§4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій у справах про злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Огляд місця ДТЇІ передує іншим слідчим діям і е одним з основних способів збирання доказів у справах даної категорії*. ДТП, як правило, трапляються на дорогах з інтенсивним рухом, у деяких випадках за несприятливих метеорологічних умов (дощ, сніг, туман, ожеледь), унаслідок чого слідова обстановка швидко змінюється.

Коли надходить повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, пов'язану із спричиненням смерті або тяжких тілесних ушкоджень та значної матеріальної шкоди потерпшому, на місце події виїжджає слщчо-оперативна група у складі слідчого, інспектора ДАІ, оперативного працівника кримінального розшуку, судового медика, спеціаліста-криміналіста та спеціаліста-автотехніка.

Після прибуття на місце події необхідно, перш за все, якнайшвидше звільнити проїжджу частину дороги для забезпечення нормального руху автотранспорту. Тому, в першу чергу, на дорозі потрібно зафіксувати місцезнаходження трупа, транспортного засобу та інших об'єктів і слідів, що є наслідками ДІЇ 1, зробити необхідні виміри, скласти штан-схему місця події. Окрім фотографування обстановки місця події, при значних наслідках Дії 1 доцільно використовувати вщеозаггис.

По-перше, звертають увагу на конфігурацію дороги (пряма траса, розвилка, перехрестя, поворот), наявність ухилу (горизонтальна дорога, спуск, підйом), тип покриття (грунт, асфальт, бетон), його стан на проїжджій частині (сухий, мокрий, засніжений), наявність узбіч, тротуарів, газонів, дорожніх знаків, пішохідних переходів, зупинок громадського транспорту. Далі вивчається розташування транспортних засобів, слідів, інших об'єктів - речових доказів щодо проїжджої частини, елементів дороги (узбіччя, розділової смуги) та постійних орієнтирів (перехрестя, кута будинку, дорожнього знаку).

Межі ділянки дороги, що оглядаються, рекомендується збільшувати як убік руху автомобіля, так і в протилежний бік. Потрібно точно зафіксувати ширину проїжджої частини, узбіч, тротуарів, розташування, форму та розміри слідів плям крові, мозкової речовини, бензину, мастила, відокремлених деталей транспортного засобу та частин вантажу, що перевозився, осколків фар та скла, часток лакофарбового покриття, що відшарувалися в момент зіткнення. Також підлягають фіксації довжина і особливості гальмового шляху, положення транспортних засобів відносно елементів проїжджої частини та її меж.

Оскільки важливе значення має визначення швидкості руху автомобіля, потрібно дуже відповідально ставитися до вимірювання довжини та характеру гальмового шляху. Ці параметри з урахуванням властивостей дорожнього покриття, рельєфу дороги, ваги автомобіля, ступеня зношеності протектора, стану гальм, а інколи й сили вітру важливі для встановлення швидкості руху в момент, що передував гальмуванню. Для визначення швидкості руху спеціалістом-автотехніком можуть бути використані спеціальні технічні засоби, таблиці та формули, результати застосування яких у подальшому можуть бути перевірені при провадженні відтворення обстановки та обставин події.

Певну специфіку має омхд трупа. Якщо дозволяє обстановка, труп краще оглянути на місці його виявлення. Проте раціональніше це зробити у більш сприятливих умовах, у морзі. У ході огляду має бути зафіксовано розташування трупа відносно транспортного засобу та його слідів, навколишніх предметів ї елементів дороги, описані поза та трупні явища. Далі фіксується наявність на тілі загиблого, його одязі та взутті пошкоджень, відбитків малюнка протектора, радіатора, бампера та Інших виступаючих частин автомобіля, плям машинного мастила, часток фарби, скла, дорожнього пилу, бруду, детально описується їх форма, розміри, локалізація.

Огляд транспортного засобу, що брав участь в ДТП, проводиться з метою фіксації його положення на місці події щодо постійних орієнтирів, ініггих транспортних засобів та виявлення на ньому різноманітних слідів.

Оглядаючи автомобіль, потрібно також перевірити стан гальмової системи, рульового управління, інших агрегатів та вузлів, зокрема освітлювальних приладів, склоочисників, справність дверей, стан шин та тиск у камерах. Значно зношений протектор шини підлягає обов'язковому фотографуванню. При огляді салону фіксується положення рукоятки перемикання швидкостей, ручного гальма, покажчиків повороту та тумблера освітлення (у темний час доби). При огляді автотранспортних засобів використовуються спеціальні прилади для технічного контролю автомобіля, засоби виявлення, фіксації' та вилучення слідів. Важко- доступні місця оглядаються за допомогою ендоскопу та оптичних і освітлювальних систем.

Допит свідків. Свідками-очевидцями у справах даної категорії можуть бути водії інших автомашин, пасажири міського транспорту, пішоходи, працівники ДАІ. Під час допитів цих осіб слід враховувати, що раптовість, швидкоплинність та драматизм події' можуть призвести до неточних, уривчастих або суперечливих свідчень про обставини події. Тому важливо виявити усіх свідків, зіставлення показань яких допоможе максимально повно з'ясувати обстановку, механізм вчинення та роль кожного з учасників ДТП.

У ході допиту свідка-очевидця слідчий повинен з'ясувати: де знаходилась особа у момент події, чим займалася, що саме привернуло їі увагу; яка була поведінка постраждалого пішохода перед наїздом на нього, звідки і куди він почав переходити вулицю; на якій ділянці проїжджої частини стався наїзд; якою частиною автомобіля був завданий удар.

У подальшому як свідки можуть бути допитані медичні працівники, гцо надавали допомогу потерпілому, близькі та родичі, колеги по роботі потерпілого та водія, співробітники міліції, що брали участь у проведенні огляду ДТП. У ході допитів більш детально з'ясовуються обставини події, що розслідується, збирається додаткова інформація про його учасників.

Медичних працівників допитують, зазвичай, якщо потерпілий помер в лікувальній установі, або при його транспортуванні. Вони можуть розповісти, чи не говорив потерпілий про обставини події, що сталася. У осіб, що знайомі з учасниками ДТП, важливо з'ясувати, чи не мав потерпілий (підозрюваний) які-небудь психічні або фізичні вади, яким був його стан здоров'я в останній час, чи не зловживав він алкоголем, куди прямував, як був одягнений, що мав при собі тощо.

Допитуючи колег по роботі водія, з'ясовують його ділові й особисті якості, рівень професійної підготовки, ставлення до роботи, якість останнього ремонту автомобіля, порядок випуску машин на лінію тощо. Працівники міліції, що першими прибулі на місце ДТП, можуть надати інформацію про первинну обстановку на місці. З їх допомогою може бути зроблена реконструкція обстановки та з'ясування необхідних обставин події.

Допит потерпілого зазвичай проводиться після його прибуття до медичної установи з дозволу лікаря. У потерпілого- пішохода насамперед з'ясовують: чи не мас він якої-небудь фізичної вади (наприклад, кульгавість, короткозорість, глухота); що перешкодило йому швидко зорієнтуватися в обстановці, яка виникла (з цього питання рекомендується проконсультуватися з лікарем; а також допитати родичів та знайомих потерпілого). Потім важливо детально з'ясувати: де він був у момент події і що робив (йшов, стояв, кидався з одного боку проїжджої частини в інший); чи бачив автомобіль, що наближається, його характеристики; який сигнал світлофора горів в той момент.

Якщо водій зник з місця події, то у потерпілого потрібно з'ясувати вид, марку та інші характеристики автомобіля, зовнішні ознаки винного водія (стать, вік тощо). При оцінюванні показань потерпілого слід мати на увазі що страх, стрес, фізичні страждання впливають на сприйняття події, тому він здатний сумлінно помилятися (перебільшувати швидкість наближення автомобіля). Крім того, потерпілий, як і підозрюваний, будучи заінтересованою в результаті справи особою, може також надавати завідомо необ'єктивні показання. Усе це свідчить про те, що його показання необхідно ретельно перевірити.

Допит підозрюваного. Перед допитом підозрюваного слід ознайомитися з його документами: посвідченням на право керування автомобілем, технічним паспортом, маршрутним листом; з'ясувати його кваліфікацію, маршрут руху; чи не притягувався він раніше до адміністративної або кримінальної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Під час допиту підозрюваного водія потрібно з'ясувати стан його організму перед поїздкою: чи вживав алкоголь та в якій кількості; в якому технічному стані був автомобіль, якщо були несправності, то в чому вони виражалися; на якому етапі роботи сталося ДТП; якими були швидкість руху автомобіля, видимість, погода та стан проїжджої частини. З'ясовується наявність або відсутність інших транспортних засобів, їх розтаніування між собою та автомобілем підозрюваного; чи був в автомобілі підозрюваного пасажир і хто саме. Детально з'ясовується, коли водій помітив перешкоду, яких заходів ужив, щоб запобігти зіткненню або наїзду, чи розгледів він цей момент, якщо так - якою частиною автомобіля був збитий потерпілий або сталося зіткнення; хто в цей час був поблизу та міг бачити подію. Якщо водій з місця події зник та був встановлений пізніше, то слід також з'ясувати, чому він не надав допомоги потерпілому, чи намагався приховати або знищити сліди злочину, яким чином та з чиєю допомогою.

Оскільки більшість ДТП здійснюються ненавмисно, підозрювані водії', зазвичай, надають правдиві показання, проте прагнуть применшити свою вину у порушенні правил дорожнього руху. Тому вони скаржаться, як правило, на непередбачені обставини, наприклад грубу необережність пішохода, слабку освітленість проїжджої частини, потане дорожнє покриття, раптову несправність машини, різку зміну погоди тощо.

Судово-медична експертиза призначається у всіх випадках, коли ДТП призвела до загибелі людей або спричинення тілесних ушкоджень. Окрім загальних питань про причину настання смерті, час, характер, локалізацію та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, стан здоров'я потерпілого перед подією, судовий- медичний експерт вирішує питання про наявність на тілі та одязі потерпілого специфічних слідів автотранспортної травми. Вони, як правило, виникають: унаслідок контакту конкретних частин тіла з автомобілем та дорожнім покриттям; вдавлення тіла колесами та дорогою або двома автомобілями; тертя при волочінні ■гіла по дорожньому покриттю тощо.

Судово-медична експертиза речових доказів досліджує об'єкти біологічного походження, найчастіше сліди крові, волосся, частки кісток, тканин та органів людського тіла, що виявлені при огладі місця ДТП. Перед експертом можуть ставитись такі питання: чи не належить виявлена кров людині, якщо так, то чи не збігається вона за групою та типом з групою і типом крові потерпілого; чи належить волосся, що виявлене при огляді автомобіля, людині та чи не залишено воно потерпілим тощо.

Криміналістична експертиза матеріалів, речовин та виробів призначається в тих випадках, коди необхідно вирішити питання про однорідність часток лакофарбового покриття, паливно- мастильних матеріалів, рідких та сипких вантажів, що були вилучені з місця події, з тіла та одягу потерпілого або транспортного

засобу.

Трантортно-трасологічна експертиза, як правило, призначається: для ідентифікації транспортного засобу за слідами протектора шин, частинами та деталями, що відокремилися під час ДТП; для визначення послідовності виникнення слідів, спрямованості руху сили при ц* утворенні; для уточнення взаємного розташування автомобілів у момент зіткнення, визначення напрямів їх руху; для ідентифікації людини за слідами рук, що залишені на різних поверхнях транспортного засобу; для ототожнення цілого за частинами (за осколками фарного або лобового скла, частками лакофарбового покриття).

Відтворення обстановки та обставин події проводиться в тих випадках, коли необхідно перевірити, уточнити раніше одержані у справі показання, визначити наявність слідів, предметів на місці події, що з якихось причин не зафіксовані в матеріалах справи.

Сїйчші експеримент, який проводиться в рамках відтворення обстановки та обставин події, як правило, пов'язаний з метою встановлення фактичних обставин ДТП. Він повинен проходити в умовах, що є максимально наближеними до реальних та якщо можливо на місці події. При цьому недопустимо дослідним шляхом перевіряти обставини, що пов'язані з екстреним гальмуванням, маневруванням, аби визначити технічну можливість запобігання наїзду.

Слідчий експеримент з даної категорії справ проводиться зазвичай з метою встановлення:

1) можливості здійснення певних дій;

2) можливості сприйняття якого-небудь явища;

3) механізму ДТП.

У першому випадку за допомогою експериментів визначають швидкість руху автомобіля, стан його гальм та інших агрегатів, що впливають на безпеку руху, наявність або відсутність у водія професійних навичок. У другому випадку слідчий експеримент дозволяє з'ясувати можливість побачити перешкоду, що з'явилася (людину, автомашину) в конкретній дорожній обстановці, почути звуки сигналу, шум двигуна транспортного засобу тощо. У третьому випадку слідчий експеримент передбачає відтворення механізму ДТП та з'ясування процесу зіткнення, перекидання або наїзду за слідами на автомобілі, дорожньому покритті та інших об'єктах, що брали участь у події.

Хоча умови проведення слідчого експерименту мають бути максимально наближені до дійсних обставин ДТП, не можна проводити дії, які можуть призвести до травмування її учасників, завдання матеріальної шкоди (пошкодження автомобіля, шлагбауму, світлофора, дорожнього покриття).

Автотехнічпа експертиза призначається з метою визначення технічного стану транспортного засобу, справності його окремих агрегатів, механізмів та вузлів, встановлеїшя механізму ДТП, визначення технічної можливості запобігання події, а також дія надання технічної оцінки дій водія під час аварії, встановлення причинного зв'язку між технічними несправностями машини та подією.

Своєрідність автотехнїчної експертизи полягає в тому, що в процесі її проведення як вихідні дані виступають не лише матеріальні об'єкти, але і фактичні обставини, що були зафіксовані в протоколах огляду місця події та транспортного засобу, на фотознімках, відеозаписі, шіанах-схемах, а також в протоколах допитів очевидців, потерпілих. Тому, будь-яка недбалість та неточність, що можуть бути допущені слідчим, в остаточному виді негативно вплинуть на висновки експерта. Зазвичай експерту ставляться наступні запитання:

- які пошкодження є на транспортному засобі?

- коли вони утворилися: до або після події?

- з якою швидкістю рухався транспортний засіб перед аваріею?

- чи міг водій при даній швидкості руху, наявному стані проїжджої частини та при заданій відстані до перешкоди зупинити автомобіль шляхом гальмування?

- як повинен був діяти водій у даній дорожній обстановці з точки зору вимог правил дорожнього руху?

- яке значення в механізмі ДТП мала несправність агрегатів, вузів та деталей транспортного засобу (гальм, рульового управління)?

Разом з постановою про призначення експертизи експерту- автотехніку мають бути направлені: протокол огляду місця ДТП, його план-схема, протокол огляду транспортного засобу, протово 597