§1, Предмет і завдання криміналістики

Криміналістика виникла і розвивається як наука, спрямована на розроблення теоретичних положень і практичних рекомендацій з розслідування злочинів. Використання терміна «криміналістика» пов'язується з працею австрійського вченого Ганса Гросса, який у 1898 р.

Працюючи довгий час судовим слідчим, Г. Гросс зрозумів, що розслідування злочинів - це, перш за все, глибока аналітична робота, яка вимагає використання знань з різних наук. Друга половина XIX ст. характеризувалася бурхливим розвитком фізики, хімії, біології та інших наук, досягнення яких активно упроваджувалися в різні сфери людської діяльності, використовувалися для створення нових видів техніки. Із захватом вивчаючи всю доступну йому літературу, Гросс дійшов висновку, що практично будь-яке природничо-наукове досягнення можна використовувати для вирішення завдань розслідування злочинів. Досліднику вдалося сформулювати ряд важливих теоретичних положень і практичних рекомендацій, які він об'єднав під назвою «система криміналістики». У становлення і розвиток криміналістики того часу значний внесок зробили й інші вчені з різних країн (А. Бертильон, у. Хершель, Ф. Галътон, А. Бейнгарт, А. Рейс, Є. Ф. Буринський, С. М. Потапов, С. М. Трегубов та ін.).

Сучасна криміналістика розглядається як наука, що має об'єктом пізнання два взаємопов'язаних види людської діяльності:

1) злочинну діяльність (підготовка, вчинення і приховування злочинів);

2) діяльність з виявлення і розслідування злочинів.

Злочинна діяльність вивчається криміналістикою з функціональної точки зору як певна динамічна система дій, які об'єднуються поняттям механізму злочину. Механізм злочину включає в себе особу злочинця, предмет посягання, місце і обстановку злочину, особу потерпілого, способи злочину і характерні сліди, що залишаються в навколишньому середовищі.

Наприклад, вчиняючи крадіжку з проникненням у житло, злочинець обирає об'єкт крадіжки (і потерпілого), зручний саме для нього з урахуванням його особливостей. Відповідно ним обирається спосіб проникнення, який залишає характерні саме для нього сліди. Якщо злочинець береться за предмети з гладкою поверхнею, на них залишаються сліди рук. у результаті ходи по запиленій підлозі залишаються поверхневі сліди взуття. Сприйняття злочинця людьми, які зустрічалися йому, викликає утворення в їх пам'яті відносно стійкого образу. Саме такі закономірності виступають предметом вивчення криміналістики, на основі яких і з використанням знань з інших наукових галузей (природничих, соціальних, технічних) вона формує свої наукові положення і практичні рекомендації.

Діяльність з виявлення і розслідування злочинів вивчається криміналістикою з точки зору використання певних способів (слідчих дій), прийомів та засобів виявлення, фіксації, вилучення і використання слідів злочину як джерел доказів. У цій діяльності також виявляються певні закономірності у формуванні слідчих ситуацій І використання певних способів дій та окремих прийомів збирання доказів.

Наприклад, на початку розслідування крадіжки з проникненням у житло важливою є наявність певної інформації про об'єкт крадіжки і потерпілого, спосіб проникнення, викрадені

цінності, наявність свідків. Сукупність цих відомостей створює певні умови - слідчу ситуацію, залежно від особливостей якої визначаються завдання розслідування І обираються слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, а також окремі прийоми і засоби їх проведення. Криміналістикою встановлюються стійкі, повторювані зв'язки у формуванні слідчих ситуацій і обраними способами дій слідчого, які привели до одержання доказів, а в кінцевому результаті до розкриття злочину. Встановлені закономірності слугують основою для формування теоретичних положень і практичних рекомендацій криміналістики, для чого використовуються також і знання інших наук.

Таким чином, предмет криміналістики становлять закономірності: 1) механізму злочинної діяльності; 2} виявлення і розслідування злочинів. З урахуванням цього криміналістика може бути визначена як наука, що вивчає закономірності механізму вчинення злочинів, закономірності збирання доказів і на їх основі та на основі використання досягнень різних наукових галузей формує теоретичні положення і праіапичні рекомендації щодо методів, прийомів і засобів розслідування злочинів.

З наведених положень випливає, що завданняхі криміналістики є формування науково обгрунтованих знань - теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо збирання і дослідження доказів при розслідуванні злочинів. Криміналістика покликана своїми науковими розробками на підставі використання досягнень сучасної науки і техніки зробити діяльність органів дізнання, досудового слідства і суду спроможною виконати стратегічне завдання кримінального судочинства - швидке і новые розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК України).