§ 3. Незакінчений злочин і його види

1. Поняття незакінченого злочину. Закінчений і незакінчений злочин — це

співвідносні поняття. З визначення закінченого злочину (ч. 1 ст. 13) випливає,

що незакінчений злочин — це умисне, суспільна небезпечне діяння (дія або

бездіяльність), яке не містить усіх ознак злочину, передбаченого відповідною

статтею Особливої частини ККу зв'язку з тим, що злочин не був доведений до кінця

з причин, не залежних від волі винного.

злочину та замах на злочин (ч. 2 ст. 13). У літературі незакінчений злочин

нерідко називають: попередньою злочинною діяльністю, розпочатим, незавершеним

злочином, невдалою діяльністю у вчиненні злочину.

При незакінченому злочині умисел винного залишається повністю не реалізованим,

об'єктивна сторона не розвинутою, шкоди об'єкту не завдається. У закінченому ж

злочині умисел реалізується повністю, об'єктивна сторона виконується, об'єкту

завдається шкода.

Незакінчений злочин (готування до злочину і замах на злочин) — це не здійснена

можливість завдання шкоди об'єкту посягання. Злочинна діяльність припиняється у

зв'язку з обставинами, що виникли всупереч волі і бажанню суб'єкта.

Незакінчений злочин може бути вчинений шляхом як активної поведінки (дії), так і

пасивної (бездіяльності). Водночас особливості складів багатьох злочинів

виключають стадію готування до злочину або стадію замаху на злочин чи ту й іншу

разом.

Якщо певний мотив і (або) мета є обов'язковими ознаками складу закінченого

злочину, вони повинні мати місце й у незакінченому злочині. Так, замахом на

крадіжку буде вважатися спроба викрасти майно, яка пов'язана саме з корисливою

метою і мотивом.

Видами незакінченого злочину відповідно до ч. 2 ст. 13 є готування до злочину та

замах на злочин.