§1. Криміналістична тактика як розділ науки криміналістики

Об'єкт і предмет криміналістичної тактики. Розслідування злочинів с одним із різновидів людського пізнання, що протікає у формі доказування. Кримінально-процесуальний закон регламентує порядок проведення розслідування, встановлює вичерпний перелік способів збирання доказів-слідчих дій, а також правила їх провадження.

Поняття «тактика» має давньогрецьке походження і вживалося спочатку тільки у військовій справі, де позначало мистецтво підготовки і ведення бою. Нині це поняття широко використовується в різних сферах людської діяльності (політиці, спорті та ін.), у тому числі і в практиці розслідування злочинів. Узагальнення поняття «тактика» в різних сферах його використання дозволяє зробити висновок, що в теоретичному плані під тактикою розуміється частина тієї або іншої науки, яка розробляє прийоми вирішення проміжних (окремих) завдань при виконанні завдань стратегічних.

Стратегічне завдання розслідування злочинів сформульоване у ст. 2 КПК України, де воно визначається як «швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний». Необхідною умовою успішного виконання названого стратегічного завдання е послідовне вирішення тактичних (проміжних) завдань розслідування, пов'язаних з виявленням, фіксацією і використанням слідів, інших речових доказів для з'ясування обставин злочину. Розроблення прийомів вирішення даного роду завдань с завданням криміналістичної тактики.

Але криміналістична тактика - це не тільки прийоми практичних дій, але і розв'язашія безлічі розумових задач, що вимагають напруження всіх інтелектуальних сил працівника дізнання, слідчого, використання ними різних спеціальних знань. Тому предметом вивчення криміналістичної тактики є не прийоми самі по собі, як указується в окремих .літературних джерелах, а складний процес вибору і застосування прийомів (засобів) вирішення проміжних завдань розслідування злочинів.

Тактичні прийоми за своєю сутністю є одночасно пізнавальними і посв ід чувал ьними діями, які застосовуються в процесі розслідування злочинів. Вибір і застосування тактичних прийомів визначається не суб'єктивним бажанням слідчого або оперативного працівника, а об'єктивними закономірностями, що проявляються у даній сфері.

Розслідування злочинів - це пізнавальна діяльність, в якій проявляються загальні закономірності пізнання. Разом з тим розслідування порівняно з іншими видами людського пізнання має певні особливості, які зумовлюються, перш за все, тим, що об'єктом пізнання тут виступає злочин (негативне соціальне явище), що є подією минулого, а також деякими іншими чинниками. Це обумовлює специфічність закономірностей, які входять у предмет вивчення криміналістичної тактики, служать основою практичних рекомендацій, що розробляються нею.

Закономірності, що вивчаються тактикою, являють собою загальні, відносно стійкі і повторювані залежності між способами дій (тактичними прийомами) і наступними чинниками: 1) кримінально-процесуальною регламентацією розслідування; 2) особ- либостями слідів злочину як об'єкта пізнання і джерела доказів;

3) тактичними завданнями розслідування; 4) слідчими ситуаціями.

Залежність вибору тактичних прийомів від кримінально- процесуальної регламентації розслідування злочинів. Кримінально- процесуальна регламентація істотно впливає на прийняття слідчим, працівником органу дізнання рішення про застосування того або іншого способу дій при розслідуванні злочину. Цей вплив визначається тим, що кримінально-процесуальний закон встановлює вичерпний перелік слідчих дій, а також правила їх провадження.

Залежність вибору тактичних прийомів від особливостей слідів злочину. Сліди певного вигляду є об'єктом вивчення при проведенні слідчих дій. Закономірності виникнення слідів, їх збереження і зникнення в перетвореному і переосмисленому вигляді слугують основою формування прийомів і правил, якими слід керуватися при проведенні слідчих дій. у найзагальнішому вигляді сліди злочину можуть бути поділені на: а) матеріальні (різного роду зміни в матеріальній обстановці); б) ідеатьні (віддзеркалення злочину в пам'яті людей). Спосіб виразу інформації в егідаX, її характер обумовлює, відповідно, характер і структуру пізнавальних дій. Ефективність цих дій тим вище, чим повніше і точніше враховуються особливості слідів злочину, їх властивості. Наприклад, тактика огляду місця події істотно відрізняється від тактики допиту, що обумовлене різною природою об'єктів пізнання при проведенні цих слідчих дій. При огляді ними виступають різні матеріальні сліди події, а при допиті об'єктом пізнання с уявні образи про обставини події, що розслідується, які збереглися в пам'яті людей. Цим пояснюється відмінність пізнавальних дій при огляді і допиті.

Вибір тактичних прийомів залежить також і від властивостей слідів злочину змінюватися і зникати. Наприклад, при огляді приміщення магазина на морозній шибці було виявлено сліди пальців рук з чітким папілярним візерунком.

Залежність вибору тактичних прийомів від характеру вирішуваних завдань розслідування злочинів. Істотний вплив на вибір тактичних прийомів мас характер і складність тих завдань, які виконуються в ході розслідування. Ці завдання пов'язані зі встановленням окремих обставин події, що розслідується, подоланням різних проявів протидії, створенням сприятливих умов для прийняття тих або інших процесуальних рішень. Характер і ступінь складності завдання зумовлює, відповідно, характер і ступінь складності тактичних прийомів - засобів його вирішення.

Залежність вибору тактичних прийомів від слідчої ситуації. Вибір І застосування тих або інших тактичних прийомів визначається також тими конкретними умовами, в яких ведеться розслідування. Це одна із закономірностей пізнання. У криміналістиці умови розслідування позначаються поняттям слідчої ситуації. Слідча ситуація - це багатоелементна обстановка розслідування, що постійно змінюється. У її змісті може бути виділено декілька елементів (чинників), що справляють істотний вплив на рішення про вибір того або іншого способу дій: 1) кількість зібраної інформації про злочин; 2) наявність ще не використаних джерел інформації; 3) внутрішня позиція окремих учасників процесу, особливості їх поведінки.

Наприклад, тактика допиту підозрюваного багато в чому залежить від того, які докази та оперативні відомості має у своєму розпорядженні працівник дізнання або слідчий, а також від позиції допитуваної особи, її фізичних, психологічних І соціальних особливостей.

Розглянуті закономірності тактика встановлює і вивчає шляхом узагальнення практики розслідування злочинів.

Таким чином, криміналістична тактика - це розділ криміналістики, який вивчає закономірності вибору і застосування прийомів вирішення проміжних завдань розслідування злочинів і розробляє на основі пізнаних закономірностей і використання даних інших наук теоретичні положення і практичні рекомендації щодо планування розслідування, проведення окремих слідчих дій.

Криміналістична тактика практично вчить тому, як подолати всі прийоми, хитрощі і маскування злочинця, виявитися розумнішим і далекогляднішим за нього і встановити істину. Спід зазначити, що і серед злочинців є люди розумні І далекоглядні. Тому в ході провадження розслідування оперативному працівнику і слідчому нерідко доводиться стикатися із злочинцями, які наперед продумали свою поведінку на випадок викриття. Тому у ряді випадків розслідування злочину набуває характеру боротьби за істину з людьми, незаінтересованими в цьому. Вести її примітивними, спрощеними методами не можна. Досягти успіху може тільки слідчий і працівник дізнання, озброєні знанням ефективних тактичних прийомів, заснованих на здобутках науки і передової слідчої практики.

Система криміналістичної тактики. Предмет криміналістичної тактики знаходить відображення в ц змісті, який являє собою сукупність наукових положень і практичних рекомендацій про планування розслідування злочинів, прийоми провадження слідчих дій. У змісті криміналістичної тактики виділяються дві частини: 1) загальні положення; 2) тактика провадження окремих слідчих дій.

Загальні положення включають, перш за все, загальнотеоретичні положення, що є введенням в теорію криміналістичної тактики (предмет, принципи, система, основні поняття тактики). Тактика провадження окремих слідчих дій є підсистемою наукових положень і рекомендацій з виробництва таких слідчих дій, як огляд місця події, допит, пред'явлення для впізнання, обшук І виїмка, відтворення обстановки і обставин події.

Слідчі дії - це передбачені законом процесуальні дії, які направлені на збирання (виявлення, фіксацію, вилучення, дослідження) доказів. Тобто це дії, що виконують пізнавальну і посвід- чувальиу функцію при розслідуванні злочинів. Зміст слідчих дій становлять різні набори пізнавальних і посвідчувальних операцій, які визначають тактику провадження цих дій.

Тактичні рекомендації щодо підготовки і проведення слідчих дій розробляються відповідно до їх структури. У розвитку кожної слідчої дії можна виділити чотири стадії, основою яких є загальні закономірності розв'язання людиною розумових задач: 1) підготовка слідчої дії; 2) проведення слідчої дії; 3) фіксація ходу і результатів слідчої дії*; 4) оцінювання отриманих результатів.

На стадії підготовки з'ясовуються завдання слідчої дії, формулюються питання, пов'язані з визначенням моменту її проведення і кола учасників, приводяться в готовність необхідні науково- технічні засоби.

На стадії* проведення здійснюється реалізація складеного плану щодо проведення слідчої дії. Особливістю цієї стадії є безпосередня взаємодія слідчого і працівника дізнання з об'єктом пізнання, в ході якого реалізуються тактичні прийоми, направлені на отримання доказів.

Фіксація ходу і результатів слідчої дії с необхідною стадіею її провадження, оскільки без процесуального оформлення отримана іїіформація не с доказом.

Оцінювання отриманих результатів - заключна стадія слідчої дії, що посідає важливе місце в її структурі. Аналіз виконаної роботи і отриманих результатів необхідні для перевірки отриманої інформації і визначення напрямів її використання в процесі подальшого розслідування. На цій стадії виявляються також допущені помилки, їх наслідки І можливості їх усунення.