Контроль відповідності Конституції України (конституційності) міжнародних договорів України.

Незважаючи на домінування в міжнародно-правовій доктрині визнання верховенства міжнародного права над правом національним, конституційна практика абсолютної більшості держав не сприйняла повною мірою цю ідею і поряд із формулою “міжнародне право — частина права країни” передусім виходить з верховенства конституції щодо міжнародно-правових зобов’язань, що встановлюється у той чи інший спосіб.

Відповідно, забезпечуючи верховенство Конституції України, Конституційний Суд України наділений повноваженнями вирішувати питання про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість.

Аналізуючи положення частини першої статті 151 Конституції України в редакції 2016 року, слід вказати на низку важливих позицій, усвідомлення яких є критично важливим для розуміння наведеного повноваження Конституційного Суду України.

По-перше, міжнародний договір України відповідно до Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV “Про міжнародні договори України”(зі змінами) являє собою угоду, укладену у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

По-друге, укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

По-третє, міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV “Про міжнародні договори України”(зі змінами) в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору або іншим шляхом, про який домовилися сторони договору.

По-четверте, надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України здійснюється Верховною Радою України або Президентом України, або Кабінетом Міністрів України. Водночас Закон України від 29.06.2004 № 1906-IV “Про міжнародні договори України”(зі змінами) встановлює перелік міжнародних договорів України, надання згоди на обов'язковість яких має здійснюватися виключно Верховною Радою України, зокрема шляхом прийняття закону України про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст відповідного міжнародного договору. До таких міжнародних договорів України, зокрема, віднесено: політичні договори (про дружбу, взаємну допомогу і співробітництво, нейтралітет), територіальні договори та такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України, мирні договори; договори, що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; договори про участь України у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; договори про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови тимчасового перебування в Україні іноземних військових формувань; договори, виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України тощо.

Відповідно, визначаючи міжнародні договори об’єктами конституційного контролю, який натепер здійснюється за зверненням Президента України, або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України, або Кабінету Міністрів України, Конституція України розрізняє 1) чинні міжнародні договори України; 2) міжнародні договори, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість.

У першому випадку Конституційний Суд здійснює факультативний наступний конституційний контроль чинних міжнародних договорів України незалежно від того, який вищий орган влади надав згоду на їх обов’язковість для України. До наведених міжнародних договорів України належать також ті міжнародні договори, які були укладені Українською РСР до проголошення незалежності України, та міжнародні договори Союзу РСР, правонаступником прав і обов'язків за якими є Україна.

У другому випадку, Конституційний Суд України здійснює факультативний попередній конституційний контроль міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких для України має надати Верховна Рада України. Відповідно, міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких для України має надати Президент України, або Кабінет Міністрів України не є об’єктами здійснюваного Конституційним Судом України конституційного контролю.

Слід вказати, що пропозиції про укладення міжнародних договорів України (незалежно від суб’єкта надання згоди на їхню обов’язковість для України) подаються після проведення Міністерством юстиції України правової експертизи щодо відповідності проекту міжнародного договору Конституції та законам України.

Натепер Конституційний Суд України лише один раз розглядав справу щодо відповідності Конституції України міжнародних договорів. Йдеться про висновок Конституційного Суду України від 11.07.2001 № 3-в/2001 у справі про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду. Цим Висновком Римський Статут Міжнародного кримінального суду, підписаний від імені України 20 січня 2000 року, внесений до Верховної Ради України для надання згоди на його обов'язковість, було визнано таким, що не відповідає Конституції України, в частині, що стосується положень абзацу десятого преамбули та статті 1 Статуту, за якими “Міжнародний кримінальний суд … доповнює національні органи кримінальної юстиції”.

Нарешті, слід вказати, що питання щодо конституційності правових актів Верховної Ради України, Президента України або Кабінету Міністрів України, якими надано згоду на обов’язковість для України міжнародних договорів, розглядаються Конституційним Судом України у порядку, передбаченому для контролю відповідності Конституції України (конституційності) нормативно-правових актів України.