<<
>>

§2. Особливості порушення кримінальних справ за ознаками крадіжки і початкового етапу розслідування

Кримінальні справи про крадіжки зазвичай порушуються на підставі заяв потерпілих або інших громадян, які стали очевидцями крадіжки або затримали злодія на місці вчинення злочину’.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України прийняття такого рішення можливе лише за наявності певних ознак крадіжки і відсутності обставин, що виключають порушення кримінальної справи (ст. 6 КПК України). Тобто, заяви і повідомлення про крадіжку повинні містити відомості щодо виду крадіжки, місця і часу ЇЇ вчинення, способу проникнення злочинця в житло, характеру викраденого майна, кому належить викрадене, його вартість і відмітні ознаки; хто і коли виявив крадіжку та чи не має заявник обґрунтованої підозри щодо когось. Ця та інша інформація заноситься до протоко,ту заяви2.

’Наказ МБС України від 14.04.2004 р. № 400 «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються».

:Наказ МВС України від 28.04.2009 р. № 181 «Про організацію діяльності чергових частіш органів і підрозділів внутрішніх справ України» {див.: додаток N° 10 - ХѴШ «Крадіжка»),

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діях певної особи складу злочину, особливу увагу треба приділити з'ясуванню загальної суми матеріальної шкоди, заподіяної крадіжкою. Варто пам'ятати що, якщо діями винного фактично не було завдано реальної шкоди, передбаченої законом, то буде відсутній склад злочину, передбаченого ст. 185 КК України. Викрадення чужого майна вважається дрібним і карається в адміністративно- правовому порядку (ст. 51 КупАП), якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Тобто, кримінальна відповідальність настас лише за викрадення чужого майна, вартість якого перевищує 86 грн 90 коп (станом на 2010 р.).

У випадку недостатності, суперечливості даних, що містяться в заяві про крадіжку, або їхня достовірність викликає сумнів, для остаточного вирішення питання щодо порушетія кримінальної справи доцільно провести досМдчу перевірку заяви. З цією метою на практиці найчастіше здійснюються: опитування заявника та очевидців крадіжки; витребування необхідних документів; безпосередній виїзд слідчо-оперативної групи на місце крадіжки для огляду місця події, який згідно з ч. 2 ст.190 КПК України може бути проведений до порушення кримінальної справи. Органи дізнання мають право здійснити перевірку заяв щодо крадіжки оперзтивно-розшуковим шляхом. У цих випадках приводом до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину.

Порушивши кримінальну справу, слідчий мас пам'ятати, що під час розслідування крадіжок чужого майна встановленню та дослідженню у кримінальній справі підлягають певні обставини, коло й обсяг яких визначаються ст. ст. 23, 64 і 433 КПК України, кваліфікуючими ознаками ст. 185 КК України, а також особливостями вчинення конкретного виду крадіжки. Зокрема найбільш суттєвими для справи є наступні обставини: чи мав місце факт таємного і протиправного заволодіння чужим майном; який вид крадіжки, коли (рік, місяць, число, час доби) і де (точні географічні координати) її було вчинено; у який спосіб здійснено крадіжку та які технічні засоби були використані в процесі ΰ вчинення; ким учинена крадіжка (якщо групою осіб, то який кількісно- якісний склад злодійської групи, час і мета її формування, наявність попередньої змови і чіткого розподілу ролей між співучасниками крадіжки, хто Із них є організатором злодійської групи і вчиненої крадіжки); який характер і вміст дійсної спрямованості злочинного умислу винних у крадіжці, мотив і мета заволодіння чужим майном і в чому конкретно виражалася роль і ступінь участі кожного співучасника в підготовці, здійсненні І прихованні слідів крадіжки; які обставини пом'якшують І обтяжують відповідальність винних або позитивно чи негативно характеризують їх особистість; хто є потерпілим від злочину, його матеріальне становище і відповідність останнього загальному збитку, заподіяному крадіжкою; що саме викрадено (найменування, прикмети викраденого майна, його індивідуальна та загальна вартість), які документи підтверджують належність викраденого майна потерпілому та чи не було воно застраховано; які канали збуту краденого майна та його місцезнаходження; яких заходів слід ужити з метою відшкодування матеріального збитку, заподіяного крадіжкою; які обставини сприяли вчиненню розслідуваної крадіжки; яких конкретних заходів слід ужити з метою усунення виявлених причин і умов, що сприяють учиненню аналогічних злочинів, і т.

ін.

Знання наведеного кола обставин, що підлягають встановленню та дослідженню у справі, дозволить будь-якому суб'єкту кримінального переслідування незалежно від наявності професійного досвіду повно і правильно визначити тактичні завдання своєї діяльності, обрати найбільш ефективні прийоми і способи досягнення мети. Це забезпечить правильне планування діяльності, вибір пріоритетних напрямів, доцільну послідовність заходів. У свою чергу, надалі це допоможе оцінити зібрані докази з точки зору відношення та допустимості, виявити наявні недоліки, визначити напрями пошуку криміналістично значущої інформації, орієнтуватися в ході подальшої діяльності щодо кримінального переслідування, визначати час і характер тактичних рішень.

Початковий етап розслідування крадіжок зазвичай починається з аналізу й оцінювання вихідної інформації щодо події злочину та ухвалення рішення щодо конкретного напрямку розслідування, котрі обумовлюються типовими слідчими ситуаціями. Так, виходячи зі ступеня очевидності злочину, що має свій прояв у наявності вичерпного, часткового чи обмеженого обсягу іяфо- рмації щодо особи злодія, для початкового етапу розслідування крадіжок найбільш типовими с наступні слідчі ситуації.

Ситуація 1. Кримінальна справа порушена у зв'язку із затриманням підозрюваного у момент вчинення крадіжки або відразу ж теля ії вчинення. У цій ситуації відразу ж після затримання підозрюваного основне завдання слідчого полягає в збиранні доказів його причетності до вчиненої крадіжки. Найбільш доцільною є наступна програма дій слідчого: затримання підозрюваного; його особистий обшук; за необхідності - освідування; огляд одягу та вилучених у підозрюваного викрадених ним речей; допити потерпілого і свідків-очевидців (як правило, тих, хто повідомив про крадіжку та брав безпосередню участь у затриманні злодія), свідчення яких мають невідкладний характер; допит підозрюваного; огляд місця події, в тому числі й безпосереднього місця затримання злодія та ін.

Початковий етап розслідування в даній силуації завершується провадженням тих дій, що обумовлені результатами проведеного розслідування.

Наприклад, здійснюється перевірка підозрюваного за адресним бюро, обшук за місцем його проживання, пред'явлення потерпілому для впізнання викраденого майна, дактилоскопіювання підозрюваного та призначення криміналістичної експертизи тощо.

Ситуація 2. Кримінальна справа порушена за ознаками крадіжки, вчиненої відомою особою, яку затримати не вдалося. Для такої ситуації, коли особа ймовірного злодія відома, проте він утік з місця події, основні напрями розслідування зорієнтовані на збирання та закріплення прикмет викраденого майна, дослідження матеріальної обстановки вчиненого злочину та доказів причетності запідозреної особи до крадіжки. У даній ситуації найбільш доцільною с така послідовність невідкладних слідчих дій. Одразу ж після прибуття на місце події і короткого опитування потерпілого та очевидців крадіжки щодо особи злодія, прикмет викраденого майна і напряму, в якому він утік, негайно здійснюється його переслідування за гарячими слідами, котре передбачає комплекс пошукових дій процесуального і оперативного характеру, а саме: якщо відомі особа і місце проживання ймовірного злодія, то проводиться обшук (виїмка) в його житлі, затримання підозрюваного в крадіжці та інші слідчі дії (подібно до першої ситуації). Якщо ж

є лише дані щодо прикмет зовнішності злодія, викраденого майна та напряму, в якому він утік, то здійснюється застосування службово-розшукового собаки; прочісування ділянок місцевості у напрямку переслідування та опитування зустрічних громадян; інформування про це тих підрозділів міліції, які повинні негайно підключитися до розшуку (організації загороджувальних заходів на шляхах, якими злодії можуть залишити район учинення крадіжки; перекриття вірогідних каналів збуту краденого; здійснення перевірок за обліками раніше судимих за аналогічні злочини, за способом учинення крадіжки, за прикметами зовнішності злодіїв тощо).

Якщо ж проведені оперативно-розшукові заходи позитивних результатів не дали, слідчий повинен детально допитати виявлених свідків-очевидців крадіжки, потерпілого від злочину та оглянути місце крадіжки, результати яких всебічно оцінюються й використовуються для планування наступного розслідування.

Ситуація З.Кримінальна справа порушена за ознаками крадіжки, вчиненої особою, інформація щодо якої є обмеженою, у такій ситуації перевагу необхідно віддати наступному порядку початкових слідчих дій: огляд місця події; допит потерпілого та свідків, провадження інших слідчих дій, невідкладність яких обумовлена результатами проведеного розслідування, в тому числі заходами оперативно-розшукового характеру, необхідність І важливість яких важко переоцінити з огляду на несприятливий характер даної ситуації. Зазвичай вони дозволяють значно збільшити обсяг необхідної інформації, забезпечити максимальний пошуковий ефект, який сприяє «виходу» на злодія та місцезнаходження викраденого майна.

Оцінюючи ту чи іншу ситуацію, слідчому важливо пам'ятати, що у невірному вирішенні алгоритму невідкладних початкових слідчих дій, оперативно-розшукових і організаційних заходів, а так само в зволіканні з ними полягає одна з причин незадовільної розкриваності крадіжок чужого майна, адже на етапі початкових слідчих дій і оперативно-розшукових заходів більшість доказів у справі як виявляється, так і безслідно втрачається.

Важливою ланкою в організації роботи слідчого, особливо в останніх двох слідчих ситуаціях є здійснення комплексу організаційних заходів, спрямованих на розшук злодія та викраденого ним майна. Ця робота може бути успішною за умови правильного планування розслідування крадіжки. Зазвичай в основу плану покладається аналіз загальних і окремих версій, що висуваються залежно від результатів проведених слідчих дій і оперативно- розшукових заходів.

Типовими загальними версіями у справах про крадіжки з квартир с наступні: крадіжка дійсно мала місце за тих обставин, про які повідомив заявник; крадіжки не було, а заявник сумлінно помиляється; крадіжка навмисно інсценована.

Окремими версіями щодо особи ато дія є такі; крадіжка вчинена особою з числа найближчого оточення потерпілого, яка була обізнана щодо характеру його майна; крадіжка вчинена стороннім за безпосереднім сприянням осіб із найближчого оточення потерпілого; крадіжка вчинена стороннім без сприяння осіб найближчого оточення потерпілого.

При цьому серед злодіїв можуть бути як особи, що мають досвід учинення крадіжок, наприклад наркомани, раніше судимі за крадіжку, злодії-гастропери, так і такі, що не мають злодійського досвіду.

З метою наближення припущення до істини, більш чіткого визначення кола осіб, серед яких варто шукати злодія, в плані розслідування у кримінальній справі намічається і здійснюється комплекс заходів, що передбачають виявлення злодія:

а) за прикметами викраденого ним майна;

б) за слідами, залишеними ним на місці крадіжки;

в) за способом учинення крадіжки;

г) за прикметами його зовнішності;

д) серед осіб, спосіб життя яких дас підстави підозрювати їх в причетності до вчинення розслідуваної крадіжки.

Перше, що повинен зробити слідчий, - це всі викрадені речі (як номерні, так і без номера) поставити на облік і перевірити, чи не значаться вони за обліком як вилучені внаслідок обшуку затриманих осіб. А в ході наступного розслідування потрібно неодноразово звертатися до цієї картотеки, що сприяє встановленню особи, в якої перебувають викрадені речі. Задля цього слід забезпечити списками розшукуваних осіб співробітників слідчих Ізоляторів, приймачів-розподільників, медичних витверезників, комісійних і скупних магазинів, а також постових і патрульних міліціонерів в районі ринків, метро, вокзалів і т. ін.

Встановлення злодія за слідами та іншими речовими доказами, залишеними ним на місці події, здійснюється шляхом порівнянь вилучених слідів рук і ніг, придатних для ідентифікації, зі слідами пальців рук або взуття конкретного підозрюваного або осіб, узятих на оперативний облік, а також зі слідами, вилученими з місць подій нерозкритих злочинів, що дозволяє дійти висновку (в разі їх збігу), що крадіжку вчинено однією й тією ж особою. Кинуті чи забуті злодієм на місці крадіжки сліди і предмети сприяють його встановленню шляхом пред'явлення їх для впізнання особам, які можуть вказати на їх власника.

Виявлення злодія за способом учинення злочину здійснюється шляхом порівняння характерних особливостей способу вчинення розслідуваної крадіжки з обліковими даними щодо способів учинення раніше зареєстрованих крадіжок. Крім того, необхідну інформацію можна отримати шляхом ознайомлення з журналами реєстрації та обліку кримінальних справ, а також копіями обвинувальних висновків, що збереглися; безпосереднього вивчення матеріалів закінчених кримінальних справ, у яких встановлені особи, винні в учиненні крадіжки; витребування необхідної інформації, що міститься в картотеці оперативного обліку в підрозділах карного розшуку міськрайорганів внутрішніх справ.

Аналогічним чином вирішується завдання щодо встановлення осіб, причетних до вчинення крадіжки, за прикметами їх зовнішності, для чого необхідно скористатися обліком за ознаками зовнішності осіб, запідозрених у вчиненні аналогічного виду крадіжок. Такий облік ведеться в апаратах карного розшуку у вигляді фотокарточек (фотоальбомів), а останніми часом І відеобан- ку даних, які переглядаються потерпілим І очевидцями крадіжки, що запам'ятали прикмети злодія. Крім того, в розшуку злодіїв значну допомогу надають орієнтування до територіальних органів внутрішніх справ із описом прикмет їх зовнішності за методом словесного портрета, а також виготовлені, розмножені та розіслані на місця так звані композиційні портрети осіб, запідозрених у крадіжці.

Отже, за умови добросовісного й ініціативного ставлення до виконання службових обов'язків з боку слідчого та співробітників карного розшуку, підозрювана в учиненні крадіжки особа встановлюється і затримується.

Характер, обсяг і спрямованість роботи на наступному етапі розслідування крадіжок багато в чому зумовлюються результатами проведених початкових слідчих дій і опєративно-розшукових заходів у кримінальній справі. На відміну від початкового етапу, головним завданням якого було встановлення особи злочинця, подальший етап розслідування крадіжки починається, як правило, з моменту притягнення особи як обвинуваченого у кримінальній справі й завершується ухваленнямрішення щодо закінчення досудового розслідування. У найзагальнішому вигляді наступний етап можна охарактеризувати як розгорнене планування розслідування у справі, послідовне і методичне доказування причетності звинуваченого до розслідуваної квартирної крадіжки. Тому його специфічними завданнями є:

- формування системи доказів по обвинуваченню злодія в скоєнні крадіжки (у тому числі встановлення його злодійської діяльності у повному обсязі);

- встановлення всіх співучасників крадіжки і збір доказів, що їх викривають;

- збирання інформації щодо особистості кожного з обвинувачених;

- забезпечення відшкодування збитків, заподіяних крадіжкою;

- встановлення причин і умов, що сприяли учиненню крадіжки, та вживання заходів щодо їх усунення.

Практика свідчить, що наступному етапу розслідування також властиві певні слідчі ситуації, вирішення яких залежить від правильного визначення і проведення відповідних їм тактичних операцій - комплексу слідчих дій, організаційних і опєративно- розшукових заходів. Ці ситуації визначаються переважно позицією, яку зайняв підслідний після пред'явлення йому звинувачення в учиненні крадіжки: визнає себе (повністю або частково) винним у вчиненні розслідуваної крадіжки або категорично заперечує це звинувачення.

Так, ситуації, коли обвинувачений повністю або частково визнає свою вину у вчиненні крадіжки, є більш-менш сприятливими для встановлення обставин, іцо становлять предмет доказування в кримінальній справі. Проте необхідно пам'ятати, що за браком

ίο 454 са

доказів у цій ситуації' обвинувачені в будь-який момент схильні заперечити або зменшити свою провину. В цих ситуаціях основними тактичними завданнями наступного етапу розслідування є підтримання установки обвинуваченого на каяття, максимальну деталізацію показань та їх підтвердження якомога більшою кількістю фактів, які після додаткової перевірки можуть стати цінними доказами у справі {наприклад, сприяють вилученню викраденого майна або засобів учинення та приховування крадіжки, встановленню та затриманню співучасників крадіжки, виявленню інших фактів крадіжок і т. ін.).

Вирішення цих завдань досягається належним проведенням таких слідчих дій, як обшук (якщо він не проводився на початковому етапі розслідування), допити потерпілого та свідків, пред'явлення для впізнання, очні ставки з обвинуваченим, призначення експертиз, відтворення обстановки і обставин події та ін.

У ситуації, коли підслідний заперечує звинувачення в інкримінованій крадіжці, його поведінці на досудовому слідстві зазвичай характерним є стан вичікування і разом з тим пошук шляхів до захисту. Зокрема захисна реакція, що часто виражається у формі заперечення чи зменшення вини, е характерною для психології обвинуваченого у тих випадках, коли було затримано лише одного зі співучасників крадіжки, відсутні свідки-очевидці злочину. Тому він нерідко тримається насторожено, дуже чутливий до ходу думок слідчого, прагне визначити ступінь його поінформованості щодо своєї участі в розслідуваній квартирній крадіжці.

З огляду на це, основні тактичні завдання в даній слідчій ситуації зводяться, по-перше, до ретельного критичного аналізу та перевірки показань обвинуваченого, викриття неправди з його боку та спростування хибного алібі; по-друге - до запобігання протидії розслідуванню як з його боку, так і близьких йому осіб; по-третє - до встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню квартирної крадіжки.

У даній ситуації діям слідчого притаманною має бути дослідницько-пошукова спрямованість: розшук викраденого майна, виявлення і допит нових свідків, призначення експертиз, які не призначалися за гарячими слідами і сприяють детальному доказуванню таких обставин, як перебування обвинуваченого на місці

крадіжки: трасологічні (сліди рук, взуття, зубів, знарядь злому та ін.), матеріалів і речовин (мікрооб'єктів), ґрунтознавча та ін.

На підставі проведених допитів, очних ставок, пред'явлення для впинання та експертиз треба якомога Дохідливіше пояснити обвинуваченому, де він був і що робив у момент учинення крадіжки, а також назвати осіб, які можуть це підтвердити. Оскільки брехню продумати до кінця не можна, причетність обвинуваченого до розслідуваної крадіжки може знайти свій прояв у випадкових зізнаннях про нібито незнайомих йому співучасників, інших непрямих доказах поведінки, тобто вчинках, що свідчать про усвідомлення ним своєї провини, висловах, які виказують винну обізнаність - знання обставин, які можуть бути відомі тільки особі, що вчинила крадіжку. На додаткові запитання він може дати правдиву інформацію.

У цій ситуації доведешно причетності підслідного до розслідуваної крадіжки сприяє отримання даних за допомогою непро- цесуальних засобів і методів.

Не менш важливим завданням наступного етапу розслідування є забезпечення відшкодування збитків, заподіяних крадіжкою, встановлення причин і умов, що сприяли її вчиненню, та вживання заходів щодо їх усунення.

Забезпечуючи відшкодування збитків, заподіяних крадіжкою, треба пам'ятати, що згідно з п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N® 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді.

Виходячи зі змісту ст. ст. 23 і 231 КПК України діяльність слідчого у кримінальній справі вважається по-справжньому корисною дчя суспільства, якщо він не лише відшкодує збиток, заподіяний крадіжкою, а і з'ясує обставини (причини і умови), що сприяли її вчиненню. Виявлення цих обставин дозволяє визначити шляхи призупинення рівня зростання крадіжок, зниження та зрештою повного їх викорінення.

Узагальнення й аналіз слідчої практики свідчить, що в загальному масиві обставин, що сприяють крадіжкам з проникненням у житлові та інші приміщення, де зберігаються матеріальні цінності, варто розрізняти дві групи факторів: по-перше, пщ впливом яких у обвинувачуваного сформувалася антигромадська установка і злодійська спрямованість у способі житія, а по-друге - завдяки яким стало можливим учинення однієї чи декількох крадіжок fa проникненням у житло громадян.

Серед типових обставин першої група варто назвати: недоліки в сучасній політиці, економіці та соціальній сфері нашого суспільства, які призвели до того, що ті, хто створюють основні необхідні для життя суспільства матеріальні та духовні цінності, мають заробіток, який не досягає прожиткового мінімуму, а представники комерційних банків та інших підприємницьких структур, нічого не створюючи, багатіють за рахунок купівлі-продажу валюти, контрабандних операцій і т. ін.; зростання безробіття, зубожіння значного прошарку населення як у матеріальному, так і в моральному відношенні, збільшення числа бездоглядних і безпритульних дітей; невтримне прагнення окремих членів суспільства (раніше судимих і молодих людей з дефектами моральної свідомості) до паразитичного способу життя, що виражається в непомірному задоволенні своїх матеріальних потреб шляхом збагачення не за рахунок особистої праці, а незаконно привласнюючи нажите працею інших громадян; підбурювання, розбещуючий вплив з боку злочинних елементів на незайняту молодь з метою поповнити нею злодійські угруповання; відсутність належного реагування з боку родин і заінтересованих громадських формувань на випадки незадовільної організації побуту і дозвілля окремих осіб (компаній молоді), які схильні до зловживання алкоголем, наркотиками і неадекватного поводження. Зрештою те, що за статистикою кожна друга крадіжка залишається нерозк- ритою, не тільки не придушує злодійський рух, але і всіляко його підтримує, зміцнюючи у злодіїв упевненість у безкарності злодійського промислу.

Серед обставин другої групи, унаслідок яких порівняно легко стає можливим учинення квартирних крадіжок, зазвичай виступає такий «набір недоліків»: недоліки у поведінці самих громадян, які безтурботним ставленням до охорони власного майна та недооцінюванням значення засобів охоронної сигналізації створюють певні віктимогенні ситуації, що полегшують реалізацію злодійського умислу тощо.

Вирішальною передумовою успішного розкриття і розслідування крадіжок є уміла організація та кваліфіковане проведення таких початкових слідчих дій, як огляд місця події, допит потерпілого, свідків, підозрюваного та ін.

Огляд місця події повинен проводитися у всіх випадках крадіжок чужого майна, оскільки місце крадіжки е основним (хоча і не єдиним) джерелом отримання доказової інформації щодо події, що відбулася, та осіб, причетних до неї.

У результаті своєчасно і детально проведеного огляду місця крадіжки можуть бути успішно вирішені важливі для справи завдання, а саме: чи мала місце крадіжка, чи подія не мас кримінально караного характеру; чи вчинена крадіжка на тому місці, яке оглядається; спосіб проникнення злодія до місця зберігання матеріальних цінностей і чи застосував він для цього які-небудь знаряддя злому; які дії та в якій послідовності чинилися злодієм; скільки осіб перебували на місці крадіжки і як довго; які сліди злодії залишили на місці крадіжки і які сліди з місця події мали залишишся на 'їх одязі чи тілі; деякі прикмети злодіїв (стать, вік, зріст, особливості ходи, ушкодження на руках тощо); чи знав злодій місцезнаходження дорогоцінного майна; хто і звідки міг бачити (чути) підхід злодія до місця крадіжки і його відхід подолання ним перешкоди; які обставини сприяли учиненню розслідуваної крадіжки.

Після прибуття на місце події слідчий мас забезпечити його охорону, видалити сторонніх осіб і з метою орієнтування в обставинах вчинення та виявлення крадіжки коротко опитати потерпшого та свідків-очевидців. При цьому необхідно з'ясувати: чи було замкнуто приміщення і на які замикаючі пристрої; чи оснащене воно охоронною сигналізацією та чи спрацювала вона в результаті несанкціонованого проникнення крадія; хто першим виявив крадіжку; чи не змінювалася кимсь обстановка на місці крадіжки і якщо так, то ким І які зміни були внесені; що викрадено злодієм і прикмети викраденого майна; хто за припущенням заявника міг вчинити крадіжку. Якщо при опитуванні слідчий одержує інформацію щодо особи злодія і напряму, в якому він утік, необхідно негайно організувати переслідування злодія за гарячими слідами. Для цього слідчий має дати відповідне зава 458 ся вдання оперативному уповноваженому та дільничному інспектору міліції щодо вживання невідкладних оперативних заходів. Якщо на місце крадіжки прибув кінолог зі службово-розшуковим собакою, слідчий має визначити можливість його застосування.

Здійснивши обхід місця крадіжки і визначивши межі території, що підлягає огляду, слідчий повинен вирішити, який із відомих методів огляду (концентричний, ексцентричний, секторний або фронтальний) слід застосувати у даному випадку. При цьому в разі крадіжок із житлових приміщень, розташованих у багатоповерхових будинках, перевага віддається ексцентричному методу огляду (від центру до периферії), тобто він починається з місця проникнення в житло або з місця зберігання викрадених цінностей (залежно від того, що саме буде прийнято за центр), а потім оглядається решта приміщень квартири, сходові майданчики під'їзду і двір будинку.

Практика свідчить, що найбільша вірогідність виявлення слідів у місцях проникнення злодія в квартиру, руйнування якихось перешкод, а також у місцях розміщення матеріальних цінностей. Так, у місцях злому дверей і замків, виставляння стекол у віконних рамах і т. ін. можуть бути знайдені сліди рук і взуття злодія, знарядь злому, слини, крові (якщо в процесі подолання перешкоди він пошкодив собі руки), загублені ним особисті речі або кинуті знаряддя злому, недопалки, волокна тканини, волосся тощо.

Ретельно оглядаючи предмети навколишнього середовища, особливо ті, місце розташування яких, за словами потерпілого, крадієм було порушено, слідчий повинен здійснювати пошук латентної (невидимої) інформації. З цією метою варто застосувати відповідні техніко-криміналістичні засоби і методи пошуку (наприклад, лупи різної кратності, ультрафіолетовий освітлювач, порошки для виявлення невидимих і слабовидимих слідів пальців рук, адсорбенти для забору зразків запаху злодія з предметів, яких він торкався).

Аналізуючи виявлені сліди перебування на місці крадіжки сторонніх осіб, слідчий конструює версії щодо їх кількості, прикмет зовнішності та інших ознак. Поряд із цим, оглядаючи місце події, необхідно звертати увагу на обставини, які вказують на можливе інсценування крадіжки. Зокрема, про це можуть свідчити так звані негативні обсіпавши (які суперечать природному ходу досліджуваної події): наявність на замках або інших замикаючих

пристроях слідів, які вказують на те, що їх злом був проведений в іншому місці або коли вони були у незамкнутому стані; відсутність металевої тирси на підлозі (землі) під замком з висвердленим механізмом або перепиляною дужкою; наявність на дверях або віконній рамі слідів, які свідчать про те, що злом проведений не ззовні, а зсередини приміщення; відсутність слідів у тих місцях, де вони обов'язково мали бути залишені, або, навпаки, відвертий демонстративний характер окремих слідів, зокрема, зайве пошкодження предметів обстановки, невідповідність розмірів викрадених предметів розміру пролому та ін. Подібні обставини, як правило, свідчать або про неточність одержаної слідчим вихідної інформації та помилковість висунутої версії, або про інсценування факту крадіжки з метою ввести слідчого в оману. При цьому слід пам'ятати, що до інсценувань крадіжок індивідуального майна вдаються громадяни, які втратили чи привласнили чужу річ або прагнуть у незаконний спосіб одержати грошову компенсацію за застраховане і нібито викрадене майно.

Хід і результати огляду місця крадіжки фіксуються в протоколі, до якого додаються виявлені сліди та інші речові докази, котрі вилучаються з місця події (наприклад, пакувальний матеріал від викрадених речей, технічні паспорти, етикетки, ярлики або зразки крадених цінностей і т. Ін.).

Допит потерпілого мас за мету отримання вичерпної інформації стосовно факту, висловленого ним у заяві про крадіжку. При цьому, що потерпілий є особою, якій крадіжкою заподіяно матеріальну і моральну шкоду, він є заінтересованим у результатах справи і надання свідчень є його правом, а не обов'язком (ст. 72 КПК України), через що його свідчення можуть бути тенденційними і навіть необ'єктивними. Незважаючи на це слідчий повинен прагнути одержати відповіді на наступне коло питань: коли була вчинена крадіжка чужого манна; ким і за яких обставин вона була виявлена; що саме викрадене (докладний опис викрадених цінностей, їх вартість і відмітні ознаки, наявність відповідних документів на викрадені речі); чи є застрахованим викрадене майно; де знаходилася кожна з викрадених речей і хто востаннє її в тому місці бачив; чи належить викрадене майно потерпілому, іншій особі або організації чи установі; яке матеріальне становище потерпілого та яким для нього є заподіяний крадієм матеріальний збиток (значним, великим чи особливо великим);

чи зможе потерпілий впізнати викрадені речі в разі їх розшуку та за якими саме прикметами; який розпорядок дня мешканців квартири і коли в квартирі нікого не буває; чи у кожного члена сім'ї є свій ключ від дверей або вони користуються одним, де він ховається і хто Ь сторонніх осіб знає про його місцезнаходження; хто з осіб найближчого оточення потерпілого або членів його сім'ї відвідував їх квартиру напередодні крадіжки або виявив інтерес до наявних цінностей; які та з ким потерпілий мав конфлікти і їх причини; чи не підозрює потерпілий когось у вчиненні крадіжки, якщо так, то кого саме і на чому заснована ця підозра та ін. Так, у разі крадіжки з використанням довіри, крім названих вище питань, у допитуваного необхідно з'ясувати прикмети зовнішності злодія та що саме він розповідав про себе.

Спілкуючись з потерпілим, не бажано уживати виразів, які можуть ним тлумачитися ж вказівка на те, що справа про крадіжку не має реальної перспективи і швидше за все буде призупинена. Навпаки, слідчий має завірити потерпілого в тому, що будуть вжиті всі необхідні заходи для розшуку майна, встановлення і покарання винного в учиненні крадіжки.

Тактика допиту свідків майже не чим відрізняється від тактики допиту потерпілих, тому його специфіка має свій прояв лише у визначенні кола осіб та переліку питань, що підлягають з'ясуванню у допитуваних. Так, у справах про крадіжки з проникненням у житло як свідків зазвичай допитують: сусідів потерпілого, зокрема жінок-домогосподарок і пенсіонерів, які значний час перебувають на вулиці з дітьми або собаками і могли звернути увагу на сторонніх відвідувачів їхнього під'їзду; працівників міліції та громадян, що брали участь у затриманні крадія, а також осіб, що купили у злодія крадене. При цьому на початковій стадії допиту важливо скористатися можливостями тактичного прийому «вільної розповіді», в ході якої свідок може повідомити слідчому такі відомості щодо факту крадіжки, про наявність і зміст яких він навіть не здогадувався і не прагнув би одержати їх шляхом постановки допитуваному питань.

Допитуючи свідків-очевидців, які бачили крадія, необхідно з'ясувати: коли і в якому місці він спостерігав крадіжку; звідки з'явився злодій і чи були у нього співучасники; що він робив на тому місці, де його бачив свідок; що в зовнішньому вигляді або поведінці злодія привернуло до себе увагу свідка тощо. При цьому необхідно отримати максимум відомостей щодо прикмет зовнішності злодія. Дотримуючись правил збору даних за методом словесного портрета, доцільно скористатися допоміжними ілюстративними матеріалами (фотоальбомом крадіїв, що перебувають на спеціальному обліку, спеціальним альбомом «ТЕЗ» і композиційним приладом «Портрет» або електронною комп'ютерною програмою «Фоторобот»), які допомагають свідку точніше передати прикмети зовнішності особи, причетної до крадіжки, та виготовити суб'єктивний портрет для розшуку останньої.

Затримання та обшук підозрюваного. Затримання особи, підозрюваної в учиненні крадіжки, здійснюється за наявності достатніх підстав, вичерпний перелік яких визначений ст. 106 КПК України. Організаційно-тактичні особливості проведення затримання, тобто безпосереднього зближення, захвату і доставляння підозрюваного до міліції багато в чому обумовлюються наявністю відомостей щодо особи, яка підлягає затриманню (її стать, вік, фізична сила, наявність судимості, зброї та ін.); місцем передбачуваного затримання (в приміщенні, на відкритій місцевості, в громадському або особистому автотранспорті); кількістю осіб, що підлягають затриманню; необхідністю застосування групою захоплення транспортних і спеціальних засобів, прийомів фізичного впливу щодо підозрюваних у випадках, коли вони не підкоряються законним вимогам працівників міліції, чинять опір або прагнуть втекти.

З огляду на це, ухвалюючи рішення щодо затримання підозрюваного в крадіжці, слідчому необхідно продумати найсприятливіші для цього місце, час та інші умови, які б забезпечили раптовість, прихованість і безпеку дій щодо затримання як для його учасників, так і оточуючих. Про це слід завжди пам'ятати, продумуючи наперед план і тактику затримання, і в складних ситуаціях його проведення доцільно доручати співробітникам спеціальних оперативних груп. При цьому варто мати на увазі, що для полегшення наступного доказування причетності затриманого до розслідуваної крадіжки, згідно із загальним тактичним правилом, під час захвату злодія слід віддавати перевагу тим тактичним прийомам, які сприяють його затриманню при виконанні дій, які вказують на його причетність до злочину (у момент вилучення викраденого майна з тайника, при транспортуванні, збуті краденого тощо).

Затримавши підозрюваного, необхідно одразу на місці провести його особистий обшук з метою виявлення та вилучення документів, зброї та предметів, які указують на його причетність до вчинення крадіжки. Важливою тактичною особливістю при цьому е те, що в процесі особистого обшуку доцільно з випередженням вислуховувати пояснення затриманого відносно вмісту кишень, гаманця, сумки і т. Ін., уточнюючи найменування та індивідуальні ознаки речей, що знаходяться в них, і лише після його відповідей ці речі виймати. Хід і результати затримання та особистого обшуку крадія, включаючи його відповіді на згадані запитання слідчого, фіксуються у відповідних протоколах.

Після затримання підозрюваного вкрай доцільним с проведення огляду одягу та освідування. Це необхідно у тих випадках, коли вбачається, що на одязі, взутті чи на тілі підозрюваного залишилися певні сліди його перебування на місці крадіжки (різноманітні ушкодження, плями крові, фарби, частинки зламаної перешкоди, білення стін і т. ін.), які в зіставленні з даними огляду місця події, допитів потерпілого та свідків-очевидців можуть стати важливими доказами причетності підозрюваного до розслідуваної крадіжки. Ігнорування ж або невчасне проведення огляду одягу підозрюваного зі слідами крадіжки та його вилучення для наступного експертного дослідження може призвести до того, що підозрюваний знищить ці сліди або обміняється одягом з особами, що перебувають в кімнаті доставлених у міліцію. Метою осві- дування, зазвичай, с виявлення на тілі підозрюваного особливих прикмет (татуювань, шрамів, родимих плям), свіжих порізів або забруднень, одержаних на місці крадіжки тощо. Час і обставини появи цих ушкоджень повинні бути детально висвітлені в протоколі наступного допиту підозрюваного.

Допит підозрюваного (обвинуваченого) в крадіжці проводиться негайно після затримання крадія. Невідкладність цієї слідчої дії обумовлена не тільки вимогами ч. 2 ст. 107 КПК України, але і тактичними міркуваннями. Зокрема, не будучи психологічно готовим продумати хибну лінію своїх свідчень до кінця, підозрюваний у крадіжці спонукається до правдивих показань на першому ж допиті. Але допитувати без наявності хоча б мінімуму доказів його вини, сподіваючись на те, що він сам все розповість, - значить свідомо припускатися помилки.

Підготовка І тактичні прийоми допит)' підозрюваного в крадіжці багато в чому залежать від наступних чинників: чи затриманий він «на гарячому» чи в іншому місці; одразу ж після скоєння крадіжки чи після тривалого часу; чи затримано його одного чи декількох співучасників крадіжки; чи визнає він свою причетність до крадіжки чи заперечує це тощо. Проте існують питання, які необхідно з'ясовувати під час допиту підозрюваного (обвинуваченого) у всіх випадках. До них належать питання: щодо особистості допитуваного; про те, де він був і що робив у період, що передував крадіжці, у момент її вчинення та після аж до затримання. Дотримання цієї умови дозволить правильно оцінити і перевірити показання підозрюваної особи, оскільки збіг деталей події або дій, про які повідомив допитуваний, з деталями, які вже відомі слідчому, свідчить про правдивість його показань.

Так, якщо крадій зізнається в учиненні злочину, необхідно з'ясувати: коли і з якою метою виник умисел учинити крадіжку; чому він обрав саме даний об'єкт крадіжки; чи мала місце підготовка до вчинення крадіжки і в чому вона виявилася; час і спосіб учинення крадіжки; найменування викраденого майна та його місцезнаходження; чи вчинена крадіжка одноособово чи у складі злодійської групи, якщо так - хто с членами групи і роль кожного в учиненні крадіжки і т. ін. При цьому, максимально деталізуючи показання допитуваного, слідчому важливо не обмежуватися пасивним їх вислухуванням і фіксацією в протоколі загальними фразами, а прагнути до підтвердження його показань конкретними фактами, які після додаткової перевірки можуть стати важливими доказами у справі (наприклад, сприяють вилученню викраденого майна або засобів учинення та приховання крадіжки, виявлення інших фактів крадіжок, затриманню співучасників крадіжки і т. ін,).

Обшук за місцем проживання підозрюваного (обвинуваченого) в крадіжці є ефективним методом перевірки його показань та отримання нових доказів у справі. Основна мета обшуку полягає у виявленні та вилученні крадених речей, їх частин і предметів упаковки; використаного для вчинення крадіжки злодійського знаряддя, а також одягу і взуття, в які підозрюваний був одягнений у момент учинення крадіжки, що можливо, містять на собі сліди з місця злочину.

Під час обшуку необхідно приділити увагу відшуканню різних документів, які можуть полегшити розшук викраденого майна (квитанції комісійшіх або комерційних магазинів, ломбардів, камер схову, квитанції на грошові перекази і посилки, пам'ятні записки злодіїв, що свідчать про місцезнаходження або місце реалізації краденого), а також документи, що вказують на злочинні зв'язки підслідної особи, її ймовірних співучасників (записки, фотознімки і т. ін.).

У справах про крадіжки досить поширеною слідчою дією е пред'явлення для впізнання. Об'єктами впізнання зазвичай виступають крадене майно та особисті речі злодія (предмети одягу, знаряддя злому тощо), втрачені чи забуті злодієм на місці крадіжки або викинуті ним у момент затримання чи вилучені у нього внаслідок особистого обшуку чи за місцем проживання, а також засоби транспортування краденого майна. У тих випадках, коли очевидці запам'ятали особу, що вчинила крадіжку, об'єктом впізнання може бути і сам крадій.

Так, предмети, вилучені у крадія (також у осіб, яким він збув крадене), що за своїм зовнішнім виглядом схожі на викрадені, обов'язково мають бути пред'явлені для впізнання потерпілому. Впізнання потерпілим цих предметів свідчить про те, що у крадія вилучене саме те майно, що було ним викрадене.

При розслідуванні крадіжок свійських тварин і птахів може виникнути необхідність у пред'явленні потерпілому для впізнання як живих, так і трупів цих тварин, зокрема їх шкури, ошийника тощо. Тварини можуть пред'являтися в стаді приблизно схожих за видом, породою, статтю, віком і мастю відповідних тварин. До числа індивідуальних ознак належать особливі прикмети на тілі тварини, травми та інші наслідки перенесеної хвороби, а також їх реагування на певну кличку чи звернення їх господаря, що мас знайти відображення в протоколі.

Злодійське знаряддя та інші особисті речі, залишені злодієм на місці крадіжки, можуть бути пред'явлені дія впізнання його родичам або знайомим, які могли бачити у нього ці предмети. Проте особи, яким пред'являється для впізнання предмет, вилучений з місця крадіжки, не повинні знати, де він був знайдений і з якою метою пред'являється для впізнання.

Відтворення обстановки і обставин події (перевірка показань на місці, слідчий експеримент) у справах про крадіжки чужого майна зазвичай проводиться для перевірки або уточнення окремих обставин розслідуваної події. Так, наприклад, у випадках, коли крадій не в змозі назвати точної адреси обкраденого ним житла, проте добре пам'ятає, де саме воно розташоване, і може показати його слідчому, задовольнятися й обмежуватися фактом збігу його показань стосовно місця крадіжки, часу та способу її вчинення з інформацією про зареєстровану крадіжку не можна, оскільки про ці обставини обвинувачений міг дізнатися зі слів інших осіб. Вихід же з ним на місце події дозволяє перевірити його поінформованість не лише щодо місцезнаходження обкраденого житла, але і знання ним особливостей обстановки кімнат, точного місцезнаходження викрадених цінностей та інших обставин крадіжки.

Особливо незамінною є подібна перевірка при встановленні місць крадіжок, стосовно яких слідчому раніше його не було відомо (латентні крадіжки або їх факт зареєстрований іншим територіальним РВВС) і звинувачений зізнається в їх учиненні. Перевірка показань на місці необхідна й тоді, коли в учиненні крадіжки брала участь група осіб, але в їх показаннях є суперечності.

Суть і значення даної слідчої дії у справах про крадіжки полягає не тільки в повторенні особою раніше даних нею показань, але і в демонстрації своїх дій. Наприклад, експериментальне показування крадієм спеціальних прийомів і способів відкриття замка або проникнення в житло через кватирку вікна, послідовності пересування в приміщенні з показуванням, де і що він при цьому узяв тощо, має істотне значення для з'ясування механізму крадіжки і причетності до неї саме обвинуваченої особи.

Порад Ь перевіркою можливості здійснення звинуваченим у крадіжці якихось дій у справах даної категорії нерідко можуть перевірятися й оцінюватися висунуті слідчим версії щодо можливості сприйняття яхого-небудь явища чи об'єкта за допомогою органів чуттів людини за певних умов (наприклад, чи в змозі був очевидець крадіжки, що впізнав злодія, розгледіти і запам'ятати риси його обличчя з урахуванням певної відстані або міри освгтення).

Призначення судових ектертиз при розслідуванні крадіжок обумовлюється, як правило, необхідністю ідентифікації особи за слідами рук, ніг, зубів, а також діагностики й ототожнення знарядь учинення злочину, використаних злодієм транспортних за- собів відповідно за слідами віджимання, різання, тиску, відбитками протекторів, залишеними на місці крадіжки.

Найпоширенішими е криміналістичні експертизи (дактилоскопічна, трасологічна, мікроречовіш і виробів). Наприклад, за допомогою дактилоскопічної експертизи можна встановити, що вилучені з місця крадіжки сліди папілярних візерунків залишені пальцями обвинуваченого, а також, що сліди рук, вилучені з місць учинення декількох крадіжок, залишені однією й тією ж особою.

Об'єктами трасол о вічної експертизи зазвичай є сліди ніг людей і тварин, взуття, знарядь злому, транспортних засобів, а також замикаючі пристрої. Так, призначаючи експертизу слідів знарядь злому, слідчий може з'ясувати наступні питання: яким способом зламана перешкода; з якого боку здійснено злом; чи не залишені сліди знаряддям злому, вилученим у крадія. У разі виявлення на місці крадіжки уламка від знаряддя злому, клаптика тканини від одягу злодія або частини пакувального матеріалу та наступного вилучення у звинуваченої особи злодійського знаряддя зі зламаним кінцем, одягу з вирваним клаптиком тканини або пакувального матеріалу (паперу, тканини, мотузки тощо), має бути призначена експертиза зі встановлення цілого за частинами.

Криміналістичним дослідженням замків та інших об'єктів, пов'язаних з розслідуваною крадіжкою, надається можливість визначити: в якому стані (відкритому чи закритому), положенні (висячому чи лежачому) перебував замок у момент його злому; яким способом і знаряддям був відкритий даний замок тощо.

Для визначення найменування, сорту і вартості викрадених цінностей з урахуванням їх якості та ступеня амортизації може бути призначена товарознавча експертиза. З метою з'ясування авторства чи вартості викрадених художніх творів (наприклад, картин, Ікон, книг, виробів антикваріату, приватних колекцій монет, значків і т. ін.) необхідно призначити мистецтвознавчу експертизу з залученням відповідних фахівців-мисіедгвознавдів тощо.

Питання і завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Назвіть різновиди крадіжок матеріальних цінностей.

2. Розкрийте види і зміст способів проникнення до житла чи інших місць зберігання матеріальних цінностей.

3. Які мотиви інсценувань крадіжок матеріальних цінностей вам відомі?

4. Назвіть застосовувані злодіями технічні засоби {злодійське знаряддя).

5. Які види слщ ів-змін на перепонах і засоби їх установлення ви знаєте?

6. Назвіть особливості порушення кримінальної справи про крадіжку.

7. Які обставини підлягають доказуванню у кримінальних справах про крадіжки матеріальних цінностей?

8. Сформулюйте слідчі ситуації, що є типовими для початкового етапу розслідування крадіжок матеріальних цінностей.

9. Які початкові слідчі дії є невідкладними в разі затримання підозрюваного на місці злодіяння; подання потерпілим заяви про крадіжку його майна; порушення кримінальної справи за оперативно- розшуковими матеріалами?

10. У чому полягає особливість тактики огляду місця події та допиту потерпілого у справах про крадіжки матеріальних цінностей?

Н. Які питання можуть бути поставлені на вирішення експертиз, що призначаються у даній категорії справ?

12. Які причини й умови сприяють вчиненню крадіжок та яких заходів необхідно вжити для їх усунення

<< | >>
Источник: В. Д. Берназ И ДР.. Криміналістка : підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюкои, К 82 А, Ф. Волобуєві ; за заг. рщ. А. Ф. Волобуева ; МВС України, Харк. над. ун-т внутр. справ, - X, ; ХНУВС,2011. - 666 с.; іл. С. 657-664.. 2011

Еще по теме §2. Особливості порушення кримінальних справ за ознаками крадіжки і початкового етапу розслідування:

  1. ЗМІСТ
  2. §2. Особливості порушення кримінальних справ за ознаками крадіжки і початкового етапу розслідування
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -