ЗАХВОРЮВАННЯ II ЕТАПУ
Післяпологовий метроендометрит. Якщо запальний процес поширюється за межі ендометрія, уражаючи м’язовий шар, виникає метроендометрит (рис. 14.2). Клінічні прояви ті ж самі, що й при ендометриті, але більш виражені.
Температура тіла підвищується до 38-390C, пульс прискорюється, але відповідає температурі тіла. У тяжких випадках може спостерігатись озноб. Більше, ніж при ендомериті, виражені явища інтоксикації — погане самопочуття, слабкість, головний біль. Частіше зустрічається лохіо- метра.Слід зазначити, що провести чітку грань між ендометритом та метро- ендометритом важко. Принципи лікування ті ж самі, що й при ендометриті.
Післяпологовий параметрит. При поширенні інфекції з матки лімфатичними шляхами виникає параметрит — запалення навколоматкової клітковини. Захворювання розпочинається через 5—10 діб після пологів. Підвищується температура тіла до 39-40oC, з’являються озноб, головний біль, прискорюється пульс. Спостерігається біль внизу живота, що нерідко від дає у поперек.
При бімануальному дослідженні з обох боків від матки пальпують різко болючі інфільтрати. При нагноєнні інфільтрату може визначатись розм’якшення.
При дослідженні крові — високий лейкоцитоз, прискорена ШОЕ та зсув формули вліво.
Лікування. Застосовують антибіотики широкого спектра дії. Призначають холод на низ живота. Проводять активну детоксикаційну терапію (ізотонічні розчини хлориду натрію, глюкози, неогемодез, поліглюкін, білкові розчини), десенсибілізувальну—димедрол, супрастин, піпольфен. Із протизапальних препаратів використовують аспірин, фенацитин, парацетамол, анальгін, вольтарен. При нагноєнні інфільтрату проводять пункцію з дренуванням порожнини абсцесу.
Післяпологовий аднексит. Це захворювання виникає при поширенні запального процесу на труби і яєчники. Поширення відбувається, головним чином, через лімфатичні шляхи.
Виникає на 10-12 добу після пологів.Початок захворювання гострий. Раптово погіршується загальний стан, підвищується температура тіла до 38-40°, прискорюється пульс, його прискорення відповідає температурі. Язик сухий, обкладений нашаруваннями білого кольору. Живіт м’який болючий. З’являється лейкоцитоз, збільшена ШОЕ. При бімануальному дослідженні у ділянці придатків визначається болюче ущільнення, що прилягає до матки.
Якщо у трубі накопичується гній (піосальпінкс) або нагноюється яєчник (піооварій), з’являється гектична температура. Найсерйознішим ускладненням є прорив гнійника у черевну порожнину і розвиток розлитого перитоніту.
Принципи лікування. Як і при ендометриті, проводиться комплексна антибактеріальна, детоксикаційна, десенсибілізуюча терапія. При піосаль- пінксах проводять пункції з метою евакуації гною, при тубооваріальних абсцесах показане оперативне втручання.
Післяпологовий пельвіоперитоніт. Пельвіоперитоніт — запалення очеревини малого таза. Нерідко виникає як реакція очеревини на запалення придатків.
Початок захворювання гострий, супроводжується підвищенням температури тіла до 38—40°, відповідно температурі прискорюється пульс. З’являється біль внизу живота, здуття живота, позитивний симптом Щоткіна- Блюмберга. В аналізі крові — лейкоцитоз із різким зсувом формули вліво та збільшена ШОЕ. При бімануальному дослідженні матку та придатки чітко пальпувати не вдається через болючість.
Лікування. При лікуванні пельвіоперитоніту дотримуються тих самих принципів, що й при попередніх захворюваннях. Крім того, проводять пункції заднього склепіння для евакуації гною з наступним введенням антибіотиків, до яких чутливі мікроорганізми.
Післяпологовий тромбофлебіт. Розрізняють тромбофлебіт поверхневих і глибоких вен. Тромбофлебіт глибоких вен, у свою чергу, ділиться на мет- ротромбофлебіт, тромбофлебіт вен таза та тромбофлебіт глибоких вен ніг.
Метротромбофлебіт є ускладненням метро ендометриту. Відмежований тромбофлебіт розпізнати важко.
Загальний стан хворих звичайно задовільний. Температура тіла тримається у межах 37-38,5°, пульс прискорений і не відповідає температурі. Іноді буває одноразовий озноб. В аналізі крові — незначний лейкоцитоз, помірний зсув формули вліво, порівняно незначне збільшення ШОЕ. Привертають увагу субінволюція матки, довготривалі і значні кров’янисті виділення з матки.При бімануальному дослідженні поверхня матки пальпується іноді у вигляді «фасетки». Якщо процес поширюється на вени таза, то пальпують збільшену матку і болючі звивисті тяжі — запалені вени. Метротромбофлебіт розвивається у перші 6-13 днів післяпологового періоду, а тромбофлебіт глибоких вен таза — не раніше 2 тижня.
Тромбофлебіт глибоких вен нижніх кінцівок розвивається на 23-му тижні після пологів. З’являються сильний біль у нижніх кінцівках, озноб, підвищується температура тіла. Через 1-2 дні з’являється набряк кінцівки, її похолодання. При тромбофлебіті стегнової вени першим симптомом є згладжування пахової складки, болючість у ділянці скарпівського трикутника, у глибині його пальпуються потовщені судини.
Лікування післяпологового тромбофлебіту. Проводять лікування антикоагулянтами прямої дії (гепарин). У перші 8 днів гепарин вводять через 4 або 6 годин (залежно від тяжкості захворювання) по 5000-7500 ОД, на 9-ий і наступні дні дозу гепарину зменшують удвічі, порівняно з попереднім днем. Тривалість лікування — 3 тижні й більше.
Крім антикоагулянтів при тромбофлебіті використовують антибіотики, десенсибілізуючі, спазмолітики. За наявності нормальної температури, при ШОЕ не вище 30 мм/год, відсутності «повзання мурах» хворій дозволяють підводитись.
Після перенесеного тромбофлебіту слід обов’язково бинтувати ноги еластичним бинтом або носити еластичні панчохи.