ПЛОДОРУЙНІВНІ ОПЕРАЦІЇ

Плодоруйнівні операції застосовують у випадках, коли розміри голівки плода не відповідають розмірам таза матері або при неправильних поло­женнях плода, якщо інші акушерські операції, зокрема, кесарів розтин, протипоказані.

Краніотомія — зменшення об’єму передлеглої або послідуючої (при тазових передлежаннях) голівки шляхом її перфорації, руйнування і вида­лення мозку.

Ембріотомія — операція, завдяки якій плід вилучають з порожнини матки частинами. До таких операцій належать декапітація, евентерація та евісцерація.

Спондилотомія та клейдотомія — операції, при яких зменшення розмірів плода досягається за рахунок створення взаєморухомості його окремих частин.

Показання до плодоруйнівних операцій:

• невідповідність між розмірами таза та плода за відсутності умов для кесаревого розтину;

• неправильні положення плода;

• необхідність розродження матері з мертвим плодом.

Умови до операцій:

• мертвий плід;

• відсутність абсолютного звуження таза (справжня кон’югата не повинна бути меншою за 7 см, оскільки у такому випадку вилучити навіть змен­шений у розмірах плід природними пологовими шляхами неможливо);

• відсутність плодового міхура;

• відкриття маткового вічка не менше ніж 6 см (для краніотомії) або повне відкриття;

• згода роділлі на операцію;

• наркоз, необхідний з метою знеболювання та запобігання негативних переживань роділлі.

Краніотомія — операція, яку застосовують при головних передлежан- нях плода для зменшення розмірів його голівки.

Показання: невідповідність між розмірами таза матері та голівкою плода; неможливість народження послідуючої голівки при тазових перед- лежаннях (наприклад, при гідроцефалії плода).

Умови: ті самі, що для інших видів плодоруйнівних операцій.

Підготовка хворої: спорожнення сечового міхура, повторна обробка зовнішніх статевих органів.

Інструментарій: широкі піхвові дзеркала з підіймачами (3), щипці Мюзо (2-3), перфоратор, ножиці довгі тупі, ложечка або кюретка для руйнування мозку, краніокласт (рис. 21.16-21.18).

Техніка операції:

1) перфорація голівки плода (рис. 21.19); У піхву вводять дзеркала (для кращого контролю можна ввести ще й бокові). Визначають місце розташування тім’ячка або шов. Для фіксації голівки шкіру її захоплюють двома щипцями Мюзо з обох боків від цього місця, між ними, дещо натягуючи, розсікають шкіру. Кінець перфоратора вводять у розріз, і, при-

Плодоруйнівні операції

535

тиснувши до тім’ячка чи шва, поштовхоподібним рухом проникають у порожнину черепа. Обертають перфоратор, натискуючи на ручку, розши­рюють отвір, після чого перфоратор виймають. Одразу ж із перфораційного отвору виділяється речовина мозку.

2) ексцеребрація — (руйнування головного мозку та видалення його з порожнини черепа. В перфораційний отвір вводять кюретку та руйнують мозкову речовину. Користуючись гумовим балоном вимивають зруйновану мозкову речовину з порожнини черепа.

3) краніоклазія — вилучення зменшеної в об’ємі голівки за допомогою краніокласта (рис. 21.20) (при наявності повного відкриття вічка). В порож­нину черепа вводять суцільну ложку краніокласта, на зовнішню поверхню черепа, краще на його лицеву частину, накладають вікончасту ложку. Введення проводиться так, як і ложок щипців. Переконавшись, що ложками краніокласта не перетиснули материнські тканини, міцно загвинчують замок краніокласта і витягують голівку, дотримуючись правильного напрямку тракцій (як при використанні щипців).

Якщо немає повного розкриття, щипці з голівки не знімають, до них підвішують через блок тягарець.

Клейдотомія — операція розтину ключиць плода, спрямована на змен­шення обводу плечового пояса. Виконується як допоміжна після однієї з плодоруйнівних операцій для запобігання травмам пологових шляхів плечовим поясом плода при його великих розмірах.

Ембріотомія — операція, при якій плід розчленовується на окремі частини і вилучається з порожнини матки. Залежно від місця розчленування плода розрізняють декапітацію — відділення голівки від тулуба плода та екзентерацію (евісцерацію) — видалення нутрощів з черевної чи грудної порожнини плода.

Показання: запущене поперечне положення плода.

Умови: ті самі, що для інших видів плодоруйнівних операцій та мож­ливість досягти шиї плода.

Підготовка хворої: спорожнення сечового міхура, повторна обробка зовнішніх статевих органів.

Інструментарій: декапітаційний гачок Брауна (рис. 21.21).

Техніка операції: 1) введення декапітаційного гачка (рис. 21.22); 2) власне декапітація; 3) видалення розчленованого плода.

У випадку неможливості проведення декапітації (шия плода не дося­гається) проводять евісцерацію (екзентерацію). Вибір місця перфорації за­лежить від того, яка ділянка є більш доступною. Перфорація грудної клітки виконується у одному з міжреберних проміжків та виконується евісцерація. При евентерації довгими ножицями розтинають черевну стінку плода, видаляють його нутрощі. У разі необхідності здійснюють спондилото- мію—розсічення хребта плода, використовуючи декапітаційний гачок Брауна та довгі тупокінцеві ножиці (рис. 21.23). Тіло плода видаляють з порожнини матки, тягнучи за накладені на м’які тканини тулуба щипці Мюзо.

Догляд за породіллями після плодоруйнівних операцій. Плодоруйнівні операції небезпечні з огляду на важкі ускладнення, пов’язані з пошкоджен­ням внутрішніх статевих органів та органів малого таза, тому після кожної плодоруйнівної операції породілля повинна бути обстежена з метою запо-

бігання можливих травм. Проводять ручне обстеження порожнини матки та огляд пологових шляхів у дзеркалах, катетеризацію сечового міхура. При виявленні ушкоджень проводять невідкладне оперативне лікування.

З метою профілактики гнійно-септичних захворювань перед операцією вводять зинацеф 1,5 г внутрішньовенно та через 8 годин після операції 750 мг внутрішньом’язово.

Плодоруйнівні операції є не лише важкою фізичною, але й моральною травмою для жінки, тому вона повинна бути ізольована від матерів, що го­дують своїх малят, у окрему палату.