<<
>>

§3. Особливості підготовки і проведення окремих видів пред'явлення для впізнання

Найбільш розповсюдженим серед окремих видів пред'явлення для впізнання є впізнання осіб, у впізнанні осіб виділяють впізнання за ознаками зовнішності, за динамічними ознаками: ходою, поставою, мімікою, а також голосом, усним мовленням.

Людину слід пред'являти для впізнання у тих випадках, коли: а) той, кого впізнають, раніше не був знайомий з особою, яка впізнає, але за певних обставин останньому вдалося запам'ятати які-небудь ознаки зовнішності або функціональні ознаки першого; б) особа, що впізнає, знає особу, що впізнається, але не може назвати прізвище, ім'я або називає їх неправильно; в) особи, що впізнає, знає людину, що впізнається, і правильно називає її прізвище й ім'я, але остання заперечує факт знайомства.

Найчастіше особи пред'являються для впізнання за ознаками зовнішності. Після детального допиту особи, яка впізнає, щодо ознак зовнішності особи, яка впинається, слідчий вирішує питання щодо виду (в натурі чи за фотографією), часу, місця пред'явлення для впізнання. Також слідчий повинен отримати добровільну згоду особи, яка буде пред'являтися, з метою запобігання зриву нею проведення дчя впізнання.

Перед пред'явленням для впізнання слідчий повинен вжити заходів, котрі виключали б зустріч особи, яку буде пред'явлено, з особою, яка впізнає, і будь-які способи впливу на нього. З цією метою слідчий викликає цих осіб на різний час і розміщує в різних приміщеннях.

Якщо особа, яка впинається, перебуває під вартою, слідчий повинен забезпечити її охорону шляхом залучення до проведення слідчої дії додаткових співробітників {бажано оперативних працівників), які будуть забезпечувати безпеку учасників слідчої дії і охороняти особу.

Якщо особу було затримано і вона до пред'явлення для впинання перебувала в ізоляторі тимчасового тримання (ГГТ), то слідчий повинен перед проведенням слідчої дії запропонувати особі привести себе до ладу {поголитися, привести до ладу одяг).

З особи знімаються наручники, їй повертаються пасок, шнурки {які вилучаються в ITT), щоб це не кидалося в очі при пред'явленні для впізнання.

Найбільш доцільною вважається наступна послідовність пред'явлення для впізнання. Спочатку в спеціально підготовлену кімнату (кабінет слідчого) запрошуються поняті, спеціалісти, статисти і особа, яка впізнається. Особі, яка впізнається, пропонується зайняти будь-яке місце серед статистів. Усім присутнім роз'яснюються їх права, обов'язки, відповідальність, правила поводження під час слідчої дїї. Після цього способом, що виключає підказку (наприклад одним з понятих по телефону) запрошується особа, що впізнає. Особі, яка впинає, слідчий пояснює сутність слідчої дії. Якщо такою особою е свідок, то він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу свідомо неправдивих показань (ст. 178 КК України). Якщо ж

особою, що впізнає, є потерпілий, то він попереджається лише про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивих показань (ст. 179 КК України). Участь підозрюваного і обвинуваченого у впізнанні є добровільною. Під час впізнання неприпустимо задавати навідні питання або будь-яким чином акцентувати увагу на одній із пред'явлених осіб.

Особі, яка впізнає, пропонується відповісти на питання про те, чи впізнає вона серед присутніх особу, яку бачила раніше. Результат пред'явлення для впізнання може бути позитивним, коли особа, що впізнає, заявляє про впинання і вказує не тільки загальні прикмети І ознаки, а й особливі, на яких грунтувалося впізнання. Результат впинання може бути негативним. Але інколи в такій ситуації емоційний стан особи, яка впізнає, дає підстави для припущення, що все-таки впинання відбулося. Слідчий повинен зрозуміти мотиви, які спонукали особу, яка впізнає, на такий вчинок. Мотиви невпїзнання можуть бути різними: від страху помсти з боку злочинця або його спільників до жалю до нього з огляду на його молодість, хворобливий стан тощо. У такому випадку слідчий повинен відразу ж після закінчення пред'явлення для впізнання допитати особу, яка впізнає, з'ясувати мотиви такої поведінки і, якщо можливо, їх усунути.

Пред'явлення для впізнання особи може проводитися і за ознаками голосу, усного мовлення у випадках, коли особа, що впізнає, запам'ятала тільки голос, мовлення особи, і вони мають певні особливості, є стійкими, виразними (гаркавість, своєрідний тембр). Мовлення кожної людини являє собою звукову характерність, яка, ставши звичкою, не може бути змінена за волею людини. Впинання за ознаками голосу, усного мовлення може бути проведено як безпосередньо, так і опосередковано (за фонограмою).

Пред'явлення для впізнання за ознаками голосу, усного мовлення має певні особливості. При попередньому допиті у особи з'ясовуються характерні особливості голосу (чистота, сила, тембр) і усного мовлення (темп, термінологія: вживання жаргонізмів, архаїзмів, професіоналізмів, особливості: гаркавість, акцент тощо). Впізнання проводиться в умовах роздільного розміщення особи, що впізнає, і особи, яка упізнається. Це може бути кімната, поділена ширмою, або дві суміжні кімнати з відкритими дверима. Усі учасники мають бути поділені на дві групи: в одній - помічник слідчого, особа, що впізнає, двоє понятих, в другій - слідчий,

323 с«

поняті, а також фахівці та інші учасники. У кімнату, де знаходиться слідчий, запрошується особа, яку впізнають, та статисти (особи, голос, усне мовлення яких не має різких відмінностей від мовлення особи, яка впізнається). Присутнім пояснюються мета слідчої дії, їхні права і обов'язки. Слідчий пропонує особам, що пред'являються, по черзі прочитати спеціально складений текст зі словами, які чула особа, що впізнає, за обставин, які мають значення для встановлення істини. Після цього особі, яка впізнає, пропонується відповісти на запитання про те, чи впізнала вона когось (яким був по черзі). При позитивній відповіді ставиться запитання про ознаки, за якими відбулося впізнання.

Може бути проведено пред'явлення для впізнання особи за ходою. Для цього на попередньому допиті повинні бути встановлені особливості ходи особи, які сприймалися за певних обставин.

Зокрема це може бути швидкість, рівномірність, симетричність, розмір кроку, розставляння ніг у боки, положення і постанова стоп при ходьбі тощо. Для характеристики ходи використовується сукупність цих ознак, а також положення і рухи голови, плечей, тулуба, таза, рук. Хода залежить від віку, статі людини, її стану, одягу (утруднює, не утруднює рухи), взуття (зручне, незручне), фахових навичок, наявного вантажу, умов, цілей. Як особливість відзначається кульгання, специфічне затягування ноги тощо.

Складність пред'явлення особи для впізнання за функціональними ознаками[39] взагалі й ознаками ходи, зокрема, полягає в особливостях реалізації процесуальних вимог і рекомендацій криміналістичної тактики, а саме:

- особа пред'являється разом з іншими особами тієї ж статі в кількості не менше трьох, котрі не мають різких відмінностей у зовнішності і одязі;

- особа, яку впізнають, а отже і особи, у числі котрих її пред'являють, мусить рухатися так, щоб ознаки ходи стали явними для сприйняття;

- особа, яку впізнають, і особа, яка впізнає, до моменту безпосереднього пред'явлення ознак ходи не повинні бачити один одного, а остання також осіб, серед яких буде пред'явлена перша;

— місцем пред'явлення особи для впізнання має бути достатнє за розмірами приміщення або відкрита місцевість (поле, вулиця, стадіон).

Метою пред'явлення для впізнання трупів є встановлення особи померлого, тому воно проводиться у випадках, коли: знайдено труп невідомої людини (документи відсутні); зовнішність трупа набула суттєвих змін (була спотворена); виникає необхідність довести, що знайдені при огляді трупа документи належать саме померлому. Пред'явлення для впізнання трупа має певні особливості, які обумовлені специфікою об'єкта впізнання. Наприклад, морфологічні ознаки, які характеризують зовнішність і можуть бути використані для впізнання, на трупі швидко видозмінюються, починають руйнуватися і зникають (у результаті трупних явищ).

Допит особи, яка впізнає, проводиться у звичайному порядку, але має певні особливості, обумовлені як безповоротними змінами об'єкта впізнання (наявність трупних плям), так і труднощами психологічного характеру (родичі внаечідок емоційних переживань не завжди можуть описати ознаки зовнішності близької їм людини).

Окрім того, вигляд трупа, який пред'являється для впізнання, викликає неприємні відчуття у особи, яка впізнає, що утруднює впізнання. У зв'язку з цим для впізнання пред'являється труп тільки однієї особи. При допиті особи увагу слід звернути на помітні і такі ознаки, що зберігаються протягом тривалого часу (особливості зубного апарату), дефекти розвитку («заяча губа»), аномалії в будові скелету та інші фізичні недоліки (відсутність ока, дефект носа, скорочені нога, рука) тощо.

У деяких випадках перед пред'явленням для впізнання необхідно провести «туалет трупа» (надання трупу прижиттєвого вигляду) або в більш складних випадках (наявність значних ушкоджень на обличчі чи зміни внаслідок довгого перебування у воді) пропонується зробити реставрацію обличчя трупа. Однак ці дії можна провести тільки з дозволу слідчого і після проведення судово-медичної експертизи для збереження слідів злочину, що є на трупі. Під час пред'явлення для впізнання трупа виникає серйозне психологічне утруднення, обумовлене тим, що особа, яка впинає, повинна порівнювати уявний образ живої людини з ознаками неживої людини. Психологічне навантаження і складна мислена Ідентифікація — моделювання і трансформація двох образів {живої особи і мертвого тіла з наявними посмертними змінами) не завжди дозволяють зробити висновок про тотожність.

Труп пред'являється для впізнання без одягу (прикритий тканиною). Одяг і речі, знайдені при ньому, пред'являються для впізнання окремо, серед схожих об'єктів, що дозволяє точніше виконати норму закону про порядок пред'явлення кожного з об'єктів (трупа і предметів).

У деяких випадках при впізнанні (невпізнанні) трупа родичами загиблого слідчому доцільно залучити до впізнання інших осіб, які знали або бачили померлого, щоб виключити можливість умисного перекручення результату слідчої дії. Наприклад, безпідставне впізнання трупа невідомої людини з корисливою метою (отримання грошової допомоги).

Існують певні особливості пред'явлення трупів для впізнання під час масової загибелі людей (наприклад, авіакатастрофи).

Спочатку проводиться фотографування або відеозйомка трупів за категоріями (дорослі: чоловіки, жінки; діти). Після цього відповідні записи демонструються особам, що впізнають, у випадку впинання за фото-, відеозаписом особа допитується про ознаки, за якими труп було впізнано. Після цього труп в окремому приміщенні пред'являється для впинання особі в натуральному вигляді. Обидві частини впізнання (за копіями і в натуральному вигляді) протоколюються.

Якщо особу загиблого не встановлено, необхідно забезпечити можливість його впізнання в подальшому. Для цього труп фотографують за правилами сигналетичної зйомки, дактилоскопію- ють, детально описують його ознаки, виявлені при зовнішньому огляді і під час судово-медичного дослідження, описують одяг і речі, знайдені при трупі, вживають заходів до їх збереження.

Важливе значення при розслідуванні злочинів має впізнання предметів. Здебільшого пред'явленню для впізнання підлягають предмети, які є знаряддями злочину, об'єктами злочинного посягання або перебувають в іншому зв'язку з подією злочину. Вони повинні мати індивідуалізуючі ознаки зовнішньої будови. Недоцільно пред'являти для впізнання предмети їх власнику, якщо в нього є паспорт чи інший документ, який встановлює належність даної речі

Пред'явлення для впізнання предметів проводиться за загальними правилами. Спочатку особа, що впізнає, допитується щодо ознак предмета. Особлива увага приділяється окремим індивідуалізуючим ознакам предмета, які виникають під час виготовлення (якщо предмет саморобний) або експлуатації (наприклад, сліди ремонту). Предмет пред'являється серед інших у кількості не менше трьох однорід них між собою. Особі, яка впізнає, надається можливість взяти предмет в руки, розглянути з усіх боків, приміряти (якщо йдеться про носильні речі). Предмети можуть пред'являтися як безпосередньо (в натуральному вигляді), так і опосередковано (фото-, відеозображення). Предмети пред'являються для впізнання за копіями у випадку, коли: предмет відсутній і його місцезнаходження невідомо; предмет громіздкий і не може бути пред'явлений в натурі серед подібних; предмет набув суттєвих змін (або знищений) після його сприйняття особою, що впізнає; предмет знаходиться на відстані від місця розслідування.

Іноді у практиці розслідування може виникнути потреба пред'явлення для впізнання рідкісних або унікальних (неповторних) об'єктів. Це можуть бути витвори мистецтва (картини, ікони, коштовності), які були викрадені або вивозяться з країни контрабандним шляхом. Пред'являти їх для впізнання в числі Інших однорідних (схожих) неможливо, оскільки або аналогів немає взагалі, або їх неможливо дістати. У такому випадку для впинання пред'являється тільки один унікальний предмет у присутності понятих і за участю спеціаліста. Унікальність пред'явленого предмета попередньо встановлюється висновком спеціалістів. Впізнання такого предмета не виключає проведення відповідної експертизи.

Іноді під час розслідування (викрадення тварин цінних порід або свійських тварин) виникає потреба в пред'явленні для впізнання тварин. Даний вид впізнання проводиться за загальними правилами. Кожна тварина мас загальні і окремі ознаки, які в сукупності її індивідуалізують, що дозволяє під час розслідування її ототожнити шляхом впізнання. На допиті, що передує впізнанню, власник тварини повинен описати загальні (вік, найменування породи, стать, розмір, масть), окремі (наприклад, голова, її розміри, контури і т.п.) ознаки і особливі прикмети (будь-які відмітний, тавро, ознаки перенесених хвороб). Під час допиту і проведення пред'явлення для впізнання слідчий може залучати як спеціаліста ветеринара бо зоотехніка з метою правильного визначення породи, віку, масті та інших ознак тварини. У більш складних випад- ках для підтвердження ознак, які вказані власником (наприклад, вік), і результатів пред'явлення для впізнання може призначатися зооветеринарна експертиза.

<< | >>
Источник: В. Д. Берназ И ДР.. Криміналістка : підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюкои, К 82 А, Ф. Волобуєві ; за заг. рщ. А. Ф. Волобуева ; МВС України, Харк. над. ун-т внутр. справ, - X, ; ХНУВС,2011. - 666 с.; іл. С. 657-664.. 2011

Еще по теме §3. Особливості підготовки і проведення окремих видів пред'явлення для впізнання:

  1. §2. Загальні правила підготовки і проведення пред'явлення для впізнання
  2. Пред'явлення для впізнання
  3. § 58. Пред’явлення для впізнання осіб і предметів.
  4. § 48. Пред’явлення для впізнання осіб і предметів.
  5. §4. Фіксація ходу і результатів пред'явлення для впізнання
  6. §1. Поняття пред’явлення для впізнання як різновид ідентифікації об’єктів та його значення при розслідуванні злочинів
  7. ГЛАВА 16 Тактика пред'явлення для впізнання
  8. §5. Особливості окремих видів огляду
  9. 39.Особливості оцінки окремих видів нематеріальних активів підприємства
  10. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні вбивств
  11. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні зґвалтувань
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -