2. Значення для науки і практики філософського осмислення глобальних проблем сучасності

У монографії «Глобалізація і безпека розвитку» авторського колективу на чолі з О. Г. Білорусом і Д. Г. Лук’яненком, котра вийшла друком у КНЕУ в 2001 р., визначено засадничі постулати сучасної глобалістики:

¾ світ і світове людство є єдиним глобальним організмом;

¾ глобалізація світу — це об’єктивне історичне явище і процес, на який можна впливати і яким можна керувати об’єд­наними, солідарними зусіллями людства;

¾ глобалізація несе в собі нові небачені можливості для розвитку людства і нові небачені загрози його існуванню;

¾ людство мусить солідаризуватись і об’єднатись перед феноменом глобальних загроз і для розв’язання глобальних проблем;

¾ глобальну кризу людства можна перебороти;

¾ глобальну катастрофу людства ще можна відвернути;

¾ глобальні проблеми — це не лише невиконані завдання, а й великі загрози всьому людству;

¾ глобальні інтереси треба ставити понад національні;

¾ глобальна інтеграція — це закономірність розвитку людства;

¾ сучасна людина як найвища соціальна цінність набула глобального характеру і стала в центрі процесів глобалізації;

¾ у майбутньому людство навчиться попереджувати виникнення глобальних проблем;

¾ у підвалини інтегрованих системних парадигм глобалістики може бути покладено концепцію ноосфери В.І.

На думку М. М. Мойсеєва, ідею ноосфери необхідно перетворити в теорію ноосферогенезу, яка допоможе людству попередити виникнення небезпечних глобальних проблем у майбутньому й обмежити негативні наслідки наявних, тобто зробити процес глобалізації керованим.

Глобалістика стимулює розвиток багатьох наук (екології, економіки, демографії, інформатики, математики, прогностики, соціології, політології, філософії) і сама акумулює досягнення названих наукових знань у своїй теорії і практиці постановки, аналізу і розв’зання глобальних проблем сучасності.