§2. Методи криміналістики

Криміналістика, як й інші самостійні науки, характеризується не тільки специфічним предметом, але й особливими методами його пізнання, сукупність яких утворює методологічні основи даної науки.

Філософські методи - це найбільш загальні підходи до процесу пізнання, в основі яких перебуває діалектичний метод, в межах якого знаходять свос відображення закони: а) про загальний взаємозв'язок явищ природи і суспільства; б) про безперервний розвиток і зміну предметів пізнання; в) про первинність матерії щодо свідомості та ΰ здатність до віддзеркалення; г) про перехід кількісних змін у якісні зміни; д) про єдність і боротьбу протилежностей. Філософський рівень методології проявляється у використанні її категорій: загального, особливого та одиничного; частини і цілого; форми і змісту та ін. До цього ж рівня відносять і фю- рмально-логічні методи пізнання {аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, гіпотеза тощо).

Загальнонаукові методи - це ті, що застосовуються в усіх або більшості наук. До них можуть бути віднесені: спостереження, опис, порівняння, вимірювання, експеримент, моделювання, математичні методи (вимірювання і лічби, геометричного і графічного аналізу тощо).

Окремонаукові методи - це ті, які використовуються в окремих науках, але, оскільки криміналістика досліджує найрізноманітніші об'єкти, вони використовуються і в криміналістичних дослідженнях. Це мегоди фізики, хімії, антропології, психології, соціології та ін.

У той же час потрібно розрізняти методи пізнання, які застосовуються криміналістом-уковцем І криміналістом-слідчим.

Методи наукового (теоретичного) пізнання - це ті методи, які використовуються для вивчення предмета криміналістики і накопичення знань про нього. До таких методів можуть бути віднесені наступні.

Вивчення кримінальних справ (вивчення документів) - метод, який використовується для накопичення знань про механізм вчинення злочинів і діяльність з їх розслідування. Кримінальна справа є зібранням процесуальних документів, які детально відображають, з одного боку, обставини вчинення злочину (предмет доказування), а з іншого - слідчі ситуації та порядок дій органу дізнання і слідчого. Аналізу піддаються як протоколи слідчих дій (огляду місця події, допитів потерпілих, свідків, підозрюваних і обвинувачених, відтворення обстановки і обставин події), висновки експертиз, так і процесуальні рішення слідчого. У результаті вивчення великої кількості кримінальних справ встановлюються певні закономірності (залежності, зв'язки) між окремими елементами механізму злочинів, які мають статистичний характер (виражаються у відсотковому відношенні частоти їх прояву). Таким же чином встановлюються певні закономірності у діях органів дізнання і слідства - формуванні слідчих ситуацій і використанні певних способів дій та окремих прийомів збирання доказів.

Опитування осіб, які були учасниками слідч их дій, - додатковий метод одержання інформації про предмет дослідження. Його використання обумовлено тим, що у матеріалах кримінальної справи далеко не завжди відображуються всі обставини злочину, які Інтересують дослідника-криміналіста. Як правило, не знаходять відображення у матеріалах справи і тактичні рішення слідчого. Тому в процесі наукового дослідження використовується формалізоване (анкетування) чи неформалізоване (інтерв'ювання) опитування учасників кримінального процесу: працівників правоохоронних органів (дізнавачів, слідчих, експертів); потерпілих і свідків; засуджених.

Вивчення опублікованої слідчої практики - метод, який полягає в аналізі надрукованих матеріалів практичного досвіду розслідування окремих злочинів (як правило, тяжких та особливо тяжких).

Вивчення статистичних даних та аналітичних матеріалів щодо стану злочинності, виявлення і розкриття злочинів за певний період. Такі матеріали періодично готуються в системі Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Верховного Суду

України і є додатковим джерелом інформації про предмет криміналістки.

Методи практичного пізнання при розслідуванні злочинів - це ті методи, які використовуються слідчим та органом дізнання (а також прокурором і судом) для виявлення, фіксації, вилучення, дослідження і використання доказів. Названі методи називають спеціальними методами криміналістики, оскільки вони були сформовані безпосередньо у науці криміналістиці (власне криміналістичні методи) або запозичені з інших наук і пристосовані для вирішення завдань розслідування злочинів. Спеціальні методи криміналістики можна розділити на: 1) методи пізнання, які застосовуються безпосередньо слідчим та органом дізнання: 2) методи пізнання, які застосовуються шляхом залучення спеціаліста або призначення експертизи (використання спеціальних знань).

Методами пізнання, які’ застосовуються безпосередньо слідчим (органом дізнання), е методи, які входять в систему професійної підготовки слідчого. Ці методи вивчаються у навчальному курсі криміналістики при підготовці фахівців для відповідних підрозділів правоохоронних органів. До таких методів можуть бути віднесені:

- криміналістична діагностика, ідентифікація та встановлення групової належності;

- криміналістичні версії і прогнозування;

- методи, які використовуються при застосуванні криміналістичної техніки (фотографування, звуко- і відеозапису);

- методи, які використовуються при збиранні слідів- відображень (трасологія);

- методи криміналістичного дослідження документів;

- методи криміналістичного дослідження зброї та боєприпасів;

- методи використання ознак зовнішності людини та ін.

Названа група методів є частиною змісту криміналістики

і становить елемент її навчального курсу, орієнтованого на підготовку фахівців для правоохоронних органів.

Методами пізнання, які застосовуються шляхом залучення спеціаліста або призначення експертизи, е методи, запозичені з інших наук. Вони використовуються, як правило, без їх модифікації шляхом залучення спеціаліста до проведення слідчих дій (ст. 128-1 КПК України) або призначення експертизи (ст. ст. 75, 76 КПК

України). До таких методів, які найчастіше використовуються у названому аспекті, можуть бути віднесені:

- біологічні методи, які використовуються для дослідження об'єктів біологічного походження (крові та інших виділень організму людини або тварин, частинок шкіри, волосся, рослин тощо);

- антропологічні методи, використання яких є потрібними при встановленні невідомого злочинця (опис зовнішності), встановленні особистості загиблої людини за кістками тощо;

- фізичні і хімічні методи, які використовуються при аналізі фізичних і хімічних властивостей матеріалів і речовин (речових доказів);

- психологічні методи, що використовуються при розробленні тактичних прийомів допиту та інших слідчих дій.

Названа група методів належить до сфери використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, яка у навчальному курсі криміналістики висвітлюється в окремих темах та спеціальному курсі, залежно від профілю підготовки фахівців.