112 Філософські проблеми герменевтики.

З одногу боку, герменевтика – це теорія розуміння, вчення про розуміння та інтерпретацію документів, що містять у собі смислові зв’язки, вчення про передумови і засоби такого розуміння.

З ін. боку, герм. розглядається як течія суч. ф. , основними представниками якої є Гадамер, Аппель, Рікьор.

Осн. засади закладені Шлейермахером і Дільтеєм. Дільтей розвивав герм як методологічну основу гуманітарного знання. Можливість трансформації герм. у ф. була закладена феноменологією Гуссерля. Свідомість постає у феноменології як поле значень і смисл слів, тим самим відкривається можливість інтерпретації, а, отже, і герм.

Осн. питання герм. – як влаштоване упорядковане те суще, буття якого полягає в розумінні. Три моменти, які дозволяють зрозуміти герм. як ф. течію: 1) герм. перетворюється із методології розуміння на її онтологію; 2) спостерігається відмова від феноменологічного підходу до свідомості як самодостатньої та безпередумовної; 3) принцип рефлексії обмежується принципом інтерпретації.

Вихідний пункт герм. як ф. течії є онтологічний х-р герменевтичного кола, яке виражає специфічну рису процесу розуміння, пов’язану з його циклічним х-ром. Гадамер: герм. – ф. розуміння, а не методологія розуміння текстів. Герм. є ф. “тлумачення”: від тлумачення текстів до тлумачення людського буття, знання про світ і буття в ньому.

Рікьор: герм. як інтерпретація символів вузького, обмеженого і переходить до аналізу цілісних культурних текстів як об’єкта інтерпретації.

Ф. герм. ще виконує комунікативну ф-цію. Хабермас пропонує теорію комунікативної дії. Головним методом комунікації є мова. В результаті комунікативної поведінки складається опосередковане, нормативне середовище, стійкі міжособистісні відносини тощо.

Герм. як ф. концепція внеслатакі позитивні моменти: відтворюється ідея цілісної культури, ф. , сусп. тощо; дається метод аналізу культурних явищ; визначається поворот до загальнолюдських цінностей.