Виборче право: поняття та види
Виборче право - багатогранне суспільно-політичне явище, яке за своїми цілями та завданнями спрямоване на державне забезпечення та охорону демократичного процесу виборів і дотримання правопорядку усіма суб’єктами виборчого процесу під час виборчої кампанії.
Конституційно-правова доктрина визначає поняття «виборче право» в об’єктивному і в суб’єктивному значеннях.
Об’єктивне виборче право - це система норм, принципів і положень, об’єктивованих в нормативно-правових актах, які закріплюють порядок, організацію та процедуру обрання кандидатів у представницькі органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо. Джерелами об’єктивного виборчого право є всі нормативно-правові акти, що регулюють порядок проведення виборів.
1. Конституція і закони України: Конституція України (статті 5, 36, 38, 76, 85, 92, 103 та ін.); Закони України «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 р., «Про вибори Президента України» від 18 березня 2004 р., «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 р., «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 р., «Про державний реєстр виборців» від 22 лютого 2007 р. та ін.
2. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, хоча й опосередковано, проте є складовою частиною виборчого законодавства України. Оскільки національне виборче законодавство розроблялося з урахуванням норм міжнародного права в частині регламентації загальних принципів народного волевиявлення та організації публічної влади. До таких міжнародних правових актів належать: Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р.; Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод 1950 р.; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р., Документ Копенгагенської наради з людського виміру від 29 червня 1990 р.
та інші.Так, стаття 21 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. проголошує наступні принципи: «1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників. 2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні. 3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування»[167].
3. Правові акти Конституційного Суду України, зокрема його рішення, згідно ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», є нормативними, тобто обов’язковими до виконання. Наприклад, Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/98 від 25 березня 1998 року. Справа про тлумачення Закону Україні «Про вибори народних депутатів України»[168].
Суб’єктивне виборче право - це нормативно закріплена можливість громадянина України щодо його участі чи неучасті у виборах. Суб’єктивне виборче право передбачене і гарантоване Конституцією і законами України. Суб’єктивне виборче право поділяється на активне і пасивне.
Активне виборче право (право обирати) - це встановлене і гарантоване Конституцією і законами України право громадянина України шляхом голосування обирати представницькі органи державної влади (Верховну Раду України, Президента України), а також органи місцевого самоврядування (сільського, селищного і міського голів, місцеві ради). Активне виборче право на виборах і референдумах, згідно ст. 70 Конституції України, мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.
Наука і практика конституційного права розрізняє такі поняття як «виборці» і «виборщики».
Виборці - це ті особи, які беруть участь у виборах, тобто це електорат (від лат.
elector - обираючий, виборець). Виборці, які голосують за конкретну політичну партію або її представника, називаються електоратом партії.Виборщики - це обрані у першому турі виборів особи, які уповноважені остаточно обрати на виборну посаду конкретного кандидата за умов непрямих (двоступеневих або багатоступеневих) виборів, коли формування якогось представницького органу чи обрання посадової особи відбувається шляхом подання виборцями своїх голосів не безпосередньо за кандидатів на виборну посаду, а за виборців другого ступеня - виборщиків[169]. Така система діє на виборах Президента США: у першому турі виборці обирають виборщиків, а в другому турі - виборщики обирають главу держави.
Пасивне виборче право (право бути обираним) - це встановлене і гарантоване Конституцією і законами України право громадянина України балотуватися і бути обраним на відповідні посади, зокрема народного депутата України, депутата місцевих рад, міського голови та ін.
Можливість використання пасивного виборчого права громадянином України залежить від ряду умов: місцеві чи загальнодержавні вибори, вибори Президента України чи селищного голови, депутата місцевих рад чи народного депутата Верховної Ради України. Так, згідно ч. 2 ст. 103 Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.
Депутатом та сільським, селищним, міським головою, згідно ст. 9 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг вісімнадцяти років та має право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України. Проте депутатом, сільським, селищним, міським головою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у
встановленому законом порядку.
Законодавчі вимоги щодо реалізації громадянином України свого активного і пасивного виборчого права досить різні. Зокрема, голосувати на виборах Верховної Ради України може дієздатний громадянин України, який на момент виборів досяг 18 років. Проте реалізувати своє пасивне виборче право, тобто бути обраним народним депутатом, може громадянин України, який на момент виборів досяг 21 рік.
6.3.