Закон виключеного третього

Закон виключеного третього формулюється так:

два суперечних судження про один і той же предмет не мо­жуть бути одночасно істинними або хибними: одне з них істинне, друге - хибне, третього значення істинності для них не дано.

Символічно цей закон виражається формулою:

Якщо дія закону несуперечності поширюється на судження, які за “логічним квадратом” перебувають у відношенні протилежності та су­перечності, то закон виключеного третього діє тільки щодо суперечних суджень. Тому на відміну від закону несуперечності, який допускає мо­жливість одночасної хибності суперечних думок, закон виключеного третього вказує на те, що при хибності одного з них друге є неодмінно істинним. Таким чином закон виключеного третього набирає чинності стосовно таких пар суджень:

“Всі S є Р” і “Деякі S не є P “ (судження А та O )

“Жодне S не є P “ і “Деякі S є P “ (судження E та І) “Дане S є P “ і “ Дане S не є P “ (одиничні судження)

Характеризуючи предмет, ми можемо лише або стверджувати наяв­ність у нього деякої ознаки або заперечувати її, внаслідок чого ці су­дження стають альтернативними одне одному. Закон виключеного тре­тього передбачає визнання істинності тільки одного такого судження. Так, із наступних пар суджень:

“Всі люди вивчають логіку” і “Деякі люди не вивчають логіки ”

“Наталя є майстром спорту з художньої гімнастики ” і “Наталя нее майстром спорту з художньої гімнастики” істинним може бути лише одне судження. Вказуючи на те, що із двох суперечних суджень одне істинне, друге хибне, а третього бути не може, закон виключеного третього не вказує, яке саме із цих суджень є істин­ним, а яке хибним. Для цього необхідне конкретне знання предмета, про який йдеться у судженнях.

Закон виключеного третього направлений проти безпринципності, проти змішування взаємовиключних точок зору стосовно одного і того ж питання. Він висуває важливу вимогу щодо наших міркувань - не мо­жна ухилятися від визнання істинності одного з двох суперечних су­джень і шукати щось третє між ними.

4.