<<
>>

Класифікація видів зайнятості.

За класифікацією МОП, громадян, які старші визначеного мінімаль­ного віку, встановленого для обліку економічно активного населення, поділяють на три взаємовиключні категорії: зайняті, безробітні і поза робочою силою.

Перші дві категорії — зайняті і безробітні — складають робочу силу, чи активне населення, що утворює пропозицію робочої сили в даний момент. Третя категорія — особи поза робочою силою — включає залишкові групи осіб, які не мають роботи, не шукають її і не готові працювати, у тому числі особи молодші за працездатний вік, тобто ця категорія представляє населення, яке в даний момент економічно не активне.

У залежності від кількісних і якісних характеристик розрізняють зай­нятість повну, продуктивну (ефективну), вільно обрану, неповну, прихо­вану, сезонну, маятникову, періодичну й ін.

Повна зайнятість — це стан найбільшого охоплення працездатного населення суспільно корисною діяльністю. Вона характеризує такий стан, при якому забезпечені роботою всі зацікавлені в ній і бажаючі працювати, що відповідає наявності збалансованості між попитом та про­позицією робочої сили.

Продуктивна (ефективна) зайнятість характеризується з двох пози­цій. По-перше, зайнятість повинна приносити трудящим доход, що забез­печує гідні умови життя. Звідси випливає прямий зв'язок політики зай­нятості з політикою доходів, антиінфляційними діями і т. п. По-друге, продуктивна зайнятість протиставляється зайнятості формальній. Окре­мий варіант останньої утримання зайвих працівників чи створення фор­мальних робочих місць, щоб уникнути безробіття.

Вільно обрана зайнятість припускає, що право розпоряджатися влас­ною здатністю до праці належить винятково власнику робочої сили, тоб­то самому працівнику. Цей принцип гарантує право кожного працівника на вибір між зайнятістю і незайнятістю, забороняючи будь-яке адмініст­ративне залучення до праці.

Отже, повна зайнятість відбиває кількісну, а продуктивна — якісну збалансованість між потребою населення в роботі і робочими місцями, при цьому створюються сприятливі умови для соціально-економічного прогресу суспільства.

Неповна зайнятість — це ситуація, за якої суспільно корисною пра­цею зайнята лише деяка частина економічно активного населення.

Прихована зайнятість населення характеризується тим, що певна час­тина людей з числа тих, які перебувають у тривалій відпустці без збере­ження заробітної плати, безробітних, пенсіонерів займаються торгівлею, наданням різних послуг населенню (ремонтні, будівельні роботи і т. д.) поза межами офіційного обліку як зайнятих.

Сезонна зайнятість — це періодичне (як правило, у визначені сезони) залучення працездатного населення до суспільно корисної діяльності з урахуванням природо-кліматичних особливостей.

Маятникова зайнятість — це особливий вид зайнятості, що має постій­ний характер і водночас пов'язаний з періодичними переміщеннями під час трудової діяльності.

Періодична зайнятість — це вид зайнятості, що припускає чергування періодів трудової діяльності з рівномірними періодами відпочинку (вах-пі в нафтовій і газовій галузях).

Для виміру рівня зайнятості в економічній статистиці служить частка безробітних:

тт ґ ,. п/ Кількість безробітних .„„„,

Частка безробітних у % = —-------- :-------------- :---- с---------------------- lUU/o.

Кількість самодіяльного населення

Не можна з науковою точністю довести, при якій частці безробітних існує повна зайнятість.

Якщо повна зайнятість припускає наявність 1—3% безробітних, то при наявності безробітних понад 3% це вже буде неповна зайнятість, якщо безробітних менше 3% — надзайнятість.

28.

<< | >>
Источник: Шпаргалки.com. Відповіді на екзамен Економіка праці та соціально-трудові відносини (ЕП та СТВ). 2016

Еще по теме Класифікація видів зайнятості.:

  1. § 1. Теорія права і держави в системі юридичних наук.
  2. 3.1. Основні юридичні ознаки сучасної правової системи України
  3. Класифікація видів зайнятості.
  4. Фактори продуктивності та їх класифікація.
  5. Чинники виникнення проблем державного управління:
  6. Соціально-економічний стан місцевих фінансів в Україні
  7. Характеристика джерел
  8. Питання 5. Ревізія витрат, пов’язаних з ремонтом основних засобів
  9. СУБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ: КРИТИЧНА ОЦІНКА ДІЮЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА
  10. §4. Особливості криміналістичноїхарактеристики і розслідування ишхрайств, що вчиняються у сфері функціонування державних та інших суспільних інститутів
  11. 3. Проблематичність визначення сутності та змісту поняття «фінансові ресурси» з погляду на множинність суб'єктів господарювання
  12. МОДЕЛІ БАГАТОРІВНЕВИХ ПЕНСІЙНИХ СИСТЕМ: СВІТОВИЙ ДОСВІД І УКРАЇНА