ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ
Початок трансформаційних перетворень в Україні супроводжувався глибокою економічною кризою. Падіння обсягів національного виробництва, яке порівняно з 1990 роком скоротилися майже у 2,5 рази, вдалося повністю зупинити лише у 2000 році.
Починаючи, з 2000 року по 2009 рік в економіці України реальний ВВП щорічно збільшувався як в цілому, так і на душу населення, але в 2009 році економічна криза привела до падіння ВВП на 15%, в 2010 та 2011 роках ВВП зростав, але вже меншими темпами.Зазначені вище тенденції в повній мірі віддзеркалюють ринок праці. Кількість зайнятих в економіці України протягом 1990-2001 років знижувалася, до сягнувши у 2001 році у своїй найнижчий точці 19971,5 тис. осіб, що становить 78,6 % рівня 1990 року. До 2009 року кількість зайнятих в економіці України постійно зростала, що є особливо позитивним показником в умовах зменшення чисельно сті населення країни (рис. 3.6).
Рис. 3.6 - Кількість зайнятих в економіці України у 2000 - 2011 роках
Кількість безробітних, навпаки протягом 2000-2007 років постійно зменшувалася.
Рис. 3.7 - Кількість безробітних в Україні у 2000-2011 роках
Однак світова фінансова криза, що розпочалася у 2008 році змінила цю тенденцію та викликала підвищення рівня безробіття в Україні у 2008 та 2009 роках. Протягом 2008 -2009 років рівень зайнятості впав з 93,6% до 91,2 %, а з 2010 року мав тенденцію до збільшення. Рівень безробіття збільшився у 2009 році порівняно із 2008 роком з 6,4 % до 8,8%, але вже у 2010 році почав знижуватися (табл. 3.1).
Таблиця 3.1 - Економічна активність населення України у 2007 - 2011 роках
| Показник | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 |
| Рівень економічної активності населення відповідно до методології МОП, % | 62,6 | 63,3 | 63,3 | 63,7 | 64,3 |
| Рівень зайнятості населення відповідно до методології МОП, % | 93,6 | 93,6 | 91,2 | 91,9 | 92,1 |
| Рівень безробіття населення відповідно до методології МОП, % | 6,4 | 6,4 | 8,8 | 8,1 | 7,9 |
Протягом 2000-2009 років зменшувався не тільки рівень безробіття, а й середня його тривалість.
У 2000 році середня тривалість безробіття, розрахована за методологією МОП, становила 23 місяці. У 2009 році вона досягла свого найменшого значення - 9 місяців. (табл. 3.2.).Певний інтерес становить аналіз особливостей зайнятості та безробіття серед чоловіків та жінок, а також серед міського та сільського населення (табл. 3.3).
Таблиця 3.2 - Середня тривалість безробіття в Україні у 2000 - 2011 роках
| Роки | Середня тривалість безробіття, місяців |
| 2000 | 23 |
| 2001 | 23 |
| 2002 | 22 |
| 2003 | 22 |
| 2004 | 20 |
| 2005 | 16 |
| 2006 | 14 |
| 2007 | 13 |
| 2008 | 11 |
| 2009 | 9 |
| 2010 | 12 |
| 2011 | 11 |
Як і слід очікувати, економічна активність чоловіків є значно вищою, за економічну активність жінок. У 2011 році вона становила 70,7 % проти 58,5 % у жінок. Що стосується розподілу на міське та сільське населення, то тут слід відзначити більш високий рівень як економічної активності, так і рівня зайнятості серед сільського населення.
Таблиця 3.3 - Економічна активність населення (за методологією МОП) за статтю та місцем проживання у 2011 р.
| Показник | Всього | У тому числі | |||
| жінки | чоловіки | міське населення | сільське населення | ||
| Економічно активне населення, тис. осіб | 22 056,9 | 10 607,0 | 11 449,9 | 15 085,0 | 6 971,9 |
| Зайняті, тис. осіб | 20 324,2 | 9 881,3 | 10 442,9 | 13 873,9 | 6 450,3 |
| Безробітні, тис. осіб | 1 732,7 | 725,7 | 1 007,0 | 1 211,1 | 521,6 |
| Економічно неактивне населення, тис. осіб | 12 265,5 | 7 511,2 | 4 754,3 | 8 998,5 | 3 267,0 |
| Рівень економічної активності населення, % | 64,3 | 58,5 | 70,7 | 62,6 | 68,1 |
| Рівень зайнятості населення, % | 59,2 | 54,5 | 64,4 | 57,6 | 63,0 |
| Рівень безробіття населення, % | 7,9 | 6,8 | 8,8 | 8,0 | 7,5 |
Рівень безробіття значно варіює і в розрізі регіонів України (табл.3.4.). Так, в 2011 році при середньому рівні безробіття 7,9 % в різних її областях значення цього показника становило від 6,0 % в Одеській області до 10,4 % у Рівненській та Тернопільскій областях. Рівень безробіття, нижчий за середній в країні, спостерігався у 8 регіонах України: АРК та Київській, Одеській, Дніпропетровській, Харківській, Луганській, Запорізькій та Львівській областях. Усі інші області мали вищій за середній рівень безробіття. Найвищі показники безробіття спостерігалися в західному регіоні: Рівненській, Тернопільській та Житомирській областях.
Таким чином, в певній мірі можна стверджувати про наявність зворотного зв’язку між рівнем економічного розвитку регіону та рівнем безробіття в ньому.Таблиця 3.4 - Рівень безробіття населення України (за методологією МОП) за регіонами у 2011 році
| Країна, регіон | Рівень безробіття у віці 15 -70років |
| Україна | 7,9 |
| Автономна Республіка Крим | 6,1 |
| Вінницька | 9,7 |
| Волинська | 8,3 |
| Дніпропетровська | 6,8 |
| Донецька | 8,2 |
| Житомирська | 10,0 |
| Закарпатська | 9,6 |
| Запорізька | 7,2 |
| Івано-Франківська | 8,7 |
| Київська | 6,7 |
| Кіровоградська | 8,6 |
| Луганська | 6,6 |
| Львівська | 7,7 |
| Миколаївська | 8,1 |
| Одеська | 6,0 |
| Полтавська | 9,2 |
| Рівненська | 10,4 |
| Сумська | 9,1 |
| Тернопільська | 10,4 |
| Харківська | 7,0 |
| Херсонська | 9,0 |
| Хмельницька | 8,8 |
| Черкаська | 9,2 |
| Чернівецька | 8,2 |
| Чернігівська | 10,4 |
| м.Київ | 5,6 |
| м. Севастополь | 6,2 |
Приведені вище дані таблиць свідчать про наявність довгострокової позитивної динаміки на ринку праці України. Однак, ситуацію не можна назвати ідеальною. Адже рівень безробіття в Україні перевищує природний рівень (який, нагадаємо, складає 3,5 - 4,0 %). При цьому в Україні існують такі негативні явища, як:
• прихована зайнятість з метою ухиляння від податків(що знижує рівень соціального захисту населення) або з метою отримання не лише трудового доходу, а й соціальної допомоги з безробіття;
• приховування реальних розмірів трудових доходів;
• приховане безробіття, коли робітник працює неповний робочий день або тиждень не із власної волі;
• низька мінімальна і середня заробітна плата;
• невідповідність освіти та кваліфікації робітників вимогам ринку праці тощо.
Всі ці проблеми вимагають нагального рішення, у тому числі відповідних заходів з боку держави.