Анатомо-фізіологічні особливості періоду новонародженості

Період новонародженості починається від моменту перері­зання пуповини (відділення плода від організму матері) до 28 дня життя (4 тижні).

У цей час починається пристосування організму до навко­лишнього середовища.

4.2.1. Анатоме-фізіологічні особливості доношених новонароджених

Доношена новонароджена дитина - це дитина, яка народи­лася між 37-м та 42-м тижнями вагітності з довжиною тіла по­над 46 см (у середньому 50-52 см) і масою тіла понад 2500 г (в середньому 3200-3500 г). Окружність голови (34-36 см) дещо більша, ніж окружність грудної клітки (32-34 см).

Зріла доношена дитина голосно кричить, активно ссе, добре утримує тепло. Вона робить активні рухи, в неї виражений м’язовий тонус, є такі фізіологічні рефлекси, як рефлекс ссан­ня і ковтання, долонно-ротовий і хватальний, повзання та авто­матичного ходіння.

Шкіра у новонародженого гладенька, еластична і вкрита ша­ром сироподібної змазки. Тонким і ніжним є епідермальний шар. Сполучна тканина слаборозвинена, кількість м’язових во­локонець незначна, зате шкіра дуже васкуляризована У ній добре розвинені сальні залози і погано потові.

Підшкірна жирова клітковина відкладається протягом ос­танніх двох місяців перед народженням і в доношених дітей добре розвинена.

М'язова система не досить розвинена, особливо на кінців­ках. Спостерігається значна гіпертонія м’язів. Переважає тонус згиначів, що надає дитині характерної пози.

Нервова система у новонароджених як морфологічно, так і функціонально ще не зріла, проте під впливом зовнішніх умов вона постійно диференціюється і вдосконалюється.

Органи чуття у новонароджених недосконалі. Проте смак вони розрізняють добре. Від солодкого дитина заспокоюється, облизує губи і робить ковтальні рухи, від гіркого, солоного і кис­лого стає неспокійною. Нюх розвинений слабо. Дотик дитина відчуває досить добре, реагуючи на легке механічне подразнен­ня шкіри і слизових оболонок. Щодо зору, то вона сприймає тільки світло. Некоординовані рухи очей зумовлюють фізіоло­гічну косоокість. Слух знижений, але на сильні звуки дитина ре­агує: вона здригається, м’язи обличчя скорочуються, змінюється частота і глибина дихання. Відчуття болю дещо ослаблене.

Органи дихання. Ніс у новонароджених малий, хрящі м’які, ходи звужені. Слизова оболонка ніжна, добре васкуляризова- на, а тому дуже вразлива і швидко набухає, що утруднює ди­хання носом. Горло, гортань, трахея і бронхи вузькі, з м’якими хрящами і слаборозвиненою еластичною тканиною. Грудна клітка діжкоподібна, ребра м’які, піддатливі, розміщені гори­зонтально. Легені мають густу капілярну сітку і мало еластич­ної тканини.

Органи дихання починають функціонувати з моменту на­родження. Поява першого вдиху зумовлена комплексом чин­ників, що збуджують центр дихання. Після народження у кро­ві підвищується вміст вуглекислоти, а тиск кисню знижений, що приводить до метаболічного ацидозу. Це спричиняє збуд­ження дихального центру. Услід за першим вдихом з’являють­ся нерегулярні поодинокі дихальні рухи, які переходять у пра­вильне, ритмічне дихання (40-60 дихань за 1 хв).

Серцево-судинна система. Після народження дитини і пе­рев’язування пуповини функція серцево-судинної системи знач­но змінюється. Припиняється плацентарний кровообіг, починає працювати мале коло кровообігу 3 легень кров надходить у ліве передсердя, унаслідок чого в ньому підвищується тиск, закрива­ються і заростають овальний отвір та артеріальна протока.

Кров і органи кровотворення. Основним гемопоетичним орга­ном у новонародженого є червоний кістковий мозок усіх кісток. У здорових новонароджених підвищена кількість еритроцитів і ге­моглобіну (180-210 г/л); в крові - велика кількість фетального гемоглобіну HbF (70%), який легко зв’язує кисень, але дуже важ­ко віддає його тканинам. Має місце фізіологічний лейкоцитоз.

Система травлення. Ротова порожнина у новонароджених відносно невелика. Вона має ніжну і добре васкуляризовану сли­зову оболонку, захисна функція якої знижена. Слинні залози не­дорозвинені, кількість слини зменшена. На губах знаходяться тверді валики, що сприяють щільному захопленню соска.

Стравохід має довжину 10-11 см. У його слизовій оболонці є багато судин і мало слизових залоз. Об’єм шлунку в перші дні життя становить 30-34 мл, на 10-й день - 70-80 мл. М’язи кар- діальної його частини розвинені слабше, ніж м’язи воротаря. Тому в новонароджених легко виникає відригування і блюван­ня. Слизова оболонка кишок має підвищену проникність для мікроорганізмів і токсинів. Відразу після народження вміст ки­шок стерильний, проте вже через декілька годин до них по­трапляє сапрофітна мікрофлора (біфідум-бактерії, непатоген- на кишкова паличка тощо).

У шлунковому соку новонароджених міститься багато си­чужного ферменту. У перші 2-3 дні після народження під час випорожнень відходить меконій, пізніше - перехідний кал, який згодом стає золотисто-жовтим. Частота випорожнень у новонароджених - до 3 разів на добу.

Печінка у новонароджених велика, повнокровна, її нижній край виступає з-під реберної дуги на 1-2 см.

Органи сечовиділення. Нирки порівняно з масою тіла у ново­народжених більші, ніж у дорослих. Вони функціонують із пер­ших днів життя, хоч мають ще ембріональну будову, зокрема недорозвинені мозкову речовину і ниркову кору. У перші 2-4 дні після народження спостерігається фізіологічна олігурія (мало сечі), зумовлена недостатнім надхоженням до організму дитини рідини. Через це сечовипускання частішають до 20-25 разів за добу, причому кожного разу виділяється 10-15 мл сечі.

4.2.2. Фізіологічні (перехідні) стани новонародженого

Зміни в організмі новонароджених дітей, що відображають процеси пристосування до нових умов життя, називають пере­хідними (транзиторними) фізіологічними станами. Вони бува­ють тільки у новонароджених і пізніше ніколи вже не повторю­ються. Ці стани називаються ще пограничними, оскільки ме­жують із патологією і за несприятливих умов можуть перейти в те чи інше захворювання.

Початкове зниження маси тіла пов’язане із переважанням ка- таболічних процесів в організмі, втратою рідини (переважно шляхом перспірації через легені та шкіру). Спостерігається у всіх новонароджених у перші 3-4 дні життя і становить 4-6% маси тіла у доношених та 10-12% - у недоношених. Відновлен­ня маси тіла найчастіше відбувається на 6-8 день життя.

Транзиторна жовтяниця обумовлена: посиленим розпадом еритроцитів (скорочена тривалість життя еритроцитів); збіль­шенням утворення білірубіну з нееритроцитарних джерел гему (міоглобін, печінковий цитохром); недосконалістю функції пе­чінки (недостатня продукція глюкуронілтрансферази, глюку- ронової кислоти); підвищеним надходженням непрямого білі­рубіну з кишечнику в кров. Спостерігається у 60-80% новона­роджених.

Транзиторний кровообіг. Можливе шунтування крові справа наліво і навпаки, обумовлене станом легенів і особливостями ге- модинаміки у великому колі кровообігу. Анатомічне закриття ар­теріальної (боталової) протоки відмічається у 35% доношених но­вонароджених до 2 тижня й у 80% - до 8 тижня. Овальне вікно фактично закривається майже відразу після народження, але ана­томічно облітерується лише через декілька місяців і навіть років.

Фізіологічна еритема - реактивна гіперемія шкіри. Виникає у доношених новонароджених наприкінці 1 -го тижня життя; у недоношених і дітей, матері яких страждають на цукровий діа­бет, - більш виражена і тримається 2-3 тижні.

Токсична еритема спостерігається на 2-5 день життя у 20-30% новонароджених і проявляється у вигляді окремих або множинних щільних еритематозних плям, папул або везикул, розміщених на тулубі, кінцівках, обличчі. Загальний стан дітей не порушений. Токсична еритема вважається анафілактоїдною реакцією, тому що при ній спостерігаються патофізіологічна і патохімічна стадії алергічної реакції, але немає імунологічної стадії. Через декілька днів еритема зникає самостійно.

Статевий (гормональний) криз обумовлений реакцією орга­нізму новонародженого на припинення надходження естрогенів матері. Зустрічається у 60-75% новонароджених. Проявляється нагрубанням грудних залоз, десквамативним вульвовагінітом, метрорагіями у дівчаток. У недоношених та незрілих новонарод­жених прояви гормонального кризу спостерігаються рідше.

Фізіологічна диспепсія - розлад випорожнень до 4-6 і біль­ше разів на добу. Причини: первинне заселення кишечнику бактеріями, а також подразнення кишечнику білками і жира­ми, які раніше не потрапляли до нього.

Транзиторна гіпотермія - зниження температури тіла дити­ни, обумовлене зміною температури навколишнього середови­ща (на 13-15⁰C менше, ніж внутрішньоутробно), що в перші ЗО хв після народження призводить до зниження температури шкір­них покривів на 0,3^oC за 1 хв, досягаючи мінімальних величин через 30-60 хв. Це вимагає негайних превентивних заходів: викладання новонародженої дитини на живіт матері та забез­печення всіх ланок теплового ланцюжка.

Транзиторна гіпертермія виникає, як правило, на 3-5-й день життя, частота її становить 0,3-0,5%. Температура тіла мо­же підвищуватися до 38,5-39,5°C. Призводять до розвитку транзиторної гіпертермії перегрівання, розташування ліжечка дитини поруч із батареєю опалення або під прямими сонячни­ми променями. Терапевтична тактика: фізичне охолодження (роздягання), уведення додаткової кількості рідини перораль­но, контроль температури повітря у приміщенні.

4.2.3. Анатоме-фізіологічні особливості недоношених новонароджених

До недоношених новонароджених належать діти, які наро­дилися з 22 до 37 тижня вагітності, мають масу меншу 2500 г та зріст менше 47 см.

Передчасно народжені діти мають високу захворюваність та смертність (65-80% померлих на першому році життя). У них час­то спостерігається фізична, психічна й емоційна неповноцінність.

Відповідно до гестаційного віку недоношеність визначають за ступенями: І ступінь - 35-37 тижнів вагітності, II ступінь - 32-34 тижні, III ступінь - 29-31 тиждень, IV ступінь - 22-28 тижнів вагітності.

За масою тіла також умовно виділяють 4 ступені недоноше­ності: І ступінь - 2500-2001 г; II ступінь - 2000-1501 г; III сту­пінь - 1500-1001 г, IV ступінь - менше 1000 г.

У недоношених новонароджених:

- відносно велика голівка з переважанням мозкового чере­па, широкі черепні шви і джерельця, податливі кістки черепа;

- хрящі носа і вушних раковин м’які;

- підшкірна клітковина розвинута слабо;

- шкіра вкрита пушковим волоссям, зморшкувата;

- пупкове кільце розташоване низько;

- нігті не покривають нігтьові фаланги;

- у хлопчиків яєчка не спущені в мошонку, у дівчаток вели­кі статеві губи не покривають малі.

Система органів дихання у недоношених дітей незріла. Ди­хальні розлади зумовлені недостатністю сурфактанта. Для про­філактики розладів дихальної системи вагітній із загрозою пе­редчасних пологів призначають глюкокортикоїди, а новонарод­женій недоношеній дитині профілактично вводять сурфактант.

Серцево-судинні проблеми проявляються синдромом переме­туючого фетального кровообігу, системною гіпотензією, легене­вою гіпертензією. Закриття артеріальної протоки відбувається протягом перших 12 год життя. Незважаючи на це, пульс дуже лабільний, слабкого наповнення, частота - 120-160 уд./хв.

Травна система характеризується незрілістю всіх відділів. Шлунок розміщений вертикально, має малий об’єм. Слизова оболонка тонка, легко вразлива. М’язова і еластична тканини не­достатньо розвинуті. Протеолітична активність шлункового соку низька, вироблення панкреатичних і кишкових ферментів недо­статнє, що утруднює процеси перетравлювання та всмоктування.

Сечовидільна система характеризується незрілістю прок­симальних і дистальних канальців нирок, що проявляється нестійкістю гомеостазу, лабільністю водно-сольового обміну. Такі діти схильні як до появи набряків, так і до швидкого зне­воднення. Сеча слабоконцентрована, сечовипускання частіше, ніж у доношених новонароджених.

4.3.