4.4. Спеціальні засоби преторського захисту приватних прав
Крім позовного захисту порушених прав були введені найрізноманітніші форми непозовного захисту від правопорушень. Їх створювали магістрати, тим самим втілюючи до життя власну адміністративну владу.
Серед них розрізняли інтердикти (interdictum), стипуляції (stipulation), введення у володіння (eatur in possessionem) і поновлення до первінного стану (restitutio).Інтердикти, тобто розпорядження претора, якими він забороняв здійснювати які-небудь протиправні дії, первісно були адресовані конкретним особам. З часом вони стали загальнообов'язковими правилами застосування проти самоуправності, яка виявлялася у відносинах володіння.
Стипуляцією позначалася обіцянка сплатити певну суму або зробити будь-що на користь іншої особи, і проголошувалася вона в урочистій обстановці. Зрозуміло, що публічні обіцянки були формою забезпечення виконання зобов'язань чи, навпаки, попередженням щодо можливих негативних наслідків.
Вступ у володіння (найчастіше, спадковим майном) здійснювалося за розпорядженням претора. Воно могло здійснюватися над цілим майном або на певну річ. Поновлення до первісного стану здійснювалося в разі, якщо після здійсненого юридичного факту виявилося, що наслідки невигідні або шкідливі для однієї із сторін правочину. Реституція застосовувалася у разі неповнолітності однієї із сторін (minor aetis), обману (dolus), помилки (еrrог), погрози (metus), відсутності однієї із сторін (absentia justa).
Під час захисту приватних прав претор або суддя могли використовувати також і фікції, тобто постулювати неіснуюче немов би існуючим за допомогою прийомів, подібних до тлумачення права. На відміну від презумпцій, фікції завжди були неспростовними, завдяки чому вони створювали в преторській юстиції нові правові наслідки. Вони, зрозуміло, були вимушеним прийомом через неможливість відмови від формалізму старих законів, а підстава для виникнення фікцій – дія принципу справедливості в праві.