§1. Криміналістична характеристика вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть

Кримінальна відповідальність за вчинення вбивства передбачена ст. ст. 115-119 КК України. Найбільш небезпечними є умисні вбивства, які належать до категорії особливо тяжких злочинів (ст.

Місце, час та обстановка вчинення вбивств. Дані обставини мають велике значення, оскільки, будучи пов'язаними з іншими елементами криміналістичної характеристики вбивств, суттєво впливають на визначення завдань розслідування. Залежно від місця, часу та обставин виявлення трупа в розшуковій і слідчій практиці вбивства поділяють на дві категорії: 1) вбивства, вчинені в умовах очевидності; б) вбивства, вчинені в умовах неочевидності.

Вбивства, вчинені в умовах очевидності, - це, перш за все, вбивства, які вчиняються за сімейно-побутовими мотивами (ревнощі, помста, побутове хуліганство, особисті неприязні стосунки). Як правило, такі злочини мають ситуативний характер — вчиняються без попередньої підготовки під впливом конфліктних стосунків між знайомими особами. Вони характеризуються тим, що місцем їх вчинення найчастіше є житло (приміщення, подвір'я), є очевидці і, як правило, на момент виявлення злочину відомий підозрюваний. Більшість вбивств названої категорії вчиняється у вечірній і нічний час, досить часто у стані алкогольного сп'яніння. Тому виявлення трупа з ознаками насильницької смерті у житлі вже є підставою для висування версії про те, що вбивцею є особа з найближчого оточення потерпілого.

Вбивства, вчинені в умовах неочевидності, - це вбивства, вчинені з подалыпим приховуванням особи потерпілого, знищенням слідів, а іноді і трупа.

Способи і засоби вбивства, характерні сліди, особа злочинця. Під способом вчинення злочину розуміється система дій з підготовки, вчинення і приховування злочину, детермінованих умовами зовнішнього середовища і психологічними властивостями особи злочинця.

З криміналістичної точки зору, способи вбивства і відповідні їм засоби можна розділити на дві групи: 1) способи, які пов'язані із заподіянням тілесних ушкоджень; 2) способи, які не пов'язані із заподіянням тілесних ушкоджень.

Способи вбивства, пов'язані із заподіянням тілесних ушкоджень і виділенням крові. Ці способи можуть бути використані як при вчиненні вбивств в умовах очевидності, так і при вчиненні «неочевидних» вбивств.

1. Побиття руками і ногами. Цей спосіб характерний для вбивств, вчинених в умовах очевидності (побутове побиття), але може мати місце при вбивстві з хуліганських мотивів (на вулиці, у парку тощо). Характерні сліди на тілі потерпілого: садна, подряпини, крововиливи, ушкодження хрящів і кісток. Як правило, смерть настає від ушкоджень внутрішніх органів і крововиливів через певний час після вчинення злочину. Такий спосіб злочину найчастіше не свідчить про наявність прямого умислу щодо позбавлення життя і дає підстави кваліфікувати дії як вчинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України).

2. Заподіяння тілесних ушкоджень тупими предметами (палицею, пляшкою, шматком арматури, бейсбольною битою тощо). На тілі потерпілого залишаються характерні сліди (садна, гематоми, відкриті рани). Смерть настає від переломів кісток черепа, ушкоджень внутрішніх органів також найчастіше через певний час після вчинення злочину. Цей спосіб злочину також є характерним для побутових вбивств.

3. Заподіяння колото-різаних ран (використовується колюче- ріжуча холодна зброя і побутові предмети).

4. Заподіяння вогнепальних тілесних ушкоджень (використання бойової, спортивної, мисливської зброї). Слідами даного способу вбивства є виявлення слідів застосування вогнепальної зброї, що є найбільш характерним для вбивств, які вчиняються в умовах неочевидность Факт і обставини використання вбивцею вогнепальної зброї певного виду с підставою для висування версій щодо особи злочинця.

5. Вчинення вбивства з використанням вибухових пристроїв. Оскільки основним уражаючим фактором у цьому випадку є вибухова хвиля, а також осколки оболонки вибухового пристрою, характерними слідами є розриванім тіла на частини, бризки крові і мікрочастинки тканин тіла на навколишніх предметах, осколки оболонки вибухового пристрою або інші його елементи. Цей спосіб вбивства використовується при вчиненні вбивств в умовах неочевидносгі (на замовлення) і вказує на наявність у злочинця доступу до відповідних вибухових пристроїв (фабричного виготовлення) або наявність спеціальних навичок при кустарному їх виготовленні і використанні.

6. Скидання з висоти, ознаками чого є численні переломи кісток. Спосіб вбивства використовується, як правило, особами з найближчого оточення потерпілого і надає можливість замаскувати злочин під самовбивство або нещасний випадок.

7. Заподіяння смертельної травми шляхом наїзду автомобілем. Характерною ознакою є наявність на тілі трупа переломів кісток, ушкоджень внутрішніх органів, саден, подряпин, які в сукупності охоплюються поняттям «автотравма». Вбивця вдається до такого способу позбавлення життя іншої особи з метою маскування вбивства під нещасний випадок або під порушення правил дорожнього руху. За наявності певних обставин такі дії можуть бути кваліфіковані і як вчинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпшого (ч.

Способи вбивства, не пов'язані із заподіянням тілесних ушкоджень і виділенням крові. Ці способи використовуються, як правило, особами з найближчого оточення потерпілого і мають на меті маскування вбивства під природну смерть, нещасний випадок або самовбивство.

1. Задушення-асфіксія (руками, петлею, закриття отворів рота і носа). Характерними ознаками є садна і подряпини на шиї, кистях рук, але їх може і не бути. Типовими у всіх випадках є точкові крововиливи на легенях потерпілого (виявляються при судово-медичному розтині трупа).

2. Утеплення, характерними ознаками якого є вода в легенях.

3. Отруєння, Характерні ознаки: залишки отрути в їжі і напоях, колір трупних плям, рідкий кал, блювотні маси тощо.

4. Ураження електрострумом, типовим слідом якого є наявність на тілі потерпілого характерного сліду опіку у місці контакту тіла з джерелом електроструму (електромітка).

5. Використання високої або низької температури, що передбачає насильницьке залишення потерпілого у відповідних умовах, Несприятливий вплив температури на потерпілого може посилюватися його серцево-судинними та іншими захворюваннями, що може вилинути на кваліфікацію дій злочинця.

6. Використання з метою вбивства радіоактивних матеріалів, ознаками чого є симптоми променевої хвороби. Слідами злочину є підвищена радіація у певних місцях, яка може бути виявлена з використанням спеціальних технічних засобів. Факт і обставини використання вбивцею радіоактивних матеріалів є підставою для висування версій щодо особи злочинця.

З метою приховування вбивств та їх слідів (труна, знарядь та ін.) злочинці вдаються до різних дій залежно від умов місця вчинення злочину. При всій різноманітності способів приховування слідів вбивств їх можна розділити на два основні види: інсценування і приховування фавну смерті особи.

Інсценування - це створення штучної обстановки самогубства (з вогнепальної зброї, самоповішення), нещасного випадку (падіння з висоти), природної смерті (при отруєнні), вчинення злочину іншою особою або в іншому місці.

б) наявність слідів боротьби на місці події і самооборони на одязі і трупі; в) зміни обстановки на місці події або знищення слідів;

г) суперечності в поясненнях заінтересованих осіб поведінки потерпілого і причин його смерті; д) невідповідність пози трупа, ушкоджень на тілі, одягу та ін.

Приховування факту смерті особи. Бувають випадки, коли злочинець не має нагоди провести інсценування або вважає, що йому не вдасться переконливо пояснити причину зустрічі з жертвою у певному місці (наприклад, поява в його квартирі). Приховуючи факт смерті знайомої йому особи, він намагається уникнути пояснень з приводу обставин настання смерті потерпілого і відвести від себе підозри в її заподіянні. Частіше всього це здійснюється шляхом приховування трупа. Для того щоб непомітно винести труп з приміщення, він розчленовується, потім упаковується, виноситься і викидається (на смітник, у водоймище) або закопується. Скоюючи ці дії', вбивця головним чином мас на меті:

а) взагалі приховати факт насильницької смерті жертви;

б) приховати факт вбивства саме в даному місці (в житлі);

в) утруднити встановлення особи потерпілого.

До таких способів вдаються злочинці, які були з потерпілим у близьких стосунках, його родичі, а також особи, в житло яких незнайомі потерпілі потрапили випадково або їх туди спеціально заманили.

Особа потерпілого. Встановлення особи потерпілого - одне з найважливіших тактичних завдань на шляху розкриття вбивства. Це обумовлено тим, що в більшості випадків між потерпілим і вбивцею є певний соціальний зв'язок (службовий, корисливий, побутовий, статевий тощо).

Більшість потерпілих перебували у певних стосунках з убивцею. Переважно вчиняються вбивства під час сварок, бійок, що виникають на Грунті побутових суперечностей, пияцтва і хулі- ганства, де часто провокуючим чинником е поведінка потерпілих. Жертвами вбивств, що вчиняються з корисливих мотивів, бувають касири, працівники торгових підприємств, підприємці, які несвоєчасно здають в установленому порядку грошову виручку, а також особи, які мають незаконні доходи. Здебільшого потерпілими у справах про вбивства є чоловіки. У тих випадках, коли жертвою є жінка, мотивами переважно є сексуальні або корисливі мотиви, а також ревнощі.

Існують категорії людей, які частіше за інших опиняються в небезпечній ситуації і стають жертвами: а) особи, в обов'язки яких входить охорона громадського порядку, матеріальних цінностей; б) люди з грубим та агресивним характером, які легко вступають у сварки, схильні до легковажних знайомств і гучних компаній, хуліганських витівок, що вживають алкоголь, наркотики; в) люди, що конфліктують у подружніх І любовних стосунках;

г) найменш фізично і морально захищені особи - підлітки, дівчата, діти (у тому числі новонароджені) і особи похилого віку;

д) особи, що займаються нелегальним або великим бізнесом, політики, журналісти.

Відомості про фізичні, психічні і соціальні ознаки потерпілого є вихідними при формулюванні версій щодо мотивів вбивства і винну особу.