§1. Поняття допиту та його види на досудовому слідстві

Допит - це слідча дія, яка полягає б одержанні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку показань від осіб, які володіють відомостями, що мають значення дія встановлення істини у кримінальній справі.

Процесуальний порядок допиту на досудовому слідстві регламентується низкою норм КПК України (ст. ст. 68-74, 107, 131- 147, 166-173,201). Метою допиту є одержання правдивих показань і в повному обсязі обізнаності особи, що допитується. Показання допитаної особи с джерелом доказів у кримінальній справі. Слід звернути увагу на те, що допит відрізняється від опитування (відібрання пояснень), яке не є процесуальною дією і результати якого не мають доказового значення у кримінальній справі. Допит проводиться тільки після порушення кримінальної справи і фіксується протоколом. Опитування ж може проводитися як до, так і після порушення кримінальної справи. Результати опитування фіксуються в протоколі відібрання пояснення (власноручному поясненні особи) і рапорті працівника органу внутрішніх справ, який одержав це пояснення.

Залежно від процесуального статусу допитуваної особи допит поділяється на види: 1) допит свідка; 2) допит потерпілого; 3) допит підозрюваного; 4) допит обвинуваченого; 5) дотгг експерта. Процесуальний статус особи суттєво впливає на тактику її допиту.

Допит свідка. Як свідок може бути допитана будь-яка особа, незалежно від соціального статусу, посади і віку, відносно якої є інформація, що їй відомі обставини, які мають значення для кримінальної справи (ст. 68 КПК України). Давати показання у кримінальній справі с обов'язком свідка, про що він попереджається слідчим, а також про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань (ст. 167 КПК України). Але з цього загального правила с виключення. Не можуть бути допитані як свідки (ч. 1 ст. 69 КПК України):

1) адвоката та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі - з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;

2) захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача - про обставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям;

3) особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них;

4) свідок, який відповідно до ст.

5) особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який відповідно до ст. 52-3 КПК України дає показання під псевдонімом, — щодо цих даних.

Окрім того, кримінально-процесуальним законом визначено коло осіб, які мають право відмовитися давати показання як свідки (ч. 2 ст. 69 КПК України):

1) члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.

Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, що мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника (ч. З ст. 69 КПК України).

Дізнавач і слідчий (а також прокурор і суд) перед допитом зазначених осіб зобов'язані роз'яснити їм право відмовитись давати показання, про що зазначається в протоколі допиту (ч. 4 ст. 69 КПК України).

Допит потерпілого. Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому дізнавач і слідчий (а також судця) виносять постанову. Громадянин, визнаний потерпшим від злочину, вправі давати показання. У спра

вах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, відповідні права мають його близькі родичі (ст. 49 КПК України). Але за дачу завідомо неправдивих показань потерпший може бути притягнений до кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України, про що він попереджається також як і свідок перед початком допиту (ст. 171 КПК України).

Допит підозрюваного. Підозрюваним визнається особа, яку було затримано за однією з підстав, передбачених ст. 106 КПК України, або особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого (сг. 43-1 КПК України). Підозрюваний має право давати показання чи відмовитися від їх дачі та відповідей на питання.

Якщо підозрюваного було затримано або до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, допит його проводиться негайно. Якщо негайний допит неможливий (наприклад, у випадку перебування підозрюваною в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння), то його необхідно провести не пізніше 24 годин після затримання. При допиті такого підозрюваного обов'язковою є присутність захисника, за виключенням випадків, коли підозрюваний відмовився від нього (ст. 107 КПК України).

Допит обвинуваченого. Обвинуваченим визнається особа, відносно якої винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого (с достатньо доказів, що вказують на вчинення нею злочину (ст. ст. 43,131 КПК України).

Обвинувачений, як і підозрюваний, має право давати показання чи відмовитися від їх дачі та відповідей на запитання (ст. 42 КПК Украіни).

Доїшш експерта. При потребі пояснень або доповнень висновків експерта слідчий має право допитати його, про що складається протокол (ст. 201 КПК України).

Залежно від того, вкотре особу піддано допиту у даній кримінальній справі, виділяють первинний і повторний допити. Необхідність у проведенні повторного допиту особи може виникнути тоді, коли на первинному допиті показання були одержані не в повному обсязі обізнаності цієї особи. Проведення повторного допиту тягне за собою витрати додаткового часу і зусиль слідчого, а іноді і матеріальних витрат. Тому потрібно уникати ситуацій, які вимагають проведення повторного допиту тільки тому, що слідчий недостатньо підготувався, проводячи первинний допит.

Залежно від кількості осіб, котрих одночасно піддають допиту, відрізняють допит однієї особи та допит двох осіб. Кожний первинний допит особи, незалежно від її процесуального статусу, повинен проводитися окремо від допитів інших осіб. Але може скластися ситуація, коли після початкових допитів двох осіб виникає потреба у повторному їх допиті віч-на-віч, який називається очною ставкою (сг. 172 КПК України). З урахуванням вікових особливостей певні особливості має допит неповнолітніх.

Значення допитів у структурі досудового слідства визначається тим, що ця слідча дія є найбільш поширеною і на її проведення витрачається найбільше часу. Переважна більшість кримінальних справ порушується у зв'язку із заявами чи повідомленнями громадян, і часто розслідування розпочинається зі спілкування слідчого з очевидцями злочину. Від уміння провести ці первинні допит залежить дуже багато, іноді перспектива кримінальної справи в цілому. Відповідно більшість джерел доказів у кримінальній справі становлять показання свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених. Тому знання процесуальних і тактичних правил проведення допитів посідає важливе місце в системі професійної підготовки слідчих та оперативних працівників органів внутрішніх справ.