії ви підете до Форда або на підприємства іншої великої корпорації й, подавши документи, які засвідчували б вашу виробничу кваліфікацію та професійну майстерність, за­пропонували свої послуги за меншу заробітну плату порівняно з тією, яку вони сплачують. Чи зможете ви таким шляхом отри* мати роботу?

Політика, що проводиться фірмами в галузі заробітної пла­ти. Окрема фірма будь-якого розміру повинна здійснювати пев­ну політику заробітної плати. Цей факт є додатковим свідченням недосконалості конкуренції на ринку праці. Коли на ринку праці панують умови досконалої конкуренції, фірмі не треба встановлювати свої ставки заробітної плати. Замість цього вона може прочитати у газеті, якою повинна бути політика за­робітної плати. Будь-яка фірма може отримати стільки додатко­вої робочої сили, скільки їй треба, лише ледь-ледь підвищивши ставки заробітної плати. З іншого боку, якщо вона хоча б трохи скоротить ці ставки, то за умов досконалої конкуренції на ринку праці ця фірма не знайде жодного найманого робітника.

Конкуренція не має на 100% характеру досконалої, але це не означає, що роль її повинна дорівнювати нулю. Дійсність є сполученням конкуренції та певних елементів монопольної мо­гутності, які впливають на розміри сплачуваної заробітної пла­ти. Якщо фірма спробує встановити на своїх підприємствах дуже +іизькі ставки заробітної плати, то вона швидко зможе відчути наслідки цього. Спочатку не повинно відбутися нічого істотного. Проте з часом вона виявить, що робітники звільняться з її підприємств швидше, ніж це було раніше. А най­мати нових робітників іакої самої кваліфікації стає все складніше. Крім того, адміністрація фірми помітить, що вироб­нича діяльність і збільшення виробітку робітниками, які ше за­лишаються на її підприємствах,чіучали уповільнюватися.

Тому пропозиції робочої сил іГвпливають на рівень заробітної плати, яку ви встановлюєте за реальних умов недосконалої кон­куренції. Якщо фірма невелика, то можна навіть почати перего­вори та торгуватися з тими робітниками, яких ви бажаєте найняти на роботу, щоб платити не більше, ніж ви передбачали витрати на заробітну плату. Проте якими б не були розміри ва­шого підприємства, у будь-якому випадку ви визначаєте суму заробітної плати за кожен вид робіт, а потім вирішуєте, скільки чоловік з тих, хто згоден працювати за таку плату, буде прий­нято. Встановивши кількість цих робітників, ви можете з часом змінити ставку заробітної плати на своїх підприємствах. Однак навіть при відсутності профспілок ви згодом виявите, що вста­новлення оптимальних розмірів заробітної плати є складним за­вданням. Чи не краще спробувати встановити ’’змінну шкалу заробітної плати”? Чи, можливо, подібно до багатьох інших ве­ликих компаній, слід відібрати на місцевому ринку праці най­кращі кадри робітників, встановивши ставки заробітної плати на дещо вищому рівні від середнього на всьому ринку? А можли­во, ваше підприємство входить до складу такої галузі виробниц­тва, в якій особливо сильно розвинута конкуренція? 1 у цьому випадку слід спробувати витиснути максимально можливий ви­робіток з ваших низькооплачуваних робітників, пам’ятаючи, що вони все ж підуть з ваших підприємств, коли зможуть знай­ти іншу роботу?

Недосконала конкуренція на ринку праці

Навіть у випадках відсутності профспілкових організацій дослідники вважають ринок праці найнедосконалішим ринком. Робітники, як правило, не мають інформації про наявність ва­кантних місць роботи у межах свого міста, а також в інших місцях. Якби хоч невелика частина робітників стежила за мож­ливостями перейти на більш високооплачувану роботу, цього би вистачило для зникнення відмінностей у розмірах заробітної плати. Проте дослідження показують, що навіть у межах одного району вони існують, і цей факт неможливо пояснити, виходячи з припущення про існування на ринку праці досконалої конку­ренції.

Збільшення заробітної плати та скорочення зайнятості

Якщо підвищення заробітної плати означає, що ви просто просуваєтеся вгору вздовж даної кривої, яка характеризує розміри попиту на працю, то внаслідок цього обсяг зайнятості скоротиться. Тому криві попиту майже завжди виявляються увігнутими та знижуються при русі зліва направо^[XCIX]. Розміри без­робіття, яке утворюється в результаті підвищення рівня за­робітної плати серед робітників певної професії, залежатимуть від ступеня еластичності кривої попиту на цю категорію праці. Ми виявили раніше, що попит на фактори виробництва є "похідним попитом”. Ми також розглядали деякі умови, які виз­начають, наскільки еластичним або нееластичним може вияви­тися попит на працю. Наведемо два приклади для кращого засвоєння цих принципів і правильного їх застосування.

Випадок нееластичного похідного попиту. Припустимо, що профспілка будівельних робітників, наприклад, електромон­тажників, домагається підвищення ставок заробітної плати. У цьому випадку може виявитися дія факторів, які роблять попит нееластичним, і підвищення заробітної плати приведе в кінцевому підсумку до невеликого зниження зайнятості серед електромонтажників. Звернемо увагу на те, що протягом корот­кого відрізку часу підприємці не зможуть замінити їхню працю іншими факторами виробництва (наприклад, будівельними ма­шинами або робітниками інших професій). Дуже важливо не відігравали значної ролі у процесі виробництва: на загальну вартість будинку зміни у рівні заробітної плати електромонтаж­ників впливають незначною мірою. Чи приведе це до сильного або лише невеликого падіння зайнятості серед електромонтаж­ників у результаті підвищення їхньої заробітної плати? Припу­стимо, що існує значний брак житла. Як вплине попит на кінцевий продукт — житло — нееластичність похідного попиту на працю електромонтажників? Припустимо, що всі працюючі електромонтажники повинні бути членами профспілкової ор­ганізації, і підвищення заробітної плати не супроводжується різким збільшенням пропонованої праці тих робітників, які не належать до профспілок. Чи приведе нееластичність пропозиції конкуруючих факторів виробництва до того, що крива попиту не об’єднаних у профспілки електромонтажників круто підніметься вгору? Чи, можливо, у зв’язку з цим крива попиту виявиться еластичною і буде рухатися більш або менш горизон­тально, відбиваючи сильне падіння зайнятості в міру того, як ви просуваєтеся вгору по кривій попиту? Припустимо, нарешті, що недосконала конкуренція або державне регулювання перешкод­жатиме значній зміні цін на житлові будинки. Чи можете впли­нути на міру еластичності попиту на фактори виробництва, використовувані при будівництві житла?

Випадок еластичного попиту. Припустимо, що ви є профспілковим лідером у склодувній промисловості. Витрати на наймання робочої сили становлять значну частину загальної су­ми витрат. Водночас існують нові способи механізації, які дають змогу замінити працю робітників машинами. Припустимо та­кож, що більшість робітників у цій галузі не охоплена профспілками, зокрема це стосується некваліфікованих робітників, які обслуговують нові машини. 1, нарешті, уявімо, що скло можна замінити папером, бляхою та ін. Чи можна у цьому випадку застосувати викладені принципи і показати, що попит на працю виявиться надзвичайно еластичним і підвищення рівня заробітної плати спричинить катастрофічні наслідки у сфері зайнятості робітників?

Невизначеність теоретичних міркувань про умови колективної угоди

Економічна теорія не може з певністю відповісти на питання, якими будуть умови колективної угоди, що встановлюються в кінцевому підсумку. Відповідь залежить від психологічних, політичних і багатьох інших факторів. Економіст може зазначи­ти, що у принципі неможливо заздалегідь передбачити, як скла­дуться умови угоди.

При укладанні угоди можуть бути висунуті такі основні ар­гументи: 1) якщо підвищується вартість життя, то економіст, який є представником профспілки, посилатиметься на рівень життя робітників; але якщо ціни падатимуть, то на цьому факті наголошуватиме підприємець; 2) якщо фірма або галузь вироб­ництва процвітає, то профспілка підкреслюватиме, що вона має можливість сплачувати більш високу заробітну плату. Але якщо цей вид виробництва не приносить великих доходів, т'о на цьому наголошуватиме підприємець; 3) якщо протягом останнього ча­су продуктивність праці зросла або знизилась, то на цей факт обов'язково зверне увагу одна зі зацікавлених сторін; 4) якщо інші фірми, розміщені у цьому ж районі, сплачують у цей час більш високу або більш низьку заробітну плату, то цей факт бу­де фігурувати під час переговорів; 5) профспілка всіляко пропа­гуватиме філософію високої заробітної плати як засобу підтримання платоспроможного попиту та національного добро­буту; адміністрація * фірми наголошуватиме на тому, що підвищення заробітної плати спричинить збільшення витрат ви­робництва; 6) якщо черговий етап підвищення погодинної став­ки заробітної плати на певний процент пройдено у національному масштабі завдяки укладенню "ключових угод" у великих галузях виробництва (вугільній, сталеливарній або ав­томобільній), то це істотно вплине на умови угод, які уклада­ються в інших галузях промисловості; 7) американські робітники та підприємці поступово звикли до безперервного зростання заробітної плати у грошовому виразі. "Дженерал мо- торз" і деякі інші фірми безпосередньо враховують у своїх уго­дах про заробітну плату неухильну тенденцію підвищення - "фактор підвищення"., Крім ескалаторних поправок на зміну вартості життя, щорічно ставки погодинної заробітної плати мо­жуть підвищуватися на 3 — 4 %.

Найчастіше робітники та адміністрація можуть досягти оста­точної згоди про умови нової річної угоди лише після декількох ^нів переговорів. Можливо, вони не дійдуть згоди. Тоді урядо­вий посередник зробить спробу примирити обидві сторони.

Страйки та колективна угода

Звичайно обходиться без страйків і локаутів. Але кожна сто­рона враховуватиме, що якщо не буде досягнуто угоди, це при­веде до страйку, який дорого коштуватиме обом сторонам. Врешті-решт переговори можуть не привести до очікуваного ре­зультату: адміністрація не погодиться підвищити ставку за­робітної плати вище 3,23 дол., а представники робітників відмовляються працювати за умови ставки менше від 3,23 дол. Робота зупиниться. Як це слід називати: страйком робітників чи локаутом підприємців? Оскільки кожна сторона знає, що понов­лення роботи може бути досягнуте лише у тому випадку, коли вона погодиться на умови іншої⁷ сторони, це можна назвати як страйком, так і локаутом.

Страйк завдає значної шкоди обом сторонам: робітники втра­чають заробітну плату за декілька тижнів; завод, який нале­жить підприємцю, на цей же час повністю припинить роботу. Якщо обидві сторони не дійдуть мирної угоди, від цього по­страждає все населення.

Радіокоментатори часто запитують: чому робітники вдають­ся до страйку лише через те, що вони домагаються надбавки у 2 центи. Адже для того, щоб компенсувати втрату заробітків, спричинену страйком, потрібно працювати 2 — 3 роки, якщо виходити з надбавки у 2 центи до погодинної ставки оплати. Але робітники вважають, що у страйку винна упертість підприємця і він зазнає більших збитків, ніж він зміг би отримати, відмовившись сплачувати цю надбавку протягом декількох років.

Чому у такому випадку обидві сторони доводять справу до страйку? Насправді страйки виникають не через незгоду з пи­тання про надбавку у 2 центи. Але робітники вважають, що до­могтися поступок від підприємця можна лише під загрозрю страйку. Якщо загрози не втілюються в життя, то вони втрача­ють дієвість. Обидві сторони повинні показати, що вони готові взяти на себе витрати, пов’язані зі страйком. Припустимо, на­приклад, що підприємець добровільно або відповідно до певного закону буде позбавлений права відхиляти будь-які вимоги в га­лузі заробітної плати у тому випадку, якщо такі дії можуть при­вести до страйку. Зрозуміло, що це обійдеться йому не лише у 2 центи за годину. Чому б тоді профспілці не вимагати надбавки до заробітної плати не у 25, а у 50 центів? Якщо ж профспілка ніколи не змогла б використати своє право на страйк, чому би підприємцю не встановлювати у такому випадку ставку за­робітної плати у 2 дол. за годину замість 3 дол.? Адже він зможе найняти робітників і при такій заробітній платі.

Колективна угода й інтереси суспільства

У межах, встановлених чинним законодавством, уряд не втручається у відносини між робітниками та підприємцями. Ко­лективна угода укладається на основі добровільного погодження між робітниками й адміністрацією. Результати цього процесу далекі від ідеалу. Проте більш активне урядове регулювання і контроль над відносинами між робітниками та підприємцями не могли б поліпшити існуюче становище.

Водночас відомо, що укладання колективних угод у життєво важливих галузях економіки (транспорт, сталеливарна промис­ловість тощо) великою мірою зачіпають інтереси всього суспільства. У всіх спірних питаннях трудових відносин фігурують не дві, а три сторони. Якщо у ключових галузях еко­номіки розгортається боротьба між робітниками та підприємцями, то значної шкоди зазнає все суспільство. Тому щоразу при виникненні надзвичайного стану, коли суперечності між робітниками та підприємцями можуть привести до застою в економічному розвитку країни та загрожують її безпеці, до­бровільне їх врегулювання поступається місцем примусовому урядовому регулюванню. Уряд бере на себе функції підтримання безперебійної роботи залізничного транспорту; су­ди випускають спеціальні розпорядження про продовження ро­боти; президент може навіть з цією метою призвати людей до армії. У зв’язку зі страйком робітників сталеливарної промисло­вості у 1959 — 1960 рр. вищі судові інстанції виголосили, що шкода, якої завдано економічному добробуту нації, рівнозначна погіршенню здоров’я всього американського населення.

Отже, дії уряду приходять на зміну добровільному підписанню колективної угоди. Для встановлення ставок за­робітної плати у цьому випадку створюються спеціальні бюро, які з’ясовують фактичний стан речей. Проте це забезпечує ли­ше організаційні умови для розв’язання питання. Чи є проблема визначення ’’справедливої заробітної плати” практичним питан­ням для економічної науки, чи це чисто політичне питання про те, яке рішення суспільна думка визнає як справедливе, на ці питання немає відповіді. Проте слід підкреслити, що стабільна і водночас прогресивна економічна система вимагає від усіх сторін самоконтролю, коли йдеться про застосування своєї політичної сили.

25.