3. Зміни в горизонтальному федералізмі: розмивання кордонів між штатами

Психологічне розмивання кордонів між штатами відбувається внаслідок чимдалі більшої урбанізації, рухливості населення, а також можливостей комунікаційного і транспортного зв'язку.

Право вільного пересування. Право подорожувати із штату в штат було захищене Статтями конфедерації, але воно чомусь не увійшло до Конституції 1789 р. Однак Верховний суд угледів це право в кількох конституційних джерелах. Одним з найважливіших моментів, що суперечили йому, було законодавство штату Невада, згідно з яким люди, виїжджаючи звідти на громадському транспорті, мали сплачувати податки. У справі Крендол проти штату Невада (Crandall v. Nevada) Суд заперечив конституційність податку, зазначивши, що право подорожувати зі штату в

104 Oklahoma v.Civil Service Commission, 330 U.S. 127, 143—144 (1947).

105 Умови отримання федеральних грошей є конституційними, якщо вони зрозумілі для штатів і

раціонально пов'язані з цільовим використанням федеральних субсидій. Див. South Dakota v. Dole, 483

U.S. 203 (1987) (штат отримає гроші на фінансування доріг, якщо встановить мінімальний вік, після до

сягнення якого дозволяється вживати спиртні напої). У справі South Dakota v. Dole Суд визнав, шо за

певних обставин фінансові стимули можуть перетворитися на незаконне примушування, однак він стоїть

на позиції, якої дотримувався в попередніх справах: «визнати, що мотив чи спокуса еквівалентні приму

сові, означає втягувати закон у нескінченні труднощі».

106 Програми федерально-державного співробітництва обговорюються в розділі IX.

107 Див.

Federalism, 16 Harv. J. Law & Public Policy 129 (1993).

108 73 U.S. (6 Wall.) 35, 18 L.Ed. 745 (1867).

3 9-340

34 Розділ І

штат не обмежене й лежить у глибинах федеральної системи . У ближчі часи Суд при розгляді права пересування як «фундаментального права» визнав незаконними непрямі перешкоди на шляху користування цим правом. У справі Шапіро проти Томпсона (Shapiro v. Thompson) Суд відкинув як неконституційну вимогу штату до всіх громадян, котрі потребують соціальної допомоги, підтвердження того, що вони проживали на території штату не менше 6 місяців. Мета цього закону, як пояснив Суд,— запобігти міграції людей, які потребували соціальної допомоги для виживання на новому місці .

«Спляча» стаття про комерцію. Ще ефективніше впливає на усунення перешкод з боку штатів у торгівлі та подорожах доктрина «сплячої» статті про комерцію. «Активна» стаття про комерцію вже обговорювалася — це джерело, завдяки якому могутня федеральна влада може втручатися практично в будь-яку приватну справу штату. Але й у «сплячому стані» стаття про торгівлю має значний вплив. Суд підтвердив, що сама наявність статті про комерцію між штатами, яку містить Конституція, гарантує вільну комерційну діяльність між штатами. У справі, пов'язаній зі «сплячою» статтею про торгівлю, Суд зауважив: «Федерація — це звичайний ринок, і поділ на штати не може перешкоджати вільному переміщенню як сировини, так і готової продукції, якщо воно відбувається відповідно до закону попиту і пропозиції» 112. З ранніх часів історії країни суд застосовував «сплячі» статті про комерцію, щоб позбавити чинності законодавство штату, яке протегувало своїй економіці й гальмувало підприємницьку діяльність іншого штату. В останні роки це законодавство використовується по-іншому ш.

Розширення впливу судової влади штату. Як відомо, право суду штату застосовувати владу до обвинувачених обмежувалося територіальними кордонами штату.

Вимога «повної довіри і врахування». Ст. IV вимагає від штатів «повністю довіряти»

109 Штат або муніципалітет можуть брати з усіх подорожуючих номінальну плату за користування

громадськими транспортними засобами (такими, як аеропорт), щоб мати змогу утримувати ці засоби.

Див. Evansville-Vandenburgh Airport Authority District v. Delta Airlines, 405 U.S. 707 (1972).

110 394 U.S. 618 (1969).

111 Див. Shapiro v. Thompson. Ця справа розглядалася під рубрикою рівноправного захисту «фунда

ментальних прав». Див. розділ IX.

112 Hughes v. Alexandria Scrap Corp., 426 U.S. 794, 803 (1976).

113 «Прихована» стаття про торгівлю обговорюється в розділі IX.

114 Див. Pennoyer v.

115 326 U.S. 310 (1945).

116 Справедливе обмеження особової юрисдикції затверджене 14-ю поправкою. Докладніше про

обставини, за яких особова юрисдикція може конституційно використовуватись, викладено в розділі VII.

Урядова структура з історичного погляду 35

юридичним протоколам, записам і громадянським актам інших штатів і враховувати їх. Це означає, що свідоцтво про народження чи одруження, видане в одному штаті, є дійсним в інших штатах. Головна мета встановлення повної довіри у юридичних справах — підтвердження правомірності вироків, винесених судами інших штатів. У цьому разі суд твердо стоїть на тому, що штат гарантує правомірність вироків, винесених судами цього штату. Але якщо суди одного штату не мають конституційно необхідної особової юрисдикції, то суди іншого штату можуть відмовити у виконанні вироку . Не має значення, що вирок, винесений першим штатом, був явно хибним або він порушує державну політику чи закон іншого штату. Штат повинен поважати рішення іншого штату 1 8. Поєднання юрисдикції «з довгими руками» із концепцією «повної довіри і врахування» унеможливлює використання кордонів штату для ухилення від юридичної відповідальності у цивільних справах.

Видача втікачів від правосуддя. Стаття Конституції про видачу є запорукою відповідності кримінального процесу одного штату кримінальному процесові іншого . Видача — це дія, під час якої особа, обвинувачена чи засуджена за злочин в одному штаті й заарештована в іншому, може бути передана першому штатові на його вимогу. Звернення губернатора потерпілого штату до губернатора іншого штату з проханням видати обвинуваченого для подальшого розгляду справи, як правило, задовольняється. Рідко запит відхиляється. Але траплялися випадки, коли губернатор штату, в якому було заарештовано обвинуваченого, відмовлявся видати його. І це не вважалося надзвичайною подією. Адже губернатор міг засумніватися в справедливості засудження, якщо в юридичній системі того штату виявлялися елементи расизму. Іноді вирок був справедливим, але обвинувачений тривалий час мав добру репутацію в іншому штаті. Тепер відмова у видачі неможлива. Подолавши застарілі принципи, Верховний суд прийняв таке рішення: якщо належно оформлено всі документи, то немає вагомих причин для відмови у видачі. В разі необхідності федеральний суд може завести справу на губернатора штату, щоб примусити його погодитись на видачу 120.