<<
>>

§4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні зґвалтувань

Огляд місця події у справах про згвалтування здебільшого проводиться за участю потерпілих, що обумовлено необхідністю точного встановлення безпосереднього місця згвалтування, визначення обстановки місця події (освітленість, віддаленість від жилих приміщень, місць суспільного користування тощо), обстеження прилеглої до місця події території.

Окрім того, знаходячись на місці події, потерпіла може пригадати деякі обставини злочину, вказати напрямок, звідки на місці події з'явився злочинець і в якому напрямку він зник. Спираючись на показання потерпілої при огляді місця подй, слідчий може визначити належність потерпілій виявлених речей. Ретельна увага також приділяється огляду та детальній фіксації обстановки безпосереднього місця згвалтування (у протоколі огляду повинні знайти відображення відомості про пошкодження окремих предметів обстановки - зламані меблі, кущі, побиті посуд чи скло, пошкоджений шар грунту, вирвані чи прим'яті рослини тощо). Виявленню та вилученню підлягають також сліди можливого злочинця, у тому числі мікрочастинки чи мікроволокна його одягу. З метою наступного порівняльного експертного дослідження під час огляду з місця події слід відібрати і зразки грунту та рослин.

то 431 сн

Особливості тактики допиту потерпілих від згвалтувань. Допит потерпілих від згвалтувань потрібно проводити негайно після порушення кримінальної справи. Предмет допиту потерпілих від згвалтувань становлять:

1) обставини, що передували злочину {як, де, за яких обставин познайомилася з підозрюваним, характер стосунків);

2) обставини вчинення злочину (коли, де, за яких обставин було здійснене зґвалтування; характер дій підозрюваного і протидії йому з боку потерпілої (чи чинила йому опір, якщо так - у чому він виразився, які сліди могли залишитися на одязі і тілі підозрюваного; якщо ні, чому, чи кликала на допомогу);

3) наслідки злочину (наявність, кількість, характер, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень; викрадені речі, цінності);

4) відомості про докази та джерела їх отримання (наявність ушкоджень, слідів злочину та злочинця на одязі та інших речах потерпілої; ознаки викрадених у неї цінностей, речей, предметів; можливі сліди на місці події, одязі чи(і) тілі злочинця);

5) відомості щодо особи підозрюваного: а) чи знає потерпіла підозрюваного (якщо так - хто він; якщо ні - чи зможе його впізнати (якщо ні - чому; якщо так - за якими ознаками зовнішності);

б) чи не намагався підозрюваний замаскувати свою зовнішність, голос; в) чи був підозрюваний у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння; г) що робив, про що говорив до зґвалтування, чи не пропонував добровільно вступити в статевий зв'язок; д) чи застосовував насильство (яке, в чому воно виражалося); є) чи використовував безпорадний стан потерпілої; ж) як діяв на місці злочину (чи упевнено він орієнтувався на місцевості, в приміщенні; якщо використовував зброю, мотузки - чи приніс їх із собою, чи знайшов випадково на місці злочину, чи узяв зі схованки); з) чи бачила підозрюваного після злочину (якщо так - він поводився, що говорив, чи не просив відкликати заяву, що обіцяв за це, чи не загрожував розправою на випадок відхилення його прохання);

6) відомості про стан потерпілої особи у передкримінальній ситуації (стан фізичного здоров'я, наявність і ступінь сп'яніння, безпорадність і її характер, наявність вагітності, менструації, захворювань, у тому числі венеричних, стан психіки (чи була стомлена, чимось стурбована, чекала нападу чи все відбулося раптово, в який момент відчула небезпеку тощо).

При цьому слідчому потрібно враховувати особливості формування показань потерпілих від згвалтувань, які залежать від їх психічного стану в момент вчинення злочину та зразу після його закінчення. Під впливом раптовості сексуального нападу в момент вчинення зґвалтувань психічний стан потерпілої особи у більшості випадків обумовлений шоком, заціпенінням, страхом, болем, моральними стражданнями, деперсоналізацією {втратою особистішої визначеності - індивід відчуває, що він не учасник, а лише спостерігач того, що відбувається із його тілом), чи{і) афазією - (тимчасовим розпадом чи втратою мови, що позбавляє можливості покликати на допомогу чи повідомити про вчинений напад).

Після вчинення зґвалтувань психічний стан потерпілих, як правило, обумовлений моральними стражданнями (приниженням, образою, соромом), страхом (якщо з боку винного, його родичів, знайомих мають місце різного роду погрози), болем (якщо внаслідок згвалтування були заподіяні тілесні ушкодження), побоюванням наслідків статевого зношення (вагітність, зараження будь-якими захворюваннями), навіюванням з боку оточуючих тощо. Характерними є апатія, байдужість, депресія, дратливість, бажання покінчити з собою, іноді - спроби самогубства.

Після звернення у правоохоронні органи психічний стан потерпілих від згвалтувань може змінюватись під впливом соціальних наслідків злочину (обмеження звичного кола соціальних контактів, неможливості продовження активного громадського та особистого життя у зв'язку з погіршенням стану психічного здоров'я потерпілої, її відлюдністю, неврівноваженістю, дратливістю, депресією, лікуванням, наявністю слідів ушкоджень на тілі і голові). Окрім того, значний вплив на потерпілу справляє поведінка слідчого при проведенні допиту. Для встановлення психологічного контакту з потерпілою від зґвалтувань доцільно: 1) проводити допит слідчим однієї статі з потерпілою особою; 2) починати допит з бесід на теми, які не стосуються предмету допита; 3) використовувати дані отримані при вивченні особистості потерпілої; 4) спостерігати за невербалъ ними проявами (мімікою, жестами, поведінкою) допитуваного, оперативно корегуючи власну поведінку (особливу увагу слід приділяти не лише змісту власних реплік, оцінок, алей інтонацйі, тональності їх висловлення тощо).

Під час допиту потерпілих можуть виникнути такі типові ситуації: 1) потерпіла особа дає правдиві показання; 2) потерпіла

особа відмовляється від давання показань; 3) потерпіла особа дає завід ом о неправдиві показання. Залежно від виду ситуації слідчий застосовує комплекс відповідних тактичних прийомів. Зокрема, з метою адаптації потерпілих до обстановки допиту і усунення небажаних станів їх психічної діяльності слідчому доцільно: повідомляти допитуваних про мету, порядок проведення допиту, осіб, що беруть у ньому участь; пропонувати допомогу психолога з метою адаптації до ситуації допиту; переконувати у не- розголошенні відомостей щодо обставин вчинення злочину, у невідворотності покарання винних осіб; попереджати про можливі уточнення, доповнення, перевірку окремих деталей показань тощо.

З метою подолання конфліктної ситуації потрібно використовувати тактичні прийоми, тцо дозволяють сконцентрувати увагу на предметі та причинах конфлікту {а не на особистості потерпілої), а саме: 1) уважно спостерігати за поведінкою і станом потерпілої, контролюючи її емоції; 2) контролювати власні емоції, блокувати внутрішнє бажання перейти у тотальний наступ з метою отримати перемогу за будь-яку ціну; 3) застосовувати прийоми щодо встановлення довіри, психологічного контакту, активного вислуховування, тримати ініціативу спілкування; 4) спростовувати аргументи в іншій послідовності, ніж викладені допитуваною особою, починаючи з незначних за сплою контраргументів; 5) уточнювати й деталізувати показання, усувати суперечності в них, викривати неправду у показаннях тощо, залишаючи допитуваній шляхи до «відступу».

Виїмка та огляд одягу, білизни, інших речей потерпілої особи (навіть за наявності відомостей про їх прання, хімчистку тощо) проводиться з метою виявлення ушкоджень, слідів біологічного походження, залишених злочинцем (крові, сперми, волосся), мікрочастинок його одягу, мікрочастинок грунту і рослинності з місця події тощо. За необхідності може бути проведена виїмка медичної документації (якщо потерпіла проходила лікування).

Щодо вилучених об'єктів зі слідами біологічного походження потрібно призначити судово-медичні експертизи речових доказів, які можуть бути проведені у відділеннях судово-медичної імунології (експертиза крові, виділень, частинок органів та тканин, волосся), судово-медичної цитології (на предмет виявлення на речових доказах клітин тканин людини, визначення їх видово 434 ся

вої, групової, статевої та органо-клітшіної належності), судово- медичної токсикології (з метою виявлення, ідентифікації, кількісного визначення або виключення отруйних, наркотичних, сильнодіючих речовин та продуктів їх перетворення в органах І біологічних рідинах організму, на предметах тощо), судово-медичної гістології (з метою встановлення наявності та оцінювання патологічних змін в організмі, які обумовлені ушкодженнями та захворюваннями, встановлення давності цих змін), судово-медичної криміналістики (трасологічні, мікрологічні експертизи).

Генетична (генотипоскопічна) експертиза дозволяє ідентифікувати людину, встановити спорідненість по крові на рівні структури дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Як об'єкти дослідження при проведенні генетичних експертиз можуть бути використані: кров рідка та висушена, слина, сперма, зразки тканин, волосся, сліди біологічного походження на речових доказах. При розслідуванні згвалтувань на вирішення генетичної експертизи може бути поставлене питання про те, чи походять надані біологічні об'єкти від конкретної особи.

Судово-медична експертиза потерпілих від зґвалтувань жіночої статі проводиться з приводу: а) статевої зрілості; б) порушення цілості дівочої пліви; в) характеру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні насильницького статевого акту; г) характеру, механізму виникнення ушкоджень та змін при скоєнні розбещених дій; д) здатності до статевих зносин та запліднення; с) вагітності та пологів, що були; ж) зв'язку припинення вагітності з травмою; з) штучного припинення вагітності; и) статевої належності; і) стану статевих органів у випадках встановлення ступеня стійкої втрати працездатності або здатності до фізичної праці.

Судово-медична експертиза потерпших від згвалтувань чоловічої статі проводиться з приводу; а) здатності до статевих зносин; б) статевої зрілості; в) венеричного захворювання; г) ознак, які можуть свідчити про скоєння акту мужолозтва; д) ознак, які можуть бути використані при встановленні факту згвалтування; є) статевої належності.

Тактика розшуку, затримання та ідентифікації злочинця. Якщо згвалтування вчинене знайомою потерпілій особою, слід негайно організувати розкриття злочину за гарячими слідами, затримати особу за підозрою у вчиненні згвалтування. Якщо згвалтування вчинене незнайомою потерпілій особою, слід організувати встановлення особи та її розшук, надавши оперативно- розшуковим підрозділам доручення в порядку ст. 114 чи окреме доручення в порядку ст. 118 КПК України. У дорученні викладаються всі відомості про особу гвалтівника, отримані слідчим в результаті огляду місця події, допиту потерпілої та свідків, встановлені висновками проведених судових експертиз тощо.

Після встановлення особи і затримання підозрюваного його слід освідувати та обшукати з метою виявлення особливих прикмет, тілесних ушкоджень, слідів згвалтування, слідів потерпілої, вилучення одягу, білизни та піднігтьового вмісту. За місцем проживання, перебування, роботи, зберігання майна чи затримання підозрюваного також слід провести обшук приміщення. Мета проведення обшуків - виявлення предметів, що належать потерпілій особі, а також одягу чи(і) взуття, які були на підозрюваному в момент вчинення згвалтування, у тому числі тих предметів, частини яких він залишив на місці події. Огляд вилучених при проведенні обшуку предметів доцільно проводити в місці їх виявлення, до направлення на експертизу, в присутності двох понятих та за участю необхідних спеціалісгів і особи, у якої проведене вилучення (обшук). Доцільно також використовувати спеціальну техніку (наприклад, ультрафіолетові освітлювачі), при виявленні підозрілих плям 'їх слід по контуру прошити ниткою контрастного кольору з відміткою про це в протоколі огляду.

З метою виявлення мікрочастин огляд вилучених предметів слід проводити розклавши кожен з них окремо на чистому папері чи простирадлі. При упакуванні перекладати папером чи простирадлом шари одягу з метою запобігання нашаруванням одних слідів на інші.

Особливості тактики допиту підозрюваного у згвалтуванні обумовлені першочерговим характером даної слідчої дії, яка проводиться негайно після затримання підозрюваного з метою використання фактору раптовості. Готуючись до допиту, необхідно пам'ятати, що підозрювані (як І обвинувачені) у цій категорії справ переважно не визнають себе винними у згвалтуванні.

Предмет допиту підозрюваних у згвалтуванні. Допит підозрюваного у згвалтуванні доцільно починати зі встановлення його біографічних даних (з'ясовуючи серед інших і відомості про одруження, наявність дітей; якщо неодружений — з якої причини, чи вступав у статеві контакти, чи страждає на яке-небудь захворювання тощо). Далі рекомендується запропонувати підозрюваному детально розповісти про свої дії у день злочину (у який час і де був, чим займався, кого бачив), у що був одягнений, взутий і де зараз знаходяться ці речі, чи не піддавав їх пранню, чищенню. Щодо стосунків з потерпілою необхідно з'ясувати: а) чи знайомий з нею (якщо так, то коли, де, за яких обставин познайомилися; як оцінює їх стосунки); б) чи вступав раніше з потерпілою в статеві контакти (якщо так - за чиєю ініціативою вони здійснювалися, впродовж якого періоду; в) звідки і якими відомостями про особу потерпшої володіє (вік, наявність захворювань тощо). Щодо обставин вчинення злочину та поведінки підозрюваного після вчинення згвалтування слід обов'язково встановити: коли виник умисел на згвалтування (готувався до вчинення злочину чи скоїв злочин спонтанно); коли, де, за яких обставин, за чийого сприяння скоїв злочин; чи застосовував насильство (якщо так - у чому воно виразилося, які тілесні ушкодження заподіяв потерпшій, як довго, чим, по яких частинах тіла їх наносив); чи зустрічався з потерпілою після згвалтування (якщо так — коли, де, за яких обставин); чи просив потерпілу відкликати заяву, що обіцяв їй за це.

Підозрюваний може визнавати факти зустрічі з потерпілою особою, статевих зносин з нею, але заперечувати їх насильницький характер, або заперечувати зустріч з потерпілою, посилаючись на алібі. У цих ситуаціях доцільно дати підозрюваному можливість викласти свою версію події, причому максимально деталізувати його показання з усіх основних питань. Щоб позбавити допитуваного можливості в подальшому посилатися на імпотенцію, йому пропонується розповісти про стан його здоров'я, статеве життя. При цьому рекомендується питання формулювати «від зворотного» (наприклад, чи є проблеми у статевому житті), а після одержаної відповіді встановити знайомих, місце, умови зустрічей тощо. Таким чином, отримані показання підозрюваного можна використати для спростовування неправдивих показань.

Судово-медична експертиза підозрюваного призначається з метою виявлення на ного тілі: а) ознак вчинення статевого акту (якщо з моменту вчинення злочину пройшло небагато часу); б) тілесних ушкоджень, одержаних в результаті опору потерпілої (подряпин, слідів укусів тощо); в) наявності ознак певних захворювань (у тому числі венеричних).

Окрім того, можуть бути також призначені: 1) криміналістичні трасологічні експертизи (дактилоскопічна, пороскопічна, слідів ніг людини та взуття, ідентифікація цілого за частинами, холодної зброї і залишених нею слщів, механічних ушкоджень одягу); 2) судово-ботанічна експертиза; 3) судово-ґрунтознавча експертиза; 4) судова експертиза матеріалів, речовин та виробів (у тому числі експертиза волокон і волокнистих матеріалів);

5) сексологічна експертиза; 6) судово-психологічна, судово-психіатрична чи комплексна психолого-психіатрична експертизи (потерпілого, підозрюваного).

Пред'явлення для впізнання. При розслідуванні згвалтувань, вчинених незнайомою потерпілій особою, виникає необхідність у пред'явленні підозрюваного для впізнання. Пред'являтися для впізнання можуть і предмети, якими злочинець заволодів у результаті вчинення злочину. При пред'явленні для впізнання доцільно використовувати засоби фото- чи відеозапису.

Як правило, у випадках, коли особа підозрюваного на момент допиту потерпшої не встановлена, за свідченнями потерпілої складаються суб'єктивні портрети (фоторобот, рисований портрет). Якщо за цим портретом підозрюваний затриманий через тривалий час, рекомендується пред'являти його для впізнання .лише після повторного допиту потерпілої про ознаки зовнішності підозрюваного і можливості його впізнати. З метою забезпечення безпеки потерпших від згвалтувань у деяких ситуаціях рекомендується пред'являти підозрюваного для впізнання у порядку ч. 4 ст. 174КГЖ України - поза візуальним спостереженням пізнаваної особи.

Допит свідків. У справах про згвалтування як свідки можуть бути допитані: 1) особи, які володіють інформацією, що прямо чи опосередковано підтверджує вчинення злочину (очевидці згвалтування, особи, до яких потерпіла безпосередньо звернулась по допомогу, у тому числі ті, хто таку допомогу надав, наприклад лікарі); 2) особи, які володіють Інформацією про особистість потерпшої і підозрюваного, характер їх стосунків тощо (родичі, сусіди, колеги по роботі); 3) особи, яким ґвалтівник розповідав про бажашія вчинити згвалтування чи про вже скоєний злочин.

Питання і завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. У чому полягає сенс криміналістичної класифікації згвалтувань?

2. Визначте особливості криміналістичної характеристики згвалтувань, що вчиняються відносно знайомих злочинцям осіб.

3. У чому полягають особливості криміналістичної характеристики згвалтувань, що вчиняються відносно незнайомих злочинцям осіб?

4. Назвіть типові слщи згвалтувань-джерела доказів.

5. На підставі яких первинних матеріалів про злочин порушується кримінальна справа про згвалтування?

6. Які типові версії висуваються і перевіряються на початковому' етапі розслідування згвалтувань?

7. Які ситуації типові для початкового етапу роэсгцдуваішя зґвалтуваї іь?

8. Якими обставинами визначаються особливості розслідування згвалтувань на наступному етапі?

9. у чому полягають особливості огляду місця події у справах про згвалтування?

10. Які різновиди судово-медичних експертиз призначаються при розслідуванні згвалтувань?

11. У чому полягають особливості обшуку' у справах про зґвалтування?

12. Які особливості має допит підозрюваних і обвинувачених у справах про згвалтування?

<< | >>
Источник: В. Д. Берназ И ДР.. Криміналістка : підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюкои, К 82 А, Ф. Волобуєві ; за заг. рщ. А. Ф. Волобуева ; МВС України, Харк. над. ун-т внутр. справ, - X, ; ХНУВС,2011. - 666 с.; іл. С. 657-664.. 2011

Еще по теме §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні зґвалтувань:

  1. ЗМІСТ
  2. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні зґвалтувань
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -