<<
>>

Геморагічний шок

Геморагічний шок (ГШ) - це гостра серцево-судинна недо­статність, обумовлена невідповідністю об’єму циркулюючої крові ємності судинного русла, яка виникає внаслідок крово­втрати та характеризується дисбалансом між потребою тканин у кисні та швидкістю його реальної доставки.

Небезпека розвитку геморагічного шоку виникає при крово­втраті 15-20% ОЦК (0,8-1,2% від маси тіла) або 750-1000 мл. Крововтрата, яка перевищує 1,5% від маси тіла або 25-30% від ОЦК (близько 1500 мл), вважається масивною.

Патогенез. Яка б із причин не призвела до масивної крововтра­ти, у патогенезі геморагічного шоку провідним фактором є невідпо­відність (диспропорція) об’єму крові, що циркулює, та ємності су­динного русла. Спочатку це проявляється порушенням макроцир- куляції, тобто системного кровообіїу, а потім і розладами мікроцир- куляції, і, як їх наслідок, розвиваються гіпоксія тканин, прогресуюча дезорганізація метаболізму, ферментативні порушення, протеоліз.

При цьому вазоконстрикція охоплює не все периферичне русло рівномірно. В основному вона проявляється у внутріш­ніх органах шкірі та м’язах. При цьому об’єм крові, що притікає до головного мозку і міокарда, зберігається на достатньому рів­ні (централізація кровообігу). Таким чином, при дефіциті ОЦК артеріальний тиск та серцевий викид певний час можуть під­тримуватися на сталому рівні.

Перехід життєдіяльності клітин на умови анаеробного типу метаболізму з накопиченням великої кількості недоокислених продуктів обміну і розвитком тканинного ацидозу призводить до порушення функцій багатьох органів, у тому числі й серця, сприяючи виникненню різноманітних аритмій, аж до зупинки кровообігу. Наростаюча киснева недостатність, неекономний режим функціонування серцево-судинної системи в поєднанні з токсичною дією лізосомальних і протеолітичних ферментів підривають механізми компенсації і визначають несприятливі для організму наслідки геморагічного шоку.

Критерії тяжкості геморагічного шоку наведені у таблиці 7.3.

Таблиця 73

Критерії тяжкості геморагічного шоку

Показник Ступінь шоку
0 1 2 3 4
Об'єм крово­втрати ≈ мл 2500
% маси тіла 2,4
% оцк < 15% 15-20% 21-30% 31-40% > 40%
Пульс, уд./хв < 100 100-110 110-120 120-140 >140 або < 40
Систолічний AT,

MM рт. CT.

N 90-100 70-90 50-70 2
ЦВТ, мм. вод. ст. 60-80 40-60 30-40 0-30 важливі функції (пульс, артеріальний тиск, частоту та характер дихання, психічний статус).

2. Повідомляють відповідального чергового лікаря акушера- гінеколога або заступника головного лікаря з лікувальної робо­ти про виникнення кровотечі та розвиток геморагічного шоку, мобілізують персонал.

3. Піднімають ноги пацієнта або ножний кінець ліжка (положен­ня Тренделенбурга) для підвищення венозного повернення до серця.

4. Повертають вагітну на лівий бік для запобігання розвитку аорто-кавального синдрому, зменшення ризику аспірації при блюванні та забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів.

5. Катетеризують одну-дві периферичні вени катетерами ве­ликого діаметру (№ 14-16G). За умови розвитку шоку 3-4 ступеня необхідна катетеризація трьох вен, при цьому одна з них повинна бути центральною.

6. Набирають 10 мл крові для визначення групової та резус- належності, перехресної сумісності, вмісту гемоглобіну та гема­токриту, роблять тест Лі-Уайта до початку інфузії розчинів.

7. Інгаляція 100% кисню зі швидкістю 6-8 л/хв через носо- лицеву маску або носову канюлю.

Подальші дії для ліквідації геморагічного шоку.

1. Розпочинають струминну внутрішньовенну інфузію кристалоїдів (0,9% розчин хлориду натрію, розчин Рингера, ін­ші) та колоїдів (гелофузин, рефортан, стабізол). Темп, об’єм та компоненти інфузійної терапії визначаються ступенем шоку та величиною крововтрати.

Лікування геморагічного шоку є більш ефективним за умо­ви початку інфузійної терапії не пізніше ЗО хв після перших проявів шоку.

Показання до гемотрансфузії визначають індивідуально у кожному окремому випадку, але слід орієнтуватися на показники вмісту гемоглобіну та гематокриту (Hb < 70 г/л; Ht < 0,25 л/л).

2. Зупиняють кровотечу консервативними або хірургічними методами, залежно від причини виникнення кровотечі.

3. Зігрівають жінку, але не перегрівають її.

4. Катетеризують сечовий міхур.

5. Продовжують інгаляцію 100% кисню зі швидкістю 6-8 л/хв, за необхідності - ШВЛ.

6. Після виведення хворої із шокового стану продовжують лікування у відділенні інтенсивної терапії.

7.7.

<< | >>

Еще по теме Геморагічний шок: