4.1. Поняття судження, його види

Судження — це форма мислення, в якій щось стверджується чи заперечується в існуванні предметів або виражається зв’язок між предметом та його властивостями чи відношення між предметами.

Прості судження поділяються на:

1) екзистенціальні (судження існування), в яких виражається сам факт існування предмета, що відображається в думці. Наприклад: «Існує любов». Логічна формула такого судження: А — А;

2) релятивні (судження відношення), в яких роль предмета, що виражає відношення між двома іншими елементами судження, виконують інші поняття. Наприклад: «Петро брат Івана». Логічна формула такого судження: аRв або R(а,в);

3) атрибутивні судження, в яких стверджуються або заперечуються певні властивості, що належать предмету. Наприклад: «Люди є приматами», «Життя не є легкою справою». Логічна фор­мула атрибутивних суджень: S є (не є) Р. Ці судження називаються ще категоричними.

Атрибутивні судження називають загальними, частковими, одиничними залежно від того, чи мова в них йде про весь клас предметів, чи про його частину, чи про один предмет у суб’єкті.

Приклади загальних суджень: «усі українці — слов’яни», «жоден гриб не розмножується насінням». Їх логічна формула: Всі S є (не є) Р. Квантором всезагальності виступає слово «всі». Воно позначається символом «"».

Приклади часткових суджень: «деякі гриби — отруйні», «деякі гриби не є отруйними». Їх логічна формула: деякі S є (не є) Р. Вони можуть бути визначеними і невизначеними. Кванторами визначених суджень виступають терміни: «тільки деякі», «більшість», «меншість», «немало», «не всі», «майже всі», «декілька». Квантором невизначених суджень виступає слово «деякі». Воно позначається символом «$».

Приклади одиничних суджень: «цей студент є (не є) успішним» («це S є (не є) Р»).

Зв’язка атрибутивного судження «є» позначається дефісом (–), зв’язка «не є» позначається хвилястою лінією (~).