<<
>>

             Безіменні контракти.


Безіменні контракти оформилися пізніше інших. Вони мали спільні риси з консенсуальними та реальними контрактами. Найбільш поширені такі безіменні контракти:

  1. міна(permutatio) — це договір, відповідно до якого сторони Передавали одна одній право власності на певні речі.
    Відрізнявся від купівлі-продажу тим, що вигода кожної зі сторін виражається не в грошовій формі, а також тим, що зобов’язання з цього контракту виникає тільки при передачі речі. З купівлею-продажем даний договір зближають можлива евікція речі і питання про якість речі;
  2. комісія, або оцінка(aestimatum) — це договір, відповідно до якого комітент передавав комісіонеру річ для продажу за визначену ціну. Можливий надлишок грошей при продажі речі комісіонер міг шишити собі;
  3. прекарій(precarium) — це договір, відповідно до якого власник безоплатно передавав іншій особі (прекаристу) річ у володіння їй користування з правом повернення її у своє володіння на першу ІИМОгу. Від позички цей контракт відрізнявся тим, що прекарист розглядався не тільки як користувач, але й володілець. Тому йому, Іів підміну від позикоодержувача, могли надаватися володільницькі Інтердикти проти третіх осіб;
  4. мирова угода(transactio) — це відмова від вимоги, на яку йде пдіш сторона, яка задовольнилась одержанням меншого в порівнянні (І своїми первісними домаганнями, або часткова взаємна відмова сторін від зобов’язань.

(і. Пакти.

Пакти— неформальні угоди, що базувалися на добрій совісті і Mrвходили до системи контрактів.

Ііиди пактів.

І)              приєднані пакти(pactaadjecta) — це додаткові угоди до кон- грнктів, що дещо змінювали їх звичайний зміст. Наприклад, продавець земельної ділянки на додаток до договору купівлі-продажу ук- дидлв договір про оренду тієї ж ділянки;

79

gt;

  1. преторські пакти(pactapraetoria) — це угоди, захищені преторським едиктом.
    До них відносили такі договори:
    1. угоду з третейським суддею(receptumarbitrii) про розгляд ним спору. Сторони в майновому спорі домовлялися про те, що передадуть спір не до суду, а третейському (недержавному) судді. З цієї угоди для третейського судді випливав обов’язок розглянути прийняту ним справу;
    2. підтвердження боргу(constitutumdebiti) — це обіцянка виплатити колишній борг, а якщо цього не відбудеться, то будь-яке інше, більш тяжке грошове зобов’язання. Таке підтвердження міг давати або боржник (constitutumdebitiproprii), або будь-яка інша особа від імені і за дорученням боржника (constitutumdebitialienti). При цьому колишнє зобов’язання не погашалося, але кредитор одержував право вимагати сплати колишнього і нового боргу, затвердженого constitutum;
    3. обіцянка банкіра(receptumargentarii) виплатити за рахунок клієнта визначену суму третій особі. Таким шляхом, наприклад, можна було зробити оплату боргу в іншому місті за допомогою банкіра. При цьому важливо враховувати, що банкір не ставав боржником третьої особи — ним залишався клієнт банкіра. Банкір же відігравав роль гаранта боржника;
    4. угода з капітаном корабля, власником готелю чи постоялого двору(receptumnautarum, cauponumetstabulariorum) про збереження майна пасажирів чи проживаючих. Названі особи зобов’язані були забезпечити схоронність речей постояльців чи пасажирів і відшкодовували нанесений збиток, навіть якщо він виник без їхньої вини. Вони звільнялися від відповідальності тільки у випадку загибелі чи ушкодження речей у результаті стихійного чи соціального лиха (ураган, повстання і т. д.);
  2. імператорські (легітимні) пакти(pactalegitima) були оформлені законодавством посткласичної епохи. До них відносили такі договори:
    1. надання приданого(dotispolicitatio). Було неформальною угодою між молодожоном та особою, яка обіцяла виплатити йому придане. Від подібного вербального контракту цей пакт відрізняється неформальністю укладання;
    2. дарування(donatio) — безоплатне надання майна або встановлення речового права (наприклад, надання сервітуту);
    3. договір про передачу спору третейському судді (compromissum) відрізнявся від угоди з третейським суддею (див. п.
      6.2.1) даної лекції) суб’єктним складом. Учасниками даного пакту були тільки особи, які укладали угоду про передачу справи тре

80

тейському судді та обов’язковому підпорядкуванні його рішенню, яле не сам суддя. Засобом забезпечення виконання цього пакту була передача третейському судді спірної речі чи суми грошей. Після розгляду справи суддя передавав її тому, хто виграв справу.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

  1. Марк, Туллій та Петроній уклали договір про спільну діяльність. Передбачалося торгувати єгипетською пшеницею. При цьому Марк надав судно, Туллій — гроші для купівлі зерна, а Петроній — свої послуги як капітана. При переході судна з Олександрії в Остію зерно підмокло і продажу не підлягало.

Хто з названих осіб потерпів збитки?

  1. Тицій продав Люцію золоте намисто, знаючи про те, що воно

крадене. Люцій довідався про ці обставини, хоча власник не за-

ииив позову про повернення намиста.

Чи вправі Люцій пред’явити позов продавцю?

  1. Складіть порівняльні таблиці договорів: позики і позички; позики й іррегулярної поклажі; позички й оренди; наймання послуг і доручення — за зразком.

Договір Сторони Предмет Мета Односторонній/

двосторонній

Оплатний/

безоплатний

  • 4. Петроній замовив скульптору портрет імператора з матері- илу майстра. Скульптор виконав замовлення і представив Петронію портрет. Петроній прийняв замовлення, але платити за нього відмо- нився під приводом прострочення виконання.

Чи правомірні дії Петронія?

  • 5.
    Брат нареченої неформально обіцяв нареченому маєток як придане. Шлюб відбувся, але обіцяного майна наречений не одержав.

Чи існує зобов’язальне відношення між названими особами? Чи инраві наречений подати позов?

81

gt;

ПЛАН СЕМІНАРУ

  1. Вербальні контракти.
  2. Літеральні контракти.
  3. Реальні контракти.
  4. Консенсуальні контракти.
  5. Безіменні контракти.
  6. Пакти.

Джерела та література до заняття

Законьї XII таблиц (таблицьі VII, VIII, XII). Институции Гая (книга III) // Памятники римского права: Законьї XII таблиц. Институции Гая. Дигестьі Юстиниана. — М.: Зерцало, 1997. — С. 9-13, 15, 85-118.

Макеев В. В., Головко А. Г.Частное право Древнего Рима: Учеб- ное пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — Ростов н/Д: Издатель- ский центр «МарТ», 2002. — С. 89-95.

Новицкий И. Б.Римское право. — М.: Теис, 1996. — С. 120-139, 157-202.

Омельченко О. А.Римское право: Учебник. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: ТОН-Остожье, 2000. — С. 182-194.

Орач Є. М., Тищик Б. Й.Основи римського приватного права: Курс лекцій. — К: Юрінком Інтер, 2000. — С. 195-228.

Пиляева В. В.Римское частное право. — СПб.: Питер, 2002. — С. 97-113.

Підопригора О. А., Харитонов Є. О.Римське право: Підручник.

  • К: Юрінком Інтер, 2003. — С. 377-404.

Харитонов Е. О.Основьі римского частного права. — Ростов н/Д: Феникс, 1999. — С. 205-218.

Хутьіз М. X.Римское частное право. — М.: Бьілина, 2000. — С. 120-140.

Черниловский 3. М.Римское частное право: Злементарньїй курс.

  • М.: Юрист, 2000. — С. 163-189.

<< | >>
Источник: Н. М. КРЕСТОВСЬКА, І. С. КАНЗАФАРОВА. ОСНОВИ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА Навчально-методичний посібник Одеса «Фенікс» 2006. 2006

Еще по теме              Безіменні контракти.:

- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -