ПІСЛЯПОЛОГОВІ ГНІЙНО-СЕПТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ
Післяпологові гнійно-септичні захворювання зустрічаються у 4-6% випадків. Протягом останніх років спостерігається деяке зростання кількості післяпологових інфекційних (септичних) захворювань.
Це пов’язано із зміною збудників септичного процесу внаслідок широкого, іноді неконтрольо- ваного вживання антибіотиків, розвитку антибіотикорезистентних форм збудників.Етіологія. Одним із найчастіших збудників є патогенний стафілокок. Поряд з тим, досить часто збудниками бувають кишкова паличка (нерідко в асоціації із стафілококом), протей, ентеробактер, синьогнійна паличка, а також анаероби. Збудниками післяпологових септичних захворювань можуть бути також мікроорганізми, що передаються статевим шляхом. Найчастіше при цих захворюваннях виділяють асоціації мікроорганізмів, що взаємно посилюють вірулентність.
Інфекція потрапляє в організм із різних джерел. Розрізняють екзогенну і ендогенну інфекції. До екзогенних джерел слід віднести бацилоносіїв серед медичного персоналу. Інфікування можуть зумовити порушення санітарно- епідеміологічного режиму в пологових будинках, недотримання правил прибирання пологових зал, післяпологових і дитячих палат, стерилізації рукавичок, інструментарію, білизни. Це необхідно враховувати для профілактики післяпологових інфекційних захворювань. Щодо ендогенної інфекції, то її джерелами можуть бути приховані вогнища інфекції при хронічному сину-
ситі, карієсі, хронічному тонзиліті, пієлонефриті, цервіциті, кольпіті та інших запальних процесах.
У патогенезі післяпологових септичних захворювань велику роль відіграють взаємовідносини макро- і мікрооорганізму. Провідне значення належить макроорганізму, його реактивності й захисним властивостям.
Сприяють зниженню реактивності організму затяжні пологи, несвоєчасне відходження навкоплодових вод, пологова травма, оперативні втручання, ручні втручання у порожнину матки.
Анатомічні особливості післяпологової матки, внутрішня поверхня якої являє собою раневу поверхню, а плацентарний майданчик має багато кровоносних і лімфатичних судин, сприяють поширенню інфекції.Певну роль у виникненні післяпологових інфекційних захворювань відіграють процеси сенсибілізації, алергічні реакції, а також інтоксикація організму продуктами мікробного і тканинного розпаду.
Шляхи поширення інфекції. Із вогнища інфекції мікроорганізми можуть поширюватись кровоносними судинами (гематогенно), лімфатичними (лімфогенно), а також інтраканалікулярно (тканинами, контактно). Часто спостерігається тенденція до комбінованого поширення інфекції.
Класифікація. Найбільше відповідає клінічним вимогам класифікація за С.В.Сазоновим та А.В.Бартельсом. За цією класифікацією різні форми післяпологових захворювань розглядають як етапи розвитку єдиного септичного процесу.
I етап — інфекція обмежена післяпологовою раною — післяпологовий ендометрит та післяпологова виразка (на промежині, вульві, піхві, шийці матки).
II етап — інфекція поширюється за межі рани, але ще локалізована — метрит, параметрит, аднексит, пельвіоперитоніт, обмежений тромбофлебіт.
III етап — інфекція наближена до генералізованої — загальний перитоніт, септичний шок і прогресуючиий тромбофлебіт.
IV етап — генералізована інфекція — сепсис без метастазів та сепсис із метастазами.