<<
>>

§1. Криміналістична характеристика грабежів, розбоїв, вимагань

Грабежі (ст. 186 КК України), розбої (сг. 187 КК України), вимагання (ст, 189 КК України) посідають важливе місце В структурі корисливо-насильницької злочинності, являючи значну суспільну небезпеку, тому що не тільки заподіюють потерпілим матеріальну шкоду, але й можуть посягати на їх життя й здоров'я.

Традиційно в навчальній криміналістичній літературі методика розслідування грабежів та розбоїв розглядається окремо від методики розслідування вимагань. Однак слід зазначити, що вихідні дані, котрі надходять у розпорядження слідчого, не завжди містять достатню кількість ознак, які вказують на вид діяння й дозволяють виконати його кримінально-правову кваліфікацію.

Разом з тим загальними для кожного з вказаних видів злочинів £ поєднання дій злочинця, спрямованих на незаконне заволодін- ня майном потерпілого, з погрозою застосування насильства або із його застосуванням. Схожість механізму вчинення грабежів, розбоїв і вимагань знаходить своє відображення у криміналістичній характеристиці цих злочинів.

Спосіб вчинення злочину обумовлений характером майна, на заволодіння яким спрямовані злочинні дії, обстановкою висунення вимог, застосування погрози або насильства, використанням зброї або інших засобів досягнення мети. Він може бути як пов- ноструктурним, так і усіченим (без підготовки або приховання злочину).

Більшість грабежів, розбоїв і вимагань здійснюється після попередньої підготовки, включає комплекс дій з приховання слідів злочину, однак мають місце й такі, які є наслідком умислу, що виник раптово (наприклад, в осіб у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння). Найчастіше без підготовки вчиняються грабежі, розбої на вулицях, коли злочинці зненацька зустрічаються з можливістю легкого отримання грошей, цінностей або якого- небудь майна (головних уборів, мобільних телефонів, наручних годинників, жіночих сумочок, золотих прикрас тощо).

Зміст підготовки детермінований наявністю злочинного досвіду, особистістю потерпілого, передбачуваною обстановкою скоєння злочину, іншими обставинами. Тому дії, що передують вчиненню грабежу, розбою або вимагання, можуть включати:

а) вибір об'єкта посягання та збір відомостей про нього, зокрема з'ясування наявності відповідних цінностей, місць їхнього зберігання й систем охорони; вивчення способу життя, розпорядку дня потерпілого й членів його родини або режиму роботи підприємства, установи, часу й маршрутів руху співробітників тощо;

б) складання плану й вибір часу скоєння злочину; в) підбор співучасників з певними необхідними якостями (кримінальним досвідом, фізичною силою, навичками володіння зброєю, прийомами боротьби, таких, що мають відповідні професійні знання та навички, керують транспортними засобами тощо), а також розподіл ролей між ними; г) придбання знарядь для проникнення на об'єкт (інструменту, спеціальних пристосувань), засобів зв'язку й спостереження (наприклад, приладів нічного бачення), засобів нейтралізації активності потерпілого (мотузок, липкої стрічки тощо); д) пошук і підготовку транспорту (особистого, викраденого), зброї, вибухових пристроїв або їх імітацій, предметів побутового, спортивного, іншого призначення для застосування погроз або заподіяння шкоди здоров'ю жертви; е) придбання або виготовлення засобів маскування зовнішності (масок, перук, накладних вусів або борід, рукавичок та іншого); є) підбирання місць приховання чи підготовка схованок викраденого майна, визначення каналів його збуту або способу легалізації; ж) вибір найбільш безпечних шляхів відходу, що дозволяють швидко й непомітно зникнути з місця події.

При підготовці вимагання може, крім того, збиратися компрометуюча Інформація, визначатися спосіб ставлення злочинних вимог, спосіб залучення потерпшого у протиправну (інсценовану) ситуацію для обґрунтуваїиія пропонованих потім вимог і т.п.

Аналізуючи способи безпосереднього вчинення злочинів, які розглядаються, слід зазначити, що вони характеризуються різноманітністю.

Якщо грабежі й розбої відбуваються швидкоплинно й зненацька для жертви, то між діями вимагачів, спрямованими на формування в потерпілого бажання задовольнити їх вимоги, і виконанням вимог може бути значний період часу.

Усі ці види злочинів об'єднує можливе застосування погрози здійснити насильство або його вчинення. Серед різновидів фізичного насильства використовуються: побої; катування; обмеження свободи дій (затикання, заклеювання рота, зв'язування кінцівок) та/або пересувань (прив'язування); застосування хімічних засобів (кислот, ліків, отрути); нанесення тілесних ушкоджень зброєю.

Характер психічного насильства при вимаганні ширше, ніж при грабежі або розбої й не обмежується тільки погрозами застосування фізичного насильства. Зокрема, це можуть бути: погрози обмежити права, свободи або законні інтереси потерпілого та близьких йому осіб; пошкодити чи знищити майно, що їм належить, перебуває в їх віданні або під охороною; оголосити відомості, які ці особи хочуть зберегти в таємниці.

Злочинці використовують наступні способи на місцевості: а) підстерігають жертву у певному місці і шляхом погроз і прямого насильства заволодівають грошима, цінностями або майном своїх жертв; б) вистежують жертву й нападають на неї в зручному місці; в) знайомляться, в тому числі, використовуючи жінок-спіль- ниць, а потім заманюють потерпшого в зручне дія нападу місце;

г) вступають у контакт, напоюють жертву або з додаванням в напої ліків (отрути) доводять до несвідомого стану, після чого обкрадають; д) використовуючи нетверезий стан потерпшого, пропонують відвести додому, а в безлюдному місці вчиняють злочин;

е) виривають сумки, портфелі, інші предмети з рук потерпілого, зривають головні убори й тікають; ж) підсаджуються у таксі (особистий автотранспорт), просять підвезти в малолюдне місце, де вчиняють напад; з) вибравши момент, нападають на інкасаторів; діють іншими способами.

Характер дій при грабежі чи розбої з проникненням у житло, інше приміщення або сховище багато в чому залежить від самого об'єкта й умов його охорони, статі та віку, кількості та фізичної сили потерпілих, присутніх на місці в момент нападу.

Так, злочинці: а) проникають у квартири громадян під видом представників державних установ, громадських або благодійних організацій, співробітників правоохоронних органів, працівників комунальних служб, сусідів або давніх знайомих; б) використовують вигаданий привід, наприклад необхідність виконати прохання третьої особи, подзвонити, підписати документ, зняти квартиру, купити-продати речі тощо; в) після знайомства з потерпшим приходять до нього додому, де вчиняють напад або попередньо доводять жертву до несвідомого стану, використовуючи алкоголь, наркотики, ліки, отруту; г) вторгаються до приміщення із застосуванням зброї, зломом дверей або вікна; д) вистежують жертву й нападають на неї в під'їзді будинку, ліфті, при відкриванні нею дверей або її заходженні до квартири тощо; е) нападають на магазини, банки й інші установи, де наявні гроші й цінності; діють іншими способами.

На відміну від грабежів або розбоїв вчинення злочину для вимагачів може ускладнюватися необхідністю створення приводу для наступного звернення до потерпілого з вимогами. Мається на увазі створення ситуації) при якій потерпілий вважає себе винним у скоєнні злочину, заподіянні збитків третім особам або безпосередньо вимагачам. Наприклад, таким є залучення майбутньої жертви в азартну гру, ризиковану угоду, фінансову операцію з виставлянням свідомо нездійсненних умов повернення боргу. Як привід для вимагання також може бути запропоноване надання послуг з «охорони», фіктивне призначення особи на висо- кооплачувану посаду тощо. Разом з тим вимагачі можуть і без будь-якого приводу звернутися до потерпілого з вимогами про передачу грошей (переказу на банківський рахунок), майна або прав на нього (пакету акцій, доручення на розпорядження, документів про право власності тощо).

Передача вимог від вимагачів до жертви може відбуватися: а) при особистому контакті; б) через третіх осіб; в) по телефону;

г) листом; д) електронною поштою. Для ускладнення їх розшуку злочинці нерідко змінюють почерк, застосовують фрагменти текстів газет (журналів); використовують чужий принтер, комп'ютер; змінюють тембр, інтонацію голосу, наслідують акцент осіб іншої національності.

З метою приховання розглянутих видів діянь злочинці: а) знищують матеріальні сліди на місці події; знищують або приховують зброю, документ, одяг, предмети маскування, транспорт, інші знаряддя вчинення злочину; б) переміщають викрадене в безпечні місця або негайно його збувають; в) звільняються від викраденого при першій реальній небезпеці викриття; г) тимчасово або на постійне проживання їдуть до іншого населеного пункту, країни; д) створюють собі алібі шляхом підготовки лжесвідків, придбання квитків залізничного або авіатранспорту та ін.; е) дають неправдиві показання або відмовляються від давання показань; ж) впливають на свідків І потерпілих (умовляннями, підкупом, погрозами тощо) з метою давання ними неправдивих, зміни вже даних показань, відмови від давання показань.

Для приховання вимагань злочинці також можуть:

а) дезорієнтувати потерпших щодо маршруту їх переміщення, місцезнаходження приміщення, де тримали заручника;

б) використовувати вигадані імена, прізвиська; в) застосовувати технічні засоби для виявлення в потерпілих відео-, аудіозаписую- чих пристроїв; г) отримувати майно або права на нього через інших, не обізнаних про злочин осіб.

Часто розроблений й вдало здійсненнії певним способом злочин повторно вчиняється таким же способом.

Слідова характеристика корисливо-насильницьких злочинів, що розглядаються, багато в чому схожа. На механізм утворення й, що більш важливо, можливість виявлення матеріальних слідів грабежу, розбою чи вимагання впливають місце, спосіб, знаряддя вчинення злочину, наявність фізичного контакту з жертвою, елементами оточуючої обстановки.

На відкритій місцевості залишається, як правило, менше слідів, придатних для ідентифікації, ніж у приміщеннях. Цьому додатково сприяють вплив кліматичних факторів, переміщення людей, тварин, транспортних засобів. Проте на місці події можуть бути виявлені сліди ніг і транспорту; знаряддя, якими користувалися злочинці; їх біологічні виділення; кинуті недопалки, пляшки або інші предмети; загублені документи, а також сліди рук на цих та інших об'єктах.

При використанні злочинцями зброї або активному опорі з боку потерпілого на місці події можна виявити сліди крові, кулі, гільзи, частки тканини, іудзики, ушкоджені рослини. На одязі потерпілого при цьому часто залишаються волокна, інші нашарування з одягу або зброї злочинця, може становити інтерес піднігтьовий вміст з рук жертви.

Найбільш імовірними місцями виявлення слідів рук у приміщеннях с предмети, яких торкалися злочинці: ручки дверей і вікон, стільці, столи, дверцята шаф, вимикачі освітлення тоїцо. Необхідно також шукати мікрооб'єкти, сліди ніг і знарядь злому. Зміни в інтер'єрі приміщення, пошкодження меблів і побутових предметів можуть свідчити про боротьбу між злочинцем і жертвою або про цшеспрямовані дії вимагачів.

На застосування до потерпшого фізичного насильства, катувань указують садна, подряпини, гематоми, опіки, колото-різані, вогнепальні рани, синці, відповідні пошкодження на одязі, а також сліди лікарських ін'єкцій на тілі чи зовнішнього впливу хімічними препаратами.

Крім того, у жертви вимагання можуть залишитися листи; записи переговорів зі злочинцями; дані про телефонні номери, з яких надходили дзвінки; копії документів, що свідчать про перекази коштів, передання прав на майно, зарахування до штату підприємства «нових співробітників», здійснення інших дій. При виявленні місць утримання заручників необхідно зафіксувати сліди перебування там як жертв, так і вимагачів, зокрема відображення рук, ніг, біологічні нашарування тощо.

Осоа злочинця. Переважно суб'єктами грабежів, розбоїв І вимагань є чоловіки. Питома вага жінок незначна (5-10 %), та, як правило, вони вчиняють подібні злочини не поодинці, а в складі груп, виступаючи як пособники, виконавці, рідше - організатори чи підбурювачі, наприклад, вони допомагають створювати приводи для скоєння вимагання або затягувати жертву на місце здійснення грабежу чи розбою; однак не виключене самостійне вчинення злочину шляхом доведення жертви до несвідомого стану при використанні ліків або отрути.

Здебільшого часто грабежі, розбої та вимагання вчиняються особами 18-29 років, а в цілому вік злочинців рідко перевищує 40 років. Це обумовлено особливостями об'єктивної сторони складів даних злочинів, що вимагають від злочинців відповідної фізичної підготовки. Найчастіше ці злочини вчиняються групами осіб. До складу організованих груп, котрі займаються грабежами, розбоями, вимаганнями, нерідко входять хо.пишні спортсмени, військовослужбовці, співробітники правоохоронних органів і спеціальних служб; їх часто очолюють раніше засуджені особи, рецидивісти. У нічому майже половина суб'єктів розглянутих видів посягань уже мали злочинний досвід. Має тенденцію до зростання здійснення грабежів, розбоїв і вимагань неповнолітніми. Головним чином вони діють відносно однолітків або малолітніх осіб у районі проживання й у навчальних закладах.

Необхідно зазначити, що переважна більшість суб'єктів грабежів і розбоїв характеризуються низьким культурним рівнем, низьким або середнім рівнем освіти, не мають постійного джерела доходу (виконують малокваліфіковану роботу або взагалі не працюють). Значна кількість вуличних грабежів і розбійних нападів вчиняється злочинцями в стані алкогольного сп'яніння, наркотичного або токсичного збудження.

На відміну від вуличних грабіжників (розбійників) коло суб'єктів вимагань ширше за соціальним статусом. Серед них переважають особи із середньою освітою, однак нерідко злочинці мають вищу або середньо-спеціальну освіту. Як і серед грабіжників або розбійників, значне число вимагачів також становлять особи, зайняті малокваліфікованою працею, раніше судимі. Але зустрічаються також представники інших шарів суспільства: пїд- приємці, державні службовці, співробітники банків, комерційних, охоронних структур тощо.

Предмет злочинного посягання є важливим елементом криміналістичної характеристики злочинів, різновиди якого пов'язані: з особистістю потерпілого (що носить предмети при собі); приміщенням, де такі предмети перебувають (житловим, службовим, виробничим), а також транспортом[46] як засобом для їх переміщення або самим предметом посягання.

У цілому при вчиненні грабежів, розбоїв і вимагань злочинців можуть цікавити гроші, коштовності, іноземна валюта, цінні папери, витвори мистецтва, антикваріат, мобільні телефони, фото-, відео-, аудіотехніка, мою-, автотранспорт, будь-які інші предмети, що мають вартість або споживчі властивості.

Разом з тим предмет злочинного посягання детермінований суб'єктом, обстановкою злочину. Так, при скоєнні грабежів або розбоїв на відкритій місцевості нападаючий може викрасти як головний убір чи елементи одягу, телефон, жіночу сумочку або пакет із продуктами, так і сумку в інкасатора, коштовний вантаж із транспортного засобу й т.п. Предметами посягання у житлі можуть стати готівка, коштовності, побутова техніка, комп'ютер, предмети обстановки тощо, а у магазині - відповідні товари, виторг. Особливістю вимагання є те, що предметом злочинного посягання може слугувати не лише різне майно, але й права на майно, інші дії майнового характеру (безоплатне виконання робіт, надання послуг, фіктивне зарахування особи на оплачувану' посаду й ін.).

Обстановка вчинення злочину. Типовими місцями грабежів, розбоїв і вимагань, які можуть здійснюватись як у приміщеннях, так І на відкритій місцевості, слугують квартири, домоволодіння, магазини, банки, різні підприємства й установи, вокзали, під'їзди й двори будинків, вулиці, сквери, лісопаркові зони, зупинки транспорту, залізничні потяги, автомобілі та ін. Вибір місця залежить від предмета, способу посягання, часу доби, можливості швидко зникнути тощо. Наприклад, вибір як місця вчинення грабежу або розбою під'їзду будинку, ліфта, підворіття найчастіше обумовлений слабким освітленням, відносно ізольованим простором, відсутністю сторонніх осіб, обмеженими можливостями потерпших протидіяти злочинцю, у подібних же місцях вимагачі можуть ставити вимоги до потерпшого. Іноді злочинці діють при великому скупченні людей, використовуючи фактор раптовості при впливі на жертву та розраховуючи, що оточуючим байдуже або незрозуміле те, що відбувається. Передача вимагачам грошей, майна або прав на нього може відбуватися на відкритій місцевості, у будь-яких приміщеннях, салоні автомобіля. Злочинці по телефону або в інший спосіб можуть указати потерпшому конкретне місце, де необхідно залишити або сховати предмет їх посягання.

Час і місце вчинення злочину тісно пов'язані між собою. На вулиці грабежі, розбої, вимагашія переважно відбуваються в темний час доби, коли малолюдно, обмежені освітлення та видимість. Додатково злочинець може враховувати вплив кліматичних факторів {снігопаду, дощу, туману). Через ті ж причини у нічний час відбуваються грабежі й розбійні напади на склади, цілодобові магазини, кіоски, автозаправні станції й т.п. Дзвінок з вимогами від вимагачів або роз'ясненнями умов їх виконання може надійти на мобільніш телефон у будь-який час доби, на стаціонарний - коли жертва перебуває у відповідному місці (у будинку, на роботі).

Особа потерпілого. Жертвою грабежу, розбою і вимагання може стати будь-яка особа, яка опинилася у певному місці. Але можна виділити наступні групи ризику: 1) особи в стані сп'яніння; 2) жінки в дорогому одязі й прикрасах; 3) водії-таксисти або «далекобійним!»; 4) повії та їх клієнти; 5) літні, хворі люди; 6) підлітки; 7) особи, що переганяють автотранспорт; S) обслуговуючий персонал нічних магазинів, кіосків, автозаправних станцій;

9) підприємці; 10) представники заможних шарів суспільства. Крім того, потерпілими від вимагання можуть стати: державні службовці, наділені владними повноваженнями, розпорядними функціями (такі, що оформлюють дозвіл на будівництво, оренду, відведення земельних ділянок; виносять судові рішення, вироки тощо); учасники протизаконних угод; організатори фінансових пірамід та ін. Діти також можуть стати жертвами вимагачів, якщо вони викрадаються як заручники.

Примітним е те, що нерідко потерпілі добре знають вимагачів (грабіжників, розбійників), але бояться звертатися до правоохоронних органів.

<< | >>
Источник: В. Д. Берназ И ДР.. Криміналістка : підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюкои, К 82 А, Ф. Волобуєві ; за заг. рщ. А. Ф. Волобуева ; МВС України, Харк. над. ун-т внутр. справ, - X, ; ХНУВС,2011. - 666 с.; іл. С. 657-664.. 2011

Еще по теме §1. Криміналістична характеристика грабежів, розбоїв, вимагань:

  1. ЗМІСТ
  2. §1. Криміналістична характеристика грабежів, розбоїв, вимагань
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -