Хвороби органів травлення та печінки і вагітність

8.6.1. Хронічний гастрит у вагітних

Гастрит - це захворювання, викликане запальними змінами слизової оболонки шлунку та порушенням вироблення соляної кислоти. Поряд із неприємними і больовими відчуттями, шлунковими і кишковими розладами, викликаними прийомом їжі або нервовими навантаженнями, у хворих часто відзнача­ються дратівливість, підвищена стомлюваність, загальна слаб­кість.

У більшості випадків ознаками хвороби бувають біль у верх­ній частині живота та диспепсія - нудота, блювота, відрижка, розлади випорожнення. При хронічному гастриті із секретор­ною недостатністю частіше спостерігаються явища шлункової диспепсії (відрижка, нудота, блювота) і кишкової диспепсії (метеоризм, бурчання в животі, порушення випорожнення). При гастриті зі збереженою або підвищеною секрецією шлун­кового соку (формах, що найчастіше зустрічаються в молодому віці) переважає біль у верхній частині живота, навколо пупка або в правому підребер’ї. Біль виникає після їди, рідше з’явля­ються натще. При підвищеному виробленні шлунком соляної кислоти біль зазвичай сильний, при зниженому - слабкий.

Факторами виникнення хронічного гастриту є:

• стрес, що веде до порушення біологічно обумовленого ритму;

• неправильне харчування (нерегулярне, незбалансоване, наявність у їжі консервантів, гормонів, антибіотиків);

• куріння, зловживання алкоголем;

• зараження бактеріями хелікобактер пілорі.

Хронічний гастрит не є протипоказанням для вагітності, оскіль­ки він безпосередньо не впливає на перебіг вагітності та стан плода.

Діагностика гастриту під час вагітності базується на ретельному вивченні скарг хворої, історії розвитку захворю­вання, дослідженні шлункового соку, за особливими показан­нями - ендоскопічного дослідження.

Лікування загострення хронічного гастриту у вагітних:

• дієта (харчування дробове, в напіврідкому вигляді, без підсмажування, обмежують вживання кухонної солі і вуглеводів; рекомендуються молоко, слизові або молочні супи з круп, яйця некруто, м’ясні чи рибні фрикадельки, кнелі, кефір, овочеве рагу);

• мінеральні води підбирають залежно від секреції шлунко­вого соку (рівня pH);

• антацидні препарати (альмагель, фосфалюгель, гавіс- кон, кальцію карбонат);

• обволікуючі засоби (відвар ромашки), спазмолітики, седа­тивні препарати (корінь валеріани, настій пустирника).

Пологи ведуть через природні пологові шляхи. Якщо в І пе­ріоді пологів виникає виразкова кровотеча, то роблять кесарів розтин і оперативно лікують виразку. Якщо виразкова кровоте­ча виникає в II періоді пологів, то накладають акушерські ле­щата, а потім оперативно лікують виразку.

8.6.2. Хронічний холецистит у вагітних

Хронічний холецистит - це хронічне рецидивуюче поліетіоло- гічне захворювання, пов’язане із запальними змінами у стінці жовч­ного міхура. Основну роль у розвитку холециститу відіграють інфек­ція, застій жовчі, подразнення слизової оболонки жовчного міхура.

Діагностика хронічного холециститу:

- больовий синдром - тупий, ниючий біль у ділянці правого підребер’я, з іррадіацією в праву частину грудної клітки, у пра­ву ключицю, шию справа, праве плече, лопатку, біль посилю­ється від жирної та смаженої їжі;

- диспептичний синдром - тяжкість у правому підребер’ї, над­черевній області, здуття живота, нудота, гіркота в роті, порушен­ня випорожнення;

- явища інтоксикації - слабкість, головний біль, субфебриль- на температура, прискорене серцебиття;

- позитивні міхурові симптоми (Кера, Ортнера, правобічний френікус-симптом);

- помірне збільшення печінки, її болючість при пальпації;

- дані УЗ дослідження: потовщення стінок жовчного міхура, пластинчастий вміст міхура, наявність паравезикального ехо- негативного ободка набряку, конкременти;

- у разі виконання дуоденального зондування (за показаннями): каламутність жовчі в порції В; наявність у слизові великої кількос­ті лейкоцитів, кристалів холестерину; можлива наявність паразитів.

Спостереження вагітної з хронічним холециститом у жіно­чій консультації проводять спільно з терапевтом.

Лікування хронічного холециститу у вагітних.

За умови відсутності загострення процесу:

• лікувальна фізкультура;

• раціональне харчування (стіл № 5 у теплому вигляді);

• лікувальні дуоденальні зондування (тільки при без- кам’яному холециститі) - 1 раз на тиждень - 4-6 разів у II та III триместрах;

• жовчогінні засоби.

Уразі загострення процесу:

• звільнення від роботи;

• стіл № 5;

• для ліквідації больового синдрому - М-холінолітики (платифілін), міотропні спазмолітики (дротаверин, папа­верин);

• прокінетики (метоклопрамід), холекінетики (ксиліт, сор­біт, магнію сульфат);

• фітотерапія (настої м’яти, ромашки, кропиви, нагідок лі­карських, цикорію, безсмертника, кукурудзяних рилець, шипшини);

• антибактеріальна або антипаразитарна терапія (залежно від збудника) упродовж 1-2 тижнів у середніх терапев­тичних дозах (ампіцилін, амоксицилін, нітроксолін).

Розродження проводять за акушерською ситуацією при до­ношеній вагітності.

8.6.3. Панкреатит у вагітних

Гострий панкреатит - це важке поліетіологічне захворюван­ня, яке характеризується запаленням і деструктивними змінами підшлункової залози. Під час вагітності протікає важко, смертність жінок складає 20-30%. Перинатальна смертність - 38%.

Хвороба починається гостро із значного болю у верхній по­ловині живота, який має опоясуючий характер. З’являється нудота, блювання, після чого легше не стає. Розвивається ко­лапс. При огляді: іктеричність склер, слизових оболонок, на шкірі - крововиливи (навколо пупка і на боковій поверхні жи­вота). При пальпації - значна болючість в епігастрії, підре- бер’ях. Часто підвищується температура.

Лікування: голод, спазмолітики, інфузійна терапія (20- 40 мл 0,5% новокаїну, розчин Рінгера, реосорбілакт), інгібітори протеаз (трасілол, контрікал, гордокс), еуфілін, вітаміни. Для профілактики гнійних ускладнень - антибіотики (ампіцилін, ампіокс, цефалоспорини).

У гострій фазі захворювання переривають вагітність тільки за акушерськими показаннями. При розвитку перитоніту і не­обхідності акушерської операції роблять спочатку кесарів роз­тин (після якого часто виникає необхідність гістеректомії), а потім - необхідні хірургічні втручання. При консервативному лікуванні панкреатиту і терміні вагітності більше 36 тижнів проводять допологову підготовку і дострокове розродження природнім шляхом.

Хронічний панкреатит - клінічна картина схожа з гос­трим панкреатитом, але менше виражена. Загострення захво­рювання у вагітних буває дуже рідко. При тривалій ремісії хро­нічного панкреатиту, відсутності ускладнень вагітність можна виношувати. Хронічний панкреатит суттєво не впливає на пе­ребіг другої половини вагітності й на пологи.

8.6.4. Хронічний гепатит у вагітних

Хронічний гепатит (ХГ) - поліетіологічне дифузне уражен­ня печінки запального характеру тривалістю понад 6 місяців із прогресуючим перебігом та розвитком фіброзу аж до цирозу.

Діагностика хронічного гепатиту:

- анамнез (вірусний гепатит В, С, або D; професійні, хі­мічні шкідливі чинники; медикаментозні інтоксикації; зло­вживання алкоголем; підпечінковий холестаз; метаболічні порушення та ін.);

- гепатолієнальний синдром: збільшення печінки та селезін­ки різного ступеня, ущільнення консистенції печінки, інколи болючість при пальпації;

- диспептичний синдром: знижений апетит, нудота, інколи блювання, відчуття тяжкості в епігастрії, відрижка, здуття жи­вота, закрепи;

- астеновегетативний синдром: загальна слабкість, пригні­чений настрій, дратівливість, безсоння, знижена працездат­ність, головний біль;

- холестатичний синдром: свербіння шкіри, ахолічний кал, темно-коричневе забарвлення сечі, жовтяниця;

- геморагічний синдром: крововиливи та синці на шкірі, під­шкірній жировій клітковині, кровоточивість ясен, носові кро­вотечі, гематурія, кров’янисті виділення із піхви;

- синдром портальної гіпертензії: варикозне розширення вен кардії з рецидивуючими кровотечами, спленомегалія;

- маркери вірусних гепатитів: антигенні (HBsAg, I IiicAg); серологічні; генетичні (вірусна ДНК або PHK);

- біохімічні показники: тимолова проба > 4 ОД; підвищення АлАТ у 3-10 разів; білірубін > 22 мкмоль/л; лейкоцитоз - 10-20х10⁹/л; лужна фосфатаза > 5 ОД; протромбін < 80%;

- дані ультразвукового дослідження: вогнищева або дифузна акустична неоднорідність тканини печінки, ослаблення ехосиг- налів у глибоких ділянках печінки, зміни її судинної системи.

Протипоказання до виношування вагітності (до 12 тижнів):

- виражена активність запально-некротичного процесу;

- виражений фіброз паренхіми печінки;

- портальна гіпертензія;

- синдром холестазу;

- цитолітичний синдром.

Ведення вагітності. При виникненні акушерських усклад­нень (прееклампсія, загроза переривання вагітності, гіпоксія плода та ін.) або при загостренні основного захворювання - стаціонарне лікування у відділенні екстрагенітальної патології.

Лікування хронічного гепатиту у вагітних:

- дієта № 5 (збалансоване, повноцінне харчування з достат­ньою кількістю вітамінів та мікроелементів), загальний кало- раж - 2800-3500 ккал/добу; виключаються жири тваринного походження, продукти, багаті на холестерин;

- медикаментозне лікування проводиться із застосуванням мінімуму препаратів (метаболізм більшості лікарських препаратів здійснюється у печінці, тому при ХГ порушений); виключається вживання алкоголю, медикаментів, які можуть виявити гепатотоксичний ефект (нітрофурани, саліцилати та ін.); у разі стійкої ремісії ХГ призначають седативні препарати, аскорбінову кислоту (0,1-0,2 г три рази на добу), рутин (0,05 г три рази на добу); при загостренні процесу - стаціонарне ліку­вання, режим ліжковий, інфузійна терапія, есенціальні фосфо- ліпіди, антиоксиданти, ентеросорбція, кортикостероїди (пока­зані лише при аутоімунному гепатиті).

Пологи. Розродження проводять успеціалізованому відді­ленні екстрагенітальної патології. Пологи ведуть через природ­ні пологові шляхи. Кесарів розтин проводять у разі наявності акушерських показань, портальної гіпертензії. Головною загро­зою для життя вагітних є кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу. Тому при портальній гіпертензії оптимальним методом розродження є кесарів розтин у 38 тижнів вагітності.

8.6.5. Холестатичний гепатоз вагітних

Етіологія повністю не з’ясована. Вірогідно, що він розвива­ється внаслідок імуноконфлікту між організмом матері та пло­да, або ж унаслідок розширення жовчних капілярів, зниження тонуса жовчовидільної системи, згущення жовчі. Ця патологія частіше виникає в III триместрі вагітності й повністю прохо­дить після пологів.

Клінічна картина. Провідним симптомом є сверблячка шкіри, загальний стан хворої майже не змінюється, зрідка спостерігається нудота, пронос і біль у животі, печінка не збільшена, через деякий час з’являється слабо виражена жов­тяниця. В аналізі крові: помірний лейкоцитоз і нейтрофільоз, незначне збільшення ШОЕ, зниження кількості тромбоцитів, зростання рівня білірубіну та жовчних кислот. У печінці - роз­ширення жовчних протоків.

Лікування спрямоване на зв’язування жовчних кислот: хо- лестирамін, маалокс, альмагель, фосфалюгель.

8.7.