1.1 ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ ЗДАТНІСТЬ, ОДАРЕННОСТЬ.

Аналіз проблеми розвитку здібностей і обдарованості багато в чому визначатися тим змістом, яку ми вкладатимемо у ці понятия.

Значні складнощі у визначенні понять спроможності російських і обдарованості пов'язані з загальноприйнятим, побутовим розумінням цих термінів.

При визначенні поняття " талант " підкреслюється його вроджений характер. Талант окреслюється обдарування до чогось, а обдарування як здатність, дана богом. Інакше кажучи, талант - це вроджені здібності, дані богом, щоб забезпечити високі успіхи у діяльності. У словнику іноземних слів також підкреслюється, що талант (грн. talanton) - видатне вроджене якість, особливі природні здібності. Обдарованість розглядається, як стан таланту, як ступінь виразності таланту. Недарма, самостійна поняття, обдарованість немає у словнику Даля й у словнику З. І. Ожегова й у Радянському енциклопедичному словнику, й у тлумачному словнику іноземних слов.

З сказаного можна дійти невтішного висновку, що здібності, з одного боку, обдарованість і таланти, з іншого, виділяються нібито за різним підставах. Ведучи мову про здібності, підкреслюють можливість людини щось робити, а говорячи про таланті (обдарованості), підкреслюється природжений характер даного якості (здібності) людини. Разом про те, й уміння і обдарованість виявляється у успішності деятельности.

У радянському психології, передусім працями З. Л. Рубінштейна й Б. М. Теплова зроблено спробу дати класифікацію понять " здібності " , " обдарованість " і " талант " з єдиного підставі - успішності діяльності. Здібності розглядаються як індивідуально-психологічні особливості, що різнять одну людину від іншого, від яких можливість успіху діяльності, а обдарованість - як якісно своєрідне поєднання здібностей (индивидуально-психологических особливостей), від якої також залежить можливість на успіх деятельности.

Іноді здібності вважають уродженими, " даними від природи " . Проте науковий аналіз показує, що уродженими можуть лише задатки, а здібності результат розвитку задатков.

Задатки - вроджені анатомо-фізіологічні особливості організму. До до них відносяться передусім особливості будівлі мозку, органів почуттів та руху, властивості нервової системи, якими організм наділений від народження. Задатки є лише можливості, і передумови розвитку здібностей, але ще гарантують, не визначають появи і розвитку тих чи інших здібностей. З'являючись з урахуванням задатків, здібності розвиваються у процесі під впливом діяльності, яка жадає від людини певних здібностей. Поза діяльності ніякі здібності розвиватися що неспроможні. Жодна людина, хоч би задатками він володів, може стати талановитим математиком, музикантом чи художником, не займаючись багато й ще відповідної діяльністю. До цьому слід додати, що задатки багатозначні. За підсумками одним і тієї ж задатків можуть розвиватися неоднакові здібності, залежно знову- таки від характеру й виконання вимог діяльності, якої займається людина, а також та умовами життя і особливо воспитания.

Задатки й існують самі розвиваються, набувають нові риси. Тому, слід сказати, анатомо-физиологической основою здібностей людини не є просто задатки, а розвиток задатків, тобто непросто природні особливості його організму (безумовні рефлекси), але те, що придбано їм у процесі життя - системи умовних рефлексов.

Перейдемо безпосередньо до розгляду здібностей людини, як психологічних властивостей личности.

Здібності різняться за якістю, широті, своєрідності їх поєднання ( структурі ) і рівня развития.

Якість здібностей визначається тієї діяльністю, умовою успішного чого є. Про чоловіка зазвичай кажуть не просто, що він може, а чого здатний, тобто вказують якість його здібностей. За якістю здібності діляться на математичні, технічні, художні, літературні, музичні, організаторські, спортивні тощо. д.

За шириною различаются:

1. общие;

2. спеціальні способноси.

Спеціальні здібності є умовами, необхідні успішного виконання будь-якого однієї конкретної виду. До до них відносяться, наприклад, музичний слух, музична пам'ять і відчуття ритму у музиканта, " оцінка пропорцій " художник, педагогічний такт у вчителя тощо. п. Загальні здібності необхідні виконання різних видів діяльності. Наприклад, така здатність, як спостережливість, потрібна і художнику, і письменнику, і лікаря, і педагогові; організаторські здібності, розподіленість уваги, критичність та глибина розуму, хороша зорова пам'ять, творче уяву мають бути притаманними людям багатьох професій. Ці здібності тому прийнято називати загальними. Самій загальної площі і до того ж певний час самій основний здатністю людини аналитико-синтетическая здатність. Завдяки йому людина розрізняє окремі предмети чи явища у дивовижно складному їх комплексі, виділяє головне, характерне, типове, уловлює саму суть явища, об'єднує виділені моменти з нового комплексі та створює щось нове, оригінальне. Приміром, письменник, спостерігаючи різних людей різних ситуаціях, виділяє типові їх властивості, уловлює у тому характері, вчинках і праці риси майбутнього персонажа і, узагальнюючи ці риси, створює типовий образ. Виокремлюючи порівнюючи різні прийоми ведення уроків й одержують результати, які виходять залежно від різноманітних умов, вчитель виробляє найефективніші методи навчання дітей і оволодіває педагогічним маcтерством.

Ніяка окрема здатність може бути достатньої для успішного виконання діяльності. Треба, аби в чоловіка було багато здібностей, які перебували у сприятливому поєднанні. Якісно своєрідне поєднання здібностей, необхідні успішного виконання будь-якої діяльності, називається одаренностью.

САМІ Як і окремі здібності, обдарованість то, можливо спеціальної (до конкретної діяльності) чи загальної (до різних видів деятельности).