Виборча система, особливість виборчої системи України

Виборча система - це система суспільних відносин, пов’язаних з порядком організації і проведення виборів з метою формування представницьких органів публічної влади. Виборча система є багатогранним правовим явищем із багатьма складовими, оскільки вибори, як зазначав німецький державознавець Г.Майєр, це наймасовіший процес, який знає право.

Завдяки інституту виборчої системи громадяни реалізують свої політичні права, оскільки мають реальну можливість обирати до органів державної влади та органів місцевого самоврядування своїх представників з метою здійснення державної влади в інтересах Українського народу.

Виборчі системи демократичних держав світу формувалися впродовж не одного століття під впливом різних соціально-політичних та економічних факторів, з урахуванням звичаїв і традицій країни, потреб та інтересів різних національних політичних сил, прагнення нації або народу до певного державного ладу чи місцевого самоврядування.

Історія виборчого права знає три найбільш відомі виборчі системи і такий поділ виборчих систем опосередковується порядком визначення результатів виборів:

1) мажоритарна;

2) пропорційна;

3) змішана.

Однією з найдавніших вважається мажоритарна виборча система. Мажоритарна виборча система (від франц. та]оше - більшість) - різновид виборчих систем, заснований на голосуванні за кандидата по виборчому округу і визнанні його обраним на підставі більшості одержаних ним голосів виборців.

Мажоритарна виборча система має місце лише тоді, коли підрахунок голосів здійснюється по одномандатних виборчих округах, а обраним вважається той кандидат, котрий набрав найбільшу кількість голосів у порівнянні з іншими кандидатами. В Україні мажоритарна виборча система має місце на виборах: Президента України, депутатів до сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних та міських голів. Сьогодні за цією системою відбуваються парламентські вибори майже у 80 країнах світу: Франції, Великобританії, США, країнах Тихоокеанського басейну та ін.

Розрізняють три види мажоритарної виборчої системи:

1) мажоритарна виборча система абсолютної більшості;

2) мажоритарна виборча система відносної більшості;

3) мажоритарна виборча система кваліфікованої більшості.

Мажоритарна виборча система абсолютної більшості полягає в тому, що для обрання кандидата необхідно набрати більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, тобто 50% плюс 1 голос. Мажоритарна система абсолютної більшості збережена в Україні тільки в першому турі на виборах Президента України. У Франції мажоритарна виборча система абсолютної більшості голосів також використовується у першому турі виборів глави держави. Перевага даної виборчої системи полягає в її потенційному демократизмі, оскільки вона враховує інтереси й побажання більшості виборців. Недоліками мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості є її нерезультативність. Дійсно, якщо жодний кандидат не набрав необхідної кількості голосів (50% плюс 1 голос), то має відбутися повторне голосування.

Мажоритарна виборча система відносної більшості (або простої більшості) полягає у тому, що обраним вважається той кандидат, який отримав більшу кількість голосів виборців (хоча б на один голос) у порівнянні з іншими кандидатами.

Мажоритарна виборча система відносної більшості голосів діє в Україні під час другого туру виборів Президента України, тобто під час повторного голосування. Повторне голосування, згідно ст. 85 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України», призначається Центральною виборчою комісією на третю неділю після дня виборів^[170]. До виборчого бюлетеня для повторного голосування включаються два кандидати на пост Президента України, які у підсумку голосування у день виборів одержали найбільшу кількість голосів. Якщо до бюлетеня для повторного голосування було внесено дві кандидатури, обраним Президентом України за підсумками повторного голосування вважається кандидат, який за підсумками повторного голосування одержав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Проте, якщо до виборчого бюлетеня для повторного голосування на пост Президента України включено лише одну кандидатуру, то вибори здійснюються за мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості. Оскільки вважається обраним на пост Президента України той кандидат, який одержав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Якщо в результаті повторного голосування обидва кандидати, що балотувалися, набрали однакову кількість голосів, або якщо голосування проводилося по одній кандидатурі і вона не отримала більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, то вибори Президента України вважаються такими, що не відбулися.

Мажоритарна виборча система відносної більшості голосів застосовується в Україні не лише на виборах Президента України, але й на виборах сільського, селищного, міського голів, а також сільської, селищної ради тощо.

Отже, мажоритарна виборча система відносної більшості є досить результативною, оскільки дозволяє проводити вибори в один тур, проте, на жаль, не дає можливості враховувати інтереси всіх виборців округу, оскільки кандидат в депутати може бути обраний меншою кількістю виборців, які зареєстровані в списках і взяли участь у голосуванні.

Мажоритарна виборча система кваліфікованої більшості означає, що обраним вважається той кандидат (або список кандидатів), який отримав кваліфіковану більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Кваліфікованою більшістю може бути 2/3, 3/4 голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. За даними світової практики, ця система застосовується досить рідко через її нерезультативність. Наприклад, вона діяла в Італії до 1993 р. на виборах до Сенату.

Отже, конституційно-правова практика і теорія визнає три види мажоритарної виборчої системи, дві з яких (абсолютної і відносної більшості голосів) застосовуються в Україні. Загалом ефективність мажоритарної виборчої системи у науці конституційного права залишається дискусійною, оскільки вона має ряд недоліків, зокрема не відображає політичну структуризацію суспільства.

Пропорційна виборча система з’явилася на противагу мажоритарній виборчій системі і означає, що на виборах конкурують за відповідний мандат не окремі кандидати, а політичні партії (виборчі блоки). Пропорційна виборча система з’явилася через недосконалість мажоритарної виборчої системи.

Засновником пропорційної виборчої системи прийнято вважати Луї Сен-Жюста, який у 1793 р. вперше обґрунтував можливість її практичного застосування. Виборча система називається пропорційною, оскільки розподіл мандатів здійснюється між політичними партіями пропорційно кількості набраних голосів виборців. Пропорційна виборча система вперше була застосована в Сербії в 1888 р., а згодом - Бельгії у 1889 р. Сьогодні вона представлена у 57 країнах світу, в тому числі в Україні.

Пропорційна виборча система - має місце лише тоді, коли депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів виборців, отриманих кожною з них у межах виборчого округу. Голосування за цією системою завжди передбачає багатомандатні округи. Підрахунок голосів здійснюється по багатомандатному виборчому округу, а обраними вважаються кандидати від тих політичних партій та їх виборчих блоків, які подолали виборчу квоту пропорційно набраним відсоткам. Виборчий бар’єр для політичних партій в Україні становить 3 % (раніше - 4%) голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Виборчий бар’єр є неоднаковим у різних державах світу, зокрема у Росії - 7%, Ліхтенштейні - 8 %, Туреччині - 10 %, Німеччині, Швеції - 5 %, проте в Ізраїлі - 1 %.

Пропорційна виборча система представлена в Україні на виборах, наприклад, до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів обласних та районних рад.

Розрізняють три підвиди пропорційної виборчої системи:

1) із жорсткими списками;

2) із преференціями;

3) із напівжорсткими списками.

Пропорційна виборча система із жорсткими списками означає, що виборець голосує за список партії, яку він обирає, в цілому. Зазвичай у виборчому бюлетені зазначені лише назва партії, її символіка (емблема), керівник партії та найближчі його партійні соратники, які представляють «обличчя партії».

Пропорційна виборча система із жорсткими списками має як позитивні, так і негативні сторони. Позитив даної виборчої системи полягає в тому, що:

1) при голосуванні виборець обирає відповідну політичну програму, яка продукується відповідною політичною партією;

2) підрахунок голосів виборців здійснюється за найпростішою формою;

3) вона має достатньо високу результативність, тому, порівняно з іншими виборчими системами, є недорогою.

Недоліком пропорційної виборчої системи із жорсткими списками є те, що:

1) вона обмежує волевиявлення виборців, оскільки не залишає жодного права виборцю вплинути на іменний перелік кандидатів і виборець, який віддає свій голос на користь певної політичної партії, підтримує і того кандидата у партійному списку, який йому не до вподоби;

2) до парламенту, а також місцевих (обласних, районних) рад потрапляють маловідомі, непопулярні і некомпетентні у питаннях державного управління політики.

Отже, пропорційна виборча система із жорсткими списками має ряд недоліків і за своїм змістом є імперативною, оскільки ставить виборця перед фактом сформованого списку кандидатів, тому не дає можливості електорату вплинути на іменний перелік партійців у списку.

Пропорційна виборча система з преференціями є значно демократичнішою, ніж з жорсткими списками, оскільки виборцю надається право при голосуванні за ту чи іншу партію робити відмітки у партійному списку проти прізвища того кандидата, якому він найбільше довіряє, а тому віддає за нього свій голос. До представницького органу потрапляє той кандидат, котрий набрав більше преференцій. За умови набрання однакової кількості двома кандидатами перевага віддається тому члену партії, прізвище якого стоїть вище у партійному списку.

Пропорційна виборча система з напівжорсткими списками надає право виборцю не лише голосувати за партію, але й вписати в бюлетень нове прізвище представника даної політичної сили. Система з напівжорсткими списками містить як позитивні сторони (розширення сфери волевиявлення виборців, реальний вплив на формування якісного складу парламенту), так і негативні сторони (складний підрахунок голосів, виборець повинен орієнтуватися в тому, хто є членом тієї чи іншої політичної партії).

Змішана виборча система - це поєднання пропорційної та мажоритарної виборчих систем. Існування змішаної виборчої системи опосередковано, насамперед, недосконалістю жодної із вищезазначених виборчих систем.

Сьогодні більш ніж у 20 країнах світу застосовується змішана виборча система. Використання такої виборчої системи є показником того, що у державі відбувається пошук та становлення нових виборчих систем або де необхідно досягти компроміс між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ним уряду. Відомі декілька підвидів змішаної виборчої системи. В одних випадках пріоритетною є мажоритарна система виборів, у других - пропорційна, у третіх - вони врівноваженні, в четвертих - для виборів різних органів державної влади застосовуються різні види виборчої системи.

В історії розвитку виборчого права України змішана виборча система зайняла своє місце. Правовою основою її застосування в Україні стали Закони України «Про вибори народних депутатів України» (1997 р.) та «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (1998 р.). Сьогодні в Україні змішана виборча система не використовується.

***

Класифікацію виборів можна здійснювати за різними критеріями.

За об'єктами обрання:

1) вибори на пост Президента У країни;

2) вибори Верховної Ради України;

3) вибори Верховної Ради АРК;

4) вибори на посади сільських, селищних, міських голів;

5) вибори сільських, селищних, міських, районних, районних у містах, міських, обласних рад;

За територією поширення:

1) загальнодержавні, в яких беруть участь всі дієздатні громадяни України, які досягли виборчого віку;

2) локальні або місцеві, участь в яких беруть члени територіальних громад.

За правовими наслідками виборів:

1) дійсні - порядок їх проведення відповідає Конституції і законам України;

2) недійсні - проведені з порушенням виборчого законодавства, в результаті чого нівелюється істина воля виборців;

За способом волевиявлення виборців:

1) прямі вибори - органи публічної влади утворюються в результаті безпосереднього волевиявлення виборців;

2) непрямі вибори - виборці обирають виборщиків, які шляхом голосування обирають органи публічної влади.

За часом проведення:

1) чергові вибори - проводяться після закінчення строку повноважень органу публічної влади:

- чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Президента України (ч. 5 ст. 103 Конституції України). Верховна Рада України призначає чергові вибори Президента України не пізніш як за дев'яносто днів до дня виборів. Виборчий процес чергових виборів Президента України розпочинається за дев’яносто днів до дня виборів;

- чергові вибори до Верховної Ради України проводяться в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Верховної Ради України (ч. 1 ст. 77 Конституції України). Виборчий процес чергових виборів депутатів розпочинається за сто двадцять днів до дня виборів. Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу не пізніше ніж за сто двадцять п’ять днів до дня виборів;

- чергові місцеві вибори проводяться у зв’язку з закінченням визначеного Конституцією України строку повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради та сільського, селищного, міського голови. Рішення про проведення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів приймає Верховна Рада України. Рішення про проведення чергових виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України (ч. 2 ст. 14 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»). Чергові місцеві вибори призначаються не пізніш як за 100 днів до дня виборів, а їх виборчий процес розпочинається за 90 днів до дня виборів (ч. 1 ст. 15 згаданого Закону);

2) позачергові (дострокові) вибори - проводяться у разі дострокового припинення повноважень органу публічної влади:

- позачергові вибори Президента України проводяться у разі дострокового припинення повноважень Президента України в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень (ч. 5 ст. 103 Конституції України);

- позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України (ч. 2 ст. 77 Конституції України). Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, виданого відповідно до Конституції України;

- позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України у разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільського, селищного, міського голови, а також в інших випадках, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч. 3 ст. 14 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»). Позачергові місцеві вибори призначаються не пізніш як за 70 днів до дня виборів, а їх виборчий процес розпочинається за 60 днів до дня виборів. Відповідна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу позачергових місцевих виборів не пізніше ніж за п’ять днів до його початку (ч. 2 ст. 15 згаданого Закону);

3) повторні вибори:

- повторні вибори Президента України проводяться у випадках:

1) якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і жодного з них не було обрано;

2) якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури;

- повторні вибори до місцевих рад призначаються територіальною виборчою комісією у разі визнання виборів депутата (депутатів) у певному окрузі недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського мандата. Повторні вибори сільського, селищного, міського голови призначаються територіальною виборчою комісією у разі визнання місцевих виборів недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася від посади сільського, селищного, міського голови (ч. 4 ст. 14 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»). Повторні вибори проводяться в останню неділю шістдесятиденного строку з дня оприлюднення територіальною виборчою комісією рішення про їх призначення. Рішення про призначення повторних місцевих виборів приймається територіальною виборчою комісією не пізніш як у тридцятиденний строк з дня прийняття рішення про визнання місцевих виборів у цьому окрузі недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського мандата або посади сільського, селищного, міського голови (ч. 3 ст. 15 згаданого Закону);

4) проміжні вибори:

- проміжні вибори до місцевих рад призначаються територіальною виборчою комісією у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в певному одномандатному окрузі (ч. 5 ст. 14 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»).Проміжні місцеві вибори проводяться в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування рішення про призначення виборів. Рішення про призначення проміжних виборів депутата приймається територіальною виборчою комісією не пізніш як у тридцятиденний строк з дня дострокового припинення повноважень депутата, обраного у відповідному виборчому окрузі (ч. 4 ст. 15 згаданого Закону);

5) перші місцеві вибори проводяться у разі створення нової адміністративно-територіальної одиниці, а, отже, формування нових місцевих рад:

- перші місцеві вибори призначаються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською або Севастопольською міською радою, якщо інше не передбачено законом (ч. 6 ст. 14 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»). Перші місцеві вибори призначаються не пізніш як за 100 днів до дня виборів, а початок їх виборчого процесу оголошується не пізніш як за 90 днів (ч. 5 ст. 15 згаданого Закону).

Таким чином, за часом проведення вибори класифікуються:

1) вибори Президента України, згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про вибори Президента України», можуть бути черговими, позачерговими та повторними;

2) вибори до Верховної Ради України, згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про вибори народних депутатів України», можуть бути черговими або позачерговими;

3) місцеві вибори, згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», можуть бути черговими, позачерговими, повторними, проміжними або першими.

6.5.