АНАТОМО-ФУНКЩОНАЛЫП ОСОБЛИВОСТІ ЖІНОЧОЇ СТАТЕВОЇ СФЕРИ У РІЗНІ ВІКОВІ ПЕРІОДИ ЖИТТЯ ЖІНКИ

Кожному віковому періоду в житті жінки притаманні певні фізіологічні особливості. Виділяють пренатальний період, період дитинства, період статевого дозрівання, період статевої зрілості, клімактеричний період, період менопаузи та старечий період.

Пренатальний період починається з моменту запліднення і триває до народження дитини. Стать плода визначається під час запліднення хромо­сомним набором, який дитина отримує від батьків. Статеві органи почина­ють формуватися в кінці першого місяця ембріогенезу: яєчники — з інди­ферентної (тобто однакової для обох статей) статевої залози; матка, маткові труби та верхня частина піхви — з мюллерових каналів; нижня частина піхви і зовнішні статеві органи — з клоаки й сечостатевого синуса.

Мюллерові канали — парне ембріональне утворення, закладене з обох боків від хребта^ембріона. З кожного з них розвивається половина матки, піхви та по одній матковій трубі. У процесі розвитку мюллерові протоки зближуються і з’єднуються. Спочатку утворюється тільки спільний зовніш­ній контур органа, а всередині матково-піхвовий канал на всій довжині розділе­ний перетинкою, яка поступово розсмоктується, і на кінець третього місяця внутрішньоутробного розвитку формується непарний орган. Якщо цей процес порушується, — виникають вади розвитку жіночих статевих органів.

Період дитинства починається з народження дівчинки і триває до 10­11 років. У цьому періоді між жіночим та чоловічим організмом існує лише анатомічна відмінність, функціональної різниці немає. В останні три місяці вагітності під впливом гормонів плаценти матка у плода жіночої статі швидко збільшується. Після народження темп росту матки та піхви у дівчин­ки значно нижчий, ніж тіла дитини, тому величина матки новонародженої та 10-річної дівчинки відрізняються незначно.

Статевим органам дівчинки притаманні такі особливості:

• тіло матки менше, порівняно з шийкою (співвідношення 1/3 до 2/3) (рис.

• маткові труби довгі та звивисті;

• піхва вузька, розміщена майже вертикально. Епітелій піхви не містить глікогену, реакція піхви слабколужна, тому в дівчаток часто виникають вагініти;

• волосистість на лобку відсутня;

• молочні залози не розвинуті.

Рис. 5.10. Матка і придатки у різні вікові періоди:

а) — у дитячому віці; б) — у період статевого дозрівання; в) — у репродуктивному віці

З 10 років починає збільшуватись кількість естрогенів, які виділяють яєчники та надниркові залози дівчинки. Кількість естрогенів стає більшою ніж андрогенів, завдяки чому розпочинається підготовка до періоду статево­го дозрівання.

Серед гінекологічних захворювань у дівчаток найчастіше трапляються вульвіти, що виникають при поганому догляді за дитиною, недотриманні правил гігієни.

Період статевого дозрівання (пубертатний період) триває з 10-11 до 16 років.У цьому періоді розпочинається секреторна функція яєчників. Кількість статевих гормонів значно збільшується, їх виділення стає циклічним. Ще за 1-2 роки до першої менструації (menarche) в організмі дівчинки відбуваються певні структурні зміни, спрямовані на підготовку до виконання менструальної функції: розвиток ендометрію та поділ його на базальний та функціональний шари; утворюється кут між тілом та шийкою матки, якого не було у попередні роки життя, піхва стає довшою і змінює своє положення з майже вертикального на характерне для зрілої жінки: напрям піхви утворює гострий кут з горизонтальною площиною; у клітинах піхви з’являється глікоген, починається процес самоочищення піх­ви; маткові труби завдяки розвиткові м’язового шару стають коротшими, товщими, їх просвіт збільшується.

У цьому періоді дівчатка інтенсивно ростуть, переганяючи у рості хлоп- чиків-ровесників. Будова тіла набуває притаманних жінці рис: починається ріст і розвиток молочних залоз, з’являється волосся на лобку в межах, типо­вих для жінки, збільшуються розміри таза.

Перша менструація (menarche) настає переважно у 12-14 років. Нор­мальним вважається настання menarche у віці з 10 до 15 років. Початок менструації до 10 років трактують як раннє статеве дозрівання, що може бути наслідком надмірно швидких темпів розвитку, часто на Грунті патоло­гічних процесів (гормонопродукуючих пухлин яєчників, розладів ендо­кринної системи, спадкових захворювань). Якщо перша менструація настає у віці понад 16 років, слід думати про сповільнення загального та статевого розвитку. Пізній початок місячних часто є функціональним проявом гені­тального інфантилізму, причинами також можуть бути хронічні екстрагені- тальні захворювання, інтоксикації, незадовільне харчування.

У періоді статевого дозрівання відбувається становлення менструальної функції. Спочатку менструації можуть бути нерегулярними, через 1-2 роки цикл встановлюється, стає стабільним, двофазним. До 18 років, кінця періоду статевого дозрівання, усі органи та системи жіночого організму набувають функціональної зрілості, організм жінки може виконувати функ­цію дітонародження.

Основні гінекологічні захворювання дівчаток у віці статевого дозріван­ня — це розлади менструального циклу (альгодисменорея, ювенільні крово­течі). З початком менструальної функції маніфестують аномалії розвитку жіночих статевих органів, не діагностовані при народженні, — зарощення дівочої пліви, наявність рудиментарного рога матки. Частішають запальні захворювання.

Дуже важливо, щоб фельдшер та акушерка, які працюють з підлітками, зокрема у школах, проводили з дівчатками бесіди про особливості періоду статевого дозрівання, про менструацію, її суть і гігієну менструального пері­оду, наголошуючи при цьому, що початок менструацій свідчить про функціо­нальну зрілість організму, про можливість стати матір’ю, але до повної фізичної та психологічної зрілості організму ще далеко, тому ранній початок статевого життя є дуже шкідливим і може в майбутньому негативно позна­читись на їхньому репродуктивному здоров’ї, оскільки рання небажана вагітність, незалежно від того, чим вона закінчується — абортом чи поло­гами — не дає цілком розквітнути організму, а часто ламає долю юної матері й нищить її майбутнє.

Період статевої зрілості (репродуктивний, дітородний) починається з 18 і триває до 45—47 років. Власне репродуктивним періодом, за визна­ченням ВООЗ, є період від 20 до 40 років, оскільки до 20 років жінка ще недостатньо готова фізично та психологічно до виконання функції на­родження та виховання дитини, а після 40 виникає високий ризик розвитку вад плода.

Протягом періоду статевої зрілості в жінки стабільний двофазний мен­струальний цикл, вона виконує статеву та репродуктивну функцію.

Клімактеричний період. Вважається, що цей період починається у 45­47 років та триває 2-3 роки, проте у багатьох жінок менструації є регуляр­ними до 50-60 років і лише потім настають зміни, притаманні клімаксу (лат. climax — сходи). Інколи клімакс настає рано, менструації припиняються у 35—40 років. Упродовж клімактеричного періоду відбувається фізіологічне припинення менструальної функції. Зростає кількість ановуляторних циклів.

Фізіологічнім клімакс проходить без особливих порушень загального стану жінки. Кількість менструальних виділень зменшується, місячні стають короткими, проміжки між ними збільшуються, інколи періоди нормальних менструацій змінюються періодами аменореї, і врешті-решт менструації припиняються взагалі.

Патологічний клімакс проявляється ациклічними матковими кро­вотечами й ангіоневрозом. Клімактеричний ангіоневроз дає клінічні прояви у вигляді «припливів» — відчуття жару і припливу крові до судин голови та верхньої частини тіла, коливань артеріального тиску, пітливості. Жінка відчуває неспокій, страх, пригнічення, погано спить. Ці явища зумовлені різким зниженням в організмі кількості естрогенних гормонів, зміною функ­ції гіпофіза, гіпоталамуса, центральної нервової системи. Припинення менструацій означає припинення репродуктивної функції жінки, але статева функція та статевий потяг зберігаються ще довго.

Oooe 'язок акушерки — роз’яснювати пацієнткам суть змін, що відбу­ваються у клімактеричному періоді. Важливо пояснювати значення режиму дня, харчування, занять фізичною культурою. Жінка не повинна акцентувати увагу на своїх негативних відчуттях. Акушерка має підтримувати у жінки віру в те, що ці явища — функціональні зміни, і при виконанні певних реко­мендацій лікаря їх можна значно зменшити або повністю усунути.

Гінекологічні захворювання клімактеричного віку — це клімактеричні кровотечі, доброякісні та злоякісні захворювання статевих органів.

Після завершення перехідного періоду настає період повного припи­нення менструальної функції — менопауза.

Період менопаузи (постклімактеричний період) починається з часу повного припинення менструальної функції і триває до 60-70 років. Зни­ження вмісту гормонів призводить до змін обміну речовин, що проявляється ожирінням або схудненням, знижується еластичність шкіри, з’являються зморшки, статевий потяг знижується. Зазнають вікової інволюції статеві органи, матка зменшується, проте функція яєчників, хоч і значно знижена, згасає поступово. Жінка вкрай рідко може завагітніти в цей період лише за допомогою репродуктивних технологій.

У менопаузі основними гінекологічними захворюваннями є опущення та випадання матки, старечий кольпіт, що виникає у жінок, які не дотриму­ють правил гігієни, внаслідок припинення процесу самоочищення піхви. Запальні захворювання матки та придатків бувають рідко, натомість значно зростає кількість онкологічних захворювань.

Старечий (еенільний) період починається після 70 років і триває до кінця життя жінки. В організмі жінки відбуваються старечі зміни. Знижу­ється працездатність. Починається атрофія статевих органів: матка і при­датки значно зменшуються, піхва звужується, епітелій стає атрофічним, припиняється процес самоочищення піхви, при порушенні правил особистої гігієни розвивається старечий кольпіт. Поява кров’янистих виділень у періоді менопаузи та старечому періоді майже завжди свідчить про розвиток пухлин статевих органів, тому жінка повинна бути госпіталізована та ретельно об­стежена.