НАСЛІДКИ БЕЗРОБІТТЯ. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ
Безробіття - є зовнішньою ознакою внутрішніх суперечностей розвитку ринкової економіки. Позбутися його повність неможливо і не потрібно. Адже наявність безробіття в обмежених масштабах сприяє раціональному використанню трудових ресурсів.
Як зазначалося вище, ефективному перерозподілу та використанню робочої сили сприяє фрикційне та структурне безробіття. Їх сума становить природний рівень безробіття (рис. 5), який відповідає повній зайнятості. Отже, в економіці має місце повна зайнятість та виробляється повний обсяг потенційного ВВП, не за умови відсутності безробітних, а за умови, коли їх сума не перевищує природного рівня безробіття. Вважається, що при повній зайнятості кількість безробітних дорівнює кілько сті вакантних робочих місць, тобто попит на ринку праці дорівнює пропозиції.
Природний рівень безробіття не є сталою величиною; він є різним для різних країн та періодів часу. Так, сьогодні для країн Західною Європи природний рівень безробіття становить 4 - 5 %, для Північної Америки - 6,57 %, для України, де мобільність робочої сили невисока - 3,5 - 4 %. З розвитком економіки величина природного рівня безробіття зазвичай підвищується. Це відбувається через декілька причин. По-перше, підвищується частка жінок і молоді у загальній кілько сті зайнятості, а серед них питома вага безробітних завжди вище. По-друге, посилюється рівень соціального захисту безробітних, зокрема підвищується розмір виплат з безробіття, внаслідок чого проблема пошуку роботи перестає бути для людини такою гострою, як раніше, що сприяє продовженню тривалості фрикційного безробіття.
Перевищення фактичного безробіття над природним становить циклічне безробіття (рис. 3.2). Саме воно має значні негативні наслідки які умовно можна поділити на дві групи: економічні та соціальні наслідки. Слід також зазначити, що наведені нижче негативні соціальні наслідки в повній мірі сто суються і структурного безробіття.
Рис. 3.5 - Природний та фактичний рівень безробіття
Перевищення фактичного безробіття над природним становить циклічне безробіття (рис. 3.2). Саме воно має значні негативні наслідки які умовно можна поділити на дві групи: економічні та соціальні наслідки. Слід також зазначити, що наведені нижче негативні соціальні наслідки в повній мірі стосуються і структурного безробіття.
Економічні негативні наслідки безробіття:
1. Недовиробництво ВВП. Американським дослідником Артуром Оукеном було доведено, що існує взаємозв'язок між рівнем безробіття і падінням обсягу ВВП. За А. Оукеном, збільшення циклічного безробіття на 1 % призводить до скорочення реального ВВП на 2,5 %;
2. Зменшення податкових надходжень до державного бюджету;
3. Збільшення державних витрат на утримання безробітних.
Соціальні негативні наслідки безробіття:
1. Зниження рівня життя населення;
2. Декваліфікація робочої сили;
3. Підрив стереотипів трудової поведінки, коли людина втрачає мотиви і прагнення повернутися на ринок праці.
4. Зростання показників "соціальної патології" (психічні захворювання, злочинність, самогубства і вбивства, хвороби і т.п.);
5. Негативні зміни демографічної ситуації (зниження народжуваності, підвищення смертності, зменшення кількості шлюбів та зростання кількості розлучень);
6. Підвищення соціальної та політичної нестабільності;
Так, за деякими підрахунками, підвищення фактичного рівня безробіття на 1 % викликає зростання смертності на 2 %, кількості самогубств - на 4,1 %, вбивств - на 5,7 %. Зростання безробіття серед молоді на 1 % спричиняє підвищення рівня молодіжної злочинності на 4 %.
Оскільки в умовах ринкової економіки не існує і об'єктивно не може існувати механізму, який би забезпечував повну зайнятість і попереджав безробіття, виникає потреба в цілеспрямованому державному регулюванні ринку праці. Методи державного впливу на рівень зайнятості можна розбити на дві групи: активні та пасивні.
Активні пов’язані із допомогою держави в забезпеченні безробітних робочими місцями, а саме:
• створення та підтримка функціонування служб зайнятості;
• перепідготовка і підвищення кваліфікації;
• сприяння в пошуку роботи, зокрема надання інформації про вільні робочі місця;
• сприяння в заповненню вакансій підприємствами;
• стимулювання створення нових робочих місць, зокрема надання пільг суб’єктам малого підприємництва;
• надання допомоги при відкритті власної справи;
• організація суспільних робіт;
• сприяння мобільності робочої сили.
Пасивні пов’язані з наданням допомоги особам на час їх безробіття, серед яких слід виділити такі:
• виплати вихідної допомоги і допомоги по безробіттю;
• стипендії на період перепідготовки і підвищення кваліфікації;
• неоплачувані відпустки;
• дострокове оформлення пенсій по віку.
3.6.