<<
>>

Безробіття і його види, принципи виникнення.

Загальною основою і передумовою утворення резервної армії праці є відокремлення безпосередніх виробників від засобів виробництва і відно­син наймання робочої сили, що передбачає існування товарно-грошових відносин.

За цих умов вирішення питання — трудиться чи не трудиться працівнику — залежить від роботодавців, власників умов виробництва і зрештою — засобів існування робітників. Процес по'єднання засобів ви­робництва і робочої сили відбудеться лише в тому випадку, якщо влас­ник речовинних факторів очікує одержати вигоду у вигляді прибутку чи в інших формах. Лише за таких умов відбудеться купівля робочої сили і включення її в процес праці. Таким чином, утворення відносного перена­селення (безробіття) спричиняється відділенням засобів виробництва від безпосередніх виробників і наявністю товарно-грошових відносин, що охоплюють і робочу силу.

Це загальні основи існування резервної армії праці. Безпосередніми при­чинами безробіття економісти різних напрямків вважають різні фактори.

Мальтузіанці (Т. Мальтус) вбачають причину безробіття в надто швидкому зростанні чисельності населення, яке випереджає збільшення кількості засобів існування. Широко поширена сьогодні технологічна к-орія безробіття перекладає провину за відносне перенаселення на тех­нічний прогрес. Кожне технічне нововведення виштовхує робітників із ииробництва.

У кейнсіанців безробіття обумовлене недоліком ефективного (сукуп­ного) попиту на товари і фактори виробництва.

На думку монетариста Ф. Хаєка безробіття породжується «відхилен­ням рівноважних цін і заробітків від стабільного ринку і стабільних цін». Через це відхилення виникає економічно необгрунтоване розміщення трудових ресурсів, що веде до дисбалансу попиту та пропозиції праці.

Марксистська теорія виходить з того, що причиною відносного перена­селення є зростання органічної будови капіталу в процесі його нагрома­дження, унаслідок чого відносно скорочується попит капіталу на робочу силу.

Цей процес властивий тільки капіталістичному способу виробництва.

Немає сумніву, що всі ці теорії зайнятості і безробіття правильно трактують з різних позицій причинну обумовленість відносного перена­селення. Виходячи з їхньої інтеграційної парадигми (приклад, зразок із грецької) економічної теорії, утворення безробіття обумовлене недоліком сукупного ринкового попиту на товари і фактори виробництва, з ураху-ианням процесу нагромадження капіталу. Таке визначення причини від­носного перенаселення вбирає в себе досягнення економічних теорій різ­них напрямків. Роль технічного прогресу враховується в збільшенні ор­ганічної будови капіталу. Теорії Ф. Хайєка і Т. Мальтуса ввійшли в зазначене визначення через зміну сукупного попиту.

Форми відносного перенаселення, за Марксом, — це плинна, прихова­на і застійна. Плинне перенаселення утворюють безробітні, котрі з'явля­ються в процесі внутрішньогалузевого і міжгалузевого переміщення ро­бочої сили. Прихованим перенаселенням охоплені дрібні виробники: се­ляни, ремісники і торговці. їхній безробітний стан приховано частковою зайнятістю у власному господарстві. Застійне перенаселення утворюють украй нерегулярно зайняті працівники, що перебиваються випадковими заробітками.

Проблеми зайнятості, безробіття і доходів є визначальними у сфері соціально-трудових відносин.

Основна проблема ринку праці України - скорочення попиту па пра­цю — частіше призводить до прихованого безробіття в офіційному секто­рі ринку праці, зайнятості в неформальному та нетоварному секторах, посилення зовнішньої трудової міграції, ніж до відкритого безробіття, зареєстрованого державними службами з питань працевлаштування.

У зв'язку зі змінами в галузевій структурі зайнятості загострилися регіональні проблеми зайнятості. Цікава диференціація регіонів країни за складом безробітних. Спочатку основну масу безробітних в Україні скла­дали жінки, особи з вищою і середньою спеціальною освітою, працівники передпенсійного віку. Але в міру зростання безробіття збільшується се­ред безробітних частка чоловіків, молоді, осіб з низьким рівнем освіти.

Таким чином, за складом безробітних можна оцінити міру загострення безробіття в регіоні: там, де переважають жінки, люди похилого віку і осо­би з високим рівнем освіти, безробіття знаходиться на початкових стадіях, рівень безробіття невисокий, але зростає воно швидко. У тих регіонах, де серед безробітних висока частка чоловіків, молоді й осіб з низьким рівнем освіти, проблеми безробіття дуже гострі, рівень його високий, але зростає воно, як правило, повільніше, ніж у середньому по країні.

Важливим для України є також питання сільського безробіття. На початку економічних перетворень сільська місцевість вважалася дуже трудодефіцитною, здатною забезпечити роботою значну кількість безро­бітних міських жителів. Ці прогнози не виправдалися. Падіння рівня споживання й експорту сільськогосподарської продукції вкрай загостри­ли проблеми її збуту, і в результаті за рівнем доходів і можливістю продуктивної зайнятості сільські жителі опинилися ще в складнішому становищі, ніж городяни. Величезна напруга на сільському ринку праці, оскільки вільних робочих місць тут практично немає. Найвищий рівень сільського безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом населення.

Приховане безробіття. В останні роки однією з найважливіших проб­лем зайнятості в Україні стало приховане безробіття. Основна причина цього явища — спад виробництва і неадекватне йому скорочення зайня­тості. Кількісно приховане безробіття означає чисельність працівників, які стали непотрібними в зв'язку із спадом виробництва або структурни­ми змінами в ньому, але продовжують формально вважатися зайнятими, і які або при покращанні економічної кон'юнктури будуть (готові) пра­цювати ефективно, або повинні бути вивільнені. Економічна можливість значного поширення прихованого безробіття спричинена неконтрольова-ним падінням реальної заробітної плати працівників.

Приховане безробіття існує в таких формах:

• надлишкова чисельність працівників, які одержують повну заробітну плату. Фактично ці люди не почувають себе безробітними, але від звільнення їх робота підприємства не погіршиться, а утримання їх є важким тягарем для економіки підприємства, веде до подорожчання продукції, у кінцевому підсумку до розкручування інфляційної спіралі;

• утримання на підприємстві осіб, що працюють на умовах неповного робочого часу, отримують відповідну неповну зарплату, бажають працювати повний час, але через скорочення виробництва не мають такої можливості. Зазначимо, що ця форму прихованого безробіття назива­ється частковим безробіттям, якщо працівник бажає працювати на умовах повної зайнятості. Якщо ж працівника влаштовує така форма роботи, то це не безробіття, а добровільна неповна зайнятість, що є рівноправною формою задоволення трудових потреб громадян;

• оформлення певній частині працівників відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. Ця форма прихованого безробіття найчастіше спричиняє вторинну зайнятість працівників, ос­кільки вони на невизначений час залишаються з мінімальною або і без заробітної плати;

• наявність цілоденних і внутрішньозмінних простоїв з організаційно-технічних причин (порушення договірних зв'язків, відсутність елек­троенергії тощо).

Слід зазначити, що з розвитком ринкових відносин, посиленням жорсткості фінансово-кредитної політики держави, розгортанням конку­ренції приховане безробіття буде скорочуватися, і цей процес уже почав­ся. Завдання полягає в тому, щоб воно скорочувалося на користь ефек­тивної зайнятості працівників, а не було лише перетворенням прихова­ного безробіття у відкрите.

Безробіттям називається соціально-економічне явище в суспільстві, коли частина активного працездатного населення не може знайти роботу, яку воно здатне виконувати.

Безробітні, у визначенні МОП, — це особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи впродовж наступних двох тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленнями служ­би зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

В Україні, згідно з законодавчими актами, безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в державній службі зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Таким чином, офіційна система обліку безробіття в Україні занижує реальні показники, оскільки велика частка безробітних такими не вважаються, тому що з різних причин не реєструються в службі зайнятості.

Кількість безробітних — це абсолютний показник безробіття, що вка­зує на його розміри. Відношення кількості безробітних (Б) до кількості економічно активного населення (Еа) — це відносний показник безробіт­тя, що показує його поширеність і називається рівнем безробіття (Рб):

Рб = (Б: Еа) 100%.

У вивченні явища і проблем безробіття велика увага приділяється аналізу його видів. Критеріями вирізнення видів безробіття є причини його виникнення та тривалість, а основними видами безробіття вважа­ються структурне, фрикційне і циклічне безробіття.

Ми знаємо, що попит на працю є похідним від попиту на товари та послуги, які створюються цією працею. Оскільки з часом структура спо­живчого попиту змінюється, відповідно змінюється і попит на працівни­ків. Певні професії і навіть види робіт застарівають і не знаходять попи­ту на ринку праці. Представники цих професій часто поповнюють лави безробітних. Це відбувається тому, що люди, як правило, повільніше, ніж робочі місця, реагують на технологічні зміни (хоча б тому, що оновлення робочих місць відбувається швидко, а для підготовки спеціаліста потріб­но декілька років). У результаті структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту. Безробіття, що виникає внаслідок такої невідповіднос­ті, називається структурним. До цього виду належить також безробіття, пов'язане з територіальною відірваністю робочого місця і працівника, що міг би на ньому працювати. Структурне безробіття є неминучим, як неминучі зміни в економіці. Шляхи вирішення проблем структурного безробіття полягають у розвитку системи перепідготовки працівників, в орієнтації професійної підготовки на майбутні потреби ринку праці, у сприянні професійній та територіальній мобільності робочої сили. Таким чином, від ефективності вирішення зазначених проблем залежатимуть терміни перебування працівників у стані структурного безробіття, але сам цей вид безробіття присутній у динамічній економіці завжди.

Одним із принципів соціально орієнтованої ринкової економіки є сво­бода вибору працівниками виду діяльності й місця роботи. У кожний певний момент частина працівників знаходяться в стані зміни роботи: вони добровільно міняють роботу на таку, яка краще їм підходить, або вперше обирають роботу, зважуючи це важливе рішення, або підшуку­ють роботу в зв'язку з закінченням терміну контракту на попередній роботі тощо. Частина з них працевлаштовується, у цей час інші тимчасо­во залишають роботу, але в цілому цей вид безробіття залишається і називається фрикційним. Ініціатива звільнення в цьому випадку іде від працівників. Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мі­рою бажаним, оскільки більшість працівників шукають і знаходять вище оплачувану і продуктивнішу роботу, що підвищує їхній добробут і збіль­шує користь для суспільства.

Рівень структурного і фрикційного безробіття разом, за визнанням більшості економістів, складає природний рівень безробіття. Фрикційне безробіття є результатом динамічності ринку праці, структура, зумовлена причинами територіальної або професійної невідповідності попиту та пропозиції на ринку праці. Таким чином, природний рівень безробіття — це той мінімальний рівень безробіття у цьому суспільстві, який неможі пін) зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості. Цей рівень постійно зростає в розвинутих країнах, оскільки загальний високий рі-мі'ііь життя дає працівникам більше економічної свободи, включаючи і можливість довше перенавчатися або частіше міняти роботу. На сьогодні природне безробіття коливається в різних країнах від 3 до 7%.

В умовах економічної нестабільності, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, виробництво згортається, похідний від сукупного попит на працю різко скорочується, а пропозиція праці значно збільшу-і і ься в результаті падіння рівня життя населення. За таких умов швидко іростає безробіття, зумовлене кількісною нестачею робочих місць для мсіх бажаючих працювати. Цей вид безробіття називається кон'юнктур­ним, або циклічним, оскільки він викликаний зміною економічної кон'юнктури, кризовою фазою економічного циклу. Циклічне безробіття викликане фактичною відсутністю вільних робочих місць при значній кількості безробітних. У періоди економічних криз рівень циклічного безробіття нерідко перевищує 10%, що перетворює його на найстрашні­шу соціально-економічну проблему, яка може спричинити непередбачу-нлні соціально-політичні зміни.

Розрізняють постійне (тривале) і тимчасове безробіття. Офіційно вста­новленого поділу між ними немає. Але, судячи з літератури і сформованої практики в США, перебування в стані безробіття протягом 15-ти і більше тижнів можна вважати тривалим. Це найбільш небезпечна форма віднос­ного перенаселення, яка може спричинити негативні наслідки (соціальну напруженість, дискваліфікацію і психічні розлади безробітного). Тому у всіх країнах уряд, державні служби зайнятості в першу чергу забезпечу­ють роботою таких безробітних, прагнуть усіляко скоротити їхню чисель­ність, якщо не можна взагалі запобігти цій формі безробіття.

Аби уникнути масового безробіття і запобігти великому скороченню зайнятості, необхідно застосовувати засоби як довготермінового, так і кон'юнктурного (короткотермінового) характеру.

До довготермінових відносяться:

1. Застосування гнучкої системи поєднання професійної підготовки і перепідготовки з зайнятістю. Тут мається на увазі гнучкість двояка.

По-перше, коли підприємства скорочують виробництво й утворюється великий надлишок робочої сили, необхідно більше робітників та службов­ців направити на перепідготовку і підвищення кваліфікації. Навпаки, ко­ли виробництво високими темпами розширюється, треба більше праців­ників зі сфери профнавчання направити на заводи і фабрики. По-друге, гнучка система освіти дозволяє швидше підготувати кадри робітників і фахівців з нових дефіцитних професій і спеціальностей. У Швеції, на­приклад, основна частина витрат у програмі зайнятості йде на профнавчання (69%) і тільки 3\% — на допомогу по безробіттю. А от у США на засоби по зайнятості витрачаються відповідно 36 і 64%, у Франції — 26 і 74%;

2. Активна інвестиційна політика зі створення додаткових, нових ро­бочих місць, а також збереження і підтримку економічно доцільних ро­бочих місць, розвитку тимчасової зайнятості;

3. Збільшення розмірів пенсій по старості й інвалідності, щоб їх вис­тачало пенсіонерам на нормальне людське життя. Тоді відпав би мотив їхньої вторинної зайнятості;

4. Широке застосування різних форм вторинної зайнятості: альтерна­тивного робочого тижня і т. ін.;

5. Сприяння міграції працездатного населення на роботу за межі ре­гіону.

Серед мір кон'юнктурного (короткотермінового) характеру пом'як­шення безробіття слід зазначити такі:

1. Розвиток додаткової зайнятості, індивідуальної трудової діяльності із надання послуг (ремонт квартир, будівництво гаражів, дач, льохів, ремонт побутової радіотехніки й ін.);

2. Заохочення створення підприємств малого бізнесу;

3. Розвиток приміського фермерства;

4. Дострокове (на 1,5—2 роки) відправлення робітників та службовців на пенсію по старості й ін.;

Головне — зменшити розміри відкритого і тривалого безробіття, посла­бити його тяготи шляхом перетворення в часткову зайнятість. Це дозво­лить пом'якшити соціальну напруженість, запобігти соціальним вибухам.

Політика на ринках праці з поліпшення зайнятості і зниження безро­біття представлена на рис. 8.1.

<< | >>
Источник: Шпаргалки.com. Відповіді на екзамен Економіка праці та соціально-трудові відносини (ЕП та СТВ). 2016

Еще по теме Безробіття і його види, принципи виникнення.:

  1. Особливості стабілізації 20-х років. Розвиток країн Європи та Америки.
  2. Безробіття і його види, принципи виникнення.
  3. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 08.07.2010 № 2456-17 (Набрання чинності відбудеться 01.01.2011) (Витяг)
  4. ЗАГАЛЬНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СФЕРИ
  5. Реформування законодавства. Розвиток галузей права
  6. 3. Проблематичність визначення сутності та змісту поняття «фінансові ресурси» з погляду на множинність суб'єктів господарювання
  7. ВИСНОВКИ
  8. 1.4. Основні тенденції розвитку трудових прав на початку ХХІ ст.
  9. 2.2. Нормативне закріплення індивідуальних трудових прав працівників
  10. 4.1. Поняття та класифікація форм захисту трудових прав працівників