Судження та речення
Судження виражається у формі речення. Проте не кожне речення виражає судження. Із розповідних, питальних та спонукальних речень тільки перші виражають судження, так як лише вони стверджують або заперечують певну інформацію.
Питальні та спонукальні речення, як от "Що ти робитимеш увечері?", "Зоре моя, вечірняя, зійди над горою", "Бережіть лісі" нічого безпосередньо не стверджують і не заперечують, не оцінюються як істинні чи хибні, тому суджень не виражають. Однак, таке співвідношення між судженням і реченням не є однозначним. Серед питальних та спонукальних речень риторичні речення містять ствердження або заперечення, тому є судженнями. Так, речення "Яка мати не бажає щастя своїй дитині?" виражає не запитання, а судження - "Кожна мати бажає щастя своїй дитині". З іншого боку, деякі розповідні речення, висловлені у певній ситуації не виражають суджень. Наприклад, розповідне речення "Всі розв’язують задачу" вчитель може висловити зі спонукальною інтонацією, якщо деякі учні не виконують завдання. Іноді судження можна виразити у формі речення, що складається з одного слова - "Темніє", "Дощить".Хоча судження та речення тісно пов'язані між собою, проте, кожне із них має свою специфіку. Це пояснюється тим, що судження є формою мислення, а речення - мовною одиницею. Речення відзначаються певною граматичною будовою, характерною для тієї чи іншої національної мови. Будова судження, на відміну від речення, є однаковою для всіх людей, незалежно від того, якою мовою вони розмовляють. Відмінність структури судження від структури речення перш
34 за все полягає у тому, що судження обов'язково є тричленним (складається з суб'єкта, предиката і зв'язки), а речення не мають постійної кількості слів. В поширених реченнях, як правило, група підмета виражає суб'єкт судження, а група присудка - предикат.
Проте підмет і присудок речення не завжди співпадає із суб'єктом і предикатом судження. В залежності від контексту один і той же член речення може виступати як суб'єктом, так і предикатом. В українській мові, на відміну від деяких інших мов, порядок слів у реченні є довільним, у зв'язку з чим слова, що виражають елементи судження, можуть переплітатись між co- бою, іноді виражатись частково або не виражатись взагалі. Щоб виявити в реченні суб'єкт і предикат, необхідно перш за все встановити предмет, про який щось стверджується або заперечується і ознаку, що з ним співвідноситься. Крім дієслова "є” ("не є "), дієслівна зв'язка може виражатися словами "називається", "належить", "знаходиться" і їх запереченнями. Відсутність таких слів у реченні не означає, що в судженні немає дієслівної зв'язки, позаяк логічна зв'язка - це зв'язок між суб'єктом і предикатом, без якого не було б судження. Так, у реченні "Послужлива дитина - потіха для батьків" - дієслівна зв'язка та квантор не виражені словесно, проте, це речення виражає таке судження: "Кожна послужлива дитина є потіхою для батьків". Якщо стверджувальна дієслівна зв'язка може бути пропущена, то заперечна виражається щонайменше часткою "не". Так само і квантори - квантор загальності може не висловлюватись, проте квантор існування може також виражатися словами "є", "буває", "зустрічається". Візьмемо дещо складніше для аналізу речення: "В заповіднику Н.зустрічаються рідкісні рослини". В даному випадку предмет думки виражається не підметом "рослина", а словом, що виступає обставиною - "заповідник Н" (йде мова про заповідник). "Рідкісні рослини" - це предикат судження, слово "зустрічаються" вказує на те, що не всі рослини цього заповідника є рідкісними, отже воно виражає квантор існування. Дієслівна зв'язка не виражена, але зі змісту зрозуміло, що тут стверджується зв'язок між суб'єктом і предикатом. Таким чином наведене речення виражає такі судження; "Деякі рослини заповідника Н. є рідкісними (рослинами)".Буває, що у реченні предикат виражений дієслівною формою. В такому випадку її треба перетворити в іменну, оскільки терміни судження є іменами. Для цього використовують або утворення неозначено -
35
то звороту "той, що", або утворення дієприкметникового звороту. Наприклад, у реченні "Дієслова змінюються за часами" - виразимо преди - кат неозначеним зворотом - "Дієслова є такими (словами), що змінюються за часами"', у реченні "Народні традиції створювались впродовж багатьох століть" предикат подамо у формі дієприкметникового звороту - "Народні традиції є створеними впродовж століть "
Просте судження
Як уже було визначено вище, розрізняють судження прості та складні. У структуру простих суджень входять один суб'єкт, один предикат і одна дієслівна зв'язка. Ці структурні елементи беруть в основу класифікації простих суджень. Таких класифікацій є три:
- за змістом предиката;
- за якістю дієслівної зв'язки;
- за кількістю суб'єкта.
3.
Еще по теме Судження та речення:
- РОЗДІЛ 4. Судження
- § 7. Территориализация украинского советского проекта: вопрос о границах УССР в 1920-е годы