<<
>>

§1. Криміналістична характеристика крадіжок

Крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна (ст. 185 КК України), є одним із найбільш поширених і потенційно небезпечних злочинів проти власності. Ступінь суспільної небезпеки крадіжок значно підвищується в тих випадках, коли вони чиняться особами, що заздалегідь об'єдналися в організовані злодійські групи, з проникненням у житло або завдали значної шкоди потерпшому.

І якщо крадії своєчасно не встановлюються і не притягуються до відповідальності, це породжує у них почуття безкарності і, як наслідок, активізує злодійську діяльність.

Механізм вчинення крадіжок, у тому числі вибір безпосереднього предмета злочинного зазіхання, обстановки і способів учинення крадіжки, поводження злодія, а іноді і самого потерпілого є досить специфічними за своєю криміналістичною характеристикою, знання якої багато в чому обумовлює оптимальну методику розкриття, розслідування й запобігання цим небезпечним злочинам.

Стаття 185 КК України, передбачаючи сувору відповідальність за крадіжку, водночас не містить вичерпних указівок на існуюче розмаїття крадіжок чужого майна. Натомість поняттям «крадіжка» охоплюється значне коло злочинів, іцо відрізняються один від одного безпосереднім предметом зазіхання, обстановкою (місцем, часом) і способом їхнього вчинення, наслідками (слідами) їхнього застосування та ін. Тому все різноманіття крадіжок можна класифікувати на:

- крадіжки матеріальних цінностей зі службових приміщень і спеціальних сховищ підприємств, організації! або установ (банків, музеїв, магазинів, складів, залізничних вагонів і т. ін.);

- крадіжки грошових коштів із особистих рахунків громадян у державних і комерційних банках;

- крадіжки особистого майна громадян Із службових кабінетів, гардеробів і роздягалень державних підприємств, організацій чи установ, з приватних офісів, приватизованих магазинів, кафе, кіосків, лотків;

- крадіжки із квартир (приватних будинків, дач, кімнат у гуртожитку чи готелі та прирівняних до них житлових приміщень) і нежилих споруд громадян (сараїв, погребів, індивідуальних гаражів та інших підсобних приміщень);

- крадіжки автомототранспортних засобів, запасних частин, інструментів і речей власника автомобіля, що знаходяться в салоні чи багажнику;

- крадіжки ручної поклажі у пасажирів, зокрема з автоматичних камер схову багажу на об'єктах залізничного, водяного та повітряного транспорту;

- кишенькові крадіжки, у тому числі оббирання сп'янілих;

- крадіжки продуктів землеробства з присадибних і заміських земельних ділянок громадян;

- крадіжки цінностей із місць поховання мертвих (цвинтарів) і т.

ін.

Статистика свідчить, що найбільше поширення мають крадіжки з проникненням у житло (так звані квартирні крадіжки). Тому доцільно розглянути основні елементи криміналістичної характеристики цих злочинів.

Обстановка (місце, час, умови) вчинення крадіжки. Аналіз матеріалів кримінальних справ дозволяє одержати деякі дані щодо місця, часу, поширеності та інших обставин, в яких готуються і вчиняються крадіжки з проникненням у житло громадян[45]. Так, крадіжки із квартир громадян, становлячи понад 35 % у загальній структурі крадіжок матеріальних цінностей, є проблемою насамперед великих міст (мегаполісів) і робочих селищ із високою концентрацією населення, промислових підприємств, установ, організацій, приватних фірм, численними житловими -масивами (спальними зонами), розгалуженою мережею міського громадського транспорту та обумовлених родом занять значних міграційних процесів городян як усередині міста, так і за його межами.

Статистика свідчить, що найбільш криміногенною зоною крадіжок із квартир с квартали-новобудови житлових будинків, які, зазвичай, ще не оснащені домофонами або іншою системою блокування дверей під'їздів, а окремі квартири - засобами охоронної сигналізації, де навіть сусіди по сходовому майданчику не знайомі поміж собою. А сприятливі для злодія конструктивні особливості вхідних дверей (порожнистість, наявність щілин, примітивність замикаючих пристроїв, відкриття дверей не назовні, а всередину житла тощо) роблять ці квартири вкрай доступними навіть для некваліфікованих злодіїв.

Таємний характер крадіжок обумовлює вибір злодієм слушного часу їхнього вчинення. Зокрема крадіжки матеріальних цінностей, зосереджених у державних підприємствах, організаціях і установах, є характерними переважно для нічного періоду доби, а квартирні крадіжки навпаки зазвичай чиняться вдень, коли мешканці квартир перебувають поза житлом. Відомча статистика свідчить, що дев'ять із десяти квартирних крадіжок були учинені в період з 9.00 до 17.00 в робочі дні тижня.

Найбільша їх кількість припадає на літні та осінні місяці року, що можна пояснити відповідно періодами масових відпусток І виїздів значної частини міського населення до своїх дачних будинків та на відпочинок.

Визначальною для злочинця є інформація щодо осіб, в чиїх квартирах зберігаються певні матеріальні цінності, та умов їх охорони (рід занять потенційної жертви, наявність або відсутність в її квартирі засобів охоронної сигналізації, домашніх собак, я кісті, замків тощо), місця розташування квартири з погляду зручності непомітного проникнення в неї та можливості втечі в разі небезпеки.

Предметом крадіжки з проникненням у житло або інше приміщення є речі, гроші або документи, які виконують функцію грошового еквівалента. Речі як предмет крадіжки, перш за все, повинні відрізнятися економічними ознаками, тобто мати мінову та споживчу вартість (її мають переважно ювелірні вироби із дорогоцінних металів, коштовного каміння та скла, антикваріат, предмети релігійного культу, одяг і т. ін.), здатність задовольняти матеріальні та інші потреби людини. Тому не визнаються предметом крадіжки так звані легітимаційні знаки (жетони камери схову, гардеробні номерки тощо), квитки на проїзд авіаційним і залізничним транспортом, різноманітні накладні, квитанції, чеки, довіреності, інші документи, які самі по собі не мають вартості, а лише надають право на одержання майна.

Не менш привабливим предметом зазіхання злодіїв є такий універсальний засіб обміну, як грошові знаки (національна та Іноземна валюта). Предметом крадіжки можуть бути також документи, які виконують роль грошового еквівалента і надають майнові права без будь-якого додаткового оформлення (цінні папери, білети грошово-речової лотереї, талони на паливно-мастильні матеріали тощо).

Способи вчинення крадіжок із приміщень І типові сліди. Про наявність тих чи інших цінностей злодій дізнається, зазвичай, за допомогою особистої розвідки або сторонньої наводки. Так, готуючись до вчинення квартирної крадіжки, він ретельно вивчає розпорядок дня мешканців квартири і обстановку, в якій йому належить діяти, а іноді створює сприятливі умови для реалізації злочинного умислу.

Залежно від способу подолання перепони при проникненні в житло чи інше сховище матеріальних цінностей крадіжки поділяють на прості та кваліфіковані. Кваліфікованими є такі, що пов'язані із застосуванням крадієм певних технічних засобів і злодійських хитрощів. З огляду на специфічний характер дій злодія з вилучення майна все розмаїття способів можна поділити на чотири групи.

Першу групу становлять дії злодія з таємного проникнення в житло, що супроводжуються зломом1 перепони, у тому числі шляхом:

- руйнації полотна вхідних дверей і замикаючих пристроїв поштовхом плеча або ноги, знялтя дверей з навісних петель; віджимання ригеля врізаного чи накладного замку та інших замикаючих пристроїв; висвердлювання пружинного механізму циліндрового замка; руйнування короба навісного замка, виривання, перепилювання або перекусу його дужки; виведення з ладу (розчинення) механізму замку за допомогою концентрованої суміші азотної, сірчаної та соляної кислот (так званої «царської горілки») або інших сильних окислювачів;

- виставляння, вирізування або видавлювання шибок, злому стулок віконної рами, кватирки або двері на лоджіях і балконах;

- руйнування конструктивних елементів будівлі: стелі, стіни або підлоги, розбирання пічної кладки та інших перешкод.

Для цієї групи способів проникнення в житло характерним є використання крадієм спеціально пристосованого д ля злому так

■Під зломом прийнято розуміти повне або часткове руйнування дверей, замикаючого пристрою, вікна, стіни, стелі, підлоги, іншої перепони з метою проникнення В ЖИТЛО.

званого злодійського знаряддя («ломик-фомка», «клешня рака», «гусяча лапка», «пластир», «піка-болванка», «слон» (або «уїстіті») «балерина», «скрутка» та ін.), або інструментів господарсько- побутового призначення, що полегшують подолання перешкоди.

Слідами названих способів проникнення у приміщення є відповідні пошкодження конструктивних елементів будівлі, замків та ійіііих закриваючих пристроїв, сліди-відображення знарядь злому, відщепи деревини, мікрочастинки (металу, дерева, штукатурки, фарби), волокна тканини, які залишаються на місці події, а також на одязі та взутті злочинця.

Другу групу утворює низка способів таємного проникнення у приміщення:

- підбір ключа до замка вхідних дверей або його відімкнення за допомогою відмичок чи універсального пристрою - «фліпера»;

- використання клейкої речовини для виведення з ладу механізму замка;

- використання наперед викраденого у жертви одного з наявних комплектів ключів від вхідних дверей;

- використання ключа від вхідних дверей, «захованого» жертвою в обумовленому для членів сім'ї місці (під дверним килимком, в отворі електрощита, в поштовій скриньці тощо), тобто в легкодоступному для сторонніх осіб місці;

- вільного проходу через залишені жертвою на деякий час відчиненими вхідні двері, лоджії, балкони, вікна або віконні кватирки;

- влізання через шахти сміттєпроводу, сантехнічні та вентиляційні канали.

Ця група способів проникнення в житло характеризується відносно малопомітними ознаками їх застосування, оскільки вони не супроводжуються будь-якою руйнацією перепони. Проте своєрідними ознаками використання відмички е наявність свіжих подряпин на краях серцевини замка і внутрішніх поверхнях її деталей, відламані частини відмички, підроблених ключів, частинки пластиліну, воску або іншої речовини, що застосовувалася у процесі підробки ключа.

До третьої групи належать способи крадіжок, в процесі яких проникнення злодія в житло здійснюється не таємно, а на виду і навіть з відома жертви, а саме:

- під завчасно вигаданим приводом (під виглядом фахівця з перевірки електричних або газових лічильників, сантехніка чи іншого представника підприємств побутового обслуговування населення тощо);

- шляхом використання довірчих стосунків (вчиняє співмешканець, квартирант, репетитор, запрошений малознайомий гість, повія тощо);

Застосуваїшя способів крадіжки, побудованих на використанні довіри жертви, припускає використання як джерел доказів переважно ідеальних спілів, які знаходять своє відображення у пам'яті потерпілих і свідків-очевилдів злочину. Проте на місці події можуть бути і матеріальні сліди (сліди рук, ніг, слина, недопалки, загублені чи забуті крадієм речі та ін.), але вони вказують тільки на факт перебування у приміщенні, до якого запідозрена особа мала «легальний» доступ.

Четверту групу способів учинення крадіжок з квартир становлять дії злодіїв, не пов'язані з типовим (вищеописаним) проникненням в житло, а саме:

- за допомогою так званих «вудок» або «гачків», в якості яких зазвичай використовується шматок міцного мотузка або палиця з гачком (витягуються речі через кватирку вікна навіть за наявності на ньому захисних металевих грат);

- з незасклених лоджій і балконів, на яких довірливі жертви вивішують (виставляють) і залишають без нагляду одяг, апаратуру та інші цінні речі.

До ознак, які свідчать про використання цих способів крадіжок із квартир, належать «вудка», сліди рук, ніг, крові, слини, недопалки, а іноді особисті речі злодія, загублені чи кинуті ним на місці крадіжки, виявлення і вилучення яких мас велике діагностичне та ідентифікаційне значення у кримінальній справі.

Особа злочинця. Сучасний квартирний злодій - це не звичний уяві багатьох людей зовні підозрілий тип на зразок «багдадського крадія» - в обшарпаному одіянні, з тижневою щетиною на обличчі, бездомний тип, що спит на горищах і вокзалах, списа-

ний татуюваннями. Сьогодні в квартирах мешканців великих міст України доводиться затримувати як крадіїв-професіоналів, так і учнів ПТУ, студентів, представників творчої інтелігенції, спортсменів, робітників, безробітних і навіть дітей 10-12 років. Узагальнений же портрет сучасного квартирного злодія буде наступним головним чином, це молоді (16-30-річні) пристойно одягнені чоловіки (жінок - близько 13 %). Більшість із них, маючи середню освіту, суспільно корисною працею практично не займається. Зазвичай крадії зловживають алкоголем або наркотиками, а у людини, що вживає ін'єкційні наркотики, одна проблема: де узяти гроші?

Для «злодїїв-домушників» є характерною схильність до стійких звичок і прийомів при вчиненні злочинів. З огляду на зазначене, вони поділяються на «масті», кожна з яких віддає перевагу своєму способу вчинення крадіжки: «обхідники» - самостійно обирають об'єкт крадіжки, обходячи всі квартири будинку; «гастролери» - приїжджають у місто на кілька днів для вчинення крадіжки І зразу ж після цього залишають його; «акробати» - потрапляють в чуже житло через відчинені вікна і кватирки на перших або других поверхах, протискуючись у найвужчі отвори; «альпіністи» - спускаються на канатах з даху будинку на балкони і лоджії верхніх поверхів і проникають в приміщення через відчинені вікна чи балконні двері; «орендатори» - вчиняють крадіжку майна в орендованих квартирах у заможних людей; «штшрі» - відкривають замки заздалегідь виготовленими ключами, відмичками або іншими пристроями. Особливо творчими здібностями відрізняються «ряжені», котрі проникають до квартир, використовуючи костюми для переодягання (найчастіше міліцейську форму) та оригінальний сценарій.

Особа потерпілого. Потерпілими від крадіжок з проникненням у житло найчастіше стають громадяни, що належать до так званого середнього класу. Тобто це громадяни зі стабільним доходом, що мають у житлі необхідні для задоволення сучасних потреб речі і гроші. У той же час вони, не маючи зайвих коштів, намагаються зекономити на запірних засобах, сигналізації тощо. Нерідко вони проявляють необачність у знайомстві та щдгри- манні соціальних зв'язків з окремими категоріями людей. Саме такі громадяни та їх житло потрапляють у поле зору злодіїв і стазо 446 се

ютъ об'єктом підвищеної «злочинної уваги». Щодо житла замож- ніх громадян, то злодії знають, що вони, як правило, великих сум вдома не зберігають, а саме житло забезпечене надійною сигналізацією. Отже, недбале ставлення до охорони особистого майна, зайва довірливість потерпілих значно полегшують крадіям реалізацію злочинного умислу.

Узагальнення матеріалів кримінальних справ про крадіжки з проникненням у приміщення показує, що найчастіше потерпілими стають наступні категорії громадяни: підприємці, що займаються торговельною діяльністю на ринках {постійно мають великі грошові суми, а також зберігають товар у житлі або інших приміщеннях); представники шоу-бізнесу; представники інших професій, які мають стабільний і відносно значний дохід; забезпечені пенсіонери тощо.

<< | >>
Источник: В. Д. Берназ И ДР.. Криміналістка : підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюкои, К 82 А, Ф. Волобуєві ; за заг. рщ. А. Ф. Волобуева ; МВС України, Харк. над. ун-т внутр. справ, - X, ; ХНУВС,2011. - 666 с.; іл. С. 657-664.. 2011

Еще по теме §1. Криміналістична характеристика крадіжок:

  1. Призначення експертизи
  2. ЗМІСТ
  3. ПЕРЕДМОВА
  4. §3. Поняття криміналістичного прогнозування та його значення при розслідуванні злочинів
  5. §1. Криміналістична методика як розділ науки криміналістики
  6. §2. Структура методики розслідування злочинів окремого виду
  7. §1. Криміналістична характеристика крадіжок
  8. §1. Криміналістична характеристика привласнень, розтрат майна або заволодінь ним шляхом зловживання службовим становищем
  9. Предметний покажчик
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -