БЕЗРОБІТТЯ: ПОНЯТТЯ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ВИДИ

Однією з функцій ринку праці є врівноваження попиту та пропозиції робочої сили. Однак, на практиці практично ніколи не встановлюється точна якісна та кількісна тотожність між наявними трудовими ресурсами та потребою в них.

залишаються незайняті робочі місця з причини неможливості знайти робітника необхідної кваліфікації, соціального статусу, досвіду роботи тощо;

частина економічно активного населення не може знайти роботу відповідно до власних вимог оплати праці, графіку роботи, службових обов’язків тощо. В результаті виникає проблема безробіття.

Безробіття - соціально-економічне явище, що проявляється у відставанні попиту на робочу силу від її пропозиції, тобто у незайнято сті частини економічно активного населення.

Для аналізу безробіття використовують наступні показники:

1. Рівень безробіття, який у загальному вигляді розраховується за формулою

де R - чисельність економічно активного населення (робочої сили);

L - чисельність зайнятих;

F - чисельність безробітних.

Причому сьогодні органи державної статистики розраховують рівень безробіття за двома підходами:

Відповідно до методології МОП рівень безробіття визначається як відсоткове відношення кількості безробітних віком 15 - 70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку.

Відповідно до законодавства України рівень зареєстрованого безробіття визначається як відсоткове відношення кілько сті безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до середньорічної кількості населення працездатного віку (до 1 жовтня 2011 року: жінки у віці 16 - 55 років, чоловіки - 16 - 60 років).

Однак, згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668 - VI від 8 липня 2011 року, який набув чинності з 1 жовтня 2011 року, встановлений єдиний для чоловіків і жінок вік виходу на пенсію - 60 років.

Слід зазначити, що значення рівня безробіття, розраховане першим методом, є вищим за відповідне значення, отримане за допомогою другого метода.

2. Тривалість безробіття - середній термін, протягом якого особи

перебувають у статусі безробітних.

Показники рівня та тривалості безробіття розраховують як для населення країни в цілому, так і для його окремих статевих, вікових, професійних груп або у розрізі регіонів.

Відповідно до поглядів вчених до причин безробіття відносять:

• на думку Т. Мальтуса (ХІХ ст.), темпи зростання населення перевищують темпи зростання кількості засобів існування, тобто перевищують темпи зростання обсягів виробництва, а це призводить до появи надлишкового населення;

• К. Маркс (ХІХ ст.) вважає, що розвиток виробничих сил, нагромадження капіталу, збільшення органічної будови капіталу призводять до витіснення найманих працівників машинами;

• за теорією А. Літу, відсутність досконалої конкуренції на ринку праці призводить до підвищення цін на працю, що, в свою чергу, обумовлює скорочення попиту на неї, отже, зумовлює безробіття;

• Дж. М. Кейнс причиною багатьох економічних проблем вважає відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції, що викликає зменшення обсягів виробництва, отже, і збільшення безробіття;

• науково-технічний прогрес викликає структурні зрушення в економіці: появу нових галузей та звуження або зникнення старих. Це стає причиною невідповідно сті якісних характеристик попиту і пропозиції робочої сили, отже, викликає безробіття серед людей застарілих професій;

• сезонність виробництва у окремих галузях (сільському го сподарстві, будівництві, туризмі) зумовлює сезонне безробіття серед робітників, зайнятих цими видами економічної діяльно сті;

• економічна політика уряду із встановлення мінімального рівня заробітної плати викликають збільшення витрат виробництва, тобто зниження сукупної пропозиції і збільшення безробіття.

Існує декілька видів безробіття, які можна класифікувати за різними ознаками:

I.

абсолютне - має місце, коли в цілому в національній економіці пропозиція робочої сили перевищує попит на неї;

відносне - має місце, коли в межах національної економіки попит і пропозиція праці врівноважені, але в одних галузях або регіонах має місце надлишок робочої сили, а в інших - нестача.

II. За залежністю від волі працівників:

добровільне - виникає, якщо працівник звільняється за власним бажанням з причин низької заробітної плати, незадовільних умов роботи тощо;

вимушене - виникає не з бажання працівника, ініціатором звільнення виступає адміністрація фірм. Ця форма безробіття.

III. За відкритістю прояву:

відкрите - проявляється як наявність економічно активного населення, яке не має роботи, яка б приносила їм дохід;

приховане - проявляється як неповне використання робочої сили, в свою чергу поділяється на види:

вимушена неповна зайнятість - коли робітник працює неповний робочий день, тиждень або місяць, рік (якщо з ініціативи адміністрації надаються відпустки за рахунок робітника);

кваліфікаційне безробіття - коли робітник виконує функції, які не відповідають його рівню майстерності, розряду, спеціальності;

функціональне безробіття - коли працівник присутній на роботі, але не виконує своїх службових обов’язків з причини відсутності роботи.

ZV. За тривалістю: тимчасове, тривале та сезонне безробіття.

V. За причиною виникнення: фрикційне, структурне та циклічне безробіття.

Фрикційне безробіття, на відміну від структурного та циклічного, пов’язане не з відсутністю робочих місць для робітників певної кваліфікації та досвіду роботи. Основною його причиною є намагання робітника знайти кращі для себе умови роботи (більш високу заробітну плату, більш зручний графік роботи, кращий клімат в робочому колективі тощо). Фрикційне безробіття об’єднує також осіб, що шукають роботу вперше, та осіб, що втратили роботу внаслідок закриття або зменшення масштабів діяльно сті фірм (якщо такі зміни викликані чинниками випадкового характеру).

Головною ознакою фрикційного безробіття є його нетривалість. Адже фрикційне безробіття передбачає наявність потрібних робочих місць. Для того щоб робітник знайшов місце роботи, йому не потрібні перепідготовка або перекваліфікація. Необхідний лише час, щоб він відшукав бажані умови праці.

Таким чином, фрикційне безробіття є не тільки неминучим (воно існувало навіть за умов планової економіки), а й навіть бажаним явищем. Адже воно, з одного боку, сприяє більш раціональному використанню робочої сили, а, з іншого боку, підвищує соціальний захист та рівень життя робітників, змушуючи роботодавців створювати належні умови та забезпечувати гідну оплату праці.

У межах фрикційного безробіття виділяють безробіття очікувань та спекулятивне безробіття. Безробіття очікувань має місце, якщо особа припиняє чинні трудові відносини заради нових з більш високою оплатою праці, до яких можна приступити лише через певний час. Спекулятивне безробіття виникає, якщо за умов зниження реальної заробітної плати працівники тимчасово відмовляються від роботи, сподіваючись на підвищення рівня оплати праці в майбутньому.

Структурне безробіття пов’язане із галузевими та територіальними зрушеннями в економіці: за одними видами діяльно сті обсяги виробництва знижуються, за іншими, навпаки, - зростають, одні галузі зникають, інші - з’являються, одні регіони розвиваються випереджальними темпами порівняно з іншими. У результаті подібних структурних перетворень змінюється попит на окремі професії в певних регіонах країни, що викликає тимчасову нерівновагу на ринку праці. Таким чином, виникає надлишок робітників одних професій та нестача робітників інших професій або має місце регіональний дисбаланс попиту та пропозиції на ринку праці. У таких умовах, щоб відшукати нове місце роботи, працівник має або змінити професію, або переїхати в регіон, де існує потреба у робітниках відповідної кваліфікації.

Слід також зазначити, що на відміну від фрикційного безробіття, структурне безробіття має вимушений характер.

Але з економічного погляду, структурне безробіття є явищем не тільки неминучим, але й бажаним, адже воно сприяє раціональному використанню робочої сили, формуванню структури ринку праці відповідно до сучасних потреб виробництва, розвитку інноваційних виробництв, подальшому НТП, задоволенню більш розвинених потреб суспільства.

Циклічне безробіття пов’язане з циклічними коливаннями економіки, воно виникає в період економічного спаду, продовжує своє існування в період депресії та зменшується на фазах пожвавлення та підйому. Відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції зумовлює економічний спад, який проявляється у зменшенні обсягів виробництва та банкрутстві фірм, що, в свою чергу, приводить до зменшення потреби у трудових ресурсах, тобто до вивільнення працівників. Тому циклічне безробіття часто називають безробіттям, пов’язаним із дефіцитом попиту. Циклічне безробіття найчастіше є тривалішим за фрикційне, але коротшим за структурне. Воно є вимушеним, має значні негативні як економічні, так і соціальні наслідки.

Виділяють також інституціональне безробіття, яке зумовлене діяльністю державних інститутів на ринку праці. Зокрема причинами інституціонального безробіття є наступні:

• високі соціальні виплати у зв’язку з безробіттям, з одного боку, сприяють зниженню пропозиції праці (люди відмовляються працювати, обираючи життя за рахунок соціальних виплат), з іншого, дозволяють більш довгий час шукати гідну роботу, що сприяє підвищенню рівня безробіття;

• висока мінімальна заробітна плата викликає збільшення витрат виробництва, зменшення сукупної пропозиції, зниження обсягів виробництва і, як наслідок, збільшення безробіття;

• недостатньо якісна робота служб зайнятості, коли безробітні не отримують належної інформації про наявні вакантні місця;

• високі прогресивні ставки оподаткування доходів зменшують стимули підвищення зайнятості працівників, адже за таких умов, чим вищі доходи, тим більша їх частка вилучається державою і менша залишається робітникові. Тобто додаткова зайнятість приносить все менший дохід.

Виділяють і інші види безробіття, зокрема: технологічне (пов’язане з тим, що впровадження нової автоматизованої техніки дозволяє значно скоротити потребу в живій робочий силі); регіональне (безробіття, що має місце в окремих регіонах країни); молодіжне (серед молоді) тощо.

3.3.