Повноваження та функції Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України забезпечує верховенство Конституції України, здійснюючи визначені Конституцією України юрисдикційні повноваження, до яких натепер належать:

вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

офіційне тлумачення Конституції України;

надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України, або Кабінету Міністрів України висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п’яти народних депутатів України висновків про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 і 151 Конституції України;

надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України;

надання за зверненням Верховної Ради України висновку про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України;

вирішення питань про відповідність Конституції України та законам України нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим за зверненням Президента України згідно з частиною другою статті 137 Конституції України;

вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.

Аналіз юрисдикційних повноважень Конституційного Суду України засвідчує, що окрім, власне, конституційного контролю Конституційний Суд України здійснює також функцію офіційного тлумачення Конституції України.

Слід вказати, що юрисдикційні повноваження Конституційного Суду України в контексті змін до Конституції України щодо правосуддя 2016 року були суттєво переглянуті.

По-перше, запроваджено цілком нові повноваження Конституційного Суду України. Так, згідно з частиною другою статті 151 Конституції України в редакції 2016 року за зверненням Президента України, або щонайменше сорока п'яти народних депутатів України Конституційний Суд України надає висновки про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою. А відповідно до статті 151-1 Конституції України в редакції 2016 року Конституційний Суд України наділено повноваженням вирішувати питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.

По-друге, важливих змін зазнали інші повноваження Конституційного Суду України. Зокрема, через запровадження конституційної скарги змінено інтерпретаційні повноваження Конституційного Суду України. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 Конституції України в редакції 2016 року Конституційний Суд України здійснює офіційне тлумачення виключно Конституції України і лише за конституційним поданням Президента України; щонайменше сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Попередня редакція пункту 2 частини першої статті 150 Конституції України передбачала, що Конституційний Суд України здійснює офіційне тлумачення не тільки Конституції України, але й законів України. Відповідно до статті 43 та Глави 16 Закону України від 16.10.1996 № 422/96-ВР “Про Конституційний Суд України” (зі змінами) до Конституційного Суду України з цього приводу мали право звертатися громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Змін зазнало повноваження Конституційного Суду України щодо контролю конституційності чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. Відтепер згідно з частиною першою статті 151 Конституції України в редакції 2016 року висновки про відповідність Конституції України мають надаватися Конституційним Судом України не тільки за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України, Належним суб’єктом звернення визначено також щонайменше сорок п'ять народних депутатів України.

Інші конституційно визначені повноваження Конституційного Суду України залишено без змін.

Контроль відповідності Конституції України (конституційності) правових актів є, безперечно, вихідним й основоположним повноваженням Конституційного Суду України як органу конституційної юрисдикції.

Згідно з частиною першою статті 150 Конституції України Конституційний Суд України здійснює контроль конституційності визначеного кола правових актів: законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Наведене повноваження, попри удавану очевидність, потребує низки принципово важливих пояснень та застережень.

По-перше, відповідно до сприйнятої і застосованої Конституційним Судом України доктрини політичного питання до його юрисдикції належить вирішення питань, які мають правовий, а не політичний характер.

По-друге, до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань щодо конституційності правових актів незалежно від того, мають вони нормативно-правовий чи індивідуально-правовий характер.

Відповідно до конституйованої в Рішенні Конституційного Суду України від 27.03.2002 № 7-рп/2002 у справі щодо актів про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад юридичної позиції, вирішальною ознакою правових актів, які підлягають контролю відповідності Конституції України, є їхня конституційно-правова природа.

По-третє, за загальним правилом, Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції України лише чинних актів (їх окремих положень). Водночас з метою захисту та відновлення прав особи Конституційний Суд України вправі розглянути питання щодо конституційності акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.

По-четверте, оскільки закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України (пункт 1 Розділу XV “Перехідні положення” Конституції України), повноваження Конституційного Суду України щодо контролю відповідності Конституції України поширюються на прийняті до набуття чинності Конституцією України правові акти України, а також правові акти УРСР і СРСР, які продовжують застосовуватися після прийняття Конституції України.

Прикладами контролю відповідності Конституції України таких актів є:

Рішення Конституційного Суду України від 27.12.2001 № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року;

Рішення Конституційного Суду України від 08.09.2016 № 6-рп/2016 у справі про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій.

По-п’яте, Конституційний Суд України не розглядає питання щодо відповідності законам України актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, актів інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених пунктом 28 частини першої статті 85 та частиною другою статті 137 Конституції України.

Для системного аналізу юрисдикційних повноважень Конституційного Суду України принципово значущим є те, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (частина перша статті 152 Конституції України).

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є “обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені” (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

Правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до юридичної позиції, конституйованої в Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2000 № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України, незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність.

Інакше кажучи, Конституцією України щодо рішень Конституційного Суду України закріплено принцип дії ex nunc, тобто правовий акт, визнаний неконституційним, втрачає чинність і не підлягає застосуванню з дня ухвалення відповідного рішення. Водночас Конституційний Суд України вправі визначити у своєму рішенні певний момент у майбутньому, коли визнаний неконституційним акт (окремі положення) втратить чинність. Таким чином, як виключення, певні рішення Конституційного Суду України можуть діяти за принципом pro futuro.

Так, наприклад, у Рішенні від 24.04.2018 № 3-р/2018 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України Конституційний Суд України вказав, що наведена норма втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення вказаного Рішення.

Аналіз положень частини першої статті 150 Конституції у системному зв’язку із відповідними положеннями Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” (зі змінами) вказує, що Конституційний Суд України, здійснюючи надане повноваження, реалізує факультативний, наступний, абстрактний, матеріальний та формальний конституційний контроль.