Президент України: поняття, ознаки і його місце в системі органів державної влади
Главою Української держави, згідно ч. 1 ст. 102 Конституції України, є Президент України. Президент (лат. ргаезійепз - той, хто сидить попереду) - це глава держави або глава держави і виконавчої влади.
Сьогодні посада президента є у більшості країн світу, в тому числі й у всіх республіках СНД. У різних країнах світу обсяг повноважень президента неоднаковий, що зумовлено специфікою форми державного правління.Уперше інститут президентства виник у США. Посаду Президента введено Конституцією США 1787 р., у якій було визначено його правовий статус. Джордж Вашингтон став першим президентом США, який вступив на цю посаду 30 квітня 1789 р. Першим президентом на європейському континенті став Луї Наполеон Бонапарт 20 грудня 1848 р. у Франції.
Правовою основою започаткування інституту президента в Україні стала Декларація про державний суверенітет України. Помилковою є думка про те, що першим президентом України був М.С. Грушевський. Дійсно, він очолював Центральну Раду України, проте на посаду президента ніколи не обирався, оскільки Конституція УНР 1918 р. не встановила цю посаду. Правда, тогочасні журналісти у пресі інколи називали М.С. Грушевського першим президентом УНР. Законом про тимчасовий устрій України 1918 р. встановлювалася посада Гетьмана, а не Президента України.
Інститут президентства на території сучасної України був встановлений Законами Української РСР «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР», «Про Президента Української РСР» і «Про вибори Президента Української РСР» від 5 липня 1991 р.[197] Примітно, що інститут президентства був започаткований в Українській РСР, проте знайшов своє практичне втілення в незалежній Україні. Першим Президентом України став Леонід Макарович Кравчук, який був обраний 1 грудня 1991 р.
на всеукраїнському референдумі.Правовий статус Президента України відповідно до вищезазначених Законів Української РСР визначався як найвища посадова особа Української держави та глава виконавчої влади[198].
Президент України згідно Конституційного договору від 8 червня 1995 р. був главою держави і главою державної виконавчої влади. Такі повноваження Президент України здійснював через Кабінет Міністрів України, який він очолював, а також систему центральних і місцевих органів державної виконавчої влади[199].
***
Президент України - це загальнодержавний, представницький, виборний, одноособовий, постійно діючий орган державної влади, який визнається главою держави.
Ознаки інституту Президента України:
- загальнодержавність означає, що його компетенція
розповсюджується на всю територію України;
- представницькість означає, що Президент України офіційно уповноважений представляти інтереси України;
- виборність вказує на те, що зайняти посаду Президента України можна виключно на підставі прямих, загальних, рівних виборів шляхом таємного голосування;
- одноособовість означає, що інститут президентства в Україні представлений однією особою, яка наділена державно-владними повноваженнями, тобто правом приймати нормативно-правові акти;
- постійна дія означає те, що Президент України виконує свої повноваження на постійній основі, тобто отримує матеріальну винагороду за здійснення наданих йому Конституцією та Законами України повноважень. Крім того, дія інституту президентства в Україні не обмежена часовими рамками.
Інститут президента в Україні займає самостійне місце і не належить до жодної з гілок влади.
Конституційно-правовий статус Президента України, до прийняття Конституції України від 28 червня 1996 р., визначався як глава держави і глава виконавчої влади. Проте чинна Конституція України у ст. 102 визначила Президента України як главу держави, який виступає від її імені. Він структурно не входить до жодної гілки влади, навпаки, підноситься над ними, володіючи, як стверджують вітчизняні правники, значними компетеційними преференціями, зокрема кадровими, у сфері виконавчої влади[200].
Так, М.В. Савчин стверджує: «Тому Президент не належить до жодної «гілки влади», оскільки він «отримує свої повноваження безпосередньо від народу», а його «політична позиція часто нагадує роль політичного арбітра у взаєминах між окремими гілками державної влади»[201].Конституційний Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р., який набрав чинності з 1 січня 2006 р., суттєво обмежив повноваження Президента України, що прямо пов’язано з утвердженням в Україні парламентсько-президентської форми правління. Так, повноваження щодо формування уряду практично повністю перейшли до парламенту. Проте досить сильними залишилися повноваження Президента України як глави держави - виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції України, прав і свобод громадян України (ч. 2 ст. 102 Конституції України).
Отже, Президент України, як орган державної влади, юридично дистанційований від інших гілок влади, проте є важливим елементом у механізмі державного управління.
10.3.