<<
>>

§1. Криміналістична класифікація та характеристика злочинів, пов'язаних з пожежами

Чинне кримінальне законодавство передбачає низку злочинів, де засобом заподіяння шкоди є пожежа, а саме: диверсія (ст. 113 КК); умисне знищення або пошкодження майна (ч. 2 ет. 194 КК ); знищення або пошкодження лісових масивів (ст.

245 КК); умисне знищення або пошкоджешія територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ч. 2 ст. 252 КК); терористичний акт (ст. 258 КК); порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК); масові заворушення (ст. 294 КК); умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ч. 2 ст. 347 КК); умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ч. 2 ст. 352 КК); Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя або присяжного (ч. 2 ст. 378 КК); умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи (ч. 2 ст. 399 КК); умисне знищення або пошкодження військового майна (ч. 2 ст. 411 КК).

Зовнішній вияв цих злочинів виражається в знищенні або пошкодженні матеріальних цінностей, заподіянні шкоди життю і здоров'ю людей, інших тяжких наслідків за допомогою вогню, у тих випадках, коли він викликає виникнення пожежі. Тобто в механізмі вчинення таких злочинів важливу роль відіграє пожежа, яка створює спільну для них специфічну слідову картину.

У Державному стандарті України ДСТУ 2272-93 зазначається, що пожежею є неконтрольоване горіння, поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі. Тому не слід відносити до пожеж: випадки горіння, зумовлені специфікою технологічних процесів виробництва або умовами роботи промислових установок і агрегатів; випадки, що с наслідком спроби потерпілого заподіяти собі смерть; вибухи і спалахи, що не спричинили розповсюдження вогню та розвитку пожежі.

Відповідно до кримінального закону пожежа є злочином у тих випадках, коли ЇЇ виникнення і розвиток перебувають у причинному зв'язку з необережним або умисним, кримінально караним діянням особи, у результаті чого настали суспільно небезпечні наслідки.

Тому, з юридичної точки зору, пожежі/ слід визначати як тконтрол ьоване горіння поза спеці альт їм вогнищем, яке виникло внаслідок протиправною діяння особи, у результаті якого настають суспільно небезпечні наслідки. Суспільно небезпечні наслідки пожежі полягають у заподіянні фізичної шкоди життю і здоров'ю людей (та) або знищенні або пошкодженні майна. Основу злочину, пов'язаного з виникненням пожежі, можуть становити дії винної особи у вигляді: а) підпалу (умисні дії); б) порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (необережність).

У зв'язку з цим всі злочини, пов'язані з виникненням пожежі, можна класифікувати на дві групи. До першої групи слід віднести злочини, де вогонь, як засіб заподіяння злочинної шкоди, застосовується злочинцем навмисно (підпал):

1) злочини, спрямовані на дезорганізацію роботи державних установ і громадських інституцій: ст. ст. 113, 258, 294, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 352, ч. 2 ст. 378, ч. 2 ст. 399, ч. 2 ст. 411 КК;

2) злочини, спрямовані на знищення або пошкодження майна будь-якого власника: ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 252 КК;

3) злочини, спрямовані на створення сприятливих умов для приховування (або вчинення) інших злочинів: ст. сг. 115,191 ККтаін.

До другої групи необхідно віднести необережні злочинні діяння, пов'язані з порушенням правил безпечного поводження з джерелами підвищеної небезпеки, внаслідок чого виникає пожежа:

1) злочини, пов'язані з порушенням правил безпечного поводження з відкритим вогнем або з пристроями, які можуть вик:пікати загоряння. У диспозиціях відповідних статей прямо вказано на те, що вони можуть бути вчинені з використанням вогню (ст. 245 КК), або злочини, обов'язковіш наслідком яких с пожежа (ст. 270 КК).

2) злочини, пов'язані з порушенням правил безпечного поводження з інтими джерелами підвищеної небезпеки, які можуть

викликати пожежу (ч. 2 ст. 267, ч. 2 ст. 273, от. 276, ч. З ст. 292 КК і подібні злочини.

Способи вчинення злочину, наслідком якого стало виникнення пожежі, посщають ключове місце у структурі криміналістичної характеристики злочинів даної категорії'.

Способи вчинення злочинів першої групи, коли вогонь використовується як засіб навмисного заподіяння шкоди, є по суті способами підпалу з використанням тих чи інших матеріалів і засобів запалювання.

Для вчинення злочинів спрямованих на дезорганізацію роботи державних установ і громадських інституцій (ст. ст. 113,25S КК), типовим є використання заздалегідь приготованих спеціальних запалювальних пристроїв, розрахованих на наступне загоряння і забезпечення конспірації при вчиненні злочинних дій. Характерним прикладом з практики правоохоронних органів України е кримінальна справа про низку терористичних актів у маршрутних таксі у м. Вінниця у 2003 р., де злочинцем (злочинцями) використовувалися спеціальні вибухові пристрої, які викликали виникнення інтенсивної пожежі в автомобілі під час його руху. Проведеними вибухово-технічними і пожежно- технічними експертизами було встановлено, що пристрої були програмованої дії і були виготовлені особою, яка володіє спеціальними знаннями. Під час масових заворушень (ст. 294 КК), навпаки, злочинцями використовуються найпростіші засоби підпалювання - легкозаймисті матеріали і рідини (спеціально підготовлені шіяшки з горючою рідиною), розраховані на негайне загоряння. Таким чином, вибір способу підпалу визначається як особистістю злочинця, так і метою та обстановкою злочину, яка дозволяє (чи не дозволяє) уникнути затримання та ідентифікації на місці злочину чи відразу після нього.

Для вчинення злочинів, спрямованих на зменшення або пошкодження майна будь-якого власника (ч. 2 ст. 194; ч. 2 ст. 252 КК), використання певних способів підпалу залежить від: 1) особливостей майна та його належності; 2) місця його перебування;

3) особистості злочинця; 4) мотиву підпал}'.

Для вчинення злочинів, спрямованих на створення сприятливих умов для приховування (або вчинення) інших злочинів: (ст. ст. 115, 191 КК та ін.), характерним с використання способів підпалу з імітацією нещасного випадку чи порушення правил пожежної безпеки самими потерпшими.

Наприклад, у кримінальній справі про вбивство сім'ї із семи осіб у приватному домоволодінні, яке вчинив Д., було встановлено, що злочинець намагався приховати злочин, надавши йому вигляду нещасноцо випадку. Для цього Д. трупи вбіітих ним членів сім'ї {у тому числі двох дітей) розмістив у великій кімнаті навколо телевізора, відкрив у кухні газ і вчинив підпал, використавши каністру з бензином, взяту з гаража потерпілих. V результаті того, що під час підпалу в приміщенні вже був газ, стався вибух, який був сприйнятий свідками (сусідами) як вибух побутового газу. Саме ця версія й була домінуючою під час огляду місця події, що призвело до низки помилок при проведенні цієї слідчої дії: огляд було проведено поверхово. Тільки в результаті розтину трупів було виявлено тілесні ушкодження, які й стали безпосередньою причиною смерті потерпших.

Способи злочинів другої групи, за своєю суто, є різновидами порушення правил безпечного поводження з джерелами підвищеної небезпеки, внаслідок чого виникає пожежа.

1. Способи, пов'язані з порушенням правші використання відкритого вогню у побуті чи при виконанні певних робіт. Ці способи характерні, зокрема, для вчинення злочину, передбаченого ст. 245 КК. Крім того, вони є типовими для пожеж, які виникають внаслідок проявленої недбалості при випалюваннях стерні на полях після збирання врожаю тощо.

2. Способи, пов'язані з порушенням правил використання пожежонебезпечних приладів та устаткування (ст. 270 КК) як у побуті, так і при проведенні певних робіт (наприклад, газозварювальних).

3. Способи, пов'язані з порушенням правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267 КК), як у процесі їх зберігання чи перевезення, так і в процесі виробництва (ч. 2 ст. 273 КК).

4. Способи, пов'язані з порушенням правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276 КК), які спричинили виникнення пожежі.

5. Способи, пов'язані з пошкодженням об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (ч.

З ст. 292 КК) і виникненням пожежі.

Типові сліди. Злочинам, пов'язаним з пожежами, як і більшості інших, властиві дві основні групи слідів: матеріальні й ідеальні. Водночас специфіка злочинів, пов'язаних з пожежами, полягає в тому, що цій категорії злочинів властиві дві групи слідів матеріального характеру.

Першу групу слідів становлять сліди, які утворюються внаслідок впливу високої температури полум'я і продуктів горіння, тобто сліди впливу небезпечних факторів пожежі1 на різні конструкції будівель і споруд, інші предмети оточення: сліди обвуглювання і вигоряння різного ступеня характерні для горючих речовин і матеріалів; сліди оплавлення і деформації, характерні для деяких синтетичних і металевих предметів; зміна кольору стальних конструкцій, так звані «кольори мінливості сталі» утворюються внаслідок впливу високих температур на металеві конструкції-; кіптява, конденсація продуктів горіння на різних конструкціях і предметах оточення, сліди впливу небезпечних чинників пожежі на живі організми {людей, тварин і т.п.) — різного ступеня опіки, поза, в якій перебуває труп, його положення відносно вогнища пожежі і предметів навколишнього середовища, наявність в крові і легенях двоокису вуглецю, травми, заподіяні обваленням конструкцій тощо.

Сліди другої групи характеризують поведінку людей, які мають відношення до виникнення пожежі. До таких слідів, поряд зі слідами рук, ніг, транспортних засобів, знарядь злому тощо, які властиві будь-якому виду злочинів, можна віднести засоби й знаряддя злочину, що перебувають на місці та безпосередньо стосуються причини виникнення пожежі у разі порушення вимог пожежної безпеки або підпалу. При підпалі це можуть бути різні спеціально виготовлені або пристосовані технічні пристрої, сліди розлитих легкозаймистих і горючих рідин тощо.

У випадку порушення вимог пожежної безпеки - предмети, [47] речовини і матеріали виробничо-побутового призначення. Сліди, відображені в різного роду документації: накази, посадові інструкції, журнали інструктажів з пожежної безпеки, записи, що характеризують температурний режим технологічного обладнання, дані бухгалтерського обліку про наявність матеріальних цінностей на об'єкті та інші документи, які характеризують обстановку, що передувала пожежі.

Інформація про виявлення, повідомлення і хід гасіння пожежі, що зафіксована в документації підрозділів пожежної охорони.

Ідеальні сліди - закарбована в пам'яті людей інформація про місце виникнення і обставини, які характеризують розвиток пожежі, шляхи поширення вогню. Це інформація про колір та запах полум'я і диму, напрямок і силу вітру під час пожежі на відкритій місцевості, дані, що характеризують поведінку тих чи інших осіб, котрі мають відношення до виникнення пожежі тощо.

Відповідно до груп злочинів, пов'язаних з пожежами, доцільно виділити типові сліди злочинів, які вчиняються шляхом підпалу та типові сліди (ознаки) злочинів, які вчиняються шляхом порушення правил безпечного поводження з джерелами підвищеної пожежної небезпеки.

Типові сліди (атаки) підпалу (для злочинів першої групи): виявлення на місці події засобів підпалу (замаслені ганчірки, папір, солома, ємності з-під легкозаймистої речовини, спеціальні електронно-технічних пристрої, як виробничо-побутового призначення, так і виготовлені спеціально для вчинення злочину); виявлення вогню відразу в декількох місцях (декілька осередків пожежі); виявлення на місці пожежі слідів підготовчих дій, спрямованих на створення умов, які сприяли виникненню пожежі (заздалегідь відкриті вікна, висунуті шухляди столів, шаф, розміщення поблизу джерела запалення легкозаймистих предметів); виявлення на місці пожежі слідів підготовчих дій, спрямованих на ускладнення ліквідації пожежі (пошкодження пожежного інвентарю, системи водопостачання, закриття приміщень із засобами гасіння); одночасне виникнення пожежі в різних районах або повторні пожежі в одному районі; наявність відомостей про нелегальне проникнення на об'єкт сторонніх або матеріально відповідальних осіб; виникнення пожежі безпосередньо перед або під час ревізії; встановлення недостачі (або надлишків) на об'єкті; наявність даних про заздалегідь проведений вивіз, винос із приміщень цінних речей; факти погроз на адресу потерпілого.

Типові сліди (ознаки) порушення правил пожежної безпеки (для злочинів другої групи): несправність або неправильна експлуатація електричного обладнання та іншого устаткування; проведення зварювальних та інших пожежо небезпечних робіт із порушенням встановлених вимог пожежної безпеки; неправильна технічна експлуатація виробничого обладнання, що спричинило утворення іскріння (в результаті тертя рухомих частин); недбале поводження з відкритим вогнем; необережне паління; самозаймання легкозаймистих речовин чи матеріалів.

Особа злочинця. При розгляді особи злочинця як елемента криміналістичної характеристики злочину значну роль відіграють відомості, що характеризують відношення злочинця до об'єкта, на якому сталася пожежа, і осіб, що перебувають у виробничих або побутових стосунках з цим об'єктом і тісно пов'язані з мотивом і метою, які спонукають особу вчинити злочин.

Мотивами вчинення злочинів першої групи (підпалів) можуть бути: помста; ревнощі; сімейні конфлікти І особиста неприязнь; хуліганські спонукання; приховання слідів інших злочину; користь, заздрість. На підставі цього необхідно враховувати такі особливості запідозреної у підпалі особи: стосунки з іншими особами в побуті та на виробництві, службове становище, сімейний стан та інші подібні відомості.

Особа злочинця та мотив вчинення злочинів другої групи (необережні злочинні діяння) мас свою специфіку, оскільки особи, які порушують вимоги пожежної безпеки, повинні бути так чи інакше пов'язані з проведенням вогненебезпечних робіт або з виготовленням, транспортуванням, використанням або зберіганням вогненебезпечних речовин і матеріалів. Тому можна виділити чотири категорії осіб, що можуть бути причетні до вчинення злочину: а) особи, що керують джерелами підвищеної небезпеки (оператори технічних систем); б) посадові особи, у чиї обов'язки входить забезпечення експлуатації джерел підвищеної небезпеки, контроль за технічним станом і контроль за операторами технічних систем (допуск до джерел підвищеної небезпеки належних осіб, контроль за їх діяльністю); в) особи, пов'язані з обслуговуванням і ремонтом джерел підвищеної небезпеки; г) будь-які особи, які перебувають у сфері дії джерел підвищеної небезпеки і зобов'язані узгоджувати з ними свою поведінку, дотримуватися встановлених правил безпеки.

<< | >>
Источник: В. Д. Берназ И ДР.. Криміналістка : підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюкои, К 82 А, Ф. Волобуєві ; за заг. рщ. А. Ф. Волобуева ; МВС України, Харк. над. ун-т внутр. справ, - X, ; ХНУВС,2011. - 666 с.; іл. С. 657-664.. 2011

Еще по теме §1. Криміналістична класифікація та характеристика злочинів, пов'язаних з пожежами:

  1. ЗМІСТ
  2. §1. Криміналістична класифікація та характеристика злочинів, пов'язаних з пожежами
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -