Виділяють такі принципи державної політики в сфері сприяння зайня­тості:

1)

2) забезпечення рівних можливостей усім громадянам України неза­лежно від національності, статі, віку, соціального стану, політичних пе­реконань і ставлення до релігії в реалізації права на добровільну працю і вільний вибір зайнятості;

3) розвиток трудових ресурсів;

4) попередження масового скорочення і тривалого (більше року) без­робіття;

5) підтримка трудової і підприємницької ініціативи громадян, сприян­ня розвитку їхніх здібностей до продуктивної, творчої праці;

6) забезпечення соціального захисту в сфері зайнятості, створення спе­ціальних заходів у цьому для громадян, які зазнають труднощів у пошуку роботи, тобто допомога особливо зацікавленим у працевлаштуванні;

7) поєднання місцевих заходів з централізованими в сфері зайнятості;

7) заохочення роботодавців, які створюють нові робочі місця, і таке інше.

Усе працездатне населення у залежності від того, зайняте воно суспіль­но корисною працею чи ні, можна поділити на дві категорії: зайнятих і незайнятих.

Відповідно до статті 2-ї згаданого вище Закону, зайнятими вважають­ся особи які:

• працюють за трудовим договором, а також ті, які мають іншу оплачу­вану роботу (службу), включаючи тимчасові, сезонні роботи;

• самостійно забезпечують себе роботою, включаючи індивідуально-тру­дову діяльність (фермери, письменники й ін.), підприємці, а також члени виробничих кооперативів;

• обрані, затверджені чи призначені на оплачувану посаду;

• ті, хто проходить дійсну військову службу, а також ті, що служать в органах внутрішніх справ;

• учні та студенти денних форм навчання, включаючи навчання за на­прямком служби зайнятості;

• виконуючі роботи з громадсько-правовими договорами (договорами підряду);

• тимчасово відсутні на роботі (через відпустку, хворобу, перепідготов­ку тощо).

Працездатне населення, як уже відзначалося, складається з двох груп: економічно активного й економічно неактивного населення. На їхнє співвідношення впливають соціальні, економічні, демографічні і політич­ні умови. Кількість економічно активного населення залежить від частки населення в працездатному віці, а також від ступеня зайнятості окремих вікових груп.

27.