3.4. Визначення понять

Визначенням або дефініцією називається логічна операція, що розкриває зміст поняття. Наприклад: «Холдингова компанія — це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній».

Якщо у визначенні розкривається тільки назва поняття, то воно називається номінальним. Якщо ж у визначенні розкриваються істотні ознаки предмета, то воно називається реальним.

Визначення, в структурі якого є і дефінієндум (визначуване) і дефінієнс (визначаюче), називається явним (експліцитним). У неявному визначенні відсутні чітко визначені або дефінієндум, або дефінієнс. Зміст поняття в них передається через систему відношень, в яких воно перебуває з іншими поняттями у контексті. Саме до складу неявних визначень входять контексту­альні і аксіоматичні визначення. У перших з них контекстом виступає звичайний уривок будь-якого тексту. У других контекстом виступає сукупність фундаментальних положень якої-небудь теорії, які не потребують обґрунтування. Найпоширенішим видом реальних визначень є визначення через найближчий рід і видову відмінність. Правила цього виду визначення необхідно знати твердо і вміти використовувати їх на практиці:

1) треба уникати надто широкого і надто вузького визначення (тобто Dfd = Dfn);

2) визначення не повинне бути тавтологічним, тобто містити «замкнутого кола» (наприклад: «війна є війна», «масло масляне» тощо);

3) визначення має бути чітким і ясним за змістом, тобто не містити в собі багатозначності;

4) необхідно прагнути, щоб визначення було ствердним.

Висновки. Поняття — це базова первинна форма логічного мислення. За правилами логіки можна визначати поняття, проводити з ними різні операції: обмеження, узагальнення, додавання, віднімання, множення, поділу тощо.