2.Галюцинації – як відхилення сприймання.

Найбільше яскравими порушеннями процесу сприйняття вважаються галюцинації. За своєю формою галюцинації часто нагадують ілюзії. Проте якщо ілюзорне викривлення дійсності виникає внаслідок дії зовнішніх подразників на наші органи чуття, то галюцинації з’являються без будь-яких зовнішніх подразників., тобто об’єкту сприймання немає.

Зміст галюцинацій найрізноманітніший. Хворий може бачити предмети, процеси, події, яких не існує реально, чути розмови, відчувати запахи, смак їжі і ставитися до галюцинацій, як до чогось, що існує насправді. Він може коритися “почутому” наказові, розмовляти з голосами, гнати від себе звірів.

Галюцинаторний образ виникає мимовільно. Хворий не може його контролювати, довільно викликати галюцинацію і припиняти її. Крім того не можна переконувати хворого в нереальності галюцинаторного образу. Зорові і слухові галюцинації поділяються на прості (фотопсії - сприйняття яскравих спалахів світла, кіл, зірочок; акоазми - сприйняття звуків, шуму, тріску, свисту, плачу) і складні (вербальні - сприйняття зрозумілої фразової мови).

Псевдогалюцинації - під час яких образи не проектуються у зовнішній світ, а перебувають “у голові” хворого. Голоси хворий чує “внутрішнім слухом”, зображення бачить “духовними очима”. Хворі говорять про особливі видіння, але не ідентифікують їх з реальними предметами і звуками. Псевдогалюцинації характеризуються насильним характером впливу на хворого.

Один із основних критеріїв диференціації галюцинацій і псевдогалюцинацій - реальність проекції образу галюцинації.