§2. Особливості порушення кримінальних справ за ознаками грабежу, розбою чи вимагання і початкового етапу розслідування

Після надходження інформації про грабіж, розбій або вимагання виконується її перевірка, оскільки рішення щодо порушення кримінальної справи повинне, як того вимагає ст. 94 КПК України, спиратися на достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину.

У випадку застосування до потерпілого фізичного насильства його треба направити на судово-медичне освідування, висновки якого щодо характеру, локалізації, часу одержання й ступеня тяжкості тілесних ушкоджень є важливою складовою матеріалів перевірки. При затриманні злочинця його також необхідно освіду- вати, особливо якщо відомо, що жертва чинила активний опір.

При вирішенні питання щодо порушення кримінальної справи треба враховувати можливість інсценування злочину. Практиці відомі випадки свідомо неправдивих заяв потерпілого про грабіж, розбій, вимагання як спроб вирішення ситуації, що виникла {нездатність повернутії борг, необхідність приховати інший злочин, бажання усунути бізнес-конкурента).

При перевірці інформації про вчинення вимагання суттєве значення має з'ясування питання про те, відбулася передача майна на вимогу злочинця чи ні.

Узагальнення матеріалів кримінальних справ про грабежі, розбої і вимагання дає підстави для виділення наступних слідчих ситуацій.

Ситуація Ί. Кримінальна справа порушена у зв'язку з затриман- ням підозрюваного у момент вчинення зич мну або відразу ж після його вчинення. У цій ситуації розслідування буде спрямовано на встановлення всіх обставин події й осіб, причетних до вчинення злочину, перевірку обгрунтованості затримання та збирання доказів вини підозрюваного і його співучасників (якщо такі були). Для чого доцільна наступна програма дій: огляд місця події (якщо він не проводився до порушення кримінальної справи); допит потерпілого; виїмка й огляд його одягу (для виявлення ушкоджень та/або мікрооб'єктів); освідування потерпшого (якщо мало місце фізичне насильство); затримання підозрюваного (на підставі ст. 106 КПК України); його особистий обшук; освідування підозрюваного (якщо мав місце активний опір з боку потерпілого); допити свідків-очевцдців; впізнання підозрюваного; огляд предметів злочинного посягання та знарядь для його вчинення; їх впізнання потерпілим (свщками); обшук за місцем проживання (роботи) підозрюваного; виїмка й огляд його одягу; допит підозрюваного; вилучення необхідних зразків для порівняльного дослідження; призначення судово-медичної та інших видів експертиз; проведення очних ставок (за необхідності); проведення відтворень обстановки й обставин події з потерпілим, підозрюваним, свідками (за необхідності); проведення інших дій залежно від отриманих результатів. Крім того, організується збір відомостей, що характеризують особистість підозрюваної особи (осіб); з метою правильної кримінально-правової кваліфікації її дій проводиться перевірка її причетності до скоєння аналогічних або інших видів злочинів, з'ясовується наявність попередніх судимостей, для чого використовуються криміналістичні обліки.

При розслідуванні вимагання додатково до вищезгаданого можуть бути виконані: огляд матеріалів відео-, звукозапису щодо одержання злочинцем предмета посягання; виїмка у потерпших (інших осіб) записів з вимогами вимагачів; їх огляд. Після затримання підозрюваних зразки їх голосу й мови, як і зазначені вище записи, використовуються для ідентифікації вимагачів у ході проведення фоноскопічної експертизи. Якщо предмет вимагання до його передачі оброблявся спеціальним хімічним складом, огляд одягу підозрюваного, а також його освщування, вилучення піднігтьового вмісту дозволить отримати вагомі докази. Важливе значення мають результати огляду місця утримаьшя заручника, де можуть бути виявлені предмети, що використовувалися для зв'язування, слугували знаряддями катувань; сліди рук, ніг злочинців (що не тільки охороняли, але й приходили для ставлення вимог); їх речі, документи, зброя тощо.

Ситуація 2. Кримінальна справа порушена за ознаками грабежу, розбою чи вимагання, вчиненого відомою особою, яку затримати tie вдалося. У такій ситуації терміново вирішується більш вузьке коло завдань у порівнянні з першою ситуацією. З одного боку, організовується цілеспрямована й активна робота зі з'ясування місцезнаходження підозрюваного та його затримання. Оперативно- розшукові заходи й слідчі дії, котрі для цього проводяться, орієнтовані на встановлення осіб з числа його оточення, місць його можливої появи й укриття. Інформація щодо особистості підозрюваного (анкетні дані, фото-, відеозображення, композиційні портрети, описи зовнішності) направляється в територіальні органи внутрішніх справ для організації спостереження за місцями можливої появи злочинця. З іншого боку, виконуються всі необхідні й можливі дії з потерпілим, свідками, щоб після затримання підозрюваного розслідування було орієнтовано на закріплення доказів його вини. У числі таких треба назвати огляд місця події; допити потерпілого й свідків; очні ставки між ними (за необхідності усунення суперечностей у показаннях); освідування потерпілого; виїмки та огляди (одягу, фонозаписів і т.

Ситуація 3. Кримінальна справа порушена за ознаками грабежу, розбою чи вимагання, вчиненого особою, інформація щодо якої е обмеженою. Формування такої ситуації створює найбільші труднощі в розслідуваїші злочину. На відміну від другої ситуації, де ведеться цілеспрямований пошук відомого підозрюваного, у даній ситуації оперативно-розшукові заходи й слідчі дії направлені на збирання будь-якої криміналістично значущої Інформації для висунення версій щодо особи злочинця, а також на пошук викраденого майна. З цією метою виконується значний обсяг аналітичної роботи з вивчення матеріалів як архівних, так і кримінальних справ, що перебувають у провадженні, порушених за фактами злочинів, учинених аналогічним способом. Вивчаються також матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи, а також направ,ллються необхідні запити, орієнтування до територіальних органів внутрішніх справ. За допомогою потерпшого й очевидців складаються композиційні портрети злочинців, їм пред'являють фото-, відеозображення осіб, що раніше вчиняли корисливо-насильницькі злочини. Якщо при нападі на неї жертва активно захищалася й заподіяла тілесні ушкодження злочинцю, проводиться перевірка травмопунктів, інших медичних установ, куди той міг звертатися по допомогу. Ведеться пошук можливих очевидців події із числа осіб, що живуть (працюють) неподалік від місця події або періодично бувають там (гуляють, йдуть на роботу). З цією ж метою залучають засоби масової інформації. Перевіряються місця можливого збуту викраденого майна.

При вилученні відповідних об'єктів (слідів рук, куль, гільз і т. ін.) або надходженні даних проводиться перевірка за криміналістичними, оперативно-попіуковими, довідковими обліками. Уся зазначена діяльність спрямована на максимальне розширення обсягу інформації щодо події злочину та осіб, що його скоїли. Одночасно, так само, як і в другій типовій ситуації, виконуються всі не- обхідні й можливі дії з потерпілим, свідками, призначаються необхідні експертизи. При отриманні достатніх даних щодо причетності до злочину конкретних осіб, після встановлення їх місцезнаходження й затримання виконуються всі дії з підозрюваними, пропоновані для вирішення другої або першої слідчих ситуацій.